Справа №752/17256/24
Провадження № 2/752/2176/25
Іменем України
26.03.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря судового засідання - Пастух З.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів,
1.Описова частина
У серпні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юхимович Світлана Андріївна (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВІ № 1220821 від 28.05.2024), звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
1.1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
23.08.2013 між сторонами укладено шлюб, в якому у них народився син 2014 року народження. Позивач стверджує, що на час подання позову Голосіївським районним судом міста Києва ухвалено рішення про розірвання шлюбу у цивільній справі №752/1184/24.
Син проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Виплати відповідача на утримання дитини є недостатніми та мають нестабільний характер. Відповідач - військовослужбовець, отримує стабільний дохід, істотних обставин, що могли б унеможливити виконання ним своїх обов'язків щодо дитини, немає, а тому позивач вважає, що він спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач у поданому відзиві заявив про те, що визнає вимоги щодо утримання дитини в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття.
1.2.Процесуальні дії у справі
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2024 головуючим суддею у справі визначений суддя Чекулаєв С.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду від 22.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
09.09.2024 представник позивача зазначені у вказаній ухвалі суду недоліки усунула.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.09.2024 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Сторони належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи.
2.Мотивувальна частина
2.1.Фактичні обставини, встановлені судом
З 23.08.2013 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі відповідно до свідоцтва про шлюб від 23.08.2013 серія НОМЕР_1 (а.с. 43).
У шлюбі у сторін народився спільний син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 20.02.2014 (а.с. 37).
Позивач та дитина зареєстровані та проживають разом у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 39). Вказана квартира належить відповідачу на праві власності згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.10.2024 (а.с. 93). Спору з відповідачем про місце проживання дитини не має.
На підставі наданої позивачем довідки ТОВ «Біохем Україна» від 03.06.2024 № БХМ00000005 суд встановив, що позивач працює у вказаному товаристві на посаді економіста, її дохід з грудня 2023 по травень 2024 становив 314 818,21 гривень (а.с. 38).
Відповідач з травня 2023 року проходить службу у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 04.06.2023 № 38 (а.с. 92). На підставі довідки форми ОК-5 від 22.11.2024 №6030090963362056 відповідач отримав дохід за період з січня 2024 року по серпень 2024 року в розмірі 279 825,60 гривень (а.с. 88-91).
2.2. Застосовані норми права
Конституційним правом неповнолітньої дитини, закріпленим статтею 51 Конституції України є право на утримання батьками до досягнення нею повноліття. Крім того, обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття передбачено статтею 180 Сімейного кодексу України (надалі за текстом - СК України).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначено статтею 181 СК України.
З аналізу вказаної норми вбачається, що у випадку відсутності спору батьки самостійно за взаємною домовленістю між собою визначають способи (зокрема, розмір, порядок та форму) надання утримання своїм неповнолітнім дітям. Сімейне законодавство виходить із того, що подружжя, батьки дитини, батьки та діти, відносини між якими регулюються нормами СК, вправі врегулювати свої відносини за усною домовленістю або договором, якщо це не буде суперечити вимогам СК, інших законів та моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 9 СК України). При цьому, домовленість між батьками дитини про виконання ними їх обов'язку щодо утримання дитини може міститися у договорі, умови якого, у тому числі щодо розміру аліментів, строків їх присудження та виплати, не повинні порушувати права дитини, встановлені СК.
При відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на неповнолітню дитину та ненадання дитині утримання, аліменти стягуються у судовому порядку, відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якою проживає дитина.
Зазначені положення відповідають вимогам, передбаченим статтями 183, 184 СК України.
Наведене узгоджується і з роз'ясненнями наведеними у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною п'ятою статті 183 СК України встановлено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Аналіз вказаних правових норм та роз'яснень свідчить про те, що задоволення позову про стягнення аліментів у судовому порядку є можливим лише у випадку відсутності добровільної домовленості про сплату аліментів між батьками дитини та ненадання дитині утримання.
2.3. Мотиви, з яких виходить суд
Будь-якої домовленості про сплату аліментів на утримання сина, ОСОБА_3 , між сторонами не досягнуто. Жодна із сторін не надала до суду доказів досягнення такої домовленості.
Зважаючи на те, що відповідач за віком є працездатним, відомостей про наявність на його утриманні інших осіб матеріали справи не містять, та визнав утримання дитини в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Суд роз'яснює, що відповідно до частини першої статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
3. Висновки суду
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та
взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення аліментів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
4.Судові витрати
У відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд приймає до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 загалом, та зокрема щодо обов'язку доведення неспівмірності витрат, які покладаються на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частини п'ятої та частини шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018, № 753/15683/15 від 26.09.2018 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 910/3929/18 від 18.06.2019.
Суд враховує, що відповідно до частин першої та третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідача 2 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 28).
На підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи позивачем долучено:
- копію договору про надання правової допомоги №35 від 28.05.2024, укладеного між адвокатом Юхимович Світланою Андріївною та ОСОБА_1 (а.с. 34-36);
- копію ордера ОСОБА_4 про надання правничої (правової) допомоги (серія ВІ № 1220821 від 28.05.2024) ОСОБА_1 (а.с. 32);
- попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат (зворотній бік а.с. 33);
- акт приймання-передачі від 29.07.2024 до договору про надання правової допомоги №35 від 28.05.2024 ОСОБА_4 для ОСОБА_1 на суму 3 028 гривень (зворотній бік а.с. 41);
- платіжна інструкція від 25.07.2024 № 616421155 зі сплати ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 плати за правову допомогу в розмірі 2 000 гривень (а.с. 33);
- детальний опис від 29.07.2024 наданої ОСОБА_4 правової допомоги ОСОБА_1 (зворотній бік а.с. 36).
Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).
Так, Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 19.02.2020.
Враховуючи зазначене, результат розгляду справи в суді (задоволення позову), оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених судових витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також врахувавши поведінку сторони під час розгляду справи та відсутність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню у визначеному ним розмірі - у сумі 2 000,00 гривень, що у даній справі відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Керуючись ст.ст. 4, 10-12, 76-89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд,
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.08.2024 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь держави 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ).
Суддя С. О. Чекулаєв