Справа № 204/6404/25
Провадження № 1-кс/204/1776/25
Іменем України
05 серпня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
адвоката - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12019040660001431,-
встановив:
До суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12019040660001431. В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу від 22.02.2019 року, належить квартира АДРЕСА_1 . Однак, відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, щодо квартири АДРЕСА_1 зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. Уухвала слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30.07.2019 року по справі No204/5314/19, якою накладено арешт на вказану квартиру винесена на підставі клопотання прокурора, що подане в рамках кримінального провадження N°12019040680001431 від 13 липня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Арешт на вказану квартиру накладено з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні. 29 травня 2025 року на адресу Офісу Генерального прокурора направлено адвокатський запит щодо надання актуальної інформації, яка внесена до бази даних Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні Ne 12019040680001431 від 13 липня 2019 року. 12 червня 2025 року надійшла відповідь на адвокатський запит, згідно якої римінальне провадження No12019040680001431 закрито. У разі закриття кримінального провадження, ухвала про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна припиняє свою дію в силу імперативних норм ч. 4 ст. 132 КПК України. Враховуючи фактичну наявність запису про арешт нерухомого майна, яке належить добросовісному володільцю такого майна, при закритому кримінальному провадженні, в рамках якого такий арешт було накладено, наявна необхідність про скасування такого арешту, оскільки необхідність у його застосуванні відпала. Просили скасувати арешт на нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 1675945712101), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 , та скасувати заборону розпоряджатися майном у будь-який спосіб, що накладено ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська віл 30.07.2019 року по справі N204/5314/19, в рамках кримінального провадження No12019040680001431 від 13 липня 2019 року, а також зобов?язати Відділ реєстрації майнових прав Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради виключити відповідні відомості про обтяження щодо квартири АДРЕСА_1 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В судовому засіданні захисник підтримав клопотання, просив задовольнити, посилаючись на обставини викладенні у клопотанні.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що провадження по справі закрито, постанова про закриття провадження не скасована. Підстави для подальшого арешту майна відсутні.
Дослідивши клопотання, ознайомившись із заявами учасників судового розгляду, доходжу наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства на відповідність принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Усталена практика Європейського суду наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (Рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (заява № 31107/95, П.58 ЕСНК 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (Рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994 року (п.42) та Рішення у справі «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007 року (пп.49-62). Також Суд нагадав, що будь-яке втручання державного органу на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи; необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу; необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (пп. 69, 73 Рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» від 23.09.1982 року. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовується та метою, яку прагнуть досягти (п.50 Рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30 липня 2019 року, клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_6 про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження №12019040680001431 від 13 липня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України - задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1675945712101), право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 , із забороною розпоряджатися майном у будь-який спосіб. Зобов'язано Відділ реєстрації майнових прав Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради внести відповідні відомості про обтяження щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1675945712101) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Постановою слідчого СВ ВП №3 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 від 25 жовтня 2024 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019040660001431 від 13.07.2019 року закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення. До суду із клопотанням про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12019040660001431 звернувся адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , у зв'язку із закриттям вказаного кримінального провадження. Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти скасування арешту, оскільки підстави для подальшого арешту відсутні.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба, тому клопотання захисника підлягає задоволенню..
Керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 170-175, 309 КПК України, -
постановив:
Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12019040660001431- задовольнити.
Скасувати арешт на майно, із забороною розпоряджатися майном у будь-який спосіб, накладений ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30 липня 2019 року (справа №204/5314/19), на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1675945712101).
Зобов?язати Відділ реєстрації майнових прав Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради виключити відповідні відомості про обтяження щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкту нерухомого майна 1675945712101) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1