ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15411/25
провадження № 1-кп/753/1967/25
"08" серпня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, востаннє 10 липня 2019 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, 70 КК України до покарання у виді 4 років 4 місяці позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_5 ,
11 травня 2025 року приблизно о 23 год. 00 хв. ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували за місцем проживання ОСОБА_6 : АДРЕСА_2 , де вживали спиртні напої.
Того ж дня, близько 23 год. 30 хв. за місцем проживання ОСОБА_6 на загальний коридор 14-го поверху першого під'їзду прийшли ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , до яких вийшов ОСОБА_6 та згодом ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .
Під час спілкування між ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відбувся словесний конфлікт на побутовому ґрунті, який переріс в обопільну штовханину між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 .
В ході вказаного конфлікту ОСОБА_2 , керуючись раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, з використанням невстановленого предмету, що має колюче ріжучі властивості, який дістав з кишені куртки, та наніс ОСОБА_8 один удар в область грудної клітини зліва, спричинивши тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва в 8-му міжребер'ї по передній аксіальній лінії, від якої спрямований рановий канал, з пошаровим ушкодженням шкіри, м'яких тканин, пристінкової плеври, проникає у плевральну порожнину, з точковим пораненням нижньої частки лівої легені, яке обумовило розвиток гемопневматораксу та супроводжувалося емфіземою м'яких тканин на рівні рани. В подальшому ОСОБА_2 з місця злочину зник.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що у травні 2025 року у вечірній час він перебував на Харківському шосе, у будинку на 14 поверсі разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . В ході виниклого конфлікту він дістав ніж та наніс удар в район ребер ОСОБА_8 . Злякавшись свого вчинку, ОСОБА_2 втік.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та захисник не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд, ураховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, те, що, відповідно до вимог ст. 12 КК України, він є тяжким, характер вчиненого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я людини, поведінку обвинуваченого, а саме, зник з місця вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який не працює, судимий, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий умисний злочин, за даними облікової документації не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, відсутність обставин, що обтяжують покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що судом визнаються як обставини, які пом'якшують покарання, думку потерпілого, уважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.
Підстав для застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України, як про це просить захисник, суд не вбачає, оскільки його виправлення, ураховуючи викладене, а також те, що останній раніше вже звільнявся від відбування покарання з випробуванням, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки він знову продовжив вчиняв кримінальні правопорушення, що свідчить про те, що він вперто не бажає стати на шлях виправлення, можливо лише за умови його ізоляції від суспільства.
Також, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та виконання ним процесуальних обов'язків, суд уважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно останнього залишити без зміни.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 вираховувати з дня фактичного затримання, а саме, з 15 травня 2025 року.
Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з 15 травня 2025 року до набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Речові докази по справі: хрестик з металу сірого кольору - повернути власнику; змиви з плям речовини бурого кольору, фрагмент тканини, ніж, які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Дарницького УП ГУНП у м. Києві, - знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1