Справа № 138/2135/25
Провадження №:2-з/138/12/25
Іменем України
08 серпня 2025 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши заяву представника позивача адвоката Морозова Олексія Вікторовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,
06.08.2025 представник позивача адвокат Морозов О.В. звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякова Юлія Валеріївна про переведення прав та обов'язків покупця.
07.08.202513.11.2024 до суду від представника позивача адвоката Морозова О.В. надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в тому числі територіальним органам Міністерства юстиції України, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна - частини підвалу літери «А1», що складає 143,4 кв. м. та розташована в будівлі по АДРЕСА_1 , яке зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Заява мотивована тим, що позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що підвал літери «А1», яким в частках володіють позивач та відповідач, є об'єктом їх спільної часткової власності, та складовою частиною майна (об'єкту) - будівлі по АДРЕСА_1 , проте всупереч положень норм частини 1, 2 статті 362 ЦК України, ОСОБА_3 , продав 01.08.2020 року свою частку підвалу на користь ОСОБА_2 , без одержання відмови від позивача, як співвласника підвалу, від здійснення переважного права на купівлю його частини, та без свідоцтва про передачу іншому співвласнику заяви продавця, оформленого відповідно до пункту 5 глави 1 розділу ІІ Порядку № 296/5, чим здійснив з порушенням переважного права на її купівлю позивачем
Позов поданий з метою ефективного захисту прав позивача на вказане майно і у випадку задоволення позову останній набуде правомочностей власника спірного майна. Проте у випадку відчуження відповідачем цього майна, або передача в заставу чи управління, або його поділу, до набрання законної сили рішення суду у справі, може призвести до ускладнення або неможливості ефективного захисту прав позивача на спірне майно, за захистом яких він звернувся до суду, що вказує про наявність ризиків та обґрунтованого припущення щодо можливості вчинення відповідачем таких дій.
Метою вжиття заходів забезпечення у даному спорі про право, є забезпечення збереження майна у відповідача у незмінному стані і статусі, та охорони матеріально правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, на переконання заявника, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від збереження та незмінності правового стану і режиму спірного майна, який існує на час звернення із позовом у справі, а отже застосуванню підлягає захід забезпечення позову, який забезпечить таку незмінність протягом часу розгляду судом справи, без надмірного обтяження прав відповідача на спірне майно.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та додані до неї документи, а також матеріали цивільної справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Також відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".
Також, Верховний Суд у постанові від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19 вказав, що, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібна правова позиція висловлена, зокрема, і у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов'язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник позивача фактично посилається на обгрунтовані припущення щодо можливості здійснення відповідачем ОСОБА_2 дій щодо розпорядження спірним майном, що в подальшому утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення вимог позивача.
На підтвердження викладених в заяві про забезпечення позову обставин представником позивача додано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05.08.2025, з якої вбачається наявність запису про реєстрацію 01.08.2020 права власності на спірну частину підвалу за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2020. При цьому відомості про вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій щодо розпорядження спірним майном, зокрема передача майна в оренду, іпотеку, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не містить.
Зважаючи на викладене, приходжу до висновку, що подані суду представником позивача докази не свідчать про обставини, викладені як підстави для забезпечення позову, а саме про намір ОСОБА_2 здійснити відчуження, передати в оренду чи в інший спосіб реалізувати права на спірне майно або про бажання відповідача ОСОБА_2 навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову, в тому числі і зважаючи на те, що договір купівлі-продажу спірного майна вчинено у 2020 році, право власності за відповідачем зареєстроване 01.08.2025, тобто п'ять років тому, і жодних відомостей про вчинення відповідачем ОСОБА_2 будь-яких дій щодо розпорядження майном здійснено не було.
Відтак відсутні підстави вважати, що неприйняття зазначеного представником позивача заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовної заяви.
За таких обставин, враховуючи, що представником позивача не доведено належними та допустимими доказами підстави для вжиття заходів забезпечення позову, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
За викладених підстав та керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Морозова Олексія Вікторовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.Ю. Холодова