Справа № 464/7602/24 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.
Провадження № 22-ц/811/456/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
07 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 січня 2025 року, -
у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» про відшкодування майнової шкоди.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 16 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «СК «Брокбізнес» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №006-0478662/11НТ, а саме автомобіля Nissan GT-R д.н.з. НОМЕР_1 . 29 жовтня 2023 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Nissan GT-R д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , в результаті якої автомобіль зазнав пошкоджень. 01 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до страховика із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку, на підставі чого останній провів огляд пошкодженого автомобіля та повідомив позивача, що розмір страхового відшкодування становитиме приблизно 100 000 грн. Вважаючи вказаний розмір відшкодування заниженим та таким, що не відповідає дійсному збитку, позивач звернувся до незалежного судового експерта з метою проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи. Згідно з висновком транспортно-товарознавчої експертизи №13/24 від 22 серпня 2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan GT-R р.н.з. НОМЕР_1 станом на момент огляду становить 310 315, 83 грн. Згідно умов договору №006-0478662/11НТ, відповідач зобов'язаний виплатити на користь позивача 70% від вартості відновлювального ремонту автомобіля, тобто 217 221, 08 грн. Зазначає, що 30 вересня 2024 року відповідач частково виплатив страхове відшкодування у розмірі 127 855, 37 грн., однак позивач вважає, що на страховика покладено обов'язок здійснити доплату страхового відшкодування у розмірі 89 365, 71 грн. Окрім цього, відповідач зобов'язаний також відшкодувати понесені ним та документально підтверджені додаткові витрати на геометрію коліс у розмірі 1 575 грн. у відповідності до умов договору.
З наведених підстави просить стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 89 365, 71 грн. та додаткові витрати на геометрію коліс у розмірі 1 575 грн., а разом 90 940, 71 грн., а також судові витрати.
Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 03 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 89 365, 71 грн. та додаткових витрат на геометрію коліс у розмірі 1 575 грн., а разом 90 940, 71 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1211, 20 грн., витрати за проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у розмірі 8 000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500 грн., а разом 28 711, 20 грн.
Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Страхова компанія «ББС Іншуранс»,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції не врахував те, що як вбачається з протоколу огляду транспортного засобу від 28 лютого 2024 року, складеного СК «Брокбізнес», ОСОБА_1 не погодився не з описом пошкоджень, а з тим, що в протоколі огляду не зазначено пошкодження правого поздовжнього важіля, пошкодження дисків коліс. Апелянт вважає висновок експерта №13/24 від 22 серпня 2024 року таким, що не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки такий не містить акту огляду транспортного засобу, а отже пошкоджений автомобіль не оглядався експертом, що є грубим порушенням Методики товарознавчої експертизи та Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». На думку апелянта суд першої інстанції безпідставно не врахував те, що договором добровільного страхування наземного транспорту №006-0478662/11НТ від 16 листопада 2022 року передбачено визначення збитку згідно ремонтної калькуляції, рахунку-фактури, акту виконаних робіт, а вже потім згідно звіту про оцінку, а відповідно до п.15.3.4 договору розмір збитку визначається за вибором страховика. Вважає, що суд безпідставно не врахував те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують проведення ремонту автомобіля, дійсної оплати вартості такого ремонту, актів виконаних робіт, квитанції про оплату. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.15.3.3 договору №006-0478662/11НТ добровільного страхування наземного транспорту від 16.11.2022 року, розмір заподіяного збитку, окрім іншого, може визначатися також на підставі висновку експерта, а відтак висновок транспортно-товарознавчої експертизи №13/24 від 22.08.2024 року є належним та допустимим доказом розміру завданої позивачу шкоди, а відповідачем, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на його спростування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 підтверджується, що ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Nissan GT-R д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску.
16 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Страхова компанія «Брокбізнес»» було укладено договір №006-0478662/11НТ добровільного страхування наземного транспорту (повне КАСКО), згідно якого предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме автомобілем марки Nissan GT-R д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску. Строк дії договору з 18 листопада 2022 року до 17 листопада 2023 року.
Матеріалами справи також підтверджується та не заперечується сторонами, що 29 жовтня 2023 року о 11 год. 00 хв. у м. Львові по пр. Ч. Калини, з'їзд на вул. Святого Івана Павла ІІ, відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля марки Nissan GT-R р.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу.
Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 14 листопада 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
З постанови вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №568986, ОСОБА_1 29 жовтня 2023 року о 11 год. 00 хв. у м. Львові по пр. Ч. Калини зїзд на вул. Святого Івана Павла ІІ керуючи автомобілем Nissan GT-R н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на бордюр. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пп. 2.3б, 12.1 Правил дорожнього руху.
01 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку та вимогою про виплату страхового відшкодування.
03 листопада 2023 року представником відповідача проведено огляд автомобіля Nissan GT-R р.н.з. НОМЕР_1 , при цьому позивачу повідомлено про орієнтовний розмір виплати страхового відшкодування, з яким позивач не погодився, у зв'язку з чим 02 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до судового експерта для проведення транспортно-товарознавчої експертизи.
14 лютого 2024 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про огляд пошкодженого автомобіля Nissan GT-R р.н.з. НОМЕР_1 , який відбудеться 28 лютого 2024 року о 09:00 за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 306 (автоцентр «ГалАвтоСвіт»). За результатами огляду належного позивачу автомобіля представником відповідача було складено протокол огляду транспортного засобу від 28 лютого 2024 року, проте ОСОБА_1 не погодився із описом пошкоджень у даному протоколі про що зробив відповідний запис у графі «Власник (довірена особа)» даного протоколу.
20 червня 2024 року за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 306, відбувся додатковий огляд пошкодженого транспортного засобу, при проведенні якого також був присутній представник відповідача.
Згідно висновку судового експерта Онишка Р.М. транспортно-товарознавчої експертизи №13/24 від 22 серпня 2024 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan GT-R р.н.з. НОМЕР_1 станом на момент огляду становить 310 315, 83 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 16 листопада 2022 року між ним та АТ «Страхова компанія «Брокбізнес»» було укладено договір №006-0478662/11НТ добровільного страхування наземного транспорту (повне КАСКО), а саме автомобіля марки Nissan GT-R д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, за умовам якого страхова компанія у разі пошкодження транспортного засобу при перерахуванні коштів страхового відшкодування безпосередньо на рахунок страхувальника повинна виплатити страхове відшкодування у розмірі 70 відсотків від суми, необхідної на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Тобто, позивач обґрунтовує позовні вимоги укладеним між ним та страховою компанією договором добровільного страхування належного йому на праві власності автомобіля марки Nissan GT-R д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.
Одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту (крім залізничного). (пункт 6 статті6 Закону).
Стаття 8 Закону України «Про страхування» визначає, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров?я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Згідно з статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Судом першої інстанції встановлено, що 16 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Страхова компанія «Брокбізнес»» було укладено договір №006-0478662/11НТ добровільного страхування наземного транспорту (повне КАСКО), згідно якого предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме автомобілем марки Nissan GT-R д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску. Строк дії договору з 18 листопада 2022 року до 17 листопада 2023 року.
Відповідно до пункту 9.3 згаданого договору страховий випадок - подія, передбачена договором, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу). Страховими випадками є пошкодження, знищення (загибель) або втрата застрахованого транспортного засобу в цілому, або окремих його деталей та частин, внаслідок настання застрахованих ризиків під час дії договору, і за умови, що ці події не підпадають під виключення або обмеження страхування за договором.
Згідно з підпунктом 12.5 пункту 12.5.1 договору, страхувальник має право отримати страхове відшкодування в порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідно до пункту 15.1 Договору страхове відшкодування підлягає виплаті після того, як будуть повністю встановлені причини та обставини настання страхового випадку та розмір збитку, розраховані всі складові відшкодування.
Пункт 15.4.1. договору добровільного страхування від 16 листопада 2022 року передбачає, що розмір збитку, якого зазнав страхувальник становить вартість відновлювального ремонту ТЗ - якщо фізичний знос складових, що підлягають заміні, не враховується відповідно до п.5.11. договору, при цьому вартість складових ТЗ, що підлягають заміні, визначаються як вартість нових складових.
Відповідно до п.5.11. договору, фізичний знос складових, що підлягають заміні не враховується.
Відповідно до п. 15.24., 15.24.2 договору, у разі пошкодження ТЗ або розукомплектування ТЗ, виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком шляхом направлення суми страхового відшкодування на проведення відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ на рахунок СТО або безпосередньо на рахунок Страхувальника/Вигодонабувача згідно з заявою Страхувальника/Вигодонабувача, а у разі перерахування коштів страхового відшкодування безпосередньо на рахунок Страхувальника/Вигодонабувача - 70% розрахованої суми відшкодування у якості авансової виплати.
Матеріалами справи підтверджується, що 17 вересня 2024 року, позивач звернувся до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування на підставі п.15.24.2 договору в розмірі 217 221, 08 грн., тобто, 70% від вартості відновлювального ремонту автомобіля, визначеного експертом в розмірі 310 315, 83 грн.
30 вересня 2024 відповідач частково виплатив страхове відшкодування у розмірі 127 855, 37 грн.
З відповіді Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» №1935-05 від 02 жовтня 2024 року вбачається, що страховик виплатив позивачу страхове відшкодування, розраховане на підставі калькуляції із застосуванням програмного комплексу «AUDATEX» та із застосуванням п. 15.24.2 договору добровільного страхування.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що у ремонтній калькуляції №3599-О, яка була складена судовим експертом Онишком Р.М. (додаток №2 до висновку експерта) у графі «Запасні частини» зазначено про необхідність проведення заміни складових «Диск колеса ПЛ» та «Диск колеса ЗЛ», натомість ремонтна калькуляція №112916к, яка була складена представниками відповідача, не містить інформації щодо врахування необхідності заміни даних складових запчастин, що свідчить про те, що відповідач не врахував зазначеного пошкодження при розрахунку розміру збитку.
Згідно п. 15.3.3. договору добровільного страхування наземного транспорту №006-0478662/11НТ від 16.11.2022 року розмір збитку може визначатися на підставі висновку експерта.
Слід зазначити, що зазначена судовим експертом у висновку транспортно-товарознавчої експертизи №13/24 від 22 серпня 2024 року вартість відновлювального ремонту автомобіля станом на момент огляду автомобіля в розмірі 310315.83 грн., не спростована відповідачем належними та допустимими доказами.
На спростування вищезазначеного висновку експерта про вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача, відповідач не надав іншого висновку транспортно-товарознавчої експертизи, виконаного на його замовлення, з клопотанням про призначення судової експертизи до суду не звертався.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта №13/24 від 22 серпня 2024 року не може вважатись належним та допустимим доказом у справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачем було надано висновок транспортно-товарознавчої експертизи №13/24 від 22 серпня 2024 року, складений судовим експертом Онишко Р.М., який має відповідне кваліфікаційне свідоцтво судового експерта, на другій сторінці висновку судового експерта Онишка Р.М. містяться відомості про те, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до ст. 384 КК України та, що такий висновок виготовлений для подальшого подання до суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта №13/24 від 22 серпня 2024 року складено з порушеннями методики проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, не підтверджуються матеріалами справи.
Покликання апелянта на те, що у відносинах страхування цивільно-правової відповідальності саме на страховика покладено обов'язок з визначення заподіяного збитку, не слід брати до уваги, оскільки статтею 106 ЦПК України передбачено право учасника справи на подання до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, що відповідає принципу змагальності цивільного процесу.
Судом першої інстанції вірно враховано, що відповідно п.15.10 договору, до суми збитків, понесених страхувальником, зараховуються також додаткові витрати страхувальника, що пов'язані з страховим випадком, а саме витрати на: евакуацію ТЗ після настання страхового випадку, доцільні заходи з рятування застрахованого ТЗ та запобігання або зменшення збитку, проведення оцінки або експертизи, складення дефектної відомості, послуги аварійного комісара, отримання необхідних довідок про обставини страхового випадку, фотографування пошкодженого ТЗ.
Відповідно до п.15.11. Договору, розмір додаткових витрат страхувальника, що пов'язані з страховим випадком визначається на підставі сплачених рахунків, квитанцій, чеків, інших документів (оригіналів) як сума всіх документально підтверджених доцільних витрат.
На підтвердження додаткових витрат, понесених на геометрію коліс, позивачем було надано наряд-замовлення №GAS0144413 від 20 червня 2024 року та квитанцію №31722404610.
За вищенаведеного, суд першої інстанції підставно задовольнив вимогу позивача про стягнення додаткових витрат, понесених на геометрію коліс у розмірі 1 575 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки згідно з квитанцією ID:3525-0112-4285-0849 від 07 листопада 2024 року, позивачем при поданні позовної заяви до суду було сплачено 1211,20 грн., і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, а відтак сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви суд підставно стягнув з відповідача.
Крім того, на підтвердження понесених витрат за складення висновку експерта транспортно-товарознавчої експертизи №13/24 у розмірі 8 000 грн., позивачем було надано акт виконаних робіт № 13 від 22 серпня 2024 року, рахунок №13 від 28 лютого 2024 року та рахунок №13а від 20 червня 2024 року, а також квитанцію № 6TA7-902T-T683-74PP від 04 березня 2024 року та квитанцію № 6TC9-3CTX-0E92-8HBB від 08 липня 2024 року, а відтак підставним також є стягнення з відповідача на користь позивача витрат за проведення транспортно - товарознавчої експертизи в розмірі 8000.00 грн.
Позивачем в суді першої інстанції було подане клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500 грн., на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) та копію акту виконаних робіт №17/12/2024 від 17 грудня 2024 року, належними та допустимими доказами підтвердив розмір витрат на професійну правничу допомогу, які суд першої інстанції вважав співмірним із обсягом вчинених процесуальних дій представником позивача, а відтак підставно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500 грн.
Представник ОСОБА_1 - Михалевський Юрій Романович, 16 липня 2025 року звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката під час апеляційного провадження, зазначивши розмір цих витрат в сумі 9 000.00 грн.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, на яку посилається заявник).
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Частина третя статті 137 ЦПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу до заяви від 16 липня 2025 року заявник долучив детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Михалевським Ю.Р. по наданню професійної правничої допомоги ОСОБА_1 згідно договору про надання правової допомоги від 16 вересня 2024 року, у якому зазначив перелік виконаних ним робіт, акт виконаних робіт №16/07/2025 від 16 липня 2025 року, кількість затрачених ним годин, участь в судових засідання, зазначивши суму витрат в розмірі 9 000.00 грн.
Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення 9 000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, відповідач не звертався до суду з клопотанням про зменшення суми витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги.
З огляду на наведене, враховуючи складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів, обсяг зазначених у детальному описі робіт (наданих послуг), час, затрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), відсутність заперечень відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 9 000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, надану під час апеляційного перегляду справи.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Враховуючи положення ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову в її задоволенні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» - залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 03 січня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» на користь ОСОБА_1 9 000.00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 07.08.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк