465/2560/25
2/465/2391/25
Іменем України
(заочне)
07.08.2025 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді Мартьянової С.М.,
при секретарі Безпяткової Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідачки на його користь заборгованість у сумі 101627,32 гривень та витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 гривень.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.08.2019 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2001390311801, на підставі якого відповідач отримав кредит у сумі 35000,00 гривень.
Крім цього, 28.02.2020 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1001563500401, на підставі якого відповідач отримав від позивача кредит у сумі 30500,00 гривень.
Вказує, що відповідачка не виконує свої зобов'язання належним чином за вказаними Договорами і станом на 10.01.2025 у нього перед банком виникла заборгованість по кредитному договору №2001390311801 від 28.08.2019 у розмірі 54253,81 грн., з яких: 34998,69 грн. - заборгованість за кредитом; 19255,12 грн. - заборгованість за процентами та по кредитному договору №1001563500401 від 28.02.2020 у розмірі 47373,51 грн., з яких: 29302,44 грн. - заборгованість за кредитом; 13,27 грн. - заборгованість за процентами; 18057,80 грн. - заборгованість за комісією.
На даний час відповідачка надалі продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за Договорами не погашає, що є порушенням законних прав АТ «Перший Український Міжнародний Банк», у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 101627,32 гривень, а також сплачений судовий збір 2 422,40 гривень.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві просив справу слухати без участі представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
У судове засідання відповідач повторно не з'явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомила, своїх заперечень та відзиву на позов не подала.
Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе завершити розгляд справи за відсутності відповідачки, яка належним чином повідомлена про розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, однак у таке без поважних причин не з'явилася, не повідомила причини неявки, не подала відзиву, а також позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів з постановленням заочного рішення.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 28.08.2019 між АТ «Першим Українським Міжнародним Банком» та ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання №2001390311801 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
На підставі кредитного договору ОСОБА_1 було видано кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 30000,00 гривень з розміром процентної ставки 47,88 % річних, який згідно довідки про збільшення кредитного ліміту збільшувався, зокрема 11.12.2019 до 35000,00 гривень.
У Заяві про приєднання зазначено, що «підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджую, що приймаю Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» про укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, та і послуг, що можуть бути надані мені в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджуюся з тим, що обрати будь які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку)…».
В розділі «Підтвердження та Запевнення» договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в п. 2 вказується, що «підписанням цієї Заяви я надаю, крім викладених в ДКБО, наступні підтвердження та запевнення, що ознайомлений з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодний: всі умови ДКБО мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення».
Відповідно до заяви № 2001390311801 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 28.08.2019 описаних вище, з умовами яких погодилася відповідачка, про що свідчить наявність її власноручного підпису в ній, визначено базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «ПУМБ» свої зобов'язання по кредитному договору № 2001390311801 від 28.08.2019 перед відповідачем виконав, що підтверджується випискою особового рахунку.
Крім цього, 28.02.2020 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було підписано заяву про приєднання № 1001563500401 до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
На підставі кредитного договору ОСОБА_1 було видано кредит у вигляді кредитного ліміту на суму 30500,00 гривень, строком 36 місяців, з розміром процентної ставки 0,01 % річних та сплатою щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості за ставкою 3,99 % в місяць.
У Заяві про приєднання зазначено, що «підписанням цієї Заяви беззастережно підтверджую, що приймаю Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» про укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, та і послуг, що можуть бути надані мені в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджуюся з тим, що обрати будь які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку)».
В розділі «Підтвердження та Запевнення» договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб зазначено, що підписанням цієї Заяви Клієнт, крім викладених в ДКБО, надає наступні підтвердження та запевнення, що: 1. ознайомлений(а) з ДКБО, Тарифами Банку та цілком згодний/згодна, в тому числі з умовами ДКБО щодо надання права Банку на здійснення договірного списання з усіх відкритих в Банку рахунків Клієнта; всі умови ДКБО мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення; 2. Розуміє всі наслідки підписання Заяви електронним підписом або цифровим власноручним підписом, а також підтверджує, що підписання електронним підписом або цифровим власноручним підписом має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на паперовому носії, і що електронні документи, створені та підписані відповідно до умов ДКБО не можуть бути заперечені, відмінені, розірвані, визнані недійсними, відкликані тощо лише на тій підставі, що вони підписані/вчинені в електронній формі; 3. отримав від Банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб'єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних»; 4. До підписання Заяви отримав(ла) в письмовій формі інформацію згідно до ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на Сайті Банку. В дату підписання цієї Заяви, мені надано ДКБО (як публічну частину договору) за посиланням: ДКБО, а також шляхом розміщення на Сайті Банку, зокрема у розділі «Звернення та безпека» за закладкою «Документи». 5.Підтверджую спосіб отримання від Банку примірнику Заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування № №1001563500401 від 28.02.2020р. (та інших документів щодо послуг, зазначених у цій Заяві) шляхом розміщення та відображення в особистому кабінеті Клієнта в системі «Інтернет-банкінг», зокрема у мобільному додатку «ПУМБ Online», та погоджуюсь, що додаткове підтвердження одержання цих електронних документів не вимагається, такі документи вважаються одержаними Клієнтом з часу розміщення Банком та відображення в особистому кабінеті Клієнта. За відсутності повідомлення від Клієнта про неотримання примірнику Заяви (інших документів щодо послуг, зазначених у цій Заяві), примірник договору вважається наданим Банком Клієнту.
Відповідно до заяви № 1001563500401 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 28.02.2020 описаних вище, з умовами яких погодилася відповідачка, про що свідчить наявність підписання останнім її за допомогою електронного підпису, визначено базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «ПУМБ» свої зобов'язання по кредитному договору № 1001563500401 від 28.02.2020 перед відповідачем виконав, що підтверджується випискою особового рахунку та платіжною інструкцією № TR.41266834.48620.8810 від 28.02.2020.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Таким чином, підписавши заяви відповідачка підтвердила, що вона в повній мірі ознайомилася з умовами отримання кредиту, розміром процентів та іншими платежами за користування кредитними коштами.
Отже, зі змісту договору №2001390311801 від 28.08.2019 та договору № 1001563500401 від 28.02.2020 вбачається, що в них визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін
Відповідачка належно не виконує свої зобов'язання за вказаними Договорами і станом на 10.01.2025 у неї перед банком виникла заборгованість за кредитним договором №2001390311801 від 28.08.2019 у розмірі 54253,81 грн., з яких: 34998,69 грн. - заборгованість за кредитом; 19255,12 грн. - заборгованість процентами, та за кредитним договором № 1001563500401 від 28.02.2020 у розмірі 47373,51 грн., з яких: 29302,44 грн. - заборгованість за кредитом; 13,27 грн. - заборгованість за процентами; 18057,80 грн. - заборгованість за комісією, що підтверджується наданими позивачем розрахунками заборгованості та виписками.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення, невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У свою чергу, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви за кредитним договором №2001390311801 від 28.08.2019 та за кредитним договором № 1001563500401 від 28.02.2020 становить 101627,32 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечень проти позову відповідачка не надала, наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором, відповідачкою жодним чином спростовано не було.
Крім цього, доказів на підтвердження чи спростування обставини щодо не укладення договорів матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладення зазначених договорів, останні у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належними підставами для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов'язків сторін.
Згідно з ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач належним чином не виконала своїх зобов'язань за кредитним договором №2001390311801 від 28.08.2019 та за кредитним договором № 1001563500401 від 28.02.2020, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2001390311801 від 28.08.2019 та за кредитним договором № 1001563500401 від 28.02.2020 у загальному розмірі 101627,32 гривень є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки рішення ухвалено на користь позивача, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позову судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 101627 (сто одна тисяча шістсот двадцять сім) грн. 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду .
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Найменування сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Мартьянова С.М.