8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" липня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/4855/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Деркач П. О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом керівника Чугуївської окружної прокуратури (63503, м. Чугуїв, вул. Харківська, 98) в інтересах держави, в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, будинок 9-А, м. Київ, 01601,) в особі Філії «Слобожанський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (36007, м. Полтава, вул. Гулака-Артемовського, будинок, 22)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзембудтур" (61070, м. Харків, вул. Шишківська, буд. 35)
про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
прокурора - Зливка К.О., службове посвідчення №072876 від 01.03.2023,
позивача - не з'явився,
відповідача - Іваненко Є.В., ордер серії АХ №1233297 від 11.02.2025,
третьої особи - Синенко О.М., самопредставництво,
Керівник Чугуївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзембудтур", м. Харків, 2. Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", смт. Кочеток Харківської області, в якому просить суд:
- розірвати Договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №12-08 від 25.07.2008, укладений між Державним спеціалізованим господарським підприємством “Ліси України» в особі Філії “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» (вул. Чугуївська, 58, сел. Кочеток, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63513; код ЄДРПОУ 45135915) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрзембудтур» (вул. Шишківська, буд. 35, м. Харків, 61070; код ЄДРПОУ 34630662);
- зобов'язати “Укрзембудтур» (вул. Шишківська, буд. 35, м. Харків, 61070; код ЄДРПОУ 34630662) повернути лісову ділянку загальною площею 8,0 га, що розташована в кварталі 145, виділи № 4, 5, 7, 10, 11, 12 Печенізького лісництва Мартівської сільської ради, розпоряднику земельної ділянки - Харківській обласній військовій адміністрації (вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ 23912956) та у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі Філії “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (вул. Чугуївська, 58, сел. Кочеток, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63513; Код ЄДРПОУ 45135915).
Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.01.2025 у справі № 922/4855/24 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 28.01.2025 о 10:00.
20.01.2025 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. 1362), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
21.01.2025 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1664), який досліджено та приєднано до матеріалів справи.
23.01.2025 через загальний відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. №1861) мотивоване зайнятістю уповноваженого представника відповідача 2 в іншому судовому процесі.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 у справі № 922/4855/24 відкладено підготовче засідання на 11.02.2025 об 11:40.
03.02.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №2982), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
11.02.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшло клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи (вх. №3770).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2025 у справі № 922/4855/24 відкладено підготовче засідання на 04.03.2025 об 12:00.
04.03.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшли заперечення проти клопотання відповідача 1 про призначення будівельно-технічної експертизи (вх. №5565)
04.03.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшла заява (вх. №5568), в якій прокурор просить суд виключити із складу відповідачів Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» (вул. Шота Руставелі, будинок 9-А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (вул. Чугуївська, 58, сел. Кочеток, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63513; Код ЄДРПОУ 45135915) та залучити до участі у справі № 922/4855/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» (вул. Шота Руставелі, будинок 9-А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії “Слобожанський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (36007, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гулака-Артемовського, будинок, 22; Код ЄДРПОУ 45483786). Також, у поданій заяві прокурор просить суд позовні вимоги у справі № 922/4855/24 вважати наступними:
- розірвати Договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 12-08 від 25.07.2008, укладений між Державним спеціалізованим господарським підприємством “Ліси України» в особі філії “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» (вул. Чугуївська, 58, сел. Кочеток, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63513; код ЄДРПОУ 45135915) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрзембудтур» (вул. Шишківська, буд. 35, м. Харків, 61070; код ЄДРПОУ 34630662);
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрзембудтур» (вул. Шишківська, буд. 35, м. Харків, 61070; код ЄДРПОУ 34630662) повернути лісову ділянку загальною площею 8,0 га, що розташована в кварталі 145, виділи № 4, 5, 7, 10, 11, 12 Печенізького лісництва Мартівської сільської ради у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ 23912956) та у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (36007, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гулака-Артемовського, будинок, 22; Код ЄДРПОУ 45483786).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у справі № 922/4855/24 заяву прокурора про виключення із складу відповідачів та про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача задоволено; виключено із складу відповідачів Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (код ЄДРПОУ 45135915); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України» (вул. Шота Руставелі, будинок 9-А, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії “Слобожанський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (36007, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гулака-Артемовського, будинок, 22; Код ЄДРПОУ 45483786); в задоволенні клопотання відповідача-1 про призначення будівельно-технічної експертизи (вх. №3770 від 11.02.2025) відмовлено та відкладено підготовче засідання на 18.03.2025 о 12:00.
17.03.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від третьої особи надійшли пояснення (вх. №6762), які досліджено та приєднано до матеріалів справи
18.03.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про призначення експертизи (вх. №6909), в якому відповідач просить суд призначити у справі комплексну біологічну та інженерно-екологічну експертизу.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 у справі № 922/4855/24 підготовче засідання відкладено на 08.04.2025 об 11:20.
01.04.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшли заперечення на клопотання про призначення комплексної біологічної та інженерно-екологічної експертизи (вх. №8179), які досліджено та приєднано до матеріалів справи
08.04.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення документів (вх. №8661), а саме: відзиву на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву та клопотання про зупинення провадження у справі.
08.04.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника відповідача (вх. №8704).
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2025 у справі № 922/4855/24 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.04.2025 до 11:00.
14.04.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. № 9259), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2025 у справі № 922/4855/24 заяву відповідача про зупинення провадження у справі задоволено та провадження по справі зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного суду рішення по справі №902/111/24 (оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту судового акту).
02.06.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшла заява про поновлення провадження у справі (вх. № 13125), в якій прокурор повідомляє суд про те, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень 29.05.2025 Верховним Судом оприлюднено повний текст постанови від 07.05.2025 у справі № 902/111/24, якою касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 у справі № 902/111/24 скасовано; рішення Господарського суду Вінницької області від 07.06.2024 у справі № 902/111/24 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови. Отже прокурором вказано про усунення обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі № 922/4855/24, у зв'язку з чим прокурор просить суд поновити провадження у справі № 922/4855/24.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2025 у справі № 922/4855/24 провадження у справі поновлено та підготовче засідання призначено на 17.06.2025 на 12:20.
17.06.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. №14316).
За результатами розгляду клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання (вх. №14316 від 17.06.2025), суд, протокольною Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2025 у справі № 922/4855/24 відмовив у його задоволенні.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2025 у справі № 922/4855/24 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.07.2025 о 10:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2025 у справі № 922/4855/24 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.07.2025 до 13:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 у справі № 922/4855/24 в судовому засіданні оголошено перерву до 29.07.2025 до 11:20.
21.07.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від прокуратури надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №16907), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Прокурор у судове засідання 29.07.2025 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.
Позивач у судове засідання 29.07.2025 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 15.07.2025 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідач у судове засідання 29.07.2025 з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у підготовче засідання 29.07.2025 з'явилась поданий прокурором позов підтримала повністю, просив суд позов задовольнити повністю
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Щодо підстав представництва інтересів держави в суді прокурором.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація “інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі № 806/1000/17).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
“Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.
“Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави є об'єктивна обставина порушення інтересів держави у зв'язку з невиконанням умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.
Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а зобов'язує обґрунтовувати наявність права на таке представництво, тобто пояснити, чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.
Так, Європейських суд з прав людини у своїх рішеннях називає навколишнє природне середовище такою цінністю, яка превалює над інтересами однієї особи (чи сім'ї), навіть якщо це стосується її приватного життя і власності. Так, у справі Hamer проти Бельгії (скарга № 21861/03) заявниці належав будинок в лісосмузі без отримання дозволу на будівництво. На неї був поданий позов до суду за зведення будинку з порушенням лісового законодавства. Суд вирішив, що заявниця повинна привести ділянку до його попереднього стану. Будинок було знесено примусово. Суд заявив, що навколишнє середовище являє собою цінність, у збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада. Економічні міркування і навіть право власності не повинні превалювати над екологічними проблемами, особливо коли з цього питання є прийняте чинне законодавство.
За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Відповідно до частин другої та третьої статті 1, частиною першою та другою статті 7 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Основною рисою лісової ділянки є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі, що за змістом ст. 63 Лісового кодексу України, полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет. Однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання з лісокористуванням.
За таких обставин “суспільним», “публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з вимогою про розірвання Договору № 12-08 від 25.07.2008 довгострокового тимчасового користування земельною ділянкою є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - забудови лісів державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Так, із обставин справи убачається, що Чугуївською окружною прокуратурою Харківської області на виконання вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» листом від 20.11.2024 № 63-7650вих-24 повідомлено Харківську обласну військову адміністрацію про невиконання тимчасовим лісокористувачем умов договору та наявності підстав для захисту інтересів держави.
З листа Харківської обласної військової адміністрації від 04.12.2024 № 02.02-12/3284 вбачається відсутність в останньої наміру здійснювати захист порушених інтересів держави та вживати в судовому порядку заходів щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки.
Отже, Харківській обласній військовій адміністрації відомо про наявність порушень інтересів держави однак заходів до відновлення порушених прав нею не вжито, що вказує про нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим суб'єктом.
Вказані обставини свідчать про наявність підстав для вжиття передбачених ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» заходів прокурорського реагування представницького характеру.
Верховним Судом у постановах від 09.06.2021 у справі № 920/839/20 та від 26.05.2021 у Враховуючи, що спірна лісова ділянка розташована на території Печенізької селищної територіальної громади Чугуївського району Харківської області, позов пред'являється до Господарського суду Харківської області.
Таким чином, прокурор у даному разі правомірно звернувся до суду, в якості самостійного позивача для захисту порушених інтересів держави.
Так, із матеріалів справи убачається, що Чугуївською окружною прокуратурою Харківської області під час вивчення питання дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині використання земель лісового фонду, виявлено факт порушення інтересів держави, який потребує вжиття заходів прокурорського реагування в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
Відповідно до п.1.5 Правил використання корисних властивостей лісів, які затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 502 від 14.08.2012 (далі - Правила) використання корисних властивостей лісів на умовах довгострокового тимчасового користування здійснюється на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами, який укладається між постійним лісокористувачем або власником лісів, з одного боку, та тимчасовим лісокористувачем, з іншого боку, після прийняття рішення відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Окружною прокуратурою встановлено, що ДП “Чугуєво-Бабчанський лісгосп» видано ТОВ “Укрзембудтур» Погодження про надання ТОВ “Укрзембудтур» в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки держлісфонду площею 8,0 га в кв. 145 вид. 4, 5, 7, 10, 11, 12 Печенізького лісництва № 02-02/44 від 19.01.2007. Погоджено надати ТОВ “Укрзембудтур» лісову ділянку в тимчасове використання на території Мартівської сільської ради при дотриманні умов, зокрема:
1) ТОВ “Укрзембудтур» оформити право користування лісовою ділянкою на умовах довгострокового тимчасового користування у відповідності до діючого законодавства.
2) Лісову ділянку використовувати за цільовим призначенням, з забезпеченням охорони лісу від пожеж, засмічення, самовільних порубів дерев, чагарників та їх кореневої системи.
3) Забезпечення вільного проходу працівників лісової охорони та інших працівників компетентних контролюючих органів на лісову ділянку для виконання своїх функціональних обов'язків по контролю за використанням природоохоронного та лісового законодавства.
4) Дотримання вимог Земельного, Лісового та Водного кодексів.
5) Зазначені межі лісової ділянки на умовах тимчасового використання на місцевості закріпити межовими знаками без встановлення капітальної огорожі, заборів, парканів, тощо.
6) Проведення озеленення території деревними та чагарниковими породами за згодою постійних лісокористувачів.
7) Прибирання лісової підстилки та проведення інших заходів визиваючи порушення лісової середи - забороняється.
8) Будівництво та розміщення будь-яких споруд проводити в відповідності до діючого законодавства.
9) Зміна направлення, закриття та пошкодження діючих лісових доріг - забороняється.
Харківською обласною державною адміністрацією 14.07.2008 прийнято розпорядження № 402 “Про надання лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування лісами», згідно з яким вирішено надати ТОВ “Укрзембудтур» лісову ділянку площею 8,0 га в довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісогосподарського призначення, що знаходяться в постійному користуванні ДП “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» у кварталі 145 виділи 4, 5, 7, 10, 11, 12 Печенізького лісництва для рекреаційних цілей строком на 49 років.
Зобов'язано ТОВ “Укрзембудтур» неухильно дотримуватись вимог Лісового кодексу України та інших законодавчих актів щодо користування лісами для рекреаційних цілей, погоджувати з постійним лісокористувачем зведення тимчасових будівель і споруд та заборонено будь-яке капітальне будівництво на вказаній лісовій ділянці (п. 3.2).
На підставі розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 402 від 14.07.2008 між ДП “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» (постійний лісокористувач) та ТОВ “Укрземлебудтур» (код ЄДРПОУ 34630662, тимчасовий лісокористувач) укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 12-08 від 25.07.2008, відповідно до умов пункту п. 1.1 якого, постійний лісокористувач передав, а тимчасовий лісокористувач прийняв лісову ділянку площею 8,0 га у довгострокове тимчасове користування лісами за рахунок земель лісового фонду, що знаходяться у кварталі № 145 виділи 4, 5, 7, 10, 11, 12 Печенізького лісництва території Мартівської сільської ради.
Згідно з умовами пункту 1.2. Договору, лісова ділянка передається тимчасовому лісокористувачу для рекреаційних цілей терміном на 49 років.
Відповідно до п. 1.3 договору використання корисних властивостей лісової ділянки для рекреаційних цілей здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища з додержанням правил планування і санітарних вимог.
Згідно з п. 1.4 договору порядок та умови здійснення лісокористування лісовою ділянкою для рекреаційних цілей визначається відповідно до нормативних актів України.
У розділі 4 договору визначено права та обов'язки сторін, зокрема:
- тимчасовий лісокористувач зобов'язався виконувати встановлені обмеження в обсязі, передбаченому законом (п. 4.2.3 договору);
- забезпечити вільний