ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18446/24
провадження № 2/753/1607/25
28 травня 2025 рокуДарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О.,
секретар судового засідання Лузова І. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
представники позивача - ОСОБА_2 , ОСОБА_8.,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявила самостійні вимоги щодо предмета спору - обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст»,
представник третьої особи - Ярмолицький М. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У вересні 2024 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального Бояринцевої О. В. від 05.07.2024, індексний номер: 73992943, про реєстрацію за ОСОБА_3 (далі також - ОСОБА_3 , відповідачка) права власності на садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2966551780000, номер відомостей про речове право: 55749209).
Позов обґрунтований такими обставинами. ОСОБА_1 як член обслуговуючого кооперативу «Магнолія» (далі також - ОК «Магнолія») 22.08.2018 зареєструвала право власності на садовий будинок загальною площею 15 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (далі також - садовий будинок, спірний садовий будинок), розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:96:471:0004. У вересні 2024 р. їй стало відомо, що 01.07.2024 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на садовий будинок загальною площею 11,6 кв.м., який розташований за тією ж адресою і на тій же земельній ділянці.
За міркуванням позивачки реєстрація права власності відповідачки на садовий будинок є незаконною, оскільки створює ситуацію подвійної реєстрації прав на один об'єкт нерухомості, тобто державний реєстратор порушив обов'язок щодо перевірки відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. Зазначає, що подані ОСОБА_3 для реєстрації права власності документи, а саме: довідка обслуговуючого кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» (далі також - ОК СДК «Ентузіаст») № 38 від 14.01.2024 та технічний паспорт, не є достатніми для державної реєстрації права власності, не підтверджують факт виникнення у неї права власності на спірний будинок та містять недостовірну інформацію. Зокрема, довідка містить інформацію про членство відповідачки в кооперативі з 19.07.2004 та про користування нею земельною ділянкою 8000000000:96:471:0004 з 1989 р., в той час як ОК СДК «Ентузіаст» був зареєстрований лише 05.08.2004, а земельна ділянка із зазначеним кадастровим номером сформована лише у 2019 р.
Відповідачка ОСОБА_3 вимоги первісного позову не визнала та пред'явила зустрічний позов про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального Разумової О. І. від 22.08.2018, індексний номер: 42666341, про реєстрацію права власності на спірний садовий будинок за ОСОБА_1 .
На обґрунтування вимог зустрічного позову зазначила, що спір стосується одного і того самого об'єкта нерухомого майна, зареєстрованого в різних садових кооперативах. ОК СДК «Ентузіаст» створено у 2004 р. користувачами земельних ділянок, які перебували у їх фактичному користуванні ще з кінця 1980-х років, а ОК «Магнолія» створено у 2005 р. частиною членів ОК СДК «Ентузіаст». На підставі рішення Київської міської ради від 06.07.2017 ОК СДК «Ентузіаст» отримав в оренду земельні ділянки загальною площею 14,8108 га в мікрорайоні Осокорки, включаючи ділянку під спірним будинком, тоді як ОК «Магнолія» не набув жодних речових прав на земельні ділянки та існує лише формально. Зазначила, що як член ОК СДК «Ентузіаст» та користувач земельної ділянки вона має право на безперешкодне користування земельною ділянкою, яке порушується реєстрацією нерухомого майна за ОСОБА_1 .
Відповідачка вважає, що реєстрація права власності позивачки здійснена з порушенням Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки не було подано обов'язковий документ, що підтверджує присвоєння об'єкту адреси, та не вказано кадастровий номер земельної ділянки, на якій знаходиться будинок, а довідка ОК «Магнолія» взагалі не містить дати документа та включає недостовірні відомості про членство позивачки в кооперативі. Відповідачка вказує, що у позивачки не виникло право власності на спірний садовий будинок, оскільки вона не є членом ОК «Магнолія» та не має відношення до садового будинку. На обґрунтування своїх вимог відповідачка також посилається на судову практику в аналогічних справах, у яких суди визнавали реєстрацію будинків в ОК «Магнолія» на території ОК СДК «Ентузіаст» незаконною.
Залучений до участі у справі як третя особа ОК СДК «Ентузіаст» виступив на стороні відповідачки та надав такі пояснення. З кінця 1980-х років більша частина нинішніх його членів фактично користувались земельними ділянками в урочищі Осокорки. У подальшому ними був створений ОК СДК « ІНФОРМАЦІЯ_1 », якому на підставі рішення Київської міської ради від 06.07.2017 № 759/2921 належить право оренди земельних ділянок, включаючи ділянку під спірним будинком. Первинним користувачем зазначеної земельної ділянки була ОСОБА_5 , яку виключено з кооперативу у зв'язку із тривалою відсутністю та несплатою членських внесків, після чого користувачем ділянки став ОСОБА_6 . На підставі рішення загальних зборів від 25.12.2023 членство у кооперативі від ОСОБА_6 перейшло до ОСОБА_3 15.01.2024 кооператив надав згоду ОСОБА_3 на приватизацію займаної нею земельної ділянки. Ні позивачка, ні ОК «Магнолія», не мають жодних прав на земельну ділянку під спірним будинком. До того ж позивачка не вступала до жодного з кооперативів і є лише формальним власником садового будинку, а реєстрація її права власності на цей об'єкт здійснена виключно з метою заволодіння правом на земельну ділянку.
ІІ. Рух справи, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.
Одночасно з позовною заявою позивачка подала заяву про забезпечення позову (т. 1 а.с. 13-17).
Ухвалою суду від 23.09.2024 заяву про забезпечення позову задоволено. Заборонено усім органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2966551780000, номер відомостей про речове право: 55749209 (т. 1 а.с. 56-58).
Ухвалою суду від 03.10.2024 відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с. 66-67).
19.11.2024 від відповідачки в особі її представника надійшла зустрічна позовна заява разом із клопотанням про витребування доказів (т. 1 а.с. 81- 91, 92).
19.11.2024 від позивачки в особі її представника надійшло клопотання про витребування доказів (т. 1 а.с. 222-223).
В підготовчому засіданні 19.11.2024 суд прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, залучив до участі у справі ОК СДК «Ентузіаст» як третю особу без самостійних вимог, встановив строки для подання інших заяв по суті справи, задовольнив клопотання позивачки про витребування від ОК СДК «Ентузіаст» копії протоколу загальних зборів № 3 від 19.07.2024 та списку членів кооперативу на момент його створення, задовольнив клопотання відповідачки про витребування від Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації копій документів з реєстраційної справи юридичної особи ОК «Магнолія» та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 13.01.2025 (т. 1 а.с. 224-226, 228-229).
10.12.2024 від Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації надійшли копії матеріалів реєстраційної справи юридичної особи ОК «Магнолія» (т. 2 а.с. 3-61).
13.01.2025 року від третьої особи надійшли пояснення та документи на запит суду (т. 2 а.с. 63-77).
В підготовчому засіданні 13.01.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в судовому засіданні 18.02.2025 (т. 2 а.с. 80-81).
17.01.2025 від представника позивачки Лимаря Ю. В. надійшло клопотання про оголошення перерви у справі, а 18.02.2025 - про відкладення розгляду справи (т. 2 а.с. 84-85, 87-88).
В судовому засіданні 18.02.2024 суд задовольнив клопотання представника позивачки та відклав розгляд справи на 22.04.2025 (т. 2 а.с. 94).
21.04.2025 представника позивачки Баховського М. М. надійшло клопотання/заява про виклик свідків та встановлення додаткового строку на подання доказів (т. 2 а.с. 102-103).
22.04.2025 від представника відповідачки надійшли заперечення на вказане клопотання (т. 2 а.с. 112-116).
В судовому засіданні 22.04.2025 суд залишив без розгляду клопотання представника позивачки в частині виклику та допиту свідків з підстав подання його з порушенням строку, встановленого частиною третьою статті 91 ЦПК України, відмовив у прийнятті до розгляду письмових доказів з підстав відсутності належних обґрунтувань поважності причин їх неподання у строк, встановлений частиною другою статті 83 ЦПК України, заслухав вступні промови представників сторін, розпочав дослідження письмових доказів та оголосив перерву до 22.05.2025 (т. 2 а.с. 117-118).
