2/130/836/2025
130/101/25
"06" серпня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Грушковської Л.Ю.,
за участі секретаря Шпак А.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ТОВ «ЕНЕРА Вінниця» Топольницького А.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Вінниця» про виконання постанови суду від 12.06.2024 та відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області із даною позовною заявою, в якій просив визнати об'єктивну неможливість спростувати хамську брехню відповідача у справах №130/2553/19, 130/893/20 що ці договори є копією один одного, які є у споживача ОСОБА_1 ; визнати грубим порушенням відповідачем п. 4 ч. 3 ст. 57 ЗУ «Про ринок електроенергії» при наданні споживачу відповіді на його звернення; визнати, що у двох договорах різні дати укладання, різні прізвища посадових осіб, різні поточні рахунки, різні умови (справа №130/101/25).
Ухвалою від 19.03.2025 у даній справі відкрито провадження. Призначено судове засідання.
Ухвалою від 01.05.2025 прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог, а саме додав четверту вимогу: визнати неможливість в інших справ від 2019-2022 доводити невиконання відповідачем факту про те, що умови договору почали виконуватись з дати, зазначеної споживачем в заяві-приєднання в зв'язку з порушенням відповідачем Закону України «Про ринок електричної енергії» про обов'язок відповідача виконувати умови укладеного договору та відпускання електричної енергії споживачам почалась на їх розсуд, а не на умовах договору та законів.
Ухвалою від 29.07.2025 справу №130/101/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Вінниця» про виконання постанови суду від 12.06.2024, справу №130/782/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Вінниця» про стягнення моральної шкоди, справу №130/979/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про виконання рішень суду за 2019-2025 роки та справу №130/1300/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА Вінниця» про стягнення моральної шкоди об'єднано в одне провадження. Об'єднаному провадженню присвоєно номер справи №130/101/25.
У даних справах 21.03.2025, 09.04.2025 та 12.05.2025 відповідно відкрито провадження.
У позовних заявах позивач ОСОБА_1 просив визнати, що згідно з роз'яснень Інституту Держави і права України оригінал документа - це перший, єдиний екземпляр, який має юридичну силу, його копії повинні відповідати оригіналу; визнати, що два договори з одною і тією ж печаткою ТОВ «ЕНЕРА Вінниця» відрізняються один від одного датами укладення, підписами, умовами, прізвищами, поточними розрахунками; стягнути з відповідача за брехню та обман в своїй відповіді від 06.03.2025 моральну шкоду в 5000 грн. на користь позивача (справа №130/782/25); визнати неможливість доводити та спростовувати рішення суду з 2019 по 2025 роки до ТОВ «Енера Вінниця» у зв'язку з неналежним способом захисту позивача у справах з 2019 по 2025 роки стороною позивача ОСОБА_1 ; визнати, що умови договору від 01.01.2019 почали виконуватись з дати 13.08.2022, зазначеної споживачем ОСОБА_1 в заяві-приєднання, надісланій йому ТОВ «Енера Вінниця» та надісланій відповідачу споживачем поштою; визнати, що надані суду докази в цей позов не був предметом дослідження в інших рішеннях суду, тому що вони виникли в 2022 році та ТОВ «Енера Вінниця» навмисне не надавало їх відповідачу та в суд і приховала їх (справа №130/979/25); прочитати висновок президента України; визнати неможливим приєднання споживача ОСОБА_1 до публічного договору шляхом споживача та оплати їм рахунків 01.01.2019 тому, що в довідці про споживання ОСОБА_1 електричної енергії зазначено відсутність такого споживання та оплати; визнати неможливим доказувати існування договору від 02.01.2019, тому що відповідач на його звернення до нього не надавав цього договору та докази його існування; ознайомитись на розгляді справи з існуванням такого договору; стягнути з відповідача 100 000 грн. моральної шкоди (справа №130/1300/25).
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що в порушення вимог ЗУ «Про ринок електричної енергії» між сторонами укладено два різних договори постачання електроенергії з різними прізвищами посадових осіб відповідача, різними датами укладання, різними умовами, різними поточними розрахунками. Умови укладеного договору починають виконуватись з дати, вказаної споживачем в заяві-приєднання. Відповідач не визнає факт укладеного договору.
Представник відповідача ТОВ "Енера Вінниця" Топольницький А.Й. подав відзив, в якому просив закрити провадження у вказаній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Зазначив, що факт наявності між сторонами вказаних договірних відносин доведено Відповідачем у судах першої та другої інстанції по справах №130/893/20 та №130/2553/19. Так судами в рамках розгляду вказаних справ встановлено, що ОСОБА_1 приєднався до умов публічного договору приєднання - Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом фактичного споживання електричної енергії на оплати виставлених рахунків, починаючи з 01.01.2019. Таким чином, факт укладення між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є безспірним. Товариство, з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного Суду вважажає, що поданий у цій справі ОСОБА_1 позов спрямований на створення штучних підстав для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, відтак провадження у справі підлягає закриттю, оскільки спірні правовідносини не є цивільними. Такі відносини виникли з приводу переоцінки доказів, які були предметом розгляду в інших справах, розглянутих в порядку цивільного судочинства №130/2553/19, № 130/893/20, а також №130/257/24. Тому розгляд заявлених вимог як позовних не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства. Доводити існування чи відсутність існування договірних відносин з приводу споживання електроенергії та умови такого споживання, встановлення факту невиконання (не належного виконання) умов договору постачання електричної енергії, протиправність дій чи бездіяльності відповідача ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», а також завдання позивачу моральної шкоди, тощо ОСОБА_1 мав у згаданих вище цивільних справах на відповідній стадії процесу, а не заявляючи окремий позов після того, як рішення у зазначених справах набрало законної сили після їх перегляду у апеляційному порядку. Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати фактичні обставини справи поза межами процесу, де ці питання були розглянуті, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. На підставі всього викладеного вище, відповідач вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не обґрунтованими, тому справа підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (справа №130/101/25). Щодо стягнення моральної шкоди зазначає, що позивач у своїй позовній заяві взагалі не зазначає у чому полягає моральна шкода, якими діями вона спричинення, причинно-наслідковий зв'язок між порушенням прав особи та правом на відшкодування моральної шкоди, а також вина відповідача. позовні вимоги в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди, на думку відповідача, підлягають залишенню без задоволення, зокрема й на підставі того, що вони є похідними від вимог, визначених у пунктах 1-2 прохальної частини позовної заяви. Щодо обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав зазначив, що спосіб захисту, обраний позивачем у даному випадку є не належним та не ефективним, оскільки застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. Відповідач наголошує, що у даному випадку права споживача не було порушено, а спосіб захисту є не належним та не ефективним. Проте, у даному випадку неможливо встановити яке право споживача порушено, характер порушення, відповідно, вимоги позивача не можуть забезпечити поновлення порушеного права. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19). При цьому задоволення заявленої у цій справі позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому така вимога не відповідає ефективному способу захисту. За таких обставин, Відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, не обґрунтованими та підлягають залишенню без задоволення (справа №130/782/25). Проаналізувавши вказаний позов, відповідач приходить до однозначного висновку, що і питання наявності чи відсутності договірних відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕНЕРА ВІННИЦЯ», питання виконання умов договору між сторонами (порушення цих умов з обох сторін), і питання умов надання послуг відповідачем позивачеві на підставі договору про постачання електричної енергії, і питання стягнення з відповідача моральної шкоди за невиконання умов договору постачання електричної енергії, розірвання цього договору були предметом судового розгляду в справах №130/2553/19, № 130/893/20, № 130/1858/21, № 130/2166/21, № 130/2539/21, № 130/3245/23, № 130/3412/23, №130/1613/24 №130/257/24, №130/2581/24 і саме в цих справах сторони були вправі надавати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень. Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати фактичні обставини справи поза межами процесу, де ці питання були розглянуті, є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Відповідач вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не обґрунтованими, тому справа підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (справа №130/979/25).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Енера Вінниця» Топольницький А.Й. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзивах.
Заслухавши пояснення відповідача, вивчивши відзив сторони відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлено таке.
Так, судом встановлено, що згідно заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ОСОБА_1 надав свою згоду на приєднання до договору. Зазначив дату постачання 13.08.2022.
Відповідно до копії договору 01.01.2019 ТОВ «Енера Вінниця» надавало ОСОБА_1 послуги з постачання електричної енергії, на умовах та у спосіб визначений чинним законодавством України. ОСОБА_1 користувався та продовжує користуватися до даного часу послугами ТОВ «Енера Вінниця» з постачання електричної енергії, відповідно до умов договору. Здійснюючи фактичне споживання електричної енергії та оплату за неї, позивач ОСОБА_1 у належній формі приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п.3 ч.1 ст.3 ЦК України, а в ч.1 ст.626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.ст.11, 13 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.21 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі та оператори систем розподілу не мають права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи передачі або системи розподілу за умови дотримання замовником кодексу системи передачі та кодексу систем розподілу; послуга з приєднання електроустановок замовника до системи передачі та системи розподілу є платною послугою та надається оператором системи передачі або оператором системи розподілу відповідно до договору про приєднання.
Згідно ч.1, 2, ст.21 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу; договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до п.1 ч.1, 2, ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.
Відповідно до п. 1.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Відповідно до положень Закону України «Про ринок електричної енергії» №2019-VІІІ від 13.04.2017 учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: про надання послуг з розподілу, про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, тощо (ч.1 ст.4 цього Закону).
Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (ч.4 ст.46 цього Закону).
Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником (ч.1, 2 ст.56 цього Закону).
Побутові споживачі та малі непобутові споживачі мають право на отримання універсальних послуг відповідно до цього Закону. Споживач з-поміж іншого зобов'язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії (ч.2, 3 ст.58 цього Закону).
З метою забезпечення захисту прав споживачів учасники ринку не застосовують недобросовісні методи конкуренції до споживача. Положення та умови договорів зі споживачами мають бути прозорими та доступними для розуміння.
Постачання електричної енергії здійснюється на недискримінаційних засадах.
Захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів", «Про захист економічної конкуренції", іншими нормативно-правовими актами (ст.60 цього Закону)
Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч.4 ст.63 цього Закону).
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (абз. 4, 5 ч.13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону).
Операторам систем розподілу (далі - ОСР) укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року №310, та типової форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР. ОСР шляхом безпосереднього вручення персоналом ОСР або з рахунком, або поштовим відправленням надає споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об'єкта споживача. Надання такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об'єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо). Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п.4 Постанови).
До укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб'єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства.
Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов'язками, пов'язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.
До укладення договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії відповідно до Правил відносини між ОСР/ОСП та споживачем щодо розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії регулюються договорами про постачання електричної енергії та договорами про технічне забезпечення електропостачання споживача між основним споживачем та субспоживачем.
Згідно п. 7.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється у разі заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08.12.2020 у справі №130/893/20 з досліджених доказів, наданих позивачем, судом встановлено, що на ім'я відповідача ОСОБА_1 , як споживача електричної енергії відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за об'єктом споживача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), встановлено лічильник (а.с.38-52). За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Вінницькій області від 08.05.2020 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в с.Сербинівці Жмеринського району Вінницької області (а.с.81). Відповідно до довідок про споживання за період з 01.2019 по 04.2020 споживача ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що відповідач періодично здійснював часткову оплату за спожиту електричну енергію, зазначене свідчить про згоду надану відповідачем на укладення договору з позивачем про постачання електричної енергії, на умовах запропонованих останнім (а.с.32-33). Таким чином, суд приходить до висновку, що фактичне споживання ОСОБА_1 відповідних обсягів електричної енергії з 01.01.2019 року та наявність відкритого на її ім'я особового рахунку (п.3.2.13 Правил) свідчить про його приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що був розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ «Енера Вінниця», як з постачальником за регульованим тарифом, шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання, оплати електричної енергії, відкриття особового рахунку (п.3.2.13 Правил).
Відповідно до копії рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 14.12.2020 у справі №130/2553/19 АТ «Вінницяобленерго» з 01.01.2019 надавало ОСОБА_1 послуги з розподілу електричної енергії, а ТОВ «Енера Вінниця» з 01.01.2019 постачало ОСОБА_1 електричну енергію, на умовах та у спосіб визначений чинним законодавством України. При цьому ОСОБА_1 надсилалися пропозиції від АТ «Вінницяобленерго» щодо укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. Разом з тим, ОСОБА_1 користувався до моменту звернення з цим позовом до суду та продовжує користуватися до даного часу послугами АТ «Вінницьобленерго» та ТОВ «Енера Вінниця» з розподілу та постачання електричної енергії. Попри те, що ОСОБА_1 до даного часу не уклав договорів про надання послуг з розподілу та про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, фактично він, як споживач, приєднався до умов договору постачання універсальних послуг шляхом вчинення дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема фактично споживаючи електричну енергію та частково сплативши 04.03.2019, 01.04.2019. 03.06.2019, 04.07.2019, 14.08.2019, 18.10.2019, 15.11.2019 рахунки за надані йому відповідні послуги. Станом на 01.04.2020 у ОСОБА_1 перед ТОВ «Енера Вінниця» рахується заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 29648,64 грн.
Враховуючи викладене вище, суд не приймає посилання позивача щодо того, що умови договору від 01.01.2019 почали виконуватись з дати 13.08.2022 та те, що надані суду докази в цей позов не був предметом дослідження в інших рішеннях суду, тому що вони виникли в 2022 році та ТОВ «Енера Вінниця» навмисне не надавало їх відповідачу та в суд і приховала їх, і щодо визнання неможливим приєднання споживача ОСОБА_1 до публічного договору шляхом споживача та оплати їм рахунків 01.01.2019 тому, що в довідці про споживання ОСОБА_1 електричної енергії зазначено відсутність такого споживання та оплати так як дані обставини, встановлені рішеннями суду у цивільних справах, що набрали законної сили та не можуть доказуватися при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд також не приймає до уваги долучену до позову копію договору про постачання електричної енергії споживачу (а.с.12-13, справа №130/101/25, №130/979/25) так як вона не завірена належним чином та не містить всіх сторінок договору та лист ТОВ «Енера Вінниця» (а.с. 7, 8, справа №130/1300/25), так як він не містить всіх його сторінок.
Суд визнає неналежним доказом представлені позивачем листи ТОВ «Енера Вінниця» про виконання ухвали суду, так як вони не мають преюдиціального значення щодо спірних правовідносин.
Відповідно до приписів статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.1-3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю у зв'язку з необгрунтованістю його позовних вимог.
Доводи позивача та представлені ним докази вказаних висновків суду не спростовують.
Суд вважає, що судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя