Справа №487/2050/25
Провадження №3/487/718/25
01.08.2025 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Щербини С.В., за участю секретаря: Домніцької Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого слюсарем ТЕЦ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.184 КпроАП України,
31.03.2025 до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 609525 від 12.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КпАП України.
Разом з цим, 31.03.2025 до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 609526 від 13.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КпАП України.
Постановою суду від 01.08.2025, зазначені адміністративні справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КпАП України, об'єднані в одне провадження.
Так, 12.03.2025 о 10.30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання, ухиляється від виконання батьківських обов'язків по відношенню до свого сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проявляє байдуже ставлення до дитини, не турбується про його духовний та моральний стан, про фізичний стан та здоров'я, здобуття неповнолітнім освіти, що призводить до пропуску шкільних занять. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 150 СК України, ст. 12 ЗУ "Про охорону дитинства".
Крім того, 13.03.2025 о 12.30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання, ухиляється від виконання батьківських обов'язків по відношенню до свого сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проявляє байдуже ставлення до дитини, не турбується про його духовний та моральний стан, про фізичний стан та здоров'я, не забезпечує відповідних умов для проживання. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 150 СК України, ст. 12 ЗУ "Про охорону дитинства".
До судового засідання ОСОБА_1 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи,суд приходить до наступних висновків.
Положеннями ст.280 КпроАП України передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення.
Згідно зі ст.251 КпроАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами ст.252 КпроАП України встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною першою статті 184 КпроАП України передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Положеннями ст. 150 СК України передбачено, що Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; Батьки зобов'язані поважати дитину; Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КпроАП України є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. А об'єктивна сторона за ч. 1 ст. 184 КпроАП України, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Аналіз приписів Закону України «Про освіту» та Закону України «Про охорону дитинства» дозволяє дійти висновку, що під невиконанням обов'язків по вихованню і навчанню дітей варто розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про виховання і навчання дітей. Ухилення батьків і осіб, що їх заміняють, від виконання своїх обов'язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров'я, створення необхідних умов для своєчасного одержання ними освіти, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності.
Як орієнтує Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3 ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (ч. 2 п. 16 постанови).
Вина ОСОБА_1 у вчинені вказаного правопорушення підтверджується наступними матеріалами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 609525 від 12.03.2025; протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №609526 від 13.03.2025, Копією свідоцтва про народження; Подання адміністрації Миколаївської гімназії №35.
Таким чином, суд приходить до висновків, що ОСОБА_1 своїми діями скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно з ч.1 ст. 38 КпроАП України адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Згідно ч.2 ст.38 КпроАП України якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 247 КпроАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, дане правопорушення скоєно 12.03.2025, таким чином на час розгляду справи закінчились строки притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким, чином, враховуючи, що на даний час закінчився строк, встановлений ст. 38 КпроАП України, в межах якого може бути накладене адміністративне стягнення, суд прийшов до висновку, що провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КпроАП України.
Керуючись п.7 ст. 247, ст.ст. 276-280, 283-285 КпроАП України суд
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.184 КпроАП України.
Провадження у справі стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.184 КпроАП України - закрити, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: С.В.Щербина