17.03.2025
Справа № 331/4898/24
Провадження № 2/331/379/2025
заочне
17 березня 2025 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Яцун О.О.,
за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника Мартинишина П.В., який діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1058580 від 08.08.2024 року (а.с.11) звернулася до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на початку 2024 року позивач дізналася із телефонного додатку «Дія» в розділі «Виконавче провадження» про постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 68171848 від 17.01.2022 року щодо стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 6706 грн. 00 коп. Із змісту постанови про відкриття виконавчого провадження їй стало відомо, що виконавче провадження відкрито на підставі заяви ТОВ «ВВС-Факторинг» про примусове виконання виконавчого напису № 21396, вчиненого 26.11.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., про існування вказаного напису позивачу не було відомо. Позивач не погоджується із виконавчим написом у повному обсязі та вважає його незаконним, протиправним, і таким, що грубо порушує права позивача та таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступного. У постанові про відкриття виконавчого провадження відсутнє посилання на документ, на підставі якого виникла дана заборгованість. Окрім того, представник позивача стверджує, що між позивачем та відповідачем взагалі відсутні будь-які взаємовідносини, у зв'язку з чим не було відомо про наявність заборгованості. Крім того, у позовній заяві також вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» не надсилало позивачу жодної вимоги про наявність перед нею невиконаного грошового зобов'язання за кредитним договором та не повідомляли про необхідність погашення такого боргу. У виконавчому написі зазначено, що з позивача пропонується стягнути кошти за кредитним договором № 9763795 від 27.10.2019 року, нібито укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон», правонаступником всіх прав та обов'язків за договором про надання фінансових послуг факторингу № 31/03/2020 від 31.03.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг». При цьому, на яку саме суму коштів укладено кредитний договір не зазначено. Також не зазначено про обставини, за якими ТОВ «ВВС-Факторинг» набуло право укладати договори про предмет боргу, який нібито виник за кредитним договором № 9763795 від 27.10.2019 року. У виконавчому написі відсутні відомості про складові боргу - тіло кредиту, а лише зазначено якісь відсотки, пеня та інше. На думку позивача, це свідчить про порушення нотаріуса при вчиненні виконавчого напису, в якому відсутня інформація про виникнення та джерела походження боргу. Позивач стверджує, що жодних кредитів не отримувала та ніколи не зверталася і не мала ділових відносин із ТОВ «ВВС-Факторинг». За таких підстав вбачається, що у ТОВ «ВВС- Факторинг» та у нотаріуса відсутня інформація і належні документи про позивача та про походження боргу, які необхідні для вчинення виконавчого напису та такі, що підтверджують безспірність заборгованості, як наслідок, наявність у відповідача права вимоги. У зв'язку з чим, позивач зазначає, що приватний нотаріус неправомірно, з порушенням вимог чинного законодавства, вчинив виконавчий напис, грубо порушивши права позивача та норми чинного законодавства. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 26.11.2021 року, що вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 21396, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» заборгованості у розмірі 6706 грн. 00 коп. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. та витрати у розмірі 8000 грн. 00 коп., які були понесенні позивачем на оплату правової допомоги.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 15 серпня 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.26).
У судове засідання позивач ОСОБА_1 і представник позивача - адвокат Мартинишин П.В. не з'явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку (а.с.27, 32-33, 38, 49). При цьому, представник позивача - адвокат Мартинишин П.В. надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача і представника позивача, позовні вимоги сторона позивача підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити (а.с.51-52).
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, зареєстрованому у підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с.27, 34, 46), про причини своєї неявки до суду не повідомив. Проте, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки представник відповідача суду не надав, відзиву на позов, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» до суду не надходило.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими конвертами, які повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.27, 41, 50), до суду також не з'явилася, про причини неявки до суду не повідомила.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян М.О., будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи (а.с.27, 37, 47), до суду також не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За правилами ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що представник відповідача повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини неявки, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило, сторона позивача, при цьому, не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 26 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис № 21396 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» заборгованості за договором № 9763795 від 27.10.2019 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Арагон», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» та ОСОБА_1 . Стягнення заборгованості проводилось за період з 31.03.2020 року по 01.06.2021 року включно, загальна сума заборгованості становить 6706 грн. 00 коп. (а.с.15).
На підставі виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Коциняном М.О. 17.01.2022 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 68171848 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» заборгованості за кредитним договором № 9763795 від 27.10.2019 року у розмірі 6706 грн. 00 коп. (а.с.17).
В той же день, 17.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Коциняном М.О. було винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження серії ВП № 68171848, якою визначено для боржника ОСОБА_1 загальну суму мінімальних витрат виконавчого провадження, яка становить 280 грн. 00 коп. (а.с.18).
17.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Коциняном М.О. буловинесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди за вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні серії ВП № 68171848, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 670 грн. 60 коп. (а.с.19).
Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України. До таких актів, зокрема відноситься, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.
Згідно пункту 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.
Стаття 87 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Правилами статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Положеннями п.п. 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Зі змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що його вчинено на підставі п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.
Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Судом встановлено, що Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, в первісній редакції від 29.06.1999 року не передбачав можливості вчинення виконавчих написів на підставі кредитних договорів.
26.11.2014 року в Перелік було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, якою доповнено Перелік п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Проте, вказану постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визнано незаконною та нечинною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року в справі № 826/20084/14.
Згідно п. 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
З огляду на викладене, до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001 року, тобто в редакції, яка діяла до моменту доповнення Переліку п. 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові по справі № 910/13233/17 від 29.01.2019 року.
Крім того, у постанові № 158/2157/17 від 15.04.2020 року Верховний Суд України, спираючись на те, що виконавчий напис було вчинено після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, а також на те, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, дійшов висновку про те, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 26 листопада 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, оскільки досліджені судом докази по справі свідчать про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну (правничу) допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.1) ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Також, згідно з положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п.1) ч. 3 ст. 133 ЦПК України) та витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.4) ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Аналізуючи вищевикладене, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат, у даному випадку витрат на професійну правничу допомогу, - є детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також відповідні докази на підтвердження таких витрат.
Судом встановлено, що адвокат Мартинишин Павло Володимирович діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1058580 від 08.08.2024 року та надає правову допомогу позивачу ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 15 від 07.08.2024 року (а.с.11).
На підтвердження факту надання правових послуг, представник позивача долучив до позовної заяви Акт приймання-передачі наданих послуг № 15 від 08.08.2024 року згідно договору від 07.08.2024 року (а.с.20), відповідно до якого загальна сума наданих послуг станом на 08.08.2024 року складає 8000 грн. 00 коп. За надання правової допомоги позивач ОСОБА_1 розрахувалась із адвокатом Мартинишиним П.В. готівкою у вказаній сумі.
Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень статей 77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Суд враховує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним, завищеним та таким, що не відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг.
Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.07.2020 року у справі № 915/1654/19.
Враховуючи викладене, виходячи із засад об'єктивності, розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп.
У зв'язку із задоволенням основної вимоги, на підставі ст. 141 ЦПК України, задоволенню підлягає вимога про стягнення судових витрат з відповідача, які сплачено позивачем при поданні позову 1211 грн. 20 коп. (а.с.21).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, Законом України «Про нотаріат»,
Позов ОСОБА_1 , в особі представника Мартинишина Павла Володимировича, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 21396, вчинений 26 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївноюпро стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» заборгованості за кредитним договором № 9763795 від 27.10.2019 року у розмірі 6706 грн. 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Жовтневим районним судом міста Запоріжжя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4) ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
представник позивача: адвокат Мартинишин Павло Володимирович, місцезнаходження: місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 190, а/с № 7589;
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Підвисоцького Професора, будинок № 10/10, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37686875;
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Коцинян Меружан Оганесович, місцезнаходження: місто Запоріжжя, вулиця Сталеварів, будинок № 12, офіс № 33.
Суддя О.О. Яцун