Справа № 947/27209/25
Провадження № 1-кс/947/10986/25
05.08.2025 м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , старшого слідчого СВ ОРУП№1 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_5 , розглянувши матеріали за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на постанову від 17.03.2025 старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук у кримінальному правопорушенні №12024162480000996 від 22.08.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КПК України,
22.07.2025 до Київського районного суду м.Одеси надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на постанову від 17.03.2025 старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук у кримінальному правопорушенні №12024162480000996 від 22.08.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КПК України.
У скарзі адвокат просить скасувати постанову старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 17.03.2025 про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук у кримінальному правопорушенні №12024162480000996 від 22.08.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КПК України, оскільки постанова, на думку адвоката, постановлена передчасно, на підставі формальних приводів і підстав, без належного сповіщення ОСОБА_6 та без доказів того, що ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування.
Зокрема, захисник у скарзі зазначив, що слідчим відділом Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження за №1202416248000996, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
В межах даного кримінального провадження 04.03.2025 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
04.03.2025 о 14:25 год., повідомлення про підозру вручено батькам ОСОБА_7 : ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також надіслано до ТОВ «Керуюча Компанія «Сервіс Плюс», яке здійснює обслуговування будинку за місцем проживання ОСОБА_6 , з метою вручення підозри останньому.
Постановою старшого слідчого відділу ОРУП№1 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_5 від 17.03.2025 досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 22.08.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162480000996, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України - зупинене, оголошено у розшук підозрюваного ОСОБА_6 .
Про наявність вищезазначеної постанови слідчого захиснику стало відомо лише 10.07.2025 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12024162480000996, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2024 року, за клопотанням сторони захисту, про що свідчить розписка на постанові про часткове задоволення клопотання від 27.06.2025 року.
Захисник у скарзі зазначає, що постанова слідчого від 17.03.2025 про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук підлягає скасуванню за наступними підставами.
Так, матеріали кримінального провадження №12024162480000996 не містять будь-яких допустимих доказів надсилання оскаржуваної постанови на адресу підозрюваного та можливість отримання адресатом цієї постанови до 10.07.2025 року.
Відповідно до наданої слідчим інформації, 17.03.2025 було складено повідомлення про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного, ОСОБА_6 у розшук. Вказане повідомлення було направлено засобами поштового зв'язку AT «Укрпошта» (поштове відправлення №6508000113137) за адресою: АДРЕСА_1 - на ім'я ОСОБА_6 .
Однак, згідно з офіційними даними з сайту «Укрпошти», це поштове відправлення було повернено відправнику 10.04.2025 року у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Слідчим, на думку захисника, не було вжито жодних заходів для перевірки актуальності адреси проживання підозрюваного або з'ясування фактичного користування ним вказаним житлом. Водночас, відповідно до інформаційної довідки №435769101 від 17.07.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також з Реєстру прав власності, іпотек та заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 - належить іншій особі з 08.03.2024 на підставі рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 28.03.2023 року у справі №521/4732/17.
Таким чином, після переходу права власності на вказану квартиру, ОСОБА_6 не є її власником, не проживає за цією адресою, не користується нею та не зареєстрований у ній. У зв'язку з цим він об'єктивно не мав можливості отримати будь-яке поштове повідомлення, надіслане слідчим за зазначеною адресою.
Адвокат також наголошує, що слідчим не було вжито вичерпних дій, спрямованих на встановлення фактичного місця перебування підозрюваного ОСОБА_6 . Незважаючи на процесуальний обов'язок органу досудового розслідування здійснювати всебічне, повне та неупереджене розслідування, у тому числі вживати заходів щодо належного повідомлення особи про її процесуальний статус. Жодних належних слідчих (розшукових) дій для реального встановлення місцезнаходження підозрюваного слідчим проведено не було.
Зокрема, слідчим не зроблено жодного запиту до органів реєстрації щодо актуального місця проживання чи перебування ОСОБА_6 ; не опитано його родичів, знайомих або інших осіб, які могли б повідомити інформацію про його місцезнаходження; не встановлено дані про використання ним мобільного зв'язку, електронної пошти, соціальних мереж чи будь-яких засобів зв'язку; не здійснено спроби зв'язатися з ним особисто або через захисника (якщо такий є); не вжито заходів для встановлення місця його роботи, навчання або інших контактних точок.
Більше того, наявна в розпорядженні слідства інформація про зміну власника квартири, за якою раніше проживав підозрюваний, свідчила про очевидну необхідність уточнення його актуального місця перебування. Однак, навіть після повернення поштового відправлення «Укрпошти» через закінчення терміну зберігання, що прямо вказувало на неможливість вручення повідомлення, ніяких додаткових кроків для підтвердження чи уточнення адреси проживання слідчим вчинено не було.
Отже жодних викликів, на думку захисника, на адресу ОСОБА_6 не направлялось і не надходило за період з дати первісного внесення відомостей до ЄРДР з 22.08.2024 по теперішній час.
Посилання слідчого в постанові про зупинення досудового розслідування та оголошення у розшук на те що, 05.03.2025 батькові підозрюваного - ОСОБА_9 - було вручено три повістки про виклик ОСОБА_6 до слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області на 8, 12, 14 березня 2025, усі на 11:00, не свідчить про належне сповіщення підозрюваного про його виклик.
Разом з тим, слідчому мало бути відомо, що ОСОБА_6 не проживає разом з батьком, не підтримує з ними жодного контакту та не спілкується з ним тривалий час. У зв'язку з цим вручення повісток третій особі - навіть якщо це його родичі - не може вважатися належним способом повідомлення, оскільки не гарантує фактичного отримання виклику підозрюваним.
Таким чином, відсутність реакції ОСОБА_6 на вказані повістки не може трактуватися як умисне ухилення від слідства чи підстава для зупинення розслідування і оголошення його в розшук.
11.03.2025 року з метою встановлення місця перебування ОСОБА_6 слідчим було скеровано відповідні доручення до оперативних підрозділів: управління стратегічних розслідувань (УСР) в Одеській області ДСР НПУ, відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_1 прикордонному загону ГВЗВВБ «Південь», а також до 7-го управління Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України. У результаті виконання зазначених доручень було отримано інформацію про те, що ОСОБА_6 перебуває за межами України.
У ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 26.02.2022 року о 17:17 перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Долинське-Чишмікіой» (митний пост «Рені» Одеської митниці) та з того часу на територію України не повертався.
Цей факт, на думку адвоката, підтверджує, що органу досудового розслідування було відомо про перебування підозрюваного за кордоном, а отже його неявка до слідчого не могла бути розцінена як умисне ухилення або як підстава для оголошення в розшук у межах кримінального провадження, передбаченого для осіб, які переховуються від правосуддя.
Таким чином, постанова про зупинення досудового розслідування та оголошення ОСОБА_6 у розшук є юридично необґрунтованою, суперечить встановленим у справі фактам та не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства щодо підстав зупинення провадження, а тому підлягає скасуванню.
Адвокат ОСОБА_3 , приймаючи участь в судовому засіданні, підтримав доводи скарги, просив скаргу задовольнити.
Крім того, в перерві між судовими засіданнями захисник надав письмові доповнення до скарги, в яких, крім раніше викладених доводів, він зазначив, що відповідно до отриманої від ТОВ «Керуюча Компанія «Сервіс Плюс» відповіді №17-С від 25.07.2025 на адвокатський запит, в якій зазначено, що з 04.03.2025 листи на ім'я ОСОБА_6 на адресу ТОВ «КК «Сервіс плюс» не надходили.
Слідчий в оскаржуваній постанові зробив безпідставний висновок про те, що ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
Однак, такі висновки, на думку захисника, нічим не підтверджено, оскільки слідчим не вжито всіх необхідних та можливих заходів для розшуку підозрюваного, не зазначено, які заходи були вжиті для недопущення неправомірного порушення прав осіб на здійснення щодо них кримінального провадження протягом розумного строку. Не містять таких документів і відомостей і матеріали кримінального провадження. Відсутні також відомості й про те, що ОСОБА_6 були вручені будь-які процесуальні документи та повістки та що він обізнаний про кримінальне переслідування. Разом з тим, ОСОБА_6 , не маючи статусу підозрюваного, не будучи обмеженою слідчим у пересуванні, мав повне право на свободу пересування, у т.ч. виїзду за кордон.
Далі захисником у доповненнях до скарги зазначено, що оскаржувана постанова страждає внутрішніми суперечками, оскільки в ній міститься два твердження, які є взаємовиключними. Так, в постанові зазначено, що ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування, що має на увазі обізнаність підозрюваного про виклик або про процесуальний статус. В іншій частині оскаржуваної постанови йдеться про те, що місце знаходження підозрюваного не відоме, не встановлення місця перебування особи, що, в свою чергу, виключає обізнаність особи про її виклик або про процесуальний статус.
Фактично оскаржуване рішення слідчого, на думку захисника, спрямоване на неправомірне затягування строків досудового розслідування, що суперечить положенням Кримінального процесуального кодексу України, де основним завданням кримінального провадження.
Крім того, доповнюючи подану скаргу, захисник з приводу сповіщення підозрюваного, нібито, на телефонний номер якого були надіслані CMC - повідомлення про виклик до слідчого через мобільні застосунки «Viber», «Telegram» та «WhatsApp» зазначив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 135 КПК України, повістка про виклик вручається особі особисто або надсилається поштовим відправленням, кур'єром чи засобами електронного зв'язку чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою з обов'язковим підтвердженням отримання. Надсилання повідомлень через мобільні додатки без такого підтвердження не може вважатися належним способом виклику, оскільки не забезпечує достовірного засвідчення того, що особа дійсно отримала виклик та достовірно не встановлено слідчим, що у час надсилання такого повідомлення підозрюваний користується цим номером.
Таким чином, повідомлення про виклик, здійснені виключно через застосунки «Viber», «Telegram» або «WhatsApp», без підтвердження факту їх отримання підозрюваним, не відповідають вимогам КПК України і не можуть вважатися належним чином здійсненими.
Також захист вважає, що слідчим не вжито усі дій передбачених КПК України щодо належного повідомлення особи, яка свідомо для слідчого перебуває за межами території України, а саме не виконані вимоги ч.7 ст.135 КПК України, яка зазначає що повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , приймаючи участь у розгляді скарги, заперечила проти задоволення скарги сторони захисту, вважаючи що оскаржуване захисником процесуальне рішення слідчого є вмотивованим, обґрунтованим.
Зокрема, прокурор зазначила, що повідомлення про підозру було надіслано особі за останнє відомою адресою ОСОБА_6 через керуючою компанію. Факт невручення адресатові поштового відправлення не має значення для прийнятого слідчим рішення про зупинення досудового розслідування і оголошення особи у розшук. Достатнім фактом для прийняття слідчим оскаржуваного захистом процесуального рішення стали офіційні відомості про те, що ОСОБА_6 на території України немає. Підозрюваний був сповіщений про прийняті рішення через застосунки, після чого він заблокував телефон слідчого.
На думку прокурора, слідчий виконала усі вимоги КПК України, які передують прийняттю рішення про зупинення досудового розслідування і і оголошення підозрюваного у розшук.
Старший слідчий СВ ОРУП№1 ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_5 , приймаючи участь у розгляді скарги, також заперечила проти задоволення скарги сторони захисту, вважаючи що оскаржуване захисником процесуальне рішення слідчого є вмотивованим, обґрунтованим. При цьому слідча для дослідження в судовому засіданні і доручення до матеріалів справи за скаргою надала деякі документи з матеріалів кримінального провадження №12024162480000996 від 22.08.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КПК України, в обсязі, необхідному і достатньому для дослідження підстав і приводів для постановлення постанови про закриття кримінального провадження і оголошення підозрюваного у розшук, із забезпеченням нерозголошення відомостей досудового розслідування.
В судовому засіданні слідчий також повідомила, що нею було зібрано достатньо доказів для повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КПК України, а тому, незалежно від того, що він перебуває за межами України, вона вирішила здійснити комплекс процесуальних дій, спрямованих на організацію повідомлення особі про підозру, після чого, впевнившись що ОСОБА_6 переховується від слідства - оголошення його у розшук і зупинення досудового розслідування у зв'язку з цим.
Прийняттю процесуального рішення, яке оскаржується захисником, нею було проведено три обшуки з метою встановлення місця знаходження ОСОБА_6 : за останнє відомим місцем його проживання, за місцем проживання його батьків та за місцем знаходження їх дачної споруди.
Під час обшуків були вилучені мобільні телефони батьків підозрюваного, оглядом якими встановлено, що вони спілкуються із сином, обмінюються світлинами. Крім того, батьки повідомили, що їх син перебуває за межами України і з ним вони не спілкуються, де він перебуває, вони не знають. За місцем проживання батьків ОСОБА_6 були виявлені деякі належні йому особисті речі. Наведені обставини, як зазначила слідчий, давали підстави вважати належним чином повідомлення про підозру ОСОБА_6 шляхом вручення його батькам процесуальних документів.
Разом з тим, встановлено, що ОСОБА_6 , який виїхав за кордон ще у 2022 році, був на території України на початку 2024 року, коли отримав новий паспорт для виїзду за кордон, при цьому офіційно державний кордон він не перетинав, про що свідчать дані Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України та документи Доброславського відділу ГУ ДМС в Одеській області (квитанція про сплату державного мита, заява-анкета на ім'я ОСОБА_6 , копія паспорта громадянина України на його ім'я із реєстрацією за останнє відомим місцем його проживання тощо). При цьому слідчий зазначила, що їй не відомо, чи особисто ОСОБА_6 подавав у Доброславський відділ ГУ ДМС в Одеській області заяву-анкету, сплачував державне мито та отримував там паспорт, або від його імені - інша особа. До того ж, згідно Акту про неможливість отримання відцифрованих відбитків пальців рук від 27.01.2024 якість сканування всіх пальців рук особи не дає змогу ідентифікувати особу.
На підставі наведених обставин слідчий стверджує, що ОСОБА_6 , маючи навички з переміщення осіб через державний кордон поза пунктами пропуску, таємно перетнув кордон України в обох напрямках, що підтверджує його переховування від слідства.
Вивчивши скаргу, заслухавши доводи сторін, дослідивши надані сторонами копії документів, долучених до матеріалів судового провадження за скаргою, слідчий суддя дійшов висновку про те, що скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з наступних підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
Доводи захисника, ретельно наведені у скарзі, є слушними і обґрунтованими, а тому кладуться в основу рішення слідчого судді про необхідність скасування оскаржуваної адвокатом постанови слідчого.
Крім того, слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом ОРУП №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження за №1202416248000996, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
У продовж 13 днів, в період з 04.03.2025 по 17.03.2025 старшим слідчим СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області капітаном поліції ОСОБА_5 вчинені наступні процесуальні дії:
04.03.2025 складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
В цей же день за допомогою мобільного застосунку «WhatsApp» на номер телефону НОМЕР_2 і на два облікових записи мобільного застосунку «Telegram» надіслано повідомлення про необхідність прибуття ОСОБА_6 в цей же день, 04.03.2025, до слідчого для отримання повідомлення про підозру, а також на ці адреси надіслано текст повідомлення про підозру.
В цей же день повідомлення про підозру було вручено батькам ОСОБА_6 та надіслано за останнє відомим місцем його проживання.
05.03.2025 слідчий вручила батькам ОСОБА_6 три повістки про виклик їх сина до слідчого на 08, 12 і 14 березня 2025 року.
В цей же день повідомлення про підозру було надіслано до ТОВ «Керуюча компанія «Сервіс Плюс»» за останнє відомим місцем проживання ОСОБА_6
07 і 14 березня 2025 слідчий склала два рапорти на ім'я начальника ОРУП №1 ГУНП в Одеській області про неприбуття підозрюваного за викликом.
17.03.2025 винесено постанову про зупинення досудового розслідування і оголошення у розшук підозрюваного ОСОБА_6 .
В обґрунтування прийнятого процесуального рішення старший слідчий СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області капітан поліції ОСОБА_5 послалася на те, що повідомлення про підозру 04.03.2025 о 14:25 год., вручено батькам ОСОБА_7 : ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також надіслано до ТОВ «Керуюча Компанія «Сервіс Плюс», яке здійснює обслуговування будинку за місцем проживання ОСОБА_6 , з метою вручення підозри останньому.
Далі слідчий в оскаржуваній постанові зазначила, що 05.03.2025 батькові підозрюваного - ОСОБА_9 вручено три повістки про виклик ОСОБА_6 на 08.03.2025 об 11.00 год., 12.03.2025 об 11.00 год., 14.03.2025 об 11.00 до слідчого з метою отримання письмового повідомлення про підозру, допиту ОСОБА_6 у якості підозрюваного та проведення інших слідчих дій, однак останній до слідчого не прибув.
Крім того, слідчий в постанові вказує, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.02.2022 року о 17:17 перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Долинське-Чишмікіой» (митний пост «Рені» Одеської митниці) та з того часу на територію України не повертався.
Далі слідчий в оскаржуваній постанові зазначила, що ОСОБА_6 переховується від слідства, при цьому не навела переконливих доводів такого висновку, крім того, що ОСОБА_6 перебуває за межами України.
І в завершення слідчий зазначає, що нею вжиті всі необхідні і можливі слідчі (розшукові) дії щодо встановлення місця знаходження підозрюваного. При цьому слідчий не перелічує, які ж саме необхідні і можливі слідчі дії нею вжиті щодо встановлення місця знаходження підозрюваного, обмежившись формальним цитуванням норми.
Відповідно до ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Разом з тим, в оскаржуваній постанові слідчим приведені факти, які спотворені слідчим або не прийняті до уваги, сприйняті слідчим однобічно, і тому оскаржувана постанова в цілому є формальною, а прийняте слідчим процесуальне рішення - безпідставним, оскільки воно ґрунтується лише на голослівних твердження про належне вручення підозри ОСОБА_6 та формальному його сповіщенню, без наявності належних доказів, у т.ч. згідно ч.1 ст.136 КПК України, яка передбачає, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
Відповідно до ч.1 ст.135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
При цьому слідчий, виходячи зі змісту наведених норм, зобов'язаний не лише відправити процесуальні документи, а й переконатися, чи вручені вони адресатові, у даному випадку - ОСОБА_6 . Лише після підтвердження отримання адресатом процесуальних документів або доведення їх змісту до адресата іншим шляхом, виникають певні процесуально-правові обов'язки, процесуальні наслідки не виконання таких обов'язків та право уповноваженої особи на застосування заходів процесуального примусу та прийняття процесуальних рішень, які за змістом несуть негативні наслідки для особи, яка не виконує процесуальні обов'язки.
Якщо слідчий перевірив і переконався що особа належним чином не сповіщена про юридичні факти, процесуальні вимоги і обов'язки тощо, то слідчий зобов'язаний вжити додаткових заходів для досягнення правомірної процесуальної мети, чого слідчий у даному випадку не зробила.
В досліджених матеріалах наявні копії поштових відправлень, згідно яких слідчий засобами поштового зв'язку AT «Укрпошта» (поштове відправлення №6508000104871) за адресою: АДРЕСА_1 - на ім'я ОСОБА_6 04.03.2025 скерував повідомлення про підозру ОСОБА_6 ; (поштове відправлення №6508000105584) за адресою: м.Одеса, вул.Зоопаркова, буд.1 - на ім'я ТОВ «Керуюча Компанія «Сервіс Плюс», яке здійснює обслуговування будинку за місцем проживання ОСОБА_6 , 05.03.2025 скерував повідомлення про підозру ОСОБА_6 з метою вручення цього документу останньому; (поштове відправлення №6508000113137) за адресою: АДРЕСА_1 - на ім'я ОСОБА_6 17.03.2025 скерував повідомлення про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного ОСОБА_6 у розшук.
Однак, згадані поштові відправлення згідно з офіційними даними з сайту «Укрпошти» та наданими захисником офіційними відповідями ТОВ «Керуюча Компанія «Сервіс Плюс» - повернуті відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання або не отримані взагалі.
Отже, слідчий, наперед розуміючи, що відправлена нею кореспонденція не буде доставлена кінцевому адресату, достовірно знаючи що ОСОБА_6 знаходиться з 2022 року поза межами України, допускаючи, що кореспонденція повернеться без вручення адресатові, та реально отримавши назад відправлену кореспонденцію, не вжила жодних заходів для встановлення актуального місця знаходження підозрюваного, крім постановлення передчасної постанови про розшук такої особи і оголошення її у розшук.
Формальний підхід слідчого вбачається і з того, що вона користувалася застарілими даними щодо місця проживання ОСОБА_6 та не знала, хоча в силу закону перед оголошенням особи у розшук - зобов'язана була перевірити і знати, що за останнє відомою слідчому адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 з березня 2024 року, тобто ще до внесення відомостей про злочин до ЄРДР, там не проживає.
Так, відповідно інформаційної довідки №435769101 від 17.07.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також з Реєстру прав власності, іпотек та заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 - з 08.03.2024 належить іншій особі на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.03.2023 року у справі №521/4732/17.
Таким чином, після переходу права власності на вказану квартиру, ОСОБА_6 не є її власником, не проживає за цією адресою, не користується нею. У зв'язку з чим ОСОБА_6 об'єктивно не мав можливості отримати будь-яке поштове повідомлення, надіслане слідчим за зазначеною вище адресою, у т.ч. через керуючу компанію.
При цьому не зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , не виправдовує формальний підхід слідчого до перевірки і встановлення дійсного місця проживання/перебування ОСОБА_6 , тим паче якого в цей час на території України не було.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 26.02.2022 року о 17:17 перетнув державний кордон України через пункт пропуску «Долинське-Чишмікіой» (митний пост «Рені» Одеської митниці) та з того часу на територію України не повертався. Відомості про злочин внесені до ЄРДР 22.08.2024
З наведених фактів слідчий суддя констатує, що ОСОБА_6 до внесення відомостей до ЄРДР і до складання повідомлення про підозру, виїхав за межі України на законних підставах; процесуальних обов'язків не мав, попереджати слідчого або прокурора про відчуження нерухомості та про зміну свого місця проживання/реєстрації не був зобовязаний; процесуального статусу, навіть в якості свідка, не мав, а отже він добросовісно не знав і не міг знати про розпочате кримінальне провадження, про повідомлення йому про підозру у вчинення злочину та про виклик його до слідчого.
Таким чином, відсутність реакції ОСОБА_6 на повідомлення про підозру та на повістки про виклик є виправданою та не свідчить про його умисне ухилення від слідства, та не може бути підставою для зупинення досудового розслідування і оголошення його у розшук, оскільки органу досудового розслідування було достовірно відомо про перебування підозрюваного за кордоном.
Згідно ч.2 ст.135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
За логічно - змістовним наповненням даної норми у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї, яка з нею проживає. Якщо такий спосіб вручення повістки про виклик виявися неможливим через відсутність дорослих членів сім'ї, які з нею проживають, то повістка вручається іншій особі, яка з нею проживає. Якщо такий спосіб вручення повістки про виклик виявися неможливим через відсутність іншій особі, яка з нею проживає, то повістка вручається житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Слідчий суддя також дійшов висновку про неналежне сповіщення про виклик і про неналежне вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру шляхом вручення процесуальних документів батькам останнього, оскільки, як заявила в судовому засіданні слідчий, ОСОБА_6 , зі слів його батьків, не проживає разом з ними тривалий час.
Твердження ж слідчого про те, що оглядом мобільних телефонів батьків встановлено, що вони все ж таки спілкуються із сином, до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, як це достовірно встановлено, ОСОБА_6 дійсно з батьками не проживає щонайменш з 2022 року; по-друге слідчий, мотивуючи таємницею слідства, не надала для огляду в судовому засіданні протоколи огляду мобільних телефонів та протоколи допиту свідків - батьків ОСОБА_6 .
У зв'язку з цим вручення повісток третій особі - навіть якщо це його родич, але який не проживає разом із підозрюваним - не може вважатися належним способом повідомлення, оскільки не гарантує фактичного отримання процесуальних документів підозрюваним.
В наданих матеріалах відсутні будь-які відомості чи документи про належне підтвердження отримання особою повісток або повідомлення про підозру або ознайомлення з їх змістом іншим шляхом, що свідчить про недотримання слідчим вимог ч.1 ст.136 КПК України.
В цій частині слідчий пояснила, що вона особисто сповіщала ОСОБА_6 про виклик, надавши роздруківки скріншотів мобільного телефону слідчого, згідно яких вона сповіщає « ОСОБА_10 » про необхідність прибути до слідчого для вчинення слідчих дій та надіслання йому тексту повідомлення про підозру.
Разом з тим, підтверджень того, що абонент « ОСОБА_10 » є саме ОСОБА_6 слідчий не надала.
При цьому слідчий пояснила, що номер телефону, яким користується ОСОБА_6 , встановлений шляхом допиту свідків. При цьому слідчий, пославшись на таємницею слідства, не надала для огляду в судовому засіданні протоколи допиту таких свідків.
У даному випадку старший слідчий ОСОБА_5 продемонструвала виключно формальний підхід щодо виконання вимог ч.1 ст.135, ч.1 ст.136 КПК України щодо належного сповіщення особи про її виклик для вручення повістки про виклик і інших процесуальних документів.
Відповідно до ч.7 ст.135 КПК України повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
В наданих слідчому судді матеріалах відсутні будь-які документи щодо надання слідчим доручення та виконання такого доручення в порядку міжнародної правової допомоги.
Наведені обставини, а також відомості з Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону ОСОБА_6 , свідчать про те, що уповноважений слідчий була обізнана про фактичне перебування ОСОБА_6 за межами України, який на законних підставах виїхав за межі України ще 26.02.2022.
В цій частині слідчий пояснила, що вона не збиралася вручати підозрюваному процесуальні документи в порядку надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, оскільки місце знаходження ОСОБА_6 не відомо і він переховується від слідства.
Отже, старший слідчий ОСОБА_5 , будучи обізнаною про фактичне знаходження ОСОБА_6 за межами України, маючи можливість і достатньо часу для застосування процесуальних дій, не ініціювала та не організувала в рамках міжнародного співробітництва встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 , вручення повісток про виклик або інших процесуальних документів особі в порядку надання міжнародної правової допомоги у кримінальних справах, а обрала для себе інший найлегший спосіб - лише формальне повідомлення про підозру, після чого зробила безпідставний і передчасний висновок про те, що ОСОБА_6 переховується від слідства.
Відповідно до ч.9 ст.135 КПК України особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
До виконання цієї норми старший слідчий також поставилася формально, оскільки не сповістила особу належним чином про виклик і не надала їй необхідного часу для підготовки для прибуття за викликом, бо, як це видно з її рапортів, вона викликала особу на той же день, коли цей виклик відбувався - на 04.03.2025 об 11:00.
Згідно ч.4 ст.280 КПК України у випадку зупинення досудового розслідування копія вмотивованої постанови надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які мають право її оскаржити слідчому судді.
Разом з тим і цю норму Кодексу слідчий виконала формально, лише завідомо для нею, що кореспонденція не дійде до адресата, направила її за адресою, за якою особа на момент відправки кореспонденції не проживала.
Згідно з ч.1 ст.281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов'язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
Дана норма передбачає можливість оголошення особи у розшук за умови її належного повідомлення про виклик. Разом з тим, надані матеріали не містять будь-якої інформації або доказів з приводу належного повідомлення ОСОБА_6 про виклик.
Оскільки старший слідчий ОСОБА_5 формально поставилася до виклику особи, не здобула доказів щодо належного повідомлення ОСОБА_6 про виклик, то постановлена слідчим оскаржувана постанова явно є такою, що постановлена з порушенням норм кримінального процесуального законодавства, а тому не може вважатися правомірною.
Таким чином, винесення постанови про зупинення кримінального провадження 17.03.2025 було передчасним та таким, що в контексті Європейської конвенції з прав людини порушує права ОСОБА_6 на захист через недотримання слідчим і процесуальним керівником належної правової процедури.
Отже, процесуальне рішення слідчого від 17.03.2025 про зупинення досудового розслідування і оголошення підозрюваної у розшук через наведені вище порушення кримінального процесуального законодавства не можна вважати таким, що відповідає принципам верховенства права і законності (ст.ст.8, 9 КПК України), а тому процесуальне рішення підлягає скасуванню.
Згідно ч.5 ст.38 КПК України орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
В рішенні ЄСПЛ у справах «Смірнова проти України» від 15.07.2010, «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року зазначено, що державні органи повинні завжди намагатися з'ясувати, що сталося, і не повинні покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки, що необхідно неухильно дотримуватися принципу affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
З огляду на вказані вище факти і обставини старший слідчий ОСОБА_5 також не дотрималася правового висновку ЄСПЛ, рішення кого є джерелом права в Україні. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що передбачено ч.2 ст.8 КПК України.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені законами України.
Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч.1 ст.40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
З наданих слідчим матеріалів вбачається, що старший слідчий ОСОБА_5 на момент винесення постанови про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні, не виконала слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе для здійснення розшуку ОСОБА_6 .
На підставі викладеного відсутні підстави вважати постанову від 17.03.2025 старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук у кримінальному провадженні №12024162480000996 від 22.08.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КПК України, такою, що безумовно відповідає загальним засадам кримінального провадження, та іншим вимогам кримінального процесуального законодавства.
Тому вказана постанова слідчого підлягає скасуванню.
На підставі викладеного порушені права підозрюваного підлягають захисту і поновленню через рішення слідчого судді.
Керуючись ст.ст.303 - 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , задовольнити.
Скасувати постанову старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 17.03.2025 про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного у розшук у кримінальному правопорушенні №12024162480000996 від 22.08.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом п'яти діб з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1