462/3884/25
2/465/3297/25
про самовідвід судді
"08" серпня 2025 р. м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Коліщук З.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Президент України Зеленський Володимир Олександрович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди,
встановив :
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа №462/3884/25 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Президент України Зеленський Володимир Олександрович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди.
Розпорядженням Голови Залізничного районного суду м. Львова Бориславського Ю. вищезазначену справу передано до Франківського районного суду м. Львова у зв'язку з неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2025 року справу №462/3884/25 (провадження № 2/465/3297/25) за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Президент України Зеленський Володимир Олександрович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди передано головуючому судді Коліщук З.М.
08.08.2025 року суддею Франківського районного суду м. Львова Коліщук З.М. подано заяву про самовідвід від розгляду даної цивільної справи. Заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 заявив вимоги про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Президент України Зеленський Володимир Олександрович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у цій справі є суддя Франківського районного суду м. Львова Кушнір Богдана Богданівна, з якою протягом тривалого часу здійснюю судочинство у цьому ж судді та перебуваю у товариських відносинах. Відтак, зазначені обставини можуть викликати обгрунтований сумнів у моїй неупередженості при розгляді цієї справи.
Крім того, в будь-якому випадку це призводить до виникнення сумнівів в неупередженості судді у стороннього спостерігача.
Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищезазначене, суд не повідомляв учасників справи про вирішення питання про самовідвід судді у даній справі.
Відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку коли, у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини і громадянина (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ при розгляді справи має забезпечуватися суб'єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об'єктивне рішення у справі.
Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб'єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.
Аналогічні висновки містяться в Рішеннях Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у праві «Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» де зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ратифікована Україною, і такі обставини знайшли своє підтвердження в ряді рішень Європейського Суду з прав людини, та самі по собі є обов'язкові для врахування судами України.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обгрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві. Таким чином, ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави для побоювань у відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід.
Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Вищезазначене кореспондується із пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23, відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Зважаючи на вищенаведене та з метою дотримання приписів безсторонності, неупередженості та об'єктивності справи, вважаю, що заяву про самовідвід необхідно задоволити, а справу передати до канцелярії суду для визначення іншого судді у порядку встановленому ст.33 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 36, 39, 40, 247 ЦПК України,
постановив:
заяву судді Франківського районного суду м. Львова Коліщук З.М. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 462/3884/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної Казначейської служби України, Держави Україна в особі судді Франківського районного суду м.Львова Кушнір Богдани Богданівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Президент України Зеленський Володимир Олександрович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди- задоволити.
Матеріали справи № 462/3884/25 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Коліщук З.М.