Справа № 596/712/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/269/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.3 ст.152 КК
07 серпня 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника
потерпілої - адвоката ОСОБА_7
законного
представника
потерпілої ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянула в закритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року.
Даним вироком,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глибочок Борщівського району Тернопільської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, одруженого, тимчасово не працюючого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, засудженого 10 січня 2020 року Гусятинським районним судом за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі з встановленням іспитового терміну на 1 рік,
визнано невинуватим та виправдано через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Суд вирішив питання арешту майна та речових доказів.
Згідно з вироком суду, органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується у тому, що він 12 березня 2020 року близько 00:30 год. знаходився в приміщенні будинку по місцю свого проживання, що за адресою АДРЕСА_2 . В цей час у нього виник умисел задовольнити статеву пристрасть у незаконний спосіб із своєю неповнолітньою падчеркою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він спільно проживає.
З метою реалізації наведеного умислу, спрямованого на задоволення статевих потреб, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_10 покликавши у свою спальню неповнолітню падчерку в наказовій формі висловлював їй вимоги роздягнутись. Не зважаючи на словесні заперечення ОСОБА_11 , ОСОБА_10 шляхом висловлювань, які потерпіла сприймала, як погрози, домігся бажаного результату та його падчерка роздяглась.
Надалі, продовжуючи умисні дії направлені для досягнення мети вступити із неповнолітньою у статевий акт природнім способом, ОСОБА_10 у словесній наказовій формі вимагав у потерпілої, щоб вона лягала на поверхню дивану. Після цих слів, ОСОБА_11 , усвідомлюючи подальше настання статевого акту, висловлювалась про не бажання вступати у статеві зносини із вітчимом.
В цей час у ОСОБА_10 виник злочинний умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої з використанням геніталій, без добровільної згоди ОСОБА_11 (зґвалтування).
З метою реалізації злочинного умислу направленого на зґвалтування неповнолітньої особи, в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року, ОСОБА_10 із застосуванням психологічного насильства словесно висловлював погрози в сторону ОСОБА_11 , щоб змусити останню лягти на поверхню дивану. В цей час потерпіла відчуваючи небезпеку зі сторони вітчима, під впливом домашнього насильства, оцінивши його агресивний стан та фактор перебування його в стані алкогольного сп'яніння, підкорилася його вимогам та лягла на поверхню дивану.
В подальшому, ОСОБА_10 , знявши із себе нижню білизну, ліг на тіло ОСОБА_11 .. З метою недопущення статевого акту потерпіла висловлювала неодноразові заперечення та за допомогою рук, чинила фізичний опір діям вітчима. Проте, ОСОБА_10 , долаючи фізичний опір потерпілої, всупереч її волі та, не реагуючи на висловлювання щодо припинення протиправних дій, вагінально з використанням геніталій, проник в тіло неповнолітньої.
Отже, ОСОБА_10 вчинив сексуальне насильство - що є формою домашнього насильства, здійснивши діяння сексуального характеру, стосовно неповнолітньої особи без її згоди, примусивши ОСОБА_11 до акту сексуального характеру із ним.
З метою подолання опору своєї падчерки, ОСОБА_10 лівою рукою зловив падчерку за її праву руку в районі передпліччя та стиснувши її, прижав до поверхні дивану. В результаті наведених протиправних дій на тілі потерпілої утворився синець правого передпліччя.
Під час статевого акту ОСОБА_11 продовжувала чинити опір лівою рукою на поверхню грудей ОСОБА_10 та рухами тіла намагалась зменшити біль, який у неї виникав в результаті статевого акту. Однак, ОСОБА_10 за допомогою утримання руки падчерки та долаючи її опір масою свого тіла, продовжував дії сексуального характеру спрямовані на задоволення своїх статевих потреб.
Після закінчення статевого акту, який тривав близько 15 хвилин, ОСОБА_10 одягнувся та вийшов із будинку.
Таким чином, на думку правоохоронних органів, ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 152 Кримінального кодексу України - вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_10 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Постановити новий вирок, яким: визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України та призначити покарання у виді 11 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків приєднати повністю невідбуту частину покарання за вироком Гусятинського районного суду від 10.01.2020 року та призначити остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції, оцінюючи докази надані стороною обвинувачення, які досліджені в судовому засіданні, не надав їм належної оцінки та при винесенні рішення, в основу поклав змінені покази потерпілої під час судового розгляду, оцінивши їх як достатні для виправдання ОСОБА_10 , не перевіривши їх правдивість та не оцінивши їх з іншими письмовими доказами, наданими прокурором.
Зазначає, що з метою встановлення достовірності показань потерпілої та виключення тиску на неї зі сторони обвинуваченого, прокурором під час судового розгляду 09.01.2025 було подано клопотання про призначення судово-психологічної експертизи неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 , однак суд безпідставно відмовив в задоволенні даного клопотання та в дослідженні допиту потерпілої під час досудового розслідування, чим допустив неповноту судового розгляду, порушення принципу змагальності, що призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Посилається на те, що в судовому рішенні, судом не надано оцінку письмовим доказам, які свідчать про відсутність добровільної згоди потерпілої ОСОБА_11 на статевий акт з ОСОБА_10 , а саме висновоку судово-медичної експертизи №255 від 03.04.2020 року, відповідно до якого на тілі потерпілої виявлені тілесні ушкодження, № 58 від 14.03.2020 року, відповідно до якого на обличчі ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження, протоколу огляду телефону матері потерпілої з додатком “Viber» від 05.04.2020, за змістом повідомлень яких донька ОСОБА_11 повідомляла матері про факт вчинення насильницьких дій з боку ОСОБА_10 , протоколу проведення слідчого експерименту від 14.04.2020 року, згідно якого потерпіла відтворила події, які відбулися 12.03.2020.
Апелянт вказує, що ці докази повністю узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_11 , які надавались під час досудового розслідування та суперечать її показанням, що надані в суді.
Зазначає, що суд за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у рішенні не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші, чим допустив невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Посилаючись на практику Верховного Суду, викладену в постанові від 20.10.2022 у справі №684/289/20, апелянт вказує, що відсутність добровільної згоди потерпілої особи на статевий акт є питанням факту, вирішення якого покладено на суд у конкретному кримінальному провадженні, і цей факт оцінюється в контексті супутніх обставин. Сексуальне проникнення в тіло потерпілої особи не може вважатися вчиненим за добровільною згодою, якщо воно було здійснене внаслідок застосування фізичного насильства, погрози його застосування, впливу на психіку потерпілої особи.
Наголошує на тому, що потерпіла на той час була неповнолітньою особою у зв'язку з чим, потребує допомоги, яку їй надають члени сім'ї, з якими поживає, і такі обставини фактично ставлять її у певну залежність від останніх.
Апелянт вказує, що судове рішення не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, представник потерпілої адвокат ОСОБА_7 зазначає, що потерпіла погоджується з позицією суду, що стороною обвинувачення вина ОСОБА_10 не доведена, тому проситьв задоволенні апеляційної скарги відмовити, а вирок суду залишити без змін.
Потерпіла ОСОБА_11 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про день та час розгляду справи. Відповідно до поданої нею заяви, просить розглядати справу у її відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 , який заперечив апеляційну скаргу, законного представника потерпілої- представника служби у справах дітей Гримайлівської селищної ради ОСОБА_8 , яка при вирішенні апеляційної скарги поклалася на думку суду, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_10 , його захисника, які заперечили апеляційну скаргу, просять вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За змістом вказаної правової норми рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності його нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, а також доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК, є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 380 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК, вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.3 ст. 374 КПК України - у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Зазначені вимоги закону, суд першої інстанції не виконав, тому доводи прокурора про відсутність будь-якої оцінки досліджених судом доказів, є слушними.
Так, дослідивши покази обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_11 , свідків, суд не надав їм оцінки у сукупності з іншими доказами, в тому числі з висновком судово-медичної експертизи №255 від 03.04.2020 року, відповідно до якого на тілі потерпілої виявлені тілесні ушкодження, № 58 від 14.03.2020 року, відповідно до якого на обличчі ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження, протоколом огляду телефону матері потерпілої з додатком “Viber» від 05.04.2020, за змістом повідомлень яких донька ОСОБА_11 повідомляла матері про факт вчинення насильницьких дій з боку ОСОБА_10 щодо неї, протоколом проведення слідчого експерименту від 14.04.2020 року, згідно з яким потерпіла відтворила події, які відбулися 12.03.2020, постановою про закриття кримінального провадження від 29 жовтня 2021 року слідчим третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_12 під час розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 42020211190000032 від 09.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 373 КК України, кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях співробітників ГУНП в Тернопільській області, які проводили допит потерпілої ОСОБА_11 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 373 КК України.
Відповідно до усталеної судової практики ЄСПЛ, суди мають надати відповідь на кожен аргумент сторін. Як зазначено у рішенні у справі “Серявін та інші проти України» “ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вини були почуті», а з рішення у справі “Проніна проти України» можна зробити висновок, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.
У вироку суду відсутня оцінка та висновки суду щодо наявності у потерпілої та обвинуваченого тілесних ушкоджень при повідомленні суду про добровільну згоду сторін на статевий акт, а також щодо фізичного насильства чи погрози його застосування.
Тобто, у вироці суд не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші, чим допустив невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Суд, взявши до уваги покази допитаних в суді свідків (в тому числі родичів потерпілої), потерпілої, обвинуваченого, згідно з якими статевий акт відбувся за добровільної згоди потерпілої, зазначивши про наявність інших письмових доказів, в тому числі висновків експертів, у рішенні не вмотивував, чому вважає їх допустимими та належними доказами.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що з матеріалів кримінального провадження убачається, що потерпіла на час інкримінованого ОСОБА_10 кримінального правопорушення була неповнолітньою особою, у зв'язку з чим потребувала допомоги, яку їй надавали члени сім'ї, з якими проживала, проте суд питання чи ставили такі обставини її у певну залежність від останніх, не досліджував та будь-яких висновків такому факту не надав.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Суд, пославшись у вироці на суперечливі покази потерпілої, не взяв до уваги, що потерпіла змінила покази на стадії розгляду справи в суді, не перевірив їх правдивість, відмовив стороні обвинувачення у проведенні судово-психологічної експертизи неповнолітньої, чим допустив неповноту судового розгляду та порушив принцип змагальності сторін у здійсненні кримінального провадження.
Наведені обставини вказують на неповноту судового розгляду та на допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону, які згідно з вимогами ч.1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповнота судового розгляду.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_10 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового розгляду необхідно усунути вказані порушення, постановити рішення, яке відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.
Вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року, яким ОСОБА_10 визнано невинуватим та виправдано через відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді