ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11092/25
провадження № 1-кс/753/2090/25
"01" серпня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_4 , погодженого прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно, подане у кримінальному провадженні № 12025100020002072, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194, частиною другою статті 28, частиною першою статті 263 КК України,
до Дарницького районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21 липня 2025 року, клопотання було передано до провадження судді ОСОБА_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що слідчим СВ Дарницького УП ГУ НП у м. Києві розслідується кримінальне провадження № 12025100020002072, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194, частиною другою статті 28, частиною першою статті 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановленому слідством місці та у невстановлений слідством час, однак не пізніше 21 травня 2025 року, у ОСОБА_3 , виник злочинний умисел спрямований на пошкодження майна, а саме вхідних дверей до тамбурного приміщення квартир АДРЕСА_1 , шляхом підпалу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_3 підійшов до вхідних дверей до тамбурного приміщення квартир АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_6 та із використанням заздалегідь заготовленого, з метою вчинення злочину знаряддя, спричинив займання горючої рідини, внаслідок дії на неї вогневого стороннього джерела запалювання, з метою знищення майна, виконавши дії, спрямовані на виникнення пожежі та як наслідок підпалив двері вище вказаного тамбурного приміщення, в нижній їх частині. В результаті чого, сталось загоряння та пожежа, що стало наслідком пошкодження вхідних дверей до тамбурного приміщення квартир АДРЕСА_1 та спричинило ОСОБА_6 майнову шкоду. Після чого, ОСОБА_3 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194 КК України.
Окрім того ОСОБА_3 , вступивши в попередню змову, групою осіб, зокрема, з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинив злочини проти порядку громадської безпеки за наступних обставин.
ОСОБА_3 , в невстановлений у ході досудового розслідування час та місці, але не пізніше 17 липня 2025 року, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , без передбаченого законом дозволу, у порушення вимог ст. ст. 41, 92 Конституції України, ст. ст. 178, 328 Цивільного кодексу України, Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471 Х-ІІ, Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 12.10.1992 № 576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, придбали бойові припаси та вибухові речовини, а саме: баражуючий боєприпас на основі FPV-дрона з елементом живлення, датчиком цілі, камерою та елементами управління, а також протитанкової гранатою ПГ-7С1 в даній частині якого встановлено електродетонатор, (дану гранату перероблено і додано пластичну вибухову речовину та встановлено втулку для електоро-детонуючого підривача); радіокерований саморобний вибуховий пристрій, який складається з мобільного телефону «Nokia» з приєднаними проводами до плати телефону, додатковим елементом живлення у вигляді батарейки по типу «Крони», електродетонатором ЕДПр, неодимових магнітів та вибухової пластичної речовини загальною масою 1057 гр., які помістили до багажного відділення належного ОСОБА_9 автомобіля марки «БМВ Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , тим самим здійснили зберігання бойового припасу та вибухової речовини без передбаченого законом дозволу.
17 липня 2025 року близько 22.00 год. за адресою: м. Київ, Бориспільське шосе, БП «503» працівниками поліції було зупинено автомобіль марки «БМВ Х6» д.н.з. НОМЕР_1 , в якому знаходився його водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та пасажир ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які здійснювали перевезення бойового припасу та вибухової речовини без передбаченого законом дозволу.
18 липня 2025 року в період часу з 00.16 год. по 01.16 год. працівниками поліції проведено обшук в автомобілі марки «БМВ Х6» д.н.з. НОМЕР_1 , в ході якого вилучено бойові припаси та вибухові речовини, а саме: баражуючий боєприпас на основі FPV-дрона з елементом живлення, датчиком цілі, камерою та елементами управління, а також протитанкової гранатою ПГ-7С1 в даній частині якого встановлено електродетонатор, (дану гранату перероблено і додано пластичну вибухову речовину та встановлено втулку для електоро-детонуючого підривача); радіокерований саморобний вибуховий пристрій, який складається з мобільного телефону «Nokia» з приєднаними проводами до плати телефону, додатковим елементом живлення у вигляді батарейки по типу «Крони», електродетонатором ЕДПр, неодимових магнітів та вибухової пластичної речовини загальною масою 1057 гр., у зв'язку з чим припинено протиправну діяльність ОСОБА_3 та ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у незаконному носінні, зберіганні, придбанні бойових припасів та вибухової речовини без передбаченого законом дозволу, вчиненого групою осіб за попередньою змовою, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 263 КК України.
За наявності достатніх підстав 18 липня 2025 року ОСОБА_3 , було затримано в порядку статті 208 КПК України та під час затримання, в ході проведення особистого обшуку, у останнього виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Apple iPhone 12».
Крім того, 18 липня 2025 року в період часу з 04.34 год. по 04.48 год. було проведено обшук за місцем фактичного мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого вилучено наступне майно: кросівки сірого кольору з бірюзовими вставками; куртку оливкового кольору з капюшоном; кепку чорного кольору з написом сірого кольору; кофту сірого кольору з капюшоном.
Надалі, 18 липня 2025 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 194, частиною другою статті 28, частиною першою статті 263 КК України.
19 липня 2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати, ще зазначені вище мобільний телефон, одяг та взуття використовувалися ОСОБА_3 під час вчинення ним кримінальних правопорушень передбачених частиною другою статті 194, частиною другою статті 28, частиною першою статті 263 КК України КК України та можуть зберігати на собі сліди їх вчинення.
Постановою слідчого від 19 липня 2025 року вказані речі були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
З метою забезпечення збереження вилученого під час огляду майна та збереження речових доказів, посилаючись на положення статей 98, 167, 170 КПК України слідчий просить накласти арешт на вказане майно.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Судове засідання призначене на 25 липня 2025 року було відкладено у зв'язку із неявкою власника майна на яке слідчий просить накласти арешт.
У судове засідання призначене на 01 серпня 2025 року з'явився власник вилученого майна - ОСОБА_3 , який заперечував щодо накладення арешту на мобільний телефон , оскільки він є єдиним належним йому засобом зв'язку. Разом з тим ОСОБА_3 не заперечував щодо накладення арешту на інше зазначене у клопотанні майно.
Слідчий суддя, вивчивши доводи клопотання та долучені докази, заслухавши думку власника майна, дійшов такого висновку.
Слідчим відділом Дарницького УП ГУ НП у м. Києві розслідується кримінальне провадження № № 12025100020002072, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 травня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194, частиною другою статті 28, частиною першою статті 263 КК України.
За наявності достатніх підстав 18 липня 2025 року ОСОБА_3 , було затримано в порядку статті 208 КПК України.
Надалі, 18 липня 2025 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 194, частиною другою статті 28, частиною першою статті 263 КК України.
19 липня 2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як було зазначено ОСОБА_3 , його було звільнено з-під варти, у зв'язку із внесенням застави.
Як визначено частиною другою статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Частиною третьою статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно зі статтею 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, а тому зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, враховуючи положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виходить з того, що згідно із практикою ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Описана у клопотанні фабула у сукупності з матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак злочину, передбаченого частиною другою статті 194, частиною другою статті 28, частиною першою статті 263 КК України.
Дослідивши додані до клопотання матеріали досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що вони містять достатні для цього етапу розслідування докази, які доводять причетність ОСОБА_3 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194, частиною другою статті 28, частиною першою статті 263 КК України КК України.
Згідно із частиною третьою статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
З протоколу огляду мобільного телефону «Apple Iphone 12», з сім-картою НОМЕР_2 , IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 від 18 липня 2025 року вбачається, що в ньому міститься інформація, яка може бути використана як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження щодо інкримінованого кримінального правопорушення.
Відповідно до обгрунтування слідчого щодо накладення арешту на речі (одяг), які були вилучені під час обшуку, вбачається, що вони також можуть містити сліди кримінального правопорушення та використовуватися як докази для встановлення об'єктивних обставин правопорушення, з урахуванням того, щодо яких саме кримінальних правопорушень здійснюється досудове розслідування у цій справі та враховуючи обставини вчинення протиправних дій, в яких підозрюється, зокрема ОСОБА_3 .
Відповідно до частини другої статті 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно із частиною другою статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Частиною п'ятою статті 171 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
З матеріалів клопотання вбачається, що 18 липня 2025 року слідчим суддею Дарницького районного суду м. Києва було надано дозвіл на проведення обшуку житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з метою виявлення та фіксіції відомостей про обставини кримінального правопорушення. Надано дозвіл на вилучення таких речей: кросівки сірого кольору з бірюзовими вставками, куртку оливкового кольору з капюшоном, кепку чорного кольору з написом сірого кольору, кофту сірого кольору з капюшоном.
Слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано з додержанням вимог статті 171 КПК України та у строк, встановлений частиною п'ятою цієї статті.
Враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що мало місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 194, частиною другою статті 28, частиною першою статті 263 КК України, речі, які вилучені під час проведення особистого обшуку при затриманні ОСОБА_3 та проведеного обшуку за адресою його місця проживання, відповідають критеріям речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки можуть містити інформацію та відомості, які можуть бути використані як доказ факту вчинення кримінального правопорушення або обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зважаючи на правову підставу для арешту майна, слідчий суддя вважає, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна створить ризики переховування, знищення або спотворення інформації, яка має значення для досудового розслідування, і з огляду на завдання кримінального провадження вважає, що у даному випадку втручання у володіння майном, виходячи з визначених КПК України засад кримінального провадження, є виправданим та пропорційним.
Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України,
клопотання слідчого - задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон марки «Apple Iphone 12», кросівки сірого кольору з бірюзовими вставками, куртку оливкового кольору з капюшоном, кепку чорного кольору з написом сірого кольору, кофту сірого кольору з капюшоном, які належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1