Крижопільський районний суд Вінницької області
2/134/351/2025
Справа № 134/793/25
Іменем України
07 серпня 2025 року Крижопільський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Лабая О.В.
при секретарі Трачук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Крижопіль в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (далі - позивач), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 00-9814159 від 17.06.2024 (далі -Кредитний договір) в розмірі 47755 грн 95 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що 15.02.2024 між ТзОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 00-9628845, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти, які зобов'язався повернути та сплатити відсотки за користування ними. Вказаний договір укладений в електронній формі в порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію». Позивач виконав свою частину зобов'язань в належний спосіб, відповідач від виконання свої кредитних зобов'язань ухиляється. Заборгованість ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії становить 47755,95 грн, з яких: 6050,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 41705,95 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Просить суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" суму заборгованості в загальному розмірі 47755,95 грн, а також понесені судові витрати по справі: судовий збір в сумі 2422,40 та витрати на правову допомогу в сумі 7000,00 грн.
Ухвалою суду від 26.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 26.05.2025 в АТ «ПУМБ» витребувано інформацію про зарахування коштів по картковому рахунку відповідача.
17.07.2025 року через канцелярію суду надійшов лист АТ «ПУМБ» від 28.05.2025 року із додатками на виконання ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 26.05.2025 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений, в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомила.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.
З врахуванням вимог ч.2ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно з ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 15 лютого 2024 року між ТзОВ «Макс Кредит», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір кредитної лінії № 00-9628845 (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору, сума кредитного ліміту складає: 5500,00 грн. Тип кредиту кредитна лінія. Цільове призначення кредиту на споживчі потреби.
Пунктом 1.3. Кредитного договору встановлено, що строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 09 лютого 2025 року.
Згідно з п. 1.3.1 Позичальник зобов'язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 11 березня 2024 року та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строк кредитування). Дата (и) повернення кредиту та сплати нарахованих процентів зазначаються в графіку платежів, який міститься в пункті 7.20 (строку кредитування).
Відповідно до п. 1.4.1. Кредитного Договору, стандартна процентна ставка 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.
Пунктом 1.5. Кредитного договору визначено, що за надання кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю одноразову комісію у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає: 550 грн.
Пунктом 2.8. Кредитного договору визначено, що кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/ видачі кредиту: 15 лютого 2024 р. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 5500,00 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Згідно з п. 1.9. усі істотні умови Договору, порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення Договору.
Пунктом 1.15 Кредитного договору визначено, що цей договір укладено на веб-сайті кредитодавця https://treba.credit/
Вищевказаний правочин підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора: 97943, який був відправлений 15.02.2024 о 13:45:14 та введено 15.02.2024 о 13:45:24.
Також відповідачем 15.03.2024 підписано паспорт споживчого кредиту із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: 79942.
17 грудня 2024 року між ТзОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу №17122024-МК/Онлайн у відповідності до умов якого ТзОВ «МАКС КРЕДИТ» відступає ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» приймає належні ТзОВ «МАКС КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 17.12.2024 за кредитними договорами укладеними між боржниками та ТзОВ «МАКС КРЕДИТ» до договору факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17.12.2024 ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-9628845 в розмірі 47755,95 грн.
02 квітня 2025 року між ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №020425-У, у відповідності до умов якого ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» передає (відступає) ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» приймає належні ТзОВ «ФК «Онлайн фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 05.04.2025 до Договору факторингу №020425-У, ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 00-9628845 в розмірі 47755,95 грн, що підтверджується актом прийому передачі Реєстру Боржників до договору факторингу № 020425-У від 02.04.2025.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є /мови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправления (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».
Також, приписами статті 12 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ПК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові ВС № 61-20799св19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначає наступне: «Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікаторомдані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв 'язку. вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та ії прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа...».
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено.
Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 року № 524/5556/19, від 07.10.2020 року № 127/33824/19, від 23.03.2020 року № 404/502/18.
Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «Макс Кредит» клієнт ОСОБА_1 з яким укладено договір № 00-9628845 від 15.02.2024 ідентифікований ТОВ «Макс Кредит» та акцепт договору позичальником (підписання аналоговим ЕЦП ц формі одноразового ідентифікатора) за № 97943, час відправки ідентифікатора позичальнику 15.02.2024 о 13:45:14, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено індентифікатор + 380980379624.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що договір № 00-9628845 від 15.02.2024, укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Таким чином відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від позивача прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав кредитний договір, тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, суд вважає доведеним, що сторони узгодили розмір кредиту (позики), грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення договору кредитної лінії № 00-9628845 від 15.02.2024 на відповідних умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позивач виконав зобов'язання за Кредитним договором та надав кредит шляхом зарахування на відкритий ОСОБА_1 банківський рахунок № НОМЕР_2 (UAH) який обслуговуються за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_3 в сумі 5500,00 грн. 15.02.2025 РОКУ, що підтверджується листом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОЖНИЙ БАНК» від 28.05.2025 року за № КНО-07.8.5/6960бт ВІД 28.05.2025.
Як вбачається із наданого детального розрахунку заборгованості, сума заборгованості за Кредитним договором № 00-9628845 від 15.02.2024 яку позивач просить стягнути становить 47755,95 грн. яка складається із 5500, 00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 550,00 грн. заборгованість за нарахованими комісією, 41705,95 грн. - сума заборгованості за відсотками нарахованими за період з 15.02.2024 по 17.12.2024 на підтвердження якої надав детальний розрахунок заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що відповідач належним чином умови Кредитного договору за № 00-9628845 від 15.02.2024 року не виконав суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в сумі 5500,00 грн. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частинні стягнення відсотків за користуванням кредитом суд враховує враховує доводи відповідача, щодо застосування положень Закону України «Про споживче кредитування» в частині встановлення розміру денної відсоткової ставки за користуванням кредиту.
Відповідно до частини 5статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5розділу І цього Закону(яким, зокрема, доповнено пунктом 17розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір № 00-9628845 був укладений 15.02.2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
Отже, відсоткова ставка встановлена договором не відповідає умовам чинного законодавства.
Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо встановлення денної процентної ставки у 2,47 % у порядку ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.
За змістом ч. 5ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.
Так, 5500 грн. (сума отримана у позику та не повернута протягом строку дії договору) х 1,00 % = 55,00 грн. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами).
Розрахунок заборгованості, згідно зі спірним кредитним договором, позивачем визначено за період з 15.02.2024 року (дату видачі кредиту) по 17.12.2024 року включно (останній день нарахування відсотків відповідно до розрахунку), що становить в сукупності 307 днів.
Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором № 00-9628845 від 15.02.2024 року становить та підлягає задоволенню в сумі 16885 грн., а саме: (55 грн. (сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами) х 307 днів (строк протягом якого розрахована заборгованість).
Щодо нарахованої комісії в розмірі 550 грн, то п.1.5 Кредитного договору передбачено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10% від суми кредиту, яка складає 550 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності). Крім того ч. 2 ст. 8 Закону До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів;
комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Суд зазначає, що встановлення обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту. Таким чином законодавством передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту. Тому суд приходить висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту в розмірі 550 грн, та позовна вимога підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним 00-9628845 від 15.02.2024, що складається з 5500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 16885,00 грн. заборгованості за відсотками та 550 грн заборгованості за комісією.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що понесені ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн., підтверджуються матеріалами справи: Договором про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07.04.2025 року, додатковою угодою №12 до договору про надання правничої допомоги від 07.04.2025 року, актом прийому-передачі наданих послуг від 07.04.2025 року.
Відповідно до акта приймання-передачі надання послуг № б/н від 07.04.2025, згідно з яким загальна вартість наданих послуг в межах даного судового провадження становить 7000 грн. та складається із: складання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9628845 від 15.02.2024 у кількості 2 годин вартість 5000,00 грн.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості кількості 2 годин 1000,00 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 00-9628845 від 15.02.2024 у кількості 1 година вартістю 500,00 грн. та продубльовано адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором 00-9628845 від 15.02.2024 у кількості 1 година вартістю 500,00 грн
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.
Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку з врахуванням часткового задоволення позову є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язанні із розглядом справи у разі часткового задоволення позову- на обидві сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати понесені на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1440 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст.2,12,13,76,81,141,247,258,259,263-265,280-289 ЦПК України, ст.ст. 512, 516, 526, 627, 629, 1048, 1049,1050,1054 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ", 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс. 10, код ЄДРПОУ 43541163, заборгованість за Кредитним договором № 00-9628845 в розмірі 22935 (двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять п'ять ) гривень, з яких: 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень заборгованість за тілом кредиту, 16885, 00 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять ) гривень заборгованості за відсотками та 550 (п'ятсот п'ятдесят ) гривень заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ", 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс. 10, код ЄДРПОУ 43541163, суму сплаченого судового збору в розмірі 1163 (одна тисяча сто шістдесят три) гривні 23 копійки та витрат понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 1440 (одна тисяча чотириста сорок) гривень 60 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Найменування та ім'я сторін, їх місце знаходження та проживання:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ", 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс. 10, код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 ) зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: