08 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10271/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Київської міської прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025
за позовом керівника Солом'янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Аль-Сіррі Абдурахман
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації,
Керівник Солом'янської окружної прокуратури міста Києва звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Фізичної особи-підприємця Аль-Сіррі Абдурахман, в якому просив суд:
1) усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0324 га (кадастровий номер 8000000000:69:146:0005) на пр-т. Відрадному, 1-Б у Солом'янському районі міста Києва наступним шляхом:
- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 11.07.2013 індексний номер 3857629 та здійсненої на його підставі державної реєстрації права власності за Аль-Сіррі Абдурахман на нерухоме майно - торгівельний павільйон з критим сезонним майданчиком за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, будинок 1-Б, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна 102102380000;
- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.12.2018 індексний номер 44374611 та здійсненої на його підставі державної реєстрації права власності за Аль-Сіррі Абдурахман на нерухоме майно - нежитловий (громадський) будинок, літ. А за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, будинок 1-Б, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна 1710033880000;
- скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 03.12.2018 індексний номер 44375234 та здійсненої на його підставі державної реєстрації права власності за Аль-Сіррі Абдурахман на нерухоме майно - нежитловий (громадський) будинок, літ. Б за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, будинок 1-Б, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна 1710062080000;
2) зобов'язати Фізичну особу-підприємця Аль-Сіррі Абдурахман повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради цю земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованих будівель і споруд, які на ній розташовані;
3) скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що будівництво об'єктів нерухомості здійснено без відповідних дозвільних документів та за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку. При цьому державна реєстрація земельної ділянки підлягає скасуванню, оскільки єдиною підставою для набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення відповідного органу, однак відповідне рішення щодо відповідача Київською міською радою не приймалося.
Відповідач заявив про застосування позовної давності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 позов задоволено.
Суд, вважаючи цей позов негаторним, на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку, що будівництво об'єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці проведено за відсутності правовстановлюючих документів на ділянку та дозвільних документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, а тому в силу положень статті 376 Цивільного кодексу України такі об'єкти є самочинним будівництвом. Технічна документація землеустрою щодо інвентаризації ділянки розроблена з порушенням статті 186 Земельного кодексу України, що свідчить про необхідність у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки.
При цьому суд зазначив, що первинна реєстрація права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці за відповідачем на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11.03.2013 у справі № 2-1969/13 не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі, оскільки справа розглядалася без залучення Київської міської ради.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 рішення суду в частині усунення перешкод шляхом скасування рішень державного реєстратора скасовано і в позові у цій частині відмовлено, викладено резолютивну частину рішення у новій редакції.
Колегія суддів погодилася з висновками суду про самочинність побудованих об'єктів, однак не погодилася з висновком про задоволення позову в частині усунення перешкод шляхом скасування рішень державного реєстратора, оскільки належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади міста Києва у спірних правовідносинах є лише вимога позивача про знесення самовільно збудованих нежитлових будівель і задоволення цієї вимоги саме по собі остаточно вирішить юридичну долю спірного самочинного будівництва у встановленому законом порядку.
Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся із касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову в частині відмови у позові скасувати, а рішення суду в цій частині залишити в силі. Скаржник посилається на неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в частині скасування державної реєстрації прав.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій виходили з встановлених обставин про те, що за відповідачем зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку та дозвільних документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт.
За сформованою практикою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, яку врахував суд апеляційної інстанції, за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (пункт 113 постанови).
У пунктах 7.6-7.8 Рішення Конституційного Суду України 22.11.2023 у справі № 10-р(ІІ)/2023 вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у цій справі відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у раніше прийнятих постановах, і Верховний Суд не вважає за необхідне відступати від таких висновків, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/10271/24 за касаційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач