Справа № 331/336/25
Провадження № 1-кп/331/433/2025
04 серпня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024080000000248 від 11.06.2024 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь Запорізької області, українця, громадянина України, має вищу освіту, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованого, має статус внутрішньо-переміщеної особи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
У провадженні колегії суддів Олександрівського районного суду міста Запоріжжя перебувають матеріали кримінального провадження №12024080000000248, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2024 року відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 діб, адже завершити розгляд кримінального провадження до закінчення строку запобіжного заходу не є можливим. В обґрунтування клопотання посилається на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілу в цьому кримінальному провадженні, знищити, переховувати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжують існувати. Також у клопотанні прокурор посилається на те, що під час досудового розслідування була встановлена достатня кількість доказів для доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення за яке передбачено покарання в разі визнання винним ОСОБА_6 у вигляді довічного позбавлення волі. На даний момент триває судове слідство, свідки та потерпіла в судовому засіданні безпосередньо не допитані. Зауважив, що будь-який інший запобіжний захід не зможе гарантувати належної поведінки обвинуваченого, а також те, що ризики, зазначені вище, мають високу ймовірність виправдатись. Прокурором зазначено, що ОСОБА_6 не має соціальних зв'язків, не працевлаштований, постійне місце проживання має на тимчасово окупованій території Запорізької області, куди може вдатись поїхати задля переховування від суду та органів досудового розслідування. Також обвинувачений має можливість перетинати державний кордон України, що підтверджує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду. Органом досудового розслідування були встановлені факти, які вказували на те, що ОСОБА_6 намагався ухилитися від органів досудового розслідування. Підтверджуючи ризик знищення та спотворення доказів, вказав на те, що не всі учасники злочину затримані та встановлені, тому продовжується збір доказів щодо подій, зазначених у обвинувальному акті. Отже, перебуваючи на свободі, обвинувачений може знищити докази, які мають суттєве значення для кримінального провадження. Прокурор зазначив, що з метою впливу на свідків і потерпілу, та знищення доказів, обвинувачений може вчинити інші кримінальні правопорушення. Тим паче, ОСОБА_6 може змусити потерпілу та свідків, достовірно знаючи їх місцеперебування, змінити свої покази, які були надані раніше на досудовому слідстві. Більш того, зважаючи на цинічність вчиненого злочину, обвинувачений перебуваючи на свободі, може вдатися до вчинення іншого злочину, який би не дав можливості свідкам чи потерпілій надати покази у суді. Стосовно ризику знищення доказів, то прокурор звернув увагу на те, що перед проведенням слідчої дії, а саме огляду мобільного телефону, належного ОСОБА_6 , останній намагався видалити дані, які на ньому були, шляхом знищення мобільного телефону. Окрім того, сама зброя, яка була предметом вчинення кримінального провадження, на даний момент органом досудового розслідування ще не віднайдена. На підставі вищевикладеного, прокурор просив продовжити запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Представник потерпілої адвокат ОСОБА_8 підтримав клопотання прокурора, просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, посилаючись на наступне. Адвокатом зауважено, що матеріалами справи не доведена причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення. Жоден свідок не вказує на ОСОБА_6 , як на особу, причетну до вчинення злочину, через що ризик впливу на них не є логічним. Стосовно ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то адвокат послався на характеризуючи матеріали обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Знищення або пошкодження доказів у кримінальному провадженні також вважає за неможливим, адже всі докази по справі зібрані, відеозаписи вилучені, свідки допитані, слідчі експертизи проведені та досудове розслідування закінчено.
Адвокат ОСОБА_9 просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Зазначила, що ОСОБА_6 за станом здоров'я може перетинати кордон України, через що за бажанням переховуватись від органу досудового розслідування та суду, виїхав би одразу після скоєння кримінального правопорушення, яке йому інкримінують. Однак, напротивагу, ОСОБА_6 має статус внутрішньо-переміщеної особи та рахується на обліку у м. Запоріжжя. Вже долученими доказами доведено невинуватість та непричетність ОСОБА_6 в злочині, про яке йдеться у обвинувальному акті. Відеозаписи, які містять матеріали справи не доводять, що саме він був на них, також як і те, що ОСОБА_6 керував транспортним засобом, яке фігурує у справі. Більш того, жодних доказів того, що ОСОБА_6 саме 11 червня, в день вчинення вбивства перебував у м. Запоріжжя, стороною обвинувачення не надано. Окремо просила звернути увагу, що законом передбачена альтернатива запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою - застава, таким чином в разі продовження строку тримання під вартою, просила визначити розмір застави.
Обвинувачений підтримав заперечення адвокатів, просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2024 року (провадження № 1-кс/335/2993/2024) до ОСОБА_6 застосований запобіжних захід у вигляді тримання під вартою. У подальшому під час досудового розслідування строк запобіжного заходу неодноразово продовжувався.
У судовому засіданні встановлено, що до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Вказаний злочин віднесений згідно норми ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років або довічного позбавлення волі.
У підготовчому судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 діб.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За змістом ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Вирішуючи питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 , колегія суддів враховує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується фактом направлення обвинувального акту до суду, що може свідчити про те, що сторона обвинувачення зібрала достатньо доказів для того, щоб доводити винуватість особи перед безстороннім судом.
У запереченні на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу сторона обвинувачення посилалася на те, що під час досудового розслідування не здобуті докази причетності обвинуваченого до обставин, викладених у обвинувальному акті. Однак, оцінка доказів проводиться судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку, а не під час вирішення питання щодо запобіжного заходу.
Так, колегія суддів враховує дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків наявність осіб на утриманні. ОСОБА_6 не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має. Також, суд враховує тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги серйозність висунутого останньому обвинувачення за п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, КК України, зокрема, умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, отже існує ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій. Крім того колегія суддів бере до уваги, що ризик переховування обумовлюється ще тим, що місцем постійного проживання обвинуваченого була тимчасово окупована територія. Стороною захисту під час розгляду клопотання не заперечувалося, що до затримання ОСОБА_6 проживав за різними адресами, виїжджав за кордон, тобто не має зв'язку із певним місцем проживання у тій мірі, щоб спростувати наявність ризику переховування. Слід зауважити, що відсутність, на даний час, фактів втечі обвинуваченого жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, належна процесуальна поведінка обвинуваченого зумовлена дієвістю обраного запобіжного заходу.
Суд також оцінює як високий ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки продовжується розгляд даного провадження та триває стадія дослідження письмових доказів, потерпіла та свідки не допитані. Суд наголошує на встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення суд оцінює як середній, оскільки для уникнення кримінальної відповідальності (враховуючи суворість санкції), обвинувачений може вчинити насильницькі дії, націлені на вплив на свідків задля їх залякування, або неможливістю надання свідчень. Однак, суд також враховує, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, відсутні також дані щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення суд також вважає високим, у зв'язку із тим, що органом досудового розслідування продовжується досудове розслідування щодо інших встановлених та невстановлених осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, триває збір доказі.
Продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Щодо клопотання сторони захисту про застосування застави як альтернативи запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, то колегія суддів керується наступним.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, який пов'язаний із протиправним позбавленням життя людини, колегія суддів вважає за доцільне не визначати розмір застави.
На підставі вищевикладеного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, спотворити, знищити будь-яку із речей або документів, здійснювати протиправний вплив на свідків та потерпілу, а також можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, колегія суддів вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
Керуючись 178, 179,194, 217, 314-316, 334 КПК України колегія суддів, -
Клопотання прокурора Запорізької обласної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор».
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити до 02 жовтня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошений 06 серпня 2025 року о 11 год. 55 хв.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3