Справа № 752/6383/24
Провадження № 2/752/1053/25
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
03 лютого 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Плахотнюк К.Г., за участі секретаря судового засідання Нікітенко А.М., у приміщенні суду в місті Києві, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Капітан Михайло Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
22.03.2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 30.06.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис №21247 яким запропоновано стягнути з неї на користь АТ «Альфа Банк» (назву якого змінено на АТ «Сенс Банк») заборгованість за кредитним договором №6 491015334 від 26.11.2019 року в розмірі 25 961, 34 грн. Вважає, що оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню в зв'язку з порушенням приватним нотаріусом Харою Н.С. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами та чинного законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом. Зазначає, що приватний нотаріус вчинила напис не перевіривши безспірність заборгованості позивача на нотаріально не посвідченому кредитному договорі та без повідомлення про порушення зобов'язань.
Позивачка просить суд виконавчий напис № 21247, вчинений 30 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. визнати таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача судові витрати.
29 березня 2024 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення сторін.
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву, третім особам - для подання до суду письмових пояснень.
За даними витягу з державного реєстру банків АТ «Сенс Банк» , ідентифікаційний код юридичної особи, філії іноземного банку в Україні - 23494714, реєстраційний номер у державному реєстрі банків - 158, 01.12.2022 року внесено запис про зміну найменування з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
Як видно зі змісту виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованої 01.12.2022 року за номером 301627140050, місцезнаходження юридичної особи АТ «Сенс Банк» - місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 100.
Приймаючи до уваги, що загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування юридичної особи, а саме АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», відповідні зміни були внесені до Статуту товариства та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно правильна назва відповідача за заявленими позовними вимогами АТ «Сенс Банк».
Відповідач АТ «Сенс Банк» відзив на позов не подав.
Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Капітан М.В. не скористалися правом подачі письмових пояснень на позов ОСОБА_1 .
За заявою позивачки ОСОБА_1 судом було постановлено 22.04.2024 року ухвалу про забезпечення позову у спосіб зупинення примусового стягнення у виконавчому провадженні НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису за реєстраційним №21247, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. 30.06.2020 року щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа Банк» («Сенс Банк».
Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, судові повідомлення надіслані на адреси третіх осіб повернуті до суду з відміткою відділу зв'язку про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення учасників справи про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або письмового відзиву, пояснень на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та третіх осіб на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, ухвалити заочне рішення у порядку , передбаченому правилами ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, доходить до наступного висновку.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що 30 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 21247 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитним договором №491015334 від 26.11.2019 року в розмірі 25 961,34 грн. (а.с.8).
10 серпня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Капітан М.В., розглянувши заяву стягувача про примусове виконання вказаного виконавчого напису, відкрив виконавче провадження НОМЕР_2 (а.с. 6-7).
За даними витягу з державного реєстру банків АТ «Сенс Банк» , ідентифікаційний код юридичної особи, філії іноземного банку в Україні - 23494714, реєстраційний номер у державному реєстрі банків - 158, 01.12.2022 року внесено запис про зміну найменування з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
Як видно зі змісту виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованої 01.12.2022 року за номером 301627140050, місцезнаходження юридичної особи АТ «Сенс Банк» - місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 100.
Приймаючи до уваги, що загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування юридичної особи, а саме АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», відповідні зміни були внесені до Статуту товариства та до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно правильна назва відповідача за заявленими позовними вимогами АТ «Сенс Банк»
Звертаючись у суд з даним позовом ОСОБА_1 зазначила, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений з порушенням вимог Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки приватний нотаріус вчинила виконавчий напис на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, не перевірила безспірність суми боргу та без повідомлення про порушення зобов'язань.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника.
В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому, вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов'язань боржника.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
У пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, визначено, що нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та п.2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 30.06.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.
Отже, на момент вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. оспорюваного виконавчого напису норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Порушення порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Як зазначає позивачка, жодних повідомлень про наявність заборгованості перед АТ «Альфа-Банк» вона не отримував, а відповідач, в свою чергу, не надав суду доказів зворотного. Також позивачці не було надіслано повідомлення про вчинення виконавчого напису, тобто нотаріусом не додержано належних вимог для вчинення виконавчого напису.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що позивач не отримувала вимоги про усунення порушення кредитних зобов'язань.
Слід звернути увагу на те, що не отримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або спростувати вимоги банку.
Позивачка не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення спірного виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
В обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості, як такого.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, тощо. Така правова позиція висловлена у численних постановах Верховного Суду, а саме: по справі № 310/9293/15 від 23 січня 2018 року, № 369/64125/17 від 26 лютого 2020 року та інших, які мають враховуватися судом у порядку виконання судом вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
На думку Верховного Суду в постанові № 750/1627/18, провадження № 61-43895св18 від 6 червня 2019 року, розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатися доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Суду не надано доказів того, що подані нотаріусу документи підтверджують безспірність заборгованості позивача перед відповідачем, зокрема заборгованість виникла на підставі кредитного договору, що був посвідчений в нотаріальному порядку.
Ані відповідачем, ані приватним нотаріусом не надано належним чином завіреної копії кредитного договору, на підставі якого нарахована заборгованість, тому суд не має можливості визначити дату виникнення права вимоги за даним договором.
Також матеріали справи не містять підтвердження того, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус переконалася в безспірності розміру заборгованості, перевірила, чи не пройшло більше, ніж три роки з дня виникнення права вимоги у стягувача, витребувала іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, які вона вправі витребувати у стягувача.
Зазначене вище дає підстави для визнання виконавчого напису № 24747 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
З огляду на викладене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд, при вирішенні спору про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права у аналогічних правовідносинах, дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 березня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 137/1666/16-ц (касаційне провадження № 14-84цс19).
З наданої суду позовної заяви вбачається, що позивач заперечує безспірність сум заборгованості, що підлягають до стягнення за виконавчими написами. Зазначила, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис не перевіривши чи дійсно заборгованість є безспірною.
За таких обставин, між сторонами існував та існує невирішений спір щодо наявної заборгованості. Зазначене спростовує безспірність заборгованості боржника (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 4 березня 2015 року в справі № 6-27цс15, від 11 березня 2015 року в справі № 6-141цс14).
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач АТ «Сенс Банк», не подавши відзив на позов, не довів свого права стягувати заборгованість з позивача за укладеними з фінансовою установою договорами, та саму суму заборгованості.
Крім того, відповідачем АТ «Сенс Банк» не доведено дотримання встановленого законом порядку при зверненні за вчиненням виконавчого напису, і твердження позивача в цій частині ним не спростовані.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчих написів, недоведеності безспірності вимог стягувача, відтак позов про визнання виконавчих написів такими, що не підлягає виконанню, знайшов своє підтвердження під час розгляду та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача АТ «Сенс Банк» необхідно стягнути на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. та 605, 60 грн.
Керуючись ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 1, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Капітан Михайло Володимирович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- задовольнити.
Визнати виконавчий напис за реєстровим номером 21247 вчинений 30 червня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-банк» (Сенс Банк») заборгованості в розмірі 25 961 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одну) гривню 34 копійки, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211, 20 гривень та 605, 60 гривень, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцяти) гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.Г. Плахотнюк