Справа № 204/3020/25
Провадження № 2/204/2252/25
ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРА
07 серпня 2025 року Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого судді Чапали Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Савченко С.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Дніпровської міської ради - Ревякіної Н.М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим у його інтересах представником - адвокатом Черкавським Юрієм Сергійовичем, до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про визнання рішення неправомірним та зобов'язати вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради про визнання рішення неправомірним та зобов'язати вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що з 01 листопада 2011 року він зареєстрований та фактично проживає у комунальній квартирі АДРЕСА_1 на підставі ордера №21 серії IV, виданого виконавчим комітетом Красногвардійської районної ради міста Дніпропетровська. Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради №785 від 21.07.2020 року зазначене житлове приміщення було виключено з числа службових. На підставі цього рішення ОСОБА_1 було видано новий ордер на житло №0000000677, що підтверджує правомірність його постійного користування вказаною квартирою. З метою набуття права власності на вказане приміщення у встановленому законом порядку позивач звернувся до відповідача із заявою про у приватизацію житлового приміщення - №38 в комунальній квартирі АДРЕСА_2 , надавши необхідний пакет документів. Однак, 13.12.2021 року відповідач - Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради - листом №3/16-6187 відмовив позивачу у приватизації з тих підстав, що своїм правом на приватизацію він вже скористався в частині квартири АДРЕСА_3 . Такі дії позивач вважає незаконними та такими, що порушують його право на користування житловим приміщенням, оскільки: позивач фактично проживає у спірному житловому приміщенні понад 10 років; має правовстановлюючі документи, зокрема чинний ордер на житло; спірне житло втратило статус службового, що дає йому право на користування на загальних підставах та можливість приватизації відповідно до чинного законодавства. Позивач не скористався повністю правом на безоплатну приватизацію житла та має право на приватизацію частини квартири в межах невикористаних норм, що підтверджується копіями паспорта та іншими поданими документами.
30 червня 2025 року на адресу Чечелівського районного суду м. Дніпра від представника Дніпровської міської ради - Ревякіної Н.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач своє право на приватизацію вже використав, коли набув право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 , та у подальшому здійснив її відчуження. Окрім того послались на те, що лист Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №3/16-6187 від 13.12.2021 року не є рішенням органу приватизації, був складений відповідно до вимог чинного законодавства, а підстави визнання його неправомірним позивачем не доведені.
Присутній у судовому засіданні позивач пояснив, що вказане приміщення у комунальній квартирі він отримав тривалий час працюючи на підприємстві. Постійно проживає у ньому з 2011 року, здійснює поточний ремонт, зокрема довелось ремонтувати покрівлю та багато іншого. Коли звернувся до відповідачів із заявою та пакетом документів на приватизацію, йому було відмовлено. Подібна проблема у процесі приватизації виникла не лише у нього, а і багатьох інших мешканців будинку, яким в результаті доводиться захищати право на приватизацію в судовому порядку. Дійсно брав участь у приватизації іншої квартири разом з іншими членами сім'ї, в результаті чого отримав право власності на 1/4 її частину, однак це було ще у 2004 році, частку у праві власності було відчужено ще у 2010 році, тобто до моменту вселення у спірне приміщення, окрім того право не безоплатну приватизацію ним було використано не в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Черкавський Ю.С. у судовому засіданні позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, зокрема акцентував на тому, що позивач не скористався повністю правом на безоплатну приватизацію житла та має право на приватизацію частини квартири в межах невикористаних норм, що підтверджується копіями паспорта та іншими поданими документами
Представник відповідача 1 - Дніпровської міської ради Ревякіна Н.М у судовому засіданні проти позову заперечувала, підтримала позицію викладену у відзиві на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представники відповідача 2 - Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради та третьої особи - Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, у судові засідання не з'явились, були повідомлені належним чином, заяв по суті справи на адресу суду не направляли.
Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач звернувся із заявою до відповідача про приватизацію житлового приміщення - №38 в комунальній квартирі АДРЕСА_2 відповідно до якої просив оформити та передати в приватну власність вищевказану квартиру.
13 грудня 2021 року відповіддю Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №3/16/6187, позивачу було відмовлено у приватизації займаної кімнати, оскільки своїм правом на приватизацію останній вже скористався в частині квартири АДРЕСА_3 .
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен громадянин має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно з частиною третьою ст. 9 ЖК УРСР громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Одним із конституційних прав громадян є право на житло. Гарантіями здійснення цього права є обов'язок створення державою умов, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду; надання державою та органами місцевого самоврядування відповідно до закону житла безоплатно або за доступну плату (ч. 1, 2 ст. 47 Конституції України).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 48 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми житлової площі. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використано житлові чеки. Таким чином, закон не позбавляє права на отримання житла осіб, які мають у приватній власності житло, однак при дотриманні двох умов - житло має бути надане у межах норми, а також при умові не використання житлових чеків.
Можливість одержання житла у межах встановленої норми жилої площі при передачі громадянами житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов. Вказана норма визначає також дві складові - передачу громадянами житла, яке перебуває у їх приватній власності (меншої площі) і забезпечення їх натомість житлом у межах встановлених законодавством норм житлової площі.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв.м. на сім'ю.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» житлові чеки - це приватизаційні папери, які отримують усі громадяни України і які використовуються при приватизації державного житлового фонду.
Пунктом 5 статті 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожен громадянин має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлових чеків або з частковою доплатою один раз.
Відповідно до роз'яснення Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 4/2-696 від 04.10.2002, кожний громадянин відповідно до п. 5 ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлових чеків або з частковою доплатою. Безоплатна передача житла здійснюється з розрахунку 21 кв.м загальної площі на кожного наймача та додатково 10 кв.м на сім'ю. Тобто, в межах норми, визначеної вказаним Законом, громадяни мають право скористатися правом приватизувати житло в повному обсязі один раз. Таке право може бути використано повністю і по частинах.
Аналогічні роз'яснення надані в листах Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23 вересня 2005 року за № 4/6-1559 та Міністерства юстиції України від 9 листопада 2006 року за № у-20607-19.
Більш того, Конституційний Суд України своїм рішенням 10 червня 2010 року надав офіційне тлумачення п. 5 ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» згідно з яким кожен громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.
Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чеку не є повторною.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10.06.2010 р. у справі №1-38/2010 також зазначив, що приватизація державного житлового фонду здійснюється з розрахунку санітарної норми 21 кв.м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 кв.м. на сім'ю.
Встановлення зазначеної санітарної норми є законодавчою гарантією держави забезпечити справедливу передачу громадянам України у власність державного житлового фонду на рівних умовах і в рівних розмірах. Громадяни України мають право використати житлові чеки для приватизації державного житлового фонду у повному обсязі незалежно від того, вкладається в санітарну норму загальна площа однієї чи кількох квартир (будинків). Тобто, якщо площа займаної квартири (будинку) менша санітарної норми, то громадянин України має право використати залишок житлового чека для приватизації іншої квартири (будинку) державного житлового фонду, наймачем якої він є. Приватизація загальною площею в кількох квартирах держаного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми і номінальної вартості житлового чека не є повторною.
Судом встановлено, що відповідно до довідки Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» №5771 від 10.08.2022 року, яка була надана позивачем до пакету документів та направлена на розгляд відповідача, станом на 31 грудня 2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_4 містяться відомості про право власності, яке було зареєстровано за ОСОБА_1 - 1/4 частина на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.05.2004 року, виданого ОЖКП «Південне» згідно розпорядження №284-04, зареєстрованого КП «ДМБТІ» ДОР в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №6357299. Водночас, на підставі договору дарування від 08.02.2010 року право власності на вказану частину квартири позивача перейшло до іншої особи (а.с. 16).
Відповідно до штампу про приватизацію, який міститься в паспорті позивача, ним використано право на безоплатну приватизацію житла в обсязі 11,25 кв.м., оскільки він частково прийняв участь в приватизації квартири АДРЕСА_3 (а.с. 10).
Пунктами 3,5 ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Безоплатна приватизація державного житлового фонду обумовлюється загальною площею квартири (будинку), в якій постійно проживає наймач та члени його сім'ї, і санітарною нормою загальної площі, що підлягає приватизації, та не обмежується кількістю квартир (будинків) державного житлового фонду, площа яких відповідає зазначеній санітарній нормі.
Таким чином тільки повне використання свого права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду в повній мірі є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла.
Офіційне тлумачення ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» викладене в рішенні Конституційного Суду України № 15- рп/2010 від 10 червня 2010 року, згідно якого в аспекті конституційного звернення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;-у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; - у власність наймача і кожного члена його сім ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.
Отже, одноразовість приватизації житла законодавець обумовив номінальною вартістю житлового чека, а не кількістю квартир. (будинків), площа яких відповідає цій вартості і встановленим санітарним нормам.
Враховуючи, що Законом встановлено, що громадянам безоплатно передається житло з розрахунку санітарної норми 21 кв. м загальної площі на наймача та члена його сім'ї та додатково 10 кв. м на сім'ю, можна зробити висновок, що право на приватизацію позивачем в повному обсязі не реалізовано. Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 використано право на безоплатну приватизацію житла в обсязі 11,25 кв.м. у процесі приватизації квартири АДРЕСА_3 , тобто приватизовано житло менше за встановлену норму, у зв'язку з чим, маючи залишок житлових чеків, останній має право на приватизацію житлового приміщення №38 в комунальній квартирі АДРЕСА_2 , в межах залишку неотриманої площі з викупом іншої частини житлової площі.
Законодавство передбачає зокрема, що орган приватизації має прийняти рішення щодо приватизації в місячний строк з дня одержання відповідної заяви. Таке рішення може бути - про передачу жилих приміщень у власність громадян або про відмову у приватизації. Вчинити будь-яких інших дій чи прийняти інших рішень орган приватизації не вправі.
Також відповідно до ч. 10 ст. 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом, а саме: передбачених п. 2 ст.2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовне (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.
Вказаний вище перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним, отже відмова Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в приватизації займаного позивачем приміщення №38 в комунальній квартирі АДРЕСА_2 при наданні передбаченого пакету документів, зокрема і підтвердження невикористання позивачем житлових чеків у повному обсязі, є неправомірною.
Наведені у відзиві на позовну заяву посилання представника відповідача на те, що відповідачем позивачу не було відмовлено у приватизації, а лише повідомлено про фактичні обставини, оскільки лист Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №3/16-6187 від 13.12.2021 року не є рішенням органу приватизації, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з вказаного листа - відповіді Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради № 3/16-6187 від 13 грудня 2021 року, відповідач у вказаному листі повідомив позивача, що не має законних підстав для приватизації квартири, тобто фактично відмовив позивачу у наданні адміністративної послуги щодо приватизації квартири.
Відповідно до ст. 60 Закону «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відмова відповідача в оформленні приватизації квартири позивачу порушує його право на отримання житла у свою власність.
При цьому суд враховує правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20), коли Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обов'язку на останнього оформити право власності на приміщення.
Суд враховує правові позиції Верховного Суду висловлені в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21), коли Верховний Суд вважав обґрунтованими вимоги про зобов'язання державного департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири. Тобто, був обраний спосіб захисту - зобов'язати провести приватизацію квартири. Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов'язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).
Суд враховує правові позиції Великої Палати Верховного Суду висловлені в постанові від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18). У цій справі було визнано неправомірною відмову департаменту житлового господарства міської ради у приватизації і зобов'язано департамент провести приватизацію квартири.
Тобто, судова практика передбачає такі способи захисту, які зводяться до визнання безпідставною відмови органу приватизації і зобов'язання органу приватизації здійснити приватизацію житла.
За таких обставин, з урахуванням вищезазначених норм права щодо можливості суду обрати спосіб захисту, який не суперечить закону відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з метою ефективного захисту прав позивача, враховуючи способи захисту цивільних прав, суд дійшов висновку що відмова Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у приватизації житлового приміщення №38 за адресою: АДРЕСА_5 , є незаконною та такою що порушує права позивача на набуття права власності на житло у встановленому законом порядку.
Тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання неправомірною відмови Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради в приватизації житлового приміщення №38 в комунальній квартирі АДРЕСА_2 згідно листа від 13.12.2021 року №3/16-6187 та зобов'язання Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради провести за ОСОБА_1 приватизацію житлового приміщення АДРЕСА_6 безоплатно в межах залишку неотриманої площі з правом викупу надлишкової загальної площі квартири
У судовому засіданні 29 липня 2025 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 07 серпня 2025 року. У зазначене засідання сторони не з'явились. Згідно ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 76-81, 83, 141, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
Визнати неправомірним рішення Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у вигляді листа №3/16-6187 від 13.12.2021 року про відмову ОСОБА_1 у приватизації житлового приміщення №38 в комунальній квартирі АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію житлового приміщення №38 в комунальній квартирі АДРЕСА_2 , безоплатно в межах залишку неотриманої площі та з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.
Зобов'язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради вчинити дії направлені на приватизацію житлового приміщення №38 в комунальній квартирі АДРЕСА_2 , безоплатно в межах залишку неотриманої площі з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Дата складення повного судового рішення «07» серпня 2025 року.
Суддя