Справа № 466/1238/25 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н. Л.
Провадження № 33/811/1152/25 Доповідач: Березюк О. Г.
08 серпня 2025 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі ОСОБА_1 , захисника Галича П.О., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Галича П.О. на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 07 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 07.07.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривні.
Крім цього, цією ж постановою провадження за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно постанови суду ОСОБА_1 31 січня 2025 року о 01 год. 20 хв. у м. Львів на вул. Замарстинівська, 170 К керував транспортним засобом «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не дотримався бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з т/з «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 . Такими діями, ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.2.3.б, 13.1 ПДР України. При дорожньо-транспортній пригоді т/з отримали технічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки.
Також, ОСОБА_1 31 січня 2025 року о 01 год. 20 хв. у м. Львів на вул. Замарстинівська, 170 К, керував транспортним засобом «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку, за допомогою технічного приладу газоаналізатора Drager Alkotest6810, прилад ARCE-0243, що підтверджується тестом №3165 від 31.01.2025, результат позитивний 1,78 ‰. Даний факт зафіксовано на нагрудні відео реєстратори №471789 та 474543. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України.
Захисник Галич П.О. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ'єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтовано, при цьому зазначає, що працівниками поліції порушено порядок огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння, наявними відеозаписами з нагрудних камер працівників відсутній факт встановлення результатів огляду, ОСОБА_1 висловив незгоду з пройденим результатом Драгера, однак суд першої інстанції опустив зазначену обставину та працівниками поліції не забезпечено проведення повторного огляду в медичному закладі. Крім цього, працівниками поліції не оголошувалися ОСОБА_1 документи складені в справі та долучені до протоколу, зокрема акт огляд. Також апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні докази факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 на час настання ДТП.
Розглянувши матеріали справи №466/1238/25, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №234686 від 31.01.2025 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП (а.с.2), відеозаписами, що містяться в матеріалах справи, якими зафіксовано всі необхідні обставини, зокрема обставини спілкування ОСОБА_1 , який перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, з працівниками поліції, які прибули на місце ДТП, який серед іншого хоч і заперечував факт керування транспортним засобом, однак вподальшому визнав факт керування транспортним засобом та скоєння ДТП, викладених в протоколах про адміністративні правопорушення, проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, з результатом огляду в підсумку погодився та не висловлював жодної вимоги працівникам поліції про проходження повторного огляду в медичному закладі (а.с.3), результатом спеціального приладу Драгер, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, результат 1.78 проміле (а.с.4), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 31.01.2025 року, де в графі про згоду з результатом огляду проставлено підпис ОСОБА_1 та особисто написано «випивав не багато» (а.с.5), протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №234690 від 31.01.2025 року, складеного за фактом скоєного ДТП та відповідає вимогам ст.256 КУпАП (а.с.33), схемою місця ДТП від 31.01.2025 року (а.с.34), поясненнями свідка ОСОБА_2 від 31.01.2025 року, яка вказала, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та скоїв ДТП (а.с.35).
Огляд водія ОСОБА_1 на виявлення стану алкогольного сп'яніння проведено з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України №1425/735 від 09.11.2015 року, а саме зі згоди водія на місці ДТП.
Апеляційний суд досліджуючи матеріали справи, приходить до обґрунтованого переконання про те, що висновки суду першої інстанції з приводу заперечень поданих в суді першої інстанції та викладені доводи в апеляційній скарзі, які є аналогічними запереченням, є обґрунтованими належним чином та апеляційний суд не вбачає жодних підстав не погоджуватися із зазначеними висновками.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 місцевий суд в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь його вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно санкції статті.
Отже. постанова місцевого суду є законна і обґрунтована, винесена законним складом суду, підстав для її скасування чи зміни з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника Галича П.О. апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
постановив:
Постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 07 липня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Галича П.О. - без задоволення.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Березюк О.Г.