Справа № 466/1085/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/713/25 Доповідач: ОСОБА_2
07 серпня 2025 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави,
з участю: прокурора ОСОБА_10
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
захисника-адвоката ОСОБА_6
встановила:
цією ухвалою, зокрема, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у 180 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 483 120 грн, строком на 60 діб, до 26 вересня 2025 року включно.
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі вирішено покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 такі обов'язки: прибувати на кожну вимогу суду для участі в судових засіданнях; не відлучатись за межі Львівської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи; утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з визначенням розміру застави в сумі 99 240 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок ) грн., строком на 60 діб, до 26 вересня 2025 року включно.
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі ухвалено покласти на обвинувачену ОСОБА_9 такі обов'язки: прибувати на кожну вимогу суду для участі в судових засіданнях; не відлучатись за межі Львівської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи; утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року, скасувати її та постановити нову, якою змінити продовжений ОСОБА_7 запобіжний захід на більш м'який, у виді цілодобового домашнього арешту. У разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити обвинуваченому ОСОБА_7 заставу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржена ухвала є необґрунтованою та невмотивованою. Зокрема, вказує, що заявляючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор вказує, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та існують на теперішній час. При цьому, не враховано, що ОСОБА_7 , перебуває під вартою з вересня 2022 року і ризики які існували на момент обрання запобіжного заходу очевидно зменшилися.
Вказує, що перелічені у клопотанні ризики не доведені жодними доказами, висновки суду є припущеннями та не можуть вказувати на необхідність продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою. Зазначені ризики цілком можуть бути усунені застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, наприклад, цілодобовим домашнім арештом, що дасть змогу обвинуваченому працювати, здійснювати догляд за своєю мамою, яка є інвалідом 2 групи.
Звертає увагу, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Вважає, що застава 483 120 гривень, з огляду на те, що ОСОБА_7 перебуває в місцях позбавлення волі, не працює, має на утриманні непрацездатну матір, є очевидно непомірною для нього.
Покликається на практику ЄСПЛ, згідно з якою існує презумпція на користь звільнення з-під варти. У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства (суду) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вранчев проти Сербії»).
Адвокат ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою обрати обвинуваченій більш м'який запобіжний захід - домашній арешт із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період з 22:00 год. до 06:00 год. наступного дня, з покладенням на неї обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог адвокат вказує на те, що обвинувачена ОСОБА_9 перебуває під вартою з 26 вересня 2022 року, тобто більше 35 місяців. При цьому під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Вважає, що є підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_9 - домашнього арешту.
Вказує, що в оскарженій ухвалі судом не наведено належних та достатніх мотивів, чому застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків. На думку апелянта, судом неправильно оцінено ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, і відповідна ухвала суду про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу - тримання під вартою заснована на припущеннях.
Як зазначає апелянт, ризик переховування від суду є малоймовірним, обвинувачена не робила спроб втечі, сторона обвинувачення не володіє даними про підготовку до цього. Також ризик виїзду за кордон нівелюється покладенням на обвинувачену обов'язку здати паспорт.
Адвокат ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, попередньо надавши суду клопотання про розгляд справи без його участі та задоволення апеляційної скарги.
При апеляційному розгляді обвинувачена ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подані апеляційні скарги підтримали та просили такі задовольнити.
Прокурор ОСОБА_10 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.
Заслухавши доповідача, позицію учасників процесу, перевіривши доводи апеляційних скарг, вивчивши надані в копіях матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою та постановлена з дотриманням вимог чинного законодавства.
Як слідує з наданих суду матеріалів, на розгляді Шевченківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження №12022140000000081 від 16 лютого 2022 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 - ч. 2 ст. 307 КК України.
У межах цього кримінального провадження слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня 2022 року ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 99 240 грн, строк якого в подальшому було неодноразово продовжено, востаннє - ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 12 липня 2023 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у розмірі 536 800 грн, строк якого в подальшому було неодноразово продовжено, востаннє - ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року.
На думку апеляційного суду, місцевий суд, розглядаючи клопотання прокурора, дійшов обґрунтованого й правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 , ОСОБА_9 строку тримання під вартою, врахувавши при цьому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень, а також існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Доводи апеляційних скарг про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при обранні такого ОСОБА_9 та ОСОБА_7 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинувачених під вартою.
Доводи сторони захисту про тривале перебування обвинувачених під вартою є неспроможними, оскільки вказана обставина відповідно до вимог ст. 178 КПК України не враховується при обранні обвинуваченому запобіжного заходу чи продовженні строку його дії.
На переконання колегії суддів, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а апелянтами не підтверджено, що більш м'які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
З матеріалів провадження слідує, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як слідує з оскарженої ухвали, розмір застави було визначено обвинуваченим: ОСОБА_9 - 99 240 грн, ОСОБА_7 - 483 120 грн.
Під час визначення обвинуваченим альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави судом було враховано відомості про сімейний та майновий стан обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, ролі кожного з них у злочинній організації. А тому, з урахуванням майнового стану та репутації обвинувачених, визначена застава: ОСОБА_9 у розмірі 99 240 грн та Трушу у розмірі 483 120 грн, є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.
Відтак, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскарженого рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог захисників не вбачається.
Керуючись ст. ст.376, 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
поновити строк апеляційного оскарження ухвали Шевченківського районного суду Львівської області від 28 липня 2025 року.
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 та захисника обвинуваченої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 28 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді