Справа № 947/26167/25
Провадження № 1-кп/947/1113/25
06.08.2025 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
провівши в місті Одесі підготовче судове засідання у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025167480000048 від 10.03.2025 року, відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Виноградного Березівського району Одеської області, Україна, громадянина України, на момент вчинення кримінального правопорушення - військовослужбовця за контрактом військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 25.06.2013 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 2 ст. 42, ст. 44 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки із відстрочкою виконання вироку на строк 2 роки.
- 12.05.1997 Березівським районним судом Одеської області за ч. ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
- 30.06.2017 Новобузьким районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Вироком апеляційного суду Миколаївської області від 27.11.2017 за ч. 2 ст. 186 КК України, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано з 26.07.2016 по 20.06.2017 день за два, з 21.06.2017 день за день. В іншому вирок Новобузького районного суду Миколаївської області залишено без змін.
- 07.12.2017 Березівським районним судом Одеської області за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців. В силу ч. 4 ст. 70 КК України за цим вироком і вироком від 27.11.2017 Апеляційного суду Миколаївської області визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці. На підставі ст. 81 КК України, звільнений 18.06.2019 умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 5 місяців 24 дні.
- 23.12.2019 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В силу ч. 1 ст. 71 КК України приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 07.12.2017 Березівського районного суду Одеської області та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. На підставі ст. 81-1 КК України, звільнений 05.06.2024 умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 8 місяців 14 днів.
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025167480000048 від 10.03.2025 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.4 ст.185, ч.4 ст.186 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.п.1, 3, 4 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений заперечував проти заявленого клопотання, вважаючи, що викладені в клопотанні ризики недоведені, прокурором не надано жодних доказів, якими він обгрунтовує клопотання.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтримав думку обвинуваченого та просив обрати більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
При розгляді клопотання прокурора відносно обвинуваченого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Під час досудового розслідування до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.08.2025 року.
Обґрунтованість повідомленої під час досудового розслідування ОСОБА_3 підозри було перевірено слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, беручи до уваги обставини справи, характер вчинення кримінального правопорушення, те, що обвинувачений неодноразово судимий, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, їх суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що за санкціями ч.4 ст.186 КК України йому загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, що надає підстави вважати, що він, перебуваючи на свободі може переховуватись або залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.
Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки та потерпілі безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків та потерпілих, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також суд вважає доведеним існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а самеризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, так як обвинувачений раніше неодноразово судимий, інкриміновані кримінальні правопорушення вчинив під час умовно-дострокового строку, за місцем проживання та несенням служби характеризується незадовільно та на даний час в останнього відсутні постійні джерела доходу.
При цьому, в частині посилання сторони обвинувачення на існування ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, суд погоджується зі стороною захисту та вважає формальним посилання прокурора на його існування, оскільки досудове розслідування кримінального провадження завершено, стороною обвинувачення зібрано усі докази в рамках кримінального провадження та встановлено усі обставини вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому,
Таким чином, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1, 3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає, що наявні правові підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд зазначає наступне.
Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Piruzyanv. Armenia», п.п. 104-105-794, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції.
В частині визначеного розміру застави, суд, з огляду на майновий та сімейний стан обвинуваченого, встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, вважає, що визначений розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченого, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти суд, та може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків , що не зможе бути забезпечено застосуванням іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 314, 315, 370-372 КПК України
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою з відповідним визначеним розміром застави 50 (п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 151 400 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста) гривні, строком до 04.10.2025 року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та уповноваженій службовій особі місця ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1