Справа № 473/3760/25
іменем України
"08" серпня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Булкат М.С.,
за участю: секретаря судових засідань Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державна служба України з безпеки на транспорті про скасування постанов,
24 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень (серія АВ № 00006201 від 22.05.2025, АВ № 00006197 від 22.05.2025).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 травня 2025 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП та на нього були накладені штрафи у розмірі 17 000 грн. 00 коп. та 17 000 грн. 00 коп.
Зі змісту постанови серія АВ № 00006201 вбачається, що 21 травня 2025 року о 18 год. 30 хв. за адресою М-30, км 440+527, Вінницька область, зафіксовано транспортний засіб марки SHACMAN SX3258-DT384, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідальна особа якого допустила рух вказаного транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 18,212 % (4,735 т) при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 10,526 % (2 т) при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 т та відстані між осями від 1,3 м до 1,8 м при спарених колесах.
Зі змісту постанови серія АВ № 00006197 вбачається, що 21 травня 2025 року о 16 год. 56 хв. за адресою М-21, км 247+432, Вінницька область, зафіксовано транспортний засіб марки SHACMAN SX3258-DT384, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідальна особа якого допустила рух вказаного транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 12 154 % (3,16 т) при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон.
Вказані постанови позивач просив скасувати, оскільки належним користувачем вказаного транспортного засобу на час вчинення адміністративного правопорушення була військова частина, яка використовувала переданий їй в користування транспортний засіб для перевезення військового майна в порядку виконання рішень Міністерства оборони України. При цьому, відповідальність такого суб'єкта виключена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022 щодо внесення змін до п.22.5 ПДР.
28 липня 2025 року на адресу суду надійшла заява від позивача про розгляд справи без участі. В додатках наданий договір № 4 про надання послуг оренди (на безоплатній основі) та перелік майна, що передається в безоплатне користування Військової частини НОМЕР_2 .
31 липня 2025 року на офіційну електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача - Давиденко О.С., в якому викладено позицію щодо позовних вимог. У документі зазначено, що постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є законними, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджені належними доказами, зокрема результатами автоматичного габаритно-вагового контролю.
У відзиві представник відповідача наголошує, що відповідно до норм Конституції України, законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», «Про автомобільні дороги», а також Кодексу України про адміністративні правопорушення, йому надано повноваження здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням габаритно-вагових норм, у тому числі шляхом проведення рейдових перевірок та фіксації порушень у автоматичному режимі. Такі дії є законними, спрямованими на забезпечення безпеки дорожнього руху та охорону автомобільних доріг від передчасного руйнування. Представник відповідача вказав, що його правова позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду.
Відповідач вказує, що зафіксовано перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів транспортним засобом позивача, що підтверджено даними автоматичного пункту контролю з урахуванням допустимих меж похибки відповідно до технічних стандартів. Розрахунок відсотка перевищення здійснено за офіційною методикою, передбаченою нормативно-правовими актами.
Відповідно до чинного законодавства, зокрема пункту 22.5 Правил дорожнього руху та статті 132-1 КУпАП, рух транспортних засобів із перевищенням вагових або габаритних параметрів без наявності спеціального дозволу чи документа про сплату відповідного платежу заборонений і тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу. Розмір штрафу залежить від ступеня перевищення та коливається від п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У зв'язку з викладеним, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача Давиденко О.С. в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Суд з урахуванням вимог ч.1 ст. 205, ч.3 ст. 268 КАС України вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивача, представника відповідача, оскільки матеріали містять достатньо інформації для вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що 22 травня 2025 року головними спеціалістами відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень, Головня Т.С. та Конаревою В.В. було винесено постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача у справах про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ № 00006197 в вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп. та АВ № 00006201 в вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп.
З постанови АВ № 00006201 вбачається, що 21 травня 2025 року о 18 год. 30 хв. за адресою М-30, км 440+527, Вінницька область, зафіксовано транспортний засіб марки SHACMAN SX3258-DT384, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідальна особа якого допустила рух вказаного транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 18,212 % (4,735 т) при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 10,526 % (2 т) при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 т та відстані між осями від 1,3 м до 1,8 м при спарених колесах.
Зі змісту постанови серія АВ № 00006197 вбачається, що 21 травня 2025 року о 16 год. 56 хв. за адресою М-21, км 247+432, Вінницька область, зафіксовано транспортний засіб марки SHACMAN SX3258-DT384, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідальна особа якого допустила рух вказаного транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР: перевищення загальної маси транспортного засобу на 12 154 % (3,16 т) при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон. Позивача було притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 132-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Правила дорожнього руху, які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, мають виконуватися всіма учасниками дорожнього руху.
Особи, які порушують Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом (ч.1 ст. 7 КУпАП).
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання відповідних доказів (ст. 251 КУпАП).
Згідно п. 22.5 ПДР, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75м), за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22м (для маршрутних транспортних засобів - 25м), фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів - понад 44т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16т, строєні 22т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18т, строєні - 24т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16т, строєні осі - понад 22т або фактичною масою понад 40т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18т, строєні осі - понад 24т або фактичною масою понад 44т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7т або фактичною масою понад 24т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Згідно ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб марки SHACMAN SX3258-DT384, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований на праві власності за ПП «АНТАРЕС», керівником якого є позивач (а.с.9). Вказаний транспортний засіб був переданий його власником у тимчасове користування (спочатку безоплатне, потім на платній основі) ПП «ВП «Агросила», яке, в свою чергу, передало його в користування на безоплатній основі військовій частині згідно умов Договору про надання послуг оренди (на безоплатній основі) № 4 від 11.01.2025 року (а.с.18-22).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022 внесено зміни до п. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме доповнено його абзацом такого змісту: «У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення». Дані зміни набрали чинності 02.11.2022 року.
Таким чином, відповідальність такого суб'єкта виключена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022 щодо внесення змін до п.22.5 ПДР.
Згідно наявних у справі матеріалів, 14.01.2025 транспортний засіб марки SHACMAN SX3258-DT384, реєстраційний номер НОМЕР_1 , використовувався військовою частиною для перевезення військового майна (а.с.22).
Виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про те, що наявні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про скасування постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності із закриттям справ про адміністративне правопорушення.
За наявності обставин, зазначених у п.п. 5,6 і 9 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (ст. 302 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Відповідно до п. 6 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Шенк проти Швейцарії» від 12.07.1988 року, «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, «Яллог проти Німеччини» від 11.07.2006 року, «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07.11.2002 року у справі «Лавентес проти Латвії» та від 08.02.2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Змістом принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень передбачено, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), оцінки усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказав, що орган влади зобов'язаний наводити обґрунтування своїх рішень.
Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає практичну площину застосування змісту принципів, пов'язаних з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції, як інструменту захисту прав людини, потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (справи "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").
З огляду на зазначене, суд наголошує на необхідності врахування практичних і фактичних обставин справи (воєнний стан, перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави, в інтересах якої здійснюється таке перевезення). А також на наявність змін згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1217 від 28.10.2022 року до п. 22.5 Правил дорожнього руху, такого змісту: «У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення». Зміни до законодавства у зв'язку з воєнним станом спрямовані на забезпечення національної безпеки, захист суверенітету та територіальної цілісності України, а також на регулювання суспільних відносин в умовах надзвичайних обставин. Ці зміни можуть стосуватися різних сфер.
Як було зазначено з практики Європейського Суду з прав людини, змістом принципу обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень передбачено, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), оцінки усіх фактів та обставин, що мають значення. В даному випадку головними спеціалістами відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень, Головня Т.С. та Конорева В.В., було винесено постанови про накладення адміністративних стягнень без урахування зазначених вище обставин та змін до п. 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України", принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд звернув увагу на аргумент представника відповідача щодо правової позиції Великої Палати Верховного Суду. В цьому випадку використання правової позиції від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19 є нерелевантним. Оскільки у справі мова не йде про перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави.
За наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 статті 247 КУпАП, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання (ст. 302 КУпАП).
Відповідно до п. 6 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
Отже, оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження у справі закрити.
Згідно ст.139 КАС України з відповідача на користь позивача належать до стягнення понесені ним та підтверджені належними доказами судові витрати: судовий збір у розмірі 1211 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст.2,5,6,8-10,77,139,241-246,271,286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державна служба України з безпеки на транспорті про скасування постанов задовольнити.
Постанову серії АВ №00006197 від 22.05.2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 132-1 відносно ОСОБА_1 , скасувати, а провадження у справі - закрити.
Постанову серії АВ №00006201 від 22.05.2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 132-1 відносно ОСОБА_1 , скасувати, а провадження у справі - закрити.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя М.С. Булкат