печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31896/19-ц
пр. 4-с-145/25
28 липня 2025 року Печерський районний суд м. Києва, у складі:
головуючого судді - Ільєвої Т.Г.
за участю секретаря судового засідання - Романенко Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шуляк Надії Олександрівни про визнання дій противправними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.03.2025 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3,-
У травні 2025 року у провадження судді Печерського районного суду м. Києва Ільєвої Т.Г. надійшла скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Шуляк Надії Олександрівни про визнання дій противправними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.03.2025 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3.
Скарга мотивована тим, що Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №757/31896/19-ц від 12.04.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію половини внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Вертикаль» та до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Журнал Думка» в загальній сумі 1 025 250,00 грн.
Так, представник послається на те, що 18 травня 2025 року ОСОБА_1 дізнався, що приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. було винесено Акт про проведені електроні торги від 16.05.2025 р.
Відповідно до Акту про проведені електроні торги від 16.05.2025: «Відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 15.05.2025 №°637228 ДП "СЕТАМ", 15.05.2025 проведено електронні торги (лот№574306) з реалізаціїмайна, а саме: 1/2 частка квартири, реєстраційний/кадастровий номер 2699376180000, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 57.8, житлова площа (кв.м): 41, складаєтьсяз 3 (трьох) жилих кімнат.
Відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 15.05.2025 N0637228 ДП "СЕТАМ" переможцем визнано: ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_1 , документ: НОМЕР_2 , виданий Ульяновським РВ УМВС України в Кіровоградській області 27.11.2002, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Стартова ціна лота: 2080800, 00 грн., майно було придбане за сумою 2080800.00 грн.
Переможець торгів перерахував кошти за придбане майно в повному обсязі та в строк передбачений розд. 10 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016, №° 2831/5
Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством».
Так, заявник вказує, що приватним виконавцем Пилипчук В.Г. під час здійснення примусової реалізації майна боржника порушено вимоги, Закону України "Про виконавче провадження", що в подальшому вплинуло на законність проведення процедури реалізації арештованого майна та порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 , як боржника.
Зокрема зазначено, що приватним виконавцем Пилипчук В.Г. не було направлено Боржнику - ОСОБА_1 ні постанови про арешт майна боржника, не було узгоджено вартість майна боржника (зокрема 1/2 частка трикімнатної квартири загальна площа (кв.м): 57.8, житлова площа (кв.м): 41, за адресою: АДРЕСА_1 ,), не направлено постанови про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (якщо така взагалі виносилась), не повідомлено про результати визначення вартості чи оцінки майна, зокрема 1/2 частки трикімнатної квартири загальна площа (кв.м): 57.8, житлова площа (кв.м): 41, за адресою: АДРЕСА_1 ).
Також, приватним виконавцем Пилипчук В.Г. взагалі не було ознайомлено боржника із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, що є порушенням п. 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2831/5. Виконавець своїми діями позбавив можливості Боржника ознайомитися з документами щодо визначення вартості спірного майна та оскаржити їх.
Крім того, Боржнику не було запропоновано продати свою частку, ні іншому співвласнику, ні третім особам; іншому співвласнику не було запропоновано придбати частку боржника у спільній частковій власності.
Таким чином, особа, яка звернулась зі скаргою, просить суд:
- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича щодо виконавчих дій у ВП НОМЕР_3 для примусової реалізації майна боржника;
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.03.2025 року у виконавчому провадженні НОМЕР_3;
- визнати протиправною оцінку майна/визначення вартості приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пилипчук В.Г. майна: 1/2 частка трикімнатної квартири загальна площа (кв.м): 57.8, житлова площа (кв.м): 41, за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 2 080800.00 грн.
- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. щодо передачі Державному підприємству "СЕТАМ" на реалізацію майна, а саме: 1/2 частка трикімнатної квартири загальна площа (кв.м): 57.8, житлова площа (кв.м): 41, за адресою: АДРЕСА_1 .
Приватним виконавцем були подані письмові пояснення, в яких останній зазначив, що приватним виконавцем вчинено всі передбачені законом дії, спрямовані на примусове виконання судового рішення. Зокрема, вжито заходів щодо звернення стягнення на грошові кошти Боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, а також кошти, що перебувають на його рахунках у банківських та інших фінансових установах.
У зв'язку з відсутністю у Боржника грошових коштів та іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, а також через неподання ним декларації, приватним виконавцем прийнято рішення про звернення стягнення на 1/2 частину квартири. Порушень вимог чинного законодавства у діях Приватного виконавця не встановлено.
Водночас Боржник самостійно вчиняє дії, що суперечать вимогам законодавства, зокрема частини 3 статті 19 Закону. Твердження Боржника про нібито неповідомлення його про виконавчі дії не відповідають дійсності.
Неотримання поштової кореспонденції не звільняє Боржника від відповідальності за невиконання вимог виконавчого провадження, а також не покладає на Приватного виконавця обов'язку пересвідчуватись у фактичному отриманні повідомлень. Жодна норма чинного законодавства не зобов'язує виконавця вчиняти такі дії.
Також, зазначено, що звіт про незалежну оцінку майна був складений у відповідності до вимог законодавства незалежним експертом без жодних порушень, направлений сторонам виконавчого провадження у відповідності до вимог законодавства та не був оскаржений.
Окрім цього, приватний виконавець зазначив, що постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 01.04.2025 року, складена відповідно до вимог чинного законодавства, що свідчить про відсутність порушень у діях Приватного виконавця.
Зазначені дії приватного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема пунктам 5, 6 та 15 частини 3 статті 18 Закону.
Як вже було заначено, що 27.02.2023 року за Боржником зареєстровано право власності на 1/ 2 частки квартири. Таким чином, квартина на праві часткової власності належить Боржнику та Стягувачу у рівних частинах та не є спільною сумісною власністю.
Зі змісту частини 1 статті 362 Цивільного кодексу України та особливостей справи вбачається, що згода співвласника квартири не потребується, оскільки частка продана з публічних торгів.
У свою чергу, Боржник у своїй скарзі ототожнює право «спільної сумісної власності» з «правом часткової власності», що призвело до необґрунтованих доводів про необхідність отримання згоди співвласника та виділення частки у судовому порядку.
Таким чином, доводи Боржника про необхідність отримати згоду співвласника є безпідставними, не відповідають дійсності та спрямовані виключно на оскарження правомірних дій Приватного виконавця.
З врахуванням зазначеного, приватний виконавець просив відмовити в задоволенні скарги.
Учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Разом з цим, приватний виконавець у судове засіданні подав заяву про розгляд скарги без його участі та долучив копію матеріалів виконавчого провадження.
Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про часткове задоволення скарги з наступних підстав.
Так, згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судовим розглядом встановлено, що 11.10.2021 Печерським районим судом міста Києва було розглянуто позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя,
Рішенням від 11.10.2021 позовні вимоги були задоволенні частково, яке було частково змінено апеляційною інстанцією.
Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №757/31896/19-ц від 12.04.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію половини внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Вертикаль» та до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Журнал Думка» в загальній сумі 1 025 250,00 грн.
24.03.2025 року, на підставі відповідної заяви стягувача та відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону відкрито виконавче провадження НОМЕР_3, супровідний лист №677.
Одночасно, відповідно до пункту 3 частини 5 статті 19 Закону, Боржника зобов'язано подати протягом 5 робочих днів декларацію про доходи та майно, яку він так і не надав, що вкотре свідчить про недобросовісну поведінку.
Разом із постановою про відкриття виконавчого провадження, на підставі частини 7 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Приватним виконавцем винесено постанову про стягнення основної винагороди, супровідний лист №679.
На підставі пункту 21 частини 3 статті 18 Закону Приватним виконавцем направлено на адреси банківських установ запит на отримання інформації, що становить банківську таємницю, лист №682.
Згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.03.2025 року №419326669, встановлено, що Боржник є співвласником 1 / 2 частки квартири, зареєстрованої 27.02.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Шевчук З. М. на підставі дублікату договору купівлі- продажу квартири, серія та номер 43, виданий 09.02.2023 року, що виданий замість втраченого договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Шевчук З. М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.06.2005 року.
У відповідності до вищевказаного, 24.03.2025 року приватним виконавцем накладено арешт на 1 / 2 частки квартири Боржника за адресою: АДРЕСА_1 .
01.04.2025 року направлено вимоги до банків щодо надання відомостей про рух коштів та накладено арешти на рахунки Боржника.
01.04.2025 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт коштів Боржника, супровідний лист №811 відповідно до частини 2 статті 53 та частини 5 статті 56 Закону.
У той же день винесено постанову про накладення арешту на рухоме майно Боржника, а саме: частку в ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ВЕРТИКАЛЬ» (ЄДРПОУ: 33058885, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 32) та частку в ТОВ «ЖУРНАЛ «ДУМКА» (ЄДРПОУ: 34049096, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 12, кв. 34), що підтверджується супровідним листом №816 та направлено сторонам виконавчого провадження та підприємством з відповідним повідомленням про намір звернути стягнення на корпоративні права Боржника і необхідністю надати документи фінансової звітності, а також інші документів, необхідні для визначення вартості відповідної частки (відповідно до частин 2 та 3 статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») за списком рекомендованих листів №02.04.2025.
11.04.2025 року постановою приватного виконавця про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні залучено ТОВ «Оцінка і консультації» як суб'єкта оціночної діяльності для проведення незалежної оцінки 1 / 2 частки квартири (реєстраційний номер 2699376180000), за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа - 57,8 кв.м, житлова - 41 кв.м). Відповідний супровідний лист №887 з постановою направлено Боржнику, що підтверджено списком рекомендованих листів №14.04.2025.
14.04.2025 року Боржнику направлено висновок про вартість майна, супровідний лист №913, що підтверджується списком рекомендованих листів №15.04.2025.
14.04.2025 року складено акт про цілісність майна та подано заявку до ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна. Копія заяви на реалізацію арештованого майна, яка подана до ДП «СЕТАМ», також була направлена Боржнику.
28.04.2025 року на підставі заяви Боржника та відповідно до статті 59 Закону винесено постанову про зняття арешту з коштів, супровідний лист №1058 та направлено Боржнику за списком рекомендованих листів №29.04.2025.
13.05.2025 року, за заявою банку та відповідно до статті 59 Закону, винесено постанову про зняття арешту з коштів, супровідний лист №1193, направлену Боржнику, список рекомендованих листів №14.05.2025.
15.05.2025 року проведено електронні торги з реалізації арештованого майна, за результатами яких складено протокол №637228.
16.05.2025 року складено акт про проведення торгів та винесено постанови про зняття арешту з майна, супровідні листи №1199 та №1200.
19.05.2025 року, на підставі статті 42 ЗУ «Про виконавче провадження» та пункту 2 розділу VI Інструкції винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, супровідний лист №1204.
Після повного задоволення вимог за виконавчим документом, відповідно до частини 6 статті 45 Закону, залишок коштів Боржника підлягає поверненню, у зв'язку з чим 19.05.2025 року на його адресу направлено відповідну вимогу №1210.
У той же день винесено постанову про зняття арешту з майна, супровідний лист №1212 та постанову про завершення виконавчого провадження НОМЕР_3, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону, супровідний лист №1211.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до наступного висновку.
Так, ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог ст. 2 цього ж Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з ч.5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення, на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення . Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За приписами ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Окрім цього, суд звертає увагу, що ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зі змісту п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07 лютого 2014 року, вбачається, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.
Згідно з ч. 1ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження'державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення майнового характеру до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.
Згідноз ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Як передбачено ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Частинами 1 та 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Частини 1 та 2 статті 56 Закону передбачають, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Такий арешт накладається шляхом винесення виконавцем постанови про арешт або про опис і арешт майна (коштів) боржника.
Згідно з частиною 1 статті 42 Закону, звернення стягнення на майно боржника включає його арешт, вилучення (списання коштів з рахунків) і примусову реалізацію (у тому числі пред'явлення електронних грошей до погашення з перерахуванням коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця).
Так, відповідно до частини 3 статті 57 Закону, виконавець може призначати експертну оцінку майна.
Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконання процедур оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання на підставі відповідного договору. Такий звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку, та скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Так, у відповідності до частини 5 статті 57 Закону, сторони були повідомлені про результати оцінки майна незалежним експертом. Зазначена норма також передбачає, що у разі незгоди з результатами визначення вартості майна сторони мають право звернутися до суду із відповідною скаргою протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2021 року у справі №463/6539/20 зазначено, що визначення вартості майна є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, хто безпосередньо здійснював оцінку - державний виконавець чи суб'єкт оціночної діяльності), яка вчиняється в межах виконання виконавчого документа. Тому оскарження оцінки відбувається в порядку оскарження дій/рішень виконавця. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.08.2021 року у справі №461/4240/17 та Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №346/79/17.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
Виходячи з приписів частин 3-5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», в разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Арешт може бути знятий за рішенням суду.
Із наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише в разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Також, ч. 4 ст. 59 цього Закону зазначає, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження'у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
Так, у відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобовязати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Дослідивши матеріали скарги та доводи сторін, суд прийшов до висновку, що доводи скаржника про скасування постанови про опис та арешт майна є необґрунтованими та спростовані доказами приватного виконавця.
Так, вбачається, що стороною приватного виконавця були вчиненні всі дії, які передували винесенню оспорюваних постанов, які призвели до звернення частки майна боржника.
Відтак, скарга не підлягає задоволенню.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу заявлених приватним виконавецем, то вони не підлягають стягненню, оскільки не є належним чином підтвердженими.
Керуючись ст.ст. 11-13, 89, 95, 223, 247, 258, 260-261, 351-354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
В задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Шуляк Надії Олександрівни про визнання дій противправними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 24.03.2025 в рамках виконавчого провадження НОМЕР_3 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА