1Справа № 335/5079/25 2/335/2444/2025
30 липня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Махненко А.А., розглянувши у залі суду в м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив наступне.
13.07.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС Україна», було укладено електронний Договір про надання споживчого кредиту № 6860282, за умовами якого Кредитодавець надав Позичальнику кредит на суму 8 800,00 гривень, а Позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за його користування відповідно до умов договору.
У зв'язку із неналежним виконанням умов укладеного договору відповідачем, за ним виникла заборгованість, яка становить 29 289,04 гривень та складається з наступного: 8 800,00 гривень - сума заборгованості за основним боргом; 14 885, 20 гривень - сума процентів за користування кредитом; 5 603, 84 гривень - нараховані позивачем проценти за 32 календарних дні.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 29 289,04 гривень, покласти на відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 422,40 гривень та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.
Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 04.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позові просив провести розгляд справи у його відсутність, заперечень проти ухвалення заочного рішення не надходило.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у відповідності до ст. 12-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
На підставі ст.ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.07.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено Договір № № 6860282 про надання споживчого кредиту, шляхом його підписання Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 76-80).
Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Позивачем доведено належними доказами, що Договір № 6860282 про надання споживчого кредиту від 13.07.2023 року укладено між сторонами в електронному вигляді, що відповідає вимогам Закону.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума кредиту складає: 8 800,00 гривень.
Відповідно до п. 1.4 Договору, строк кредиту - 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору, кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Дослідженими судом матеріалами справи підтверджено виконання Кредитодавцем умов укладеного між сторонами Кредитного договору.
Згідно з повідомленням ТОВ ФК «Контрактовий дім» від 29.05.2024 № 7/4941 підтверджено транзакцію ТОВ «Авентус Україна» від 13.07.2023 у сумі 8 800 гривень на картку НОМЕР_1 (а.с. 21-22).
Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,99 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 Договору.
Крім того, відповідно до п. 5.1. Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку, визначеного в п.5.3. Договору.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Авентус Україна», у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору № № 6860282 від 13.07.2023 року, за позичальником ОСОБА_1 станом на 26.05.2024 року утворилася заборгованість, яка складається з наступного: 8 800,00 гривень - тіло кредиту; 14 885, 20 гривень - проценти за користування кредитом (а.с.12-18).
Судом встановлено, що згідно із Договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024 року з додатками, ТОВ «Авентус Україна» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 6860282 від 13.07.2023 року на суму заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 8 800 грн. та сумою заборгованості за відсотками у розмірі 14 885, 20 грн., що підтверджується Витягом з Реєстру боржників від 27.05.2024 року та Договором Факторингу (а.с. 71, 29-33).
Відповідно до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Реєстраційні дії щодо зміни найменування Позивача проведені державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №77878536012 від 10.12.2024 року (а.с. 41, 69).
Зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов'язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з роз'яснень, викладених у п. 1.4. Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання тактики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при ньому не змінюється організаційно правова форма даної особи.
Таким чином, Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822) набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги за кредитним договором № 6860282 від 13.07.2023 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору № 6860282 від 13.07.2023 року, в межах строку кредитного договору та згідно з п. 1.4 Договору, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було здійснено нарахування відсотків за користування кредитом за 32 календарних дні (27.05.2024 -27.06.2024) за вказаним кредитним договором у розмірі 5 603, 84 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 19).
Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед Позивачем за кредитним договором № 6860282 від 13.07.2023 року станом на 27.06.2024 становить 29 289,04 гривень та складається з наступного: 8 800,00 гривень - сума заборгованості за основним боргом; 14 885, 20 гривень - сума процентів за користування кредитом; 5 603, 84 гривень - нараховані позивачем проценти за 32 календарних дні.
Відповідачем зазначені розрахунки заборгованості не спростовано і не надано заперечень щодо вимог позивача або даних, які б спростовували викладені у позові обставини, та не надано даних щодо повернення кредитних коштів.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази невиконання відповідачем своїх обов'язків за кредитним договором, та, оцінюючи їх у сукупності, вважає достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, про наявність підстав для стягнення заборгованості.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Беручи до уваги, що умови кредитного договору позичальником не оспорювалися, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови кредитного договору, шляхом неналежного виконання зобов'язань за договором.
На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом сума заборгованості позичальником не сплачена та матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було здійснено заходи по погашенню заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості у загальному розмірі 29289, 04 гривень.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі, і факт надання правової допомоги підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, ордером на надання правничої (правової) допомоги, Договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, актом № 7833 прийому - передачі виконаних робіт (а.с. 27-28, 57, 70, 82).
Представником позивача суду надано Акт № 7833 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12.05.2025 року, у якому викладено розрахунок вартості та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який складається з наступного: зустріч адвоката та клієнта, надання усної первинної консультації - 0,5 год. вартістю 440,00 гривень; дослідження та аналіз фактичних обставин справи - 1 год. вартістю 840,00 гривень; аналіз законодавства та судової практики - 0,5 год. вартістю 440,00 гривень; підготовка декількох позицій для ефективного захисту - 1 год. вартістю 840,00 гривень; письмова юридична консультація - 1 год. вартістю 840,00 гривень; підготовка та направлення адвокатських запитів - 1 год. вартістю 840,00 гривень; підготовка позовної заяви - 2 год. вартістю 1 640,00 гривень; складання і оформлення додатків до позовної заяви - 1 год. вартістю 840,00 гривень; складання і оформлення процесуальних документів - 2 год. вартістю 1 640,00 гривень; представництво інтересів Клієнта, в тому числі участь в судових засіданнях - 2 год. вартістю 1 640,00 гривень, загальним розміром 10 000,00 гривень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Разом з тим, виходячи з обставин справи, з огляду на зміст позову, предмет спору в цій справі, який не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, суд вважає, що зазначений розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи та пропорційним відносно предмету позову.
На переконання суду, послуги адвоката: зустріч з клієнтом, надання первинної консультації, дослідження доказів, аналіз обставин справи, аналіз законодавства і судової практики, підготовка правової позиції, письмова консультація, оформлення додатків до позовної заяви, підготовка та направлення адвокатських запитів, охоплюються послугою, яка полягає у підготовці позовної заяви, тому стягнення окремо їх вартості з відповідача є необґрунтованим.
Вимога про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, яка полягає у підготовці до судових засідань та участі у них, є необґрунтованою, з огляду на те, що представник позивача у судових засіданнях участі не брав, суду подав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, виходячи з виконаних адвокатом послуг, розміру позовних вимог, складності справи, яка є типовою, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем, на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача, є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи у розмірі 2 000 гривень, вартість яких підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 гривень, які підтверджені платіжною інструкцією № 2368 від 15.05.2025 року (а.с. 85).
Керуючись ст. ст. 12, 76-83, 89, 141, 247, 259, 263-265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, адреса: м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 6860282 від 13.07.2023 року у розмірі 29289 гривень 04 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 гривень 40 копійок, витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 гривень 00 копійок, а всього стягнути 33 711 (тридцять три тисячі сімсот одинадцять) гривень 44 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 30 липня 2025 року.
Суддя В.В. Калюжна