Справа № 603/47/25Головуючий у 1-й інстанції Пасічник А.З.
Провадження № 22-ц/817/629/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
08 серпня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" на заочне рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2025 року, ухваленого суддею Пасічником А.З., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У січні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.07.2021 року ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит №5143694, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у розмірі 5000 грн строком на 30 днів. ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит до 25.08.2021 року, сплатити проценти за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом і комісію за надання кредиту одноразово за ставкою 19% від суми кредиту.
На підставі договору факторингу №12Т від 11.11.2021 року ТОВ «Мілоан» відступило позивачу за плату право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5143694.
ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим на дату відступлення права вимоги новому кредитору виникла заборгованість у розмірі 24700 грн., яка складається з 5000 грн тіла кредиту, 18750 грн. процентів, 950 грн комісії.
Позивачем на адресу відповідача направлене повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», де зазначена інформація про порядок погашення заборгованості по кредитному договору, однак позичальник не виконав свого обов'язку щодо повернення кредиту та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.
Враховуючи наведене, позивач просив задовольнити позов.
Заочним рішення Монастириського районного суду від 02.04.2025 року у позові ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, кредитний договір підписано позичальником одноразовим ідентифікатором L25371 за наслідками направлення на його номер електронного повідомлення (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит, що стверджується доданим до апеляційної скарги скріншотом першої сторінки договору, тому протилежні висновки суду на думку товариства є необґрунтованими, оскільки у справі наявні докази укладення кредитного договору.
На думку скаржника, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги як належний доказ про зарахування коштів в сумі 5000 грн із призначенням платежу «кошти згідно договору 5143694» від ТОВ «МІОЛАН» на картку ОСОБА_1 та залишив поза увагою докази надані позивачем, а саме копію платіжного доручення № 52165135 від 26.07.2021 року та відомості про щоденні нарахування та погашення за договором № 5143694 від 26.07.2021, які є належними доказами, що підтверджують факт виконання первісним кредитором свого обов'язку із видачі кредитних коштів.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Обставини справи.
ТОВ «Діджи Фінанс» зазначало, що 26.07.2021 року відповідач оформив анкету-заяву на кредит 5143694, в якій визначено сума кредиту 5000 грн, строк кредитування 30 днів з 26.07.2021 року по 25.08.2025 року, комісія за надання кредиту 950,00 грн, нараховується одноразово за ставкою 19 % від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 3750 грн, нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно наданого позивачем договору, 26.07.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5143694 (індивідуальна частина).
Відповідно до умов договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику фінансовий кредит у сумі 5000 грн, строком на 30 днів, з 26.07.2021 року по 25.08.2025 року, комісія за надання кредиту 950,00 грн, нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту за договором одноразово; проценти за користування кредитом: 3750 грн, нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п. 1.7 договору).
Підпунктом 2.1. п. 2 договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Підпунктом 6.1. п. 6 визначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
В Додатку №1 до договору сторонами визначений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими комісією та процентами у загальному розмірі 9700 грн.
В Додатку №2 до договору міститься паспорт споживчого кредиту № 5143694, яким передбачено строк продовження кредитування на 3 дні зі сплатою комісії 3,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 7 днів зі сплатою комісії 5,00 % від суми поточного залишку кредиту, на 15 днів зі сплатою комісії 10,00 % від суми поточного залишку кредиту.
Згідно з платіжним доручення №521651135 від 26.07.2021 року, платник ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів в розмірі 5000 гривень на кредитний рахунок за №516874*01, отримувач ОСОБА_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 5143694.
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №5143694, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитом у розмірі 24700 грн., з яких: 5000 - борг по тілу, 18750 грн - борг по відсотках, 950 грн - борг по пені.
11.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №12Т, відповідно до умов пункту 1.1. якого, ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Діджи Фінанс» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 12Т від 11.11.2021 року ТОВ "Мілоан" відступило ТОВ "Діджи Фінанс " право вимоги до боржника - ОСОБА_1 на загальну суму 24700 грн., з яких: 5000 -сума заборгованості за тілом, 18750 грн - сума заборгованості за відсотками, 950 грн - сума заборгованості за комісією.
11.01.2025 року позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу у якій зазначено про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» та рекомендовано відповідачу погасити борг за кредитом у розмірі 24700 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Відповідно до ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Отже із аналізу означених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника (відповідача) або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з недоведеності укладення між сторонами кредитного договору у зв'язку з відсутністю в договорі електронного підпису з одноразовим ідентифікатором позичальника; відсутністю у справі належних доказів про перерахунок відповідачу кредитних коштів на погоджений між сторонами рахунок; відсутності у справі належних доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача перед кредитором.
З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, до матеріалів справи долучено копію анкети - заяви на кредит від 26.07.2021 року № 5143694, договір про споживчий кредит № 5143694 від 26.07.2021 року, графік платежів, який є додатком до вказаного договору та паспорт споживчого кредиту, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено відсутність будь-яких доказів на підтвердження підписання відповідачем вказаних документів електронним підписом (ідентифікатором) з використанням номеру телефону НОМЕР_1 .
Вищевказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 виявив волю на укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду даної справи.
Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що додане до позовної заяви платіжне доручення не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору.
За вказаних обставин, у зв'язку з не доведенням позивачем факту як укладення між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 кредитного договору, так і факту перерахування останньому кредитних коштів, а отже і обставин видачі кредитних коштів, з метою доведення виконання умов кредитного договору, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір було укладено шляхом підписання позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора L25371, що підтверджується скріншотом частини сторінки договору, наявного в апеляційній скарзі не можуть вважатися обґрунтованими, з огляду на наступне.
По перше, частина сторінки документа, наданого у вигляді скріншота до апеляційної скарги, не дозволяє перевірити його достовірність, цілісність та джерело походження, отже не має доказової сили відповідно до статті 76 ЦПК України.
По друге, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.
Таким чином, твердження ТОВ «Діджи Фінанс» про укладення кредитного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора не підтверджені жодними належними, допустимими й достовірними доказами.
Доводи апеляційної скарги ТОВ «Діджи Фінанс» про те, що суд першої інстанції нібито помилково не взяв до уваги як належний доказ копію платіжного доручення № 52165135 від 26.07.2021 року щодо перерахування 5000 грн на картку ОСОБА_1 , є безпідставними з огляду на наступне.
Так, підпунктом 2.1. п. 2 договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Ані кредитний договір, ані графік розрахунків як додаток до нього, не містять реквізитів банківського рахунку/картки, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 5000 грн відповідачу, зокрема, і того, що зазначений у платіжному дорученні № 52165135 від 06.07.2021 року.
Таким чином, додане до позовної заяви платіжне доручення, що завірене лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, та зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" - залишити без задоволення.
Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Постанову суду апеляційної інстанції складено 8 серпня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Костів О.З.
Гірський Б.О.