Справа № 752/18768/25
Провадження № 2-з/752/171/25
07.08.2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
з участю секретаря Шевченко В.В.,
розглянувши заяву ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ПАНЬКІВЩИНА 17/4» про забезпечення позову до пред'явлення позову,
04.08.2025 ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ПАНЬКІВЩИНА 17/4» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просило суд:
- забезпечити позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2290526580000; ідентифікатор об'єкта в
ЄДЕССБ:01.3050567.5044070.20230930.252185.32 та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного вище об'єкта нерухомого майна.
В обґрунтування поданої заяви представник ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ПАНЬКІВЩИНА 17/4» стверджує, що відповідно до укладеного договору купівлі-продажу житлової квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер договору 218 від 13.02.2021, власником вищезазначеної квартири став ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-2).
З моменту укладання вищезазначеного договору купівлі-продажу та по момент подання заяви про забезпечення позову, допоміжне нежитлове приміщення «кімната чергової» та частина місць загального користування фактично є захопленими Відповідачем-2 та перебувають у повному його користуванні. Інші мешканці будинку не мають доступу до допоміжного приміщення, у зв'язку з наявністю дверей та стін, які були встановлені Відповідачем-2 без відповідних дозволів і згоди інших співвласників будинку.
В подальшому ОСОБА_1 здійснив відчуження належної йому квартири шляхом дарування її своїй дружині - ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-1) разом із спільним нерухомим майном співвласників ОСББ, без отримання на те згоди співвласників ОСББ (оформленим у відповідному рішенні загальних зборів), Договором дарування № 1530 від 17.10.2023 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Задорожним О.С., збільшивши розмір квартири на 22,3 кв.м.
Про наявність цього договору та нового власника ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ПАНЬКІВЩИНА 17/4» дізналося під час оскарження Відповідачем-2 рішення Голосіївського районного суду від 21.01.2025 у справі №752/20503/24, за яким суд зобов'язав Відповідача-2 звільнити неналежне йому нерухоме майно.
ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ПАНЬКІВЩИНА 17/4» стверджує про наявність підстав вважати, що Відповідач-1 та Відповідач-2 можуть відчужити оспорюване майно на користь третіх осіб, шо у разі невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити процес повернення незаконно відчужених приміщень чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Тобто забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.
У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову у цій справі суд вбачає, що обґрунтування ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ПАНЬКІВЩИНА 17/4», як майбутнього позивача у необхідності накладення арешту на нерухоме майно полягає виключно у припущеннях, що Відповідач-1 може відчужити належну їй квартиру АДРЕСА_1 , що на його думку може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення.
Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд ще раз наголошує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
На підставі наданої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер витягу 350693591; сформованої 17.10.2023) суд встановив, що на сьогоднішній день власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 .
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 здійснювала або здійснює дії з реалізації або іншого розпорядження вказаною квартирою подана заява про забезпечення позову не містять.
Суд також звертає увагу, що із змісту поданої заяви про забезпечення позову не вбчається, що безпосереднім предметом спору є квартира АДРЕСА_3 .
ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ПАНЬКІВЩИНА 17/4» висуває вимоги лише щодо допоміжних приміщень загального користування, які на твердження ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ включенні до складу квартири АДРЕСА_4 , водночас доказів, що загальна площа квартири АДРЕСА_4 збільшилася саме за рахунок таких допоміжних приміщення до заяви не додано.
Враховуючи викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ПАНЬКІВЩИНА 17/4» про забезпечення позову.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд
відмовити в задоволенні заяви ОБ'ЄДНАННЯ СПІВВЛАСНИКІВ БАГАТОКВАРТИРНОГО БУДИНКУ «ПАНЬКІВЩИНА 17/4» про забезпечення позову до пред'явлення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2290526580000; ідентифікатор об'єкта в ЄДЕССБ:01.3050567.5044070.20230930.252185.32 та заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного вище об'єкта нерухомого майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 07.08.2025.
Суддя С.О. Чекулаєв