22.05.2025 від представника позивачки надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження, залучення до участі у справі Київської міської ради, визнання участі позивачки в судовому засіданні обов'язковою, виклик та допит свідків, встановлення додаткового строку на подання доказів, покладення на відповідачку витрат позивачки на професійну правничу допомогу та застосування строку позовної давності (т. 2 а.с. 121-149).
22.04.2025 від представника відповідачки надійшли заперечення на вказану заяву (т. 2 а.с. 112-116).
В судовому засіданні 22.05.2025 суд відмовив у задоволенні заяви представника позивачки про повернення до стадії підготовчого провадження, залишив без розгляду інші вимоги зазначеної заяви, завершив дослідження письмових доказів, заслухав виступи представників сторін у судових дебатах та перейшов до стадії ухвалення рішення, яка завершилась 28.05.2025 оголошенням вступної та резолютивної частин рішення (т. 2 а.с. 170-171, 172, 173-174).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.09.1996 № 1523 було створено комісію по вивченню питання самозахоплених і забудованих земельних ділянок, які входили до складу земель, відведених Головному управлінню капітального будівництва Київської міської державної адміністрації під забудову ІІ черги житлового масиву Осокорки.
За результатами роботи зазначеної комісії Київська міська державна адміністрація прийняла розпорядження від 29.09.1998 № 2008 про надання членам самостворених садових кооперативів земельної ділянки в урочищі Осокорки для індивідуального житлового будівництва (т. 1 а.с. 98-99).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2023 у цивільній справі № 761/31809/18 установлено, що Київська міська рада своїм рішенням від 28.11.2002 № 118/278 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 457/1867) припинила право Головного управління капітального будівництва Київської міської державної адміністрації на користування зазначеною земельною ділянкою та зарахувала земельну ділянку до міських земель, не наданих у власність та користування (т. 1 а.с. 118-122).
У 2001 р. громадяни - фактичні користувачі земельних ділянок в урочищі Осокорки, створили громадську організацію Садове товариство «Ентузіаст», яка припинила свою діяльність внаслідок саморозпуску 06.02.2005 (т. 1 а.с. 100-102, 103, 104).
19.06.2004 учасники зазначеної громадської організації створили ОК «СДК «Ентузіаст» (код юридичної особи: 33054645), що нараховував на той час 215 членів та був зареєстрований як юридична особа 11.08.2004 (т. 1 а.с. 115, т. 2 а.с. 68).
30.10.2024 частина членів ОК «СДК «Ентузіаст» створила ОК «Магнолія» (код юридичної особи 33343942), який був зареєстрований як юридична особа 07.02.2005 (т. 1 а.с. 112-114).
В період 2004-2005 років були розроблені проекти землеустрою про передачу земельних ділянок в мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва двом кооперативам - ОК «СДК «Ентузіаст» (справа № А-7971) та ОК «Магнолія» (справа № А-10657), які стосувались однієї і тієї ж території.
22.01.2013 проект землеустрою стосовно відведення земельних ділянок ОК «Магнолія» (кадастрова справа №А-10657) було повернуто на доопрацювання і повторно вказаний проект на розгляд до Департаменту земельних ресурсів КМДА не надходив.
У словниках іменованих об'єктів та словник вулиць населених пунктів та вулиць іменованих об'єктів містяться відомості про ОК «Магнолія» (з 20.04.2016) та про СДК «Ентузіаст» (з 08.01.2020) з однаковими назвами вулиць зазначених іменованих об'єктів, а саме: АДРЕСА_2 .
Вказані обставини підтверджуються змістом листів Департаменту земельних ресурсів КМДА та Державного підприємства «Національні інформаційні системи» - технічного адміністратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 116, 124, 143).
06.07.2017 Київська міська рада прийняла рішення № 759/2921 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОК СДК «Ентузіаст» та передачу в оренду на 10 років 11 земельних ділянок для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:471:0101 (т. 1 а.с. 117).
На підставі зазначеного рішення 11.04.2018 між Київською міською радою та ОК СДК «Ентузіаст» укладено договір оренди земельної ділянки, предметом якого є передання кооперативу в оренду на 10 років земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:471:0101 площею 1,5150 га (т. 1 а.с. 145-147).
Цього ж числа відомості про право оренди ОК СДК «Ентузіаст» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:471:0101 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с. 148).
У 2019 р. зазначена земельна ділянка припинила своє існування як об'єкт цивільних прав внаслідок її поділу, в результаті чого утворилась інші земельні ділянки, у тому числі і земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:471:0004, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру (т. 1 а.с. 30-35).
За рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Разумової О. І. від 22.08.2018,індексний номер рішення: 426666341, здійснено державну реєстрацію (з відкриттям розділу) права приватної власності ОСОБА_1 на садовий будинок загальною площею 15 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1628033580000, номер запису про право власності: 27605800 (т. 1 а.с. 36).
Згідно з внесеними до державного реєстру відомостями зазначена реєстраційна дія проведена на підставі довідки ОК «Магнолія» від 17.12.2017 № 000155.
Матеріали справи містять довідку із зазначеним номером, проте без дати, у якій вказано, що ОСОБА_1 є членом ОК «Магнолія» згідно з рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) членів О.К., протокол № 1 від 27.04.2013, та власником садового будинку АДРЕСА_3 , який побудований господарчим способом та введений в експлуатацію до 1991 р. (т. 1 а.с. 153).
Водночас дослідженням матеріалів реєстраційної справи ОК «Магнолія» установлено, що у списках (реєстрах) засновників - членів кооперативу, які подавались для вчинення реєстраційних дій в період з 31.01.2005 по 13.07.2018, ОСОБА_1 не значиться (т. 2 а.с. 4-61).
Позивачка не значиться і у переліку громадян - членів ОК «Магнолія», яким передаються у приватну власність земельні ділянки для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва - додатку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОК «Магнолія», що був виготовлений ПП «Смерічка» у 2008 р. (справа № А-10657), при цьому користувачем ділянки АДРЕСА_4 зазначений ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 132-136).
З відповіді Департаменту земельних ресурсів КМДА на адвокатські запити представника позивачки убачається, що в період 2019-2023 років ОСОБА_1 неодноразово зверталась з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, на якій розташований спірний садовий будинок (т. 1 а.с. 43, 44).
Про долю клопотань позивачки Департамент не повідомив натомість зазначив, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_6 від 27.10.2020 підготовлено проект рішення про передачу йому у власність земельної ділянки площею 0,0639 га (кадастровий номер 8000000000:96:471:0004) на АДРЕСА_1 , який передано на розгляд Київської міської ради.
У серпні 2023 р. позивачка подала до ОК СДК «Ентузіаст» заяву про прийняття її у члени кооперативу як власниці садового будинку АДРЕСА_4 , проте листом від 08.09.2023 кооператив відмовив у розгляді зазначеної заяви пославшись на те, що користувачем цієї земельної ділянки є інша фізична особа (т. 1 а.с. 48).
Рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) членів ОК СДК «Ентузіаст» від 25.12.2023 затверджено рішення правління кооперативу про вихід ОСОБА_6 з членів кооперативу, прийняття у члени кооперативу ОСОБА_3 та передачу їй у користування земельної ділянки площею 0,0639 га, кадастровий номер 8000000000:96:471:0004, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з протоколу № 5 від 25.12.2023 (т. 2 а.с. 66, 67).
15.01.2024 ОК СДК «Ентузіаст» видав нотаріально засвідчений лист-погодження щодо надання згоди на приватизацію ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0639 га, кадастровий номер 8000000000:96:471:0004, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та на припинення права оренди зазначеної земельної ділянки (т. 1 а.с. 150).
За рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцевої О. В. від 05.07.2024,індексний номер рішення: 73992943, здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на садовий будинок загальною площею 11,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2966551780000, номер відомостей про речове право: 55749209 (т. 1 а.с. 19-20).
Згідно з внесеними до державного реєстру відомостями садовий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:96:471:0004, а реєстраційна дія здійснена на підставі технічного паспорту від 16.01.2024, отриманого з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ), та довідки ОК СДК «Ентузіаст» від 14.01.2024 про членство відповідачки в кооперативі та внесення нею пайового внеску (т. 1 а.с. 21-25, 27).
IV. Норми права і мотиви їх застосування.
У нормах статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права означає позбавлення його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково, а під порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, слід розуміти створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага (рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 за № 18-рп/2004).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З огляду на зазначене можна дійти висновку, що захисту підлягає лише порушене або оспорюване право або інтерес, у спосіб, який не суперечить закону, при цьому за змістом принципів змагальності (стаття 12, 81 ЦПК України) та диспозитивності (стаття 13 ЦПК України) саме позивач повинен, зокрема, обґрунтувати та довести наявність у нього суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, факт його порушення або оспорення та обрати правомірний і ефективний захисту порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
З наведених у позовних заявах обставин та обґрунтувань убачається, що вимоги сторін у цій справі спрямовані на захист права власності на садовий будинок, а вимоги відповідачки - ще й на захист належного їй як члену ОК СДК «Ентузіаст» права на користування земельною ділянкою, при цьому фактичною підставою позовів є одночасне існування державної реєстрації двох прав власності на один і той же об'єкт.
Відносини власності на нерухомі речі нерозривно пов'язані з відносинами у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які врегульовані статтею 182 ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон № 1952-VI).
Вимоги сторін ґрунтуються на приписах норми частини третьої статті 26 цього Закону, яка передбачає можливість ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, що є підставою для припинення відповідних прав.
Такий спосіб захисту за своєю сутністю відповідає способу захисту, визначеному пунктом 3 частини другої статті 16 ЦК України - відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачає застосування судом певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV (тут і далі в редакції, чинній станом на 22.08.2018 - дату первісної реєстрації права власності на спірний садовий будинок) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже виходячи зі змісту наведеної норми, яка визначає державну реєстрацію прав лише як засіб підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав, вирішення вимог сторін у розглядуваній справі насамперед потребує дослідження положень цивільного закону, які регулюють відносини власності.
Визначення права власності у його юридичному розумінні наведене у статті 316 ЦК України, відповідно до положень якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (статті 317, 319 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Однією з визначених законом підстав набуття майна є також його створення (виготовлення).
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 331 ЦК України).
Особливості виникнення права власності на новостворене нерухоме майно врегульовані частиною другою цієї норми, якою встановлено, що право власності на нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Стаття 14 Основного Закону України визначає землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Наведені конституційні положення конкретизовані у нормах глави 27 Книги третьої ЦК України (статті 373-378) та Земельному кодексі України - спеціальному нормативно-правовому акті, предметом регулювання якого є земельні відносини (далі - ЗК України).
До кола визначених ЗК України суб'єктів земельних відносин належать користувачі земельних ділянок (землекористувачі).
Землекористувачем в розумінні цього Кодексу є особа, яка має право володіння і користування земельною ділянкою, що належить іншому власнику або державі, на підставі договору оренди, права постійного користування (для певних категорій юридичних осіб) або на інших правових підставах.
Право власника на забудову своєї земельної ділянки та право дозволяти іншій особі здійснювати будівництво на чужій земельній ділянці визначене положеннями статті 375 ЦК України та статтями 90, 102-1 ЗК України, проте за змістом наведених норм реалізація цього права повинна здійснюватися у визначених законом межах, тобто із додержанням цільового призначення земельної ділянки, архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.
Для особи, яка здійснила чи здійснює самочинне будівництво на земельній ділянці, наступають юридичні наслідки, передбачені статтею 376 ЦК України.
Згідно з цією нормою житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (стаття 58 Конституції України) та закріпленим статтею 5 ЦК України положенням, яким не передбачається зворотна дія актів цивільного законодавства у часі,норми ЦК України застосовуються лише до цивільних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004.
Права і обов'язки щодо нерухомого майна виникають у момент його набуття, за даними технічних паспортів спірний садовий будинок було збудовано у 1991 р. (т. 1 а.с. 21-26, 37-42), а відтак правовідносини щодо його будівництва мають регулюватися законодавством, яке було чинним на той час.
Станом на 1991 рік наслідки самовільного будівництва визначались статтею 105 ЦК Української РСР, згідно з якою громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо)
Частина друга цієї норми передбачала, що за позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів об'єкт самовільного будівництва може бути безоплатно вилучений судом і зарахований до фонду місцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів знесені громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.
Відповідно до статті 105-1 ЦК Української РСР літні садові будиночки, будівництво яких здійснюється без належно погодженого проекту або з відхиленнями від норм, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, чинним на початок будівництва, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться садівницьке (виноградарське) товариство, приводяться у відповідність з зазначеними нормами або зносяться громадянами, що здійснюють таке будівництво, чи за їх рахунок.
Результат аналізу вищенаведених нормативних положень дає підстави для висновку, що законодавче регулювання юридичних наслідків самочинного (самовільного) будівництва фактично не змінилось, тобто особа набувала право власності на зведені нею будівлі, споруди чи інше нерухоме майно раніше і набуває зараз лише у разі, якщо забудова проведена правомірно.
Судом установлено, що садовий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:96:471:0004, яка утворилась внаслідок поділу земельної ділянки, відведеної із земель комунальної власності територіальної громади м. Києва під колективне садівництво та переданої в оренду ОК СДК «Ентузіаст» - правонаступнику громадської організації «Садове товариство «Ентузіаст».
Садовий будинок збудований у 1991 р. без встановленого дозволу на земельній ділянці, яка не відводилась забудовнику, що дає підстави для визнання цього об'єкта самочинним (самовільним) будівництвом.
З наведеного слідує, що особа, яка здійснила будівництво садового будинку, не набула права власності на нього.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 та від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 виснувала, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Як роз'яснив Верховний Суд, формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка здійснила самочинне будівництво, не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.
Таким чином набуття позивачкою права власності на садовий будинок було можливе лише у випадку визнання цього права за рішенням суду та за умови надання земельної ділянки в установленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.
Право власності ОСОБА_1 на зазначений об'єкт у судовому порядку не визнавалось, відсутня і обставина надання їй земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно як необхідна умова для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду.
У довідці ОК «Магнолія», яка стала підставою для реєстрації права власності ОСОБА_1 на садовий будинок, зазначено про її членство у вказаному кооперативі та про належність їй садового будинку, побудованому господарським способом.
Водночас факт створення ОК «Магнолія» у 2005 р., тобто вже після побудови садового будинку, вказує на те, що його будівництво не може бути результатом діяльності кооперативу, а відтак зазначений документ не є належним доказом наявності у позивачки майнових прав на садовий будинок.
До того ж дані довідки про членство позивачки в ОК «Магнолія» в цілому викликають обґрунтовані сумніви у їх достовірності з огляду на відсутність позивачки у списках (реєстрах) засновників - членів кооперативу, які подавались для вчинення реєстраційних дій, у тому числі і в період, коли позивачка наче б то вже була його членом.
Окрім того у довідці зазначено про те, що сплата пайового внеску не передбачена статутом, але такі дані суперечать змісту статуту ОК «Магнолія» (т. 2 а.с. 40-45).
Відповідно до положень статті 10 Закону України «Про кооперацію» кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство, проте такого доказу суду не надано.
Матеріали справи також не містять жодних доказів, які б свідчили про здійснення будівництва садового будинку за рахунок грошових та/або трудових вкладень позивачки.
За змістом принципу «superficies solo cedit» все, що збудоване на земельній ділянці, слідує за нею», а відтак будь-яке відчуження, перехід права на земельну ділянку, має відповідати і переходу права на будівлю чи споруду (постанови Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 204/9373/14-ц; від 20.11.2019 у справі № 307/3902/14-ц; від 27.11.2019 у справі № 461/2328/16-ц).
Отже виходячи з того, що у позивачки не виникло право власності на садовий будинок, а ОК СДК «Ентузіаст» на підставі договору оренди набув право володіння та користування земельною ділянкою під цим будинком та зареєстрував право оренди у встановленому законом порядку, до нього перейшли і майнові права на садовий будинок як на невід'ємну приналежність земельної ділянки.
За таких обставин набуття відповідачкою членства у кооперативі та закріплення за нею земельної ділянки засвідчує не лише факт виникнення у неї права користування земельною ділянкою, а й факт переходу до неї права користування усіма розташованими на ній об'єктами матеріального світу, у тому числі і садовим будинком.
Відповідно до статті 3 Закону № 1952-IV однією з загальних засад державної реєстрації речових прав є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані в порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
В державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (пункти 1, 3, 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-VI).
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі також - Порядок № 1127).
Пунктом 12 Порядку № 1127 (тут і далі в редакції, чинній станом на 22.08.2018) передбачено, що під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.
У разі надходження відповідно до цього Порядку відомостей з Державного земельного кадастру про відсутність в останньому відомостей про земельну ділянку державний реєстратор за зазначеним у заяві кадастровим номером за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав приймає виключно рішення щодо відмови в державній реєстрації прав (пункт 18 Порядку № 1127).
У статті 27 Закону № 1952-VI наведений загальний перелік документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав, до яких законодавець включив інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Особливості державної реєстрації прав на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, визначені у статті 31 Закону № 1952-IV, відповідно до якої для проведення державної реєстрації прав власності на такі об'єкти подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Аналогічні положення містяться у пункті 43 Порядку № 1127.
Незважаючи на те, що за даними технічних паспортів спірний садовий будинок побудований до вказаної дати, на території його розташування не здійснювалося ведення погосподарського обліку, а відтак положення статті 31 Закону № 1952-IV та пункту 43 Порядку № 1127 не є застосовними до спірних правовідносин.
Водночас пункт 42 Порядку № 1127 визначає, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05.08.1992, подаються: 1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
На момент здійснення первісної державної реєстрації права власності на спірний садовий будинок було чинним Положення про реєстр адрес у місті Києві, затверджене рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394, яким визначено, що присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання розпорядчих документів Департаментом містобудування та архітектури або районними в місті Києві державними адміністраціями з подальшим їх внесенням до Реєстру адрес (пункт 4.1.).
У той же час пунктом 4.16. цього Положення передбачено, що присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації.
Слід також зазначити, що для ідентифікації місцезнаходження об'єктів нерухомого майна на певній території існують різного роду словники, зокрема, словник іменованих об'єктів та словник вулиць населених пунктів та вулиць іменованих об'єктів, які мають використовуватись при веденні Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (наказ Міністерства юстиції України «Про словники Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 06.07.2012 № 1014/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за № 1150/21462), проте порядок використання таких словників при проведенні реєстраційних дій чітко не визначений.
Згідно з пунктом 81 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на окремо розташоване індивідуально визначене нерухоме майно (дача, гараж тощо), будівництво яких здійснювалося у результаті діяльності дачного, гаражного чи іншого кооперативу, крім документів, передбачених пунктами 41 і 42 цього Порядку, також подається довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.
За результатами оцінки змісту наведених нормативних положень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно суд дійшов до переконання про їх невідповідність критерію «якості закону» як складової конституційного принципу верховенства права.
Невідповідність Закону № 1952-VI та Порядку № 1127 вказаному критерію полягає як у неузгодженості їх окремих положень з нормами ЦК України, який має найвищу юридичну силу в ієрархії законів, що регулюють цивільні відносини, так і в інших суттєвих недоліках, які ускладнюють їх застосування та розуміння.
В контексті спірних правовідносин такі недоліки проявились у відсутності чіткого переліку документів, які мають подаватись для здійснення реєстрації права власності власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна, який був закінчений будівництвом до 05.08.1992, та щодо якого не здійснювалось ведення погосподарського обліку, у невизначенні суб'єкта видачі документа, що підтверджує присвоєння об'єкту адреси, і форми такого документа, а також у відсутності чітких механізмів реалізації повноважень державного реєстратора під час перевірки довідки про членство особи в кооперативі на предмет її відповідності вимогам законодавства.
Водночас системне тлумачення положень Закону № 1952-VI з урахуванням цілей його регулювання дає підстави для висновку, що законодавчі прогалини жодним чином не змінюють спрямованість цього Закону на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та не звільняють державного реєстратора від виконання покладених на нього обов'язків, зокрема, в частині встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та перевірки документів на наявність підстав для проведення реєстраційних дій.
Як зазначено вище, єдиним документом, який позивачка подала для проведення державної реєстрації права власності на садовий будинок, була довідка про її членство в ОК «Магнолія», яка не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки під будинком.
Відтак наявність тісного правового зв'язку між об'єктом нерухомого майна та земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, зумовлював обов'язок державного реєстратора вчинити дії щодо перевірки відомостей Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на предмет наявності зареєстрованих прав на земельну ділянку під садовим будинком за ОК «Магнолія», та за відсутності таких даних відмовити у державній реєстрації прав.
Таких дій державний реєстратор не вчинив та зареєстрував за позивачкою право власності на садовий будинок всупереч існуванню зареєстрованих за ОК СДК «Ентузіаст» речових прав на земельну ділянку, на якій цей будинок розташований.
Судом також установлено, що довідка ОК «Магнолія» не містить дати її видачі, що не відповідає вимогам чинного на час вчинення оспорюваної реєстраційної дії ДСТУ 4163-2003 «Національний стандарт України. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», який передбачав дату як обов'язковий реквізит організаційно-розпорядчого документа (пункт 4.4).
Зазначену обставину державний реєстратор проігнорував, при цьому за власним розсудом вніс до Державного реєстру прав відомості про дату довідки, яка відсутня на документі, що явно виходить за рамки його повноважень.
Отже ураховуючи, що право власності на садовий будинок у позивачки не виникло та встановлено факти порушення державним реєстратором вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» та прийнятого на розвиток його положень Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, проведена державна реєстрація права власності позивачки на цей об'єкт є незаконною.
З огляду на юридичну природу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно як засобу підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності, незаконна реєстрація права власності позивачки на садовий будинок унеможливлює реалізацію повного обсягу належних відповідачці як члену ОК СДК «Ентузіаст» прав користувача земельної ділянки, а тому є очевидним факт порушення її суб'єктивних матеріальних прав, на захист яких подано зустрічний позов.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналогічні положення містить і норма статті 152 ЗК України, якою визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
У цивілістичній науці позов власника або титульного володільця про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном отримав назву «негаторний», а його особливістю єтриваючий характер правопорушення і його наявність у момент подання позову.
Зазначена особливість і зумовлює непоширення на вимоги за таким позовом строків позовної давності, на сплив якої посилалась позивачка.
Зважаючи на зміст спірних правовідносин, предмет спору, характер порушення і спричинені цим порушенням наслідки, суд розглядає заявлену відповідачкою вимогу про скасування рішення державного реєстратора як вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і розташованим на ній садовим будинком, оскільки саме це рішення та здійснена на його підставі державна реєстрація права власності позивачки і створює для відповідачки відповідні перешкоди.
Схожий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21.
До того ж на період дії карантину, що був встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) і тривав з 12.03.2020 по 01.07.2022, та на період воєнного стану, введеного з 24.02.2022, законодавець передбачив продовження строків, визначених, зокрема, статтею 257 ЦК України (пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Підсумовуючи викладене, суд вбачає підстави для задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірний садовий будинок.
Такий спосіб захисту передбачений законом (статтею 26 Закону № 1952-VI), скасування рішення державного реєстратора матиме наслідком припинення прав позивачки на садовий будинок та призведе до відновлення порушених прав відповідачки на земельну ділянку, а тому є ефективним у спірних правовідносинах.
За результатами судового розгляду установлено відсутність у позивачки права власності чи іншого суб'єктивного матеріального права на садовий будинок, з чого слідує цілком логічний висновок, що державна реєстрація права власності на цей об'єкт за відповідачкою права позивачки не порушує.
Питання дотримання вимог закону при проведенні державної реєстрації права власності відповідачки у цьому рішенні суд не досліджував, оскільки відсутність порушеного права позивачки є самостійною і достатньою підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні її вимог.
Нормою частини дев'ятої статті 158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Відтак з огляду на результат розгляду справи вжиті судом заходи забезпечення первісного позову слід скасувати.
До закінчення судових дебатів представник відповідачки заявив про намір подати докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у визначений процесуальним законом п'ятиденний строк, що відповідно до положень частини восьмої статті 141, частини другої статті 246 та частини шостої статті 265 ЦПК України є підставою для вирішення питання про судові витрати в іншому судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Зустрічний позов ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1 ) задовольнити.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 42666341, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Разумовою О. І. 22.08.2018, про реєстрацію за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 ) права власності на садовий будинок загальною площею 15 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Призначити розгляд питання про судові витрати на 16 червня 2025 р. без виклику сторін.
Сторонам подати докази щодо розміру понесених ними судових витрат у строк до 02 червня 2025 року включно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя:
Повне рішення складене 08.08.2025.