Справа № 137/541/25
"07" серпня 2025 р.
Літинський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Желіховського В.М.
секретаря судових засідань Голота О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Літин цивільну справу за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,
Заступник керівника Вінницької окружної прокуратури Семенюк В.А. в інтересах держави в особі Літинської селищної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування у нього земельної ділянки площею 0,7 га, з кадастровим номером 0522485400:02:000:0278, що розташована в межах населеного пункту с. Микулинці Вінницького району Вінницької області. Також просить стягнути з відповідача на користь Вінницької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилається на те, що Вінницькою окружною прокуратурою під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020050000122 від 06.02.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України встановлено, що на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке фактично сільською радою не приймалось та за яке депутати не голосували, з комунальної власності вибула земельна ділянка.
Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522485400:02:000:0278, площею 0,7 га, за ОСОБА_1 проведено на підставі рішення Микулинецької сільської ради Літинського району від 22.10.2020 № 793.
Відповідно до архівної копії протоколу 35 сесії 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 22.10.2020, наданої архівним відділом Вінницької районної військової адміністрації установлено, що рішення № 793 на 35 сесії 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 22.10.2020 не приймалось.
На 35 сесії 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 22.10.2020 прийнято рішення за №№744-766, що підтверджується листом архівного відділу від 12.04.2024 №3.01-15/23.
Отже, встановлено, що на 35 сесії 7 скликання Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 22.10.2020 питання про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,7 га з кадастровим номером 0522485400:02:000:0278 - не розглядалось, рішення № 793 - не приймалось.
З огляду на вищезазначене, земельна ділянка з кадастровим номером 0522485400:02:000:0278 площею 0,7 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою с. Микулинці Вінницького району (раніше Літинського району), Якушинецька територіальна громада вибула з комунальної власності поза волею власника - Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (на час вибуття - Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області).
Наразі, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 0522485400:02:000:0278 площею 0,7 га з 28.01.2021 перебуває у власності ОСОБА_1 .
Враховуючи, що реєстрація права власності на земельну ділянку вчинена на підставі неіснуючого документу, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування, та земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, тому, вищевказана земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача ОСОБА_1 на користь Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Прокурор Черниш Г.М. в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без технічної фіксації. Позов підтримує та просить його задовольнити.
Представник Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з'явився, надіслали до суду заяву про розгляд справи без участі предстанвика. Позовні вимоги підтримують.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань не надходило.
З урахуванням письмової позиції позивача, досліджених доказів та вимог закону суд визнає за необхідне за згодою позивача на підставі ст. 280 ЦПК України постановити заочне рішення, яким позов задовольнити повністю з наступних підстав.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи, докази в їх сукупності, вважає встановленими наступні обставини. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що 28.01.2021 державним реєстратором Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0522485400:02:000:0278 площею 0,7 га (а.с.19-20). Підставою для державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку стало рішення Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 22.10.2020 №793 (а.с.21).
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно із ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Положеннями ч.1, 2 ст.373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на неї гарантується Конституцією України, а набувається і здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч.1-3 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно із ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У судовому засіданні підтверджено належними та допустимими доказами, що розпорядником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0522485400:02:000:0278 була територіальна громада в особі Микулинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Водночас, внаслідок незаконних дій третьої особи, вказана земельна ділянка вибула із володіння її законного власника.
За умовами ч.3 ст.12, ч.1 ст.13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу на те, що сторонами не наведено аргументів та не надано доказів на доведення правильності та обґрунтованості передачі ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки.
Таким чином суд приходить до висновку, що вказана земельна ділянка вибула з володіння власника не за його волею, а виключно внаслідок незаконних дій третьої особи. Так, Микулинецька сільська рада, жодних рішень щодо передачі цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не приймала.
Відповідно до статей 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, то наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого володіння. Необхідною передумовою виникнення права приватної власності на земельну ділянку державної чи комунальної власності має бути рішення про передання у приватну власність цієї ділянки, прийняте відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, які діють від імені власника. Рішення за №793 від 22.10.2020 щодо розпорядження спірною земельною ділянкою Микулинецькою сільською радою не приймалося, тобто спірні земельні ділянки вибули з володіння власника - держави, поза його волею та на підставі неіснуючих рішень.
Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц.
В постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц вказано, що законодавчо визначений порядок набуття права власності громадянами на земельну ділянку із земель державної та комунальної власності потребує наявності, з одного боку, волевиявлення осіб до отримання земельної ділянки у формі подання заяви, з іншого - прийняття рішення про її передачу органом державної влади або місцевого самоврядування. Тож відсутність волевиявлення територіальної громади на передачу земельної ділянки є порушенням чинного законодавства. Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна. Лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).
За змістом частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).
У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16 зроблено висновок, що «втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (вказаний висновок викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження №14-190цс20)).
Необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого відповідач набув право власності на земельну ділянку.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
Отже, судом встановлено, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) рішення органу місцевого самоврядування, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі, а тому, що в даній справі підлягають застосуванню положення ст.388 ЦК України про витребування майна у ОСОБА_1 як у добросовісного набувача.
Також, судом враховано, що звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у державну власність землі, яка вибула з власності держави незаконно поза її волею.
Суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження держави земельної ділянки, є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.
Таким чином, таке втручання є законним, воно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
При цьому, інтереси власника, який позбувся володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, який набуває право власності на майно. Отже за обставин цієї справи, вимоги позивача про витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння є обґрунтованими.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що спірна земельна ділянка повинна витребовуватись на користь нового власника Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Тому суд, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про наявність правових підстав для витребування від відповідача на користь Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області земельної ділянки площею 0,7 га, з кадастровим номером 0522485400:02:000:0278, що розташована на території колишньої Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області, задовольнивши таким чином позовні вимоги у повному обсязі.
Враховуючи ту обставину, що позов підлягає до задоволення, тому суд на підставі ст. 141 ЦПК України вирішує питання щодо розподілу судових витрат, а саме вважає необхідним витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн. покласти на відповідача.
Керуючись ст.4, 5, 77-81, 141, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) в комунальну власність Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ 04330021, вул. Новоселів, 1 село Якушинці Вінницький район, Вінницька область, 23222) земельну ділянку з кадастровим номером 0522485400:02:000:0278, площею 0,7 га, що розташована в межах населеного пункту с.Микулинці Вінницького району Вінницької області.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Вінницької обласної прокуратури (отримувач коштів: Вінницька обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувача: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, рахунок: UА568201720343110002000003988) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Копію заочного рішення протягом 2 діб направити відповідачеві та роз'яснити, що заяву про перегляд заочного рішення відповідач може надіслати до суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Апеляційну скаргу на рішення суду сторони можуть подати протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Вінницького апеляційного суду через Літинський районний суд Вінницької області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя : Желіховський В. М.