08 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 909/753/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
на постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Бонк Т. Б., Бойко С. М., Якімець Г. Г.
від 17.06.2025
за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7"
про визнання недійсним пункту договору підряду та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 6 496 311,74 грн,
Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" про визнання недійсним пункту 3.1. договору підряду на виконання будівельних робіт № 185 від 30.09.2019 в частині включення в ціну робіт суми податку на додану вартість та стягнення 6 496 311,74 грн безпідставно отриманих коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пункт 3.1. договору не відповідає пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, яким передбачено, що звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, тому вказаний пункт підлягає визнанню недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України, а сума податку на додану вартість підлягає стягненню згідно з статтею1212 Цивільного кодексу України як безпідставно сплачені кошти.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.01.2025 у справі № 909/753/24 позов задоволено. Визнано недійсним пункт 3.1. договору підряду на виконання будівельних робіт № 185 від 30.09.2019, укладеного між Західним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням та Приватним підприємством "Західспецбудтранс-7" в частині включення в ціну робіт за договором суми податку на додану вартість. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Західспецбудтранс-7" на користь Міністерства оборони України 6 496 311,74 грн безпідставно отриманих коштів.
Постановою від 17.06.2025 Західний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.01.2025 у справі № 909/753/24. Прийняв нове судове рішення. У задоволенні позову Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відмовив.
21 липня 2025 року Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 909/753/24; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.01.2025 у справі № 909/753/24 залишити в силі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У своїй касаційній скарзі Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України зазначив, що підставою касаційного оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 909/753/24 є наявність виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив, що Західний апеляційний господарський суд неправильно застосував підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14, статті 185, 186, пункт 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, статті 203, 215, 217, 1212 Цивільного кодексу України, статтю 180 Господарського кодексу України та не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постановах від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 05.03.2020 у справі № 910/5251/19, від 10.11.2020 у справі № 910/9305/19, від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, від 21.01.2021 у справі № 908/3326/19, від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
Водночас, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
В контексті наведеного, скаржник повинен не просто перелічити норми матеріального права, які неправильно застосовані/не застосовані судами першої та/або апеляційної інстанцій або норми процесуального права, які порушені судами першої та/або апеляційної інстанцій, та постанови Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), а послідовно вказати в якій саме постанові Верховного Суду міститься висновок щодо застосування конкретної норми права (навести цю норму права), навести сам висновок, який, на думку скаржника, не врахований судами першої та/або апеляційної інстанцій у логічному взаємозв'язку із оскаржуваними судовими рішеннями.
З приводу цього, Суд звертає увагу, що в обґрунтування наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України послався на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах. Проте посилаючись на відсутність висновку щодо застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, скаржник одночасно вказав, що Західний апеляційний господарський суд неправильно застосував підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14, статті 185, 186, пункт 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, статті 203, 215, 217, 1212 Цивільного кодексу України, статтю 180 Господарського кодексу України та не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постановах від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 05.03.2020 у справі № 910/5251/19, від 10.11.2020 у справі № 910/9305/19, від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, від 21.01.2021 у справі № 908/3326/19, від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20, від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
За логікою викладеного, в обґрунтування наявності виключних випадків касаційного оскарження, Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України навів дві взаємовиключні підстави:
- Західний апеляційний господарський суд неправильно застосував у тому числі пункт 197.15 статті 197 Податкового кодексу України та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у наведених скаржником постановах щодо застосування цієї норми права (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України), отже виходить, що висновок застосування відповідної норми права вже існує, і одночасно
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, суперечать один одному.
Наведене є порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України, щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу
З огляду на викладене, касаційна скарга Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом уточнення за наявністю яких виключних випадків оскаржується постанова Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 909/753/24; викладення належного обґрунтування наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вказівок Верховного Суду в цій ухвалі; у разі визначення підставою касаційного оскарження у тому числі наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 909/753/24 залишити без руху.
2. Надати Заступнику керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Заступнику керівника Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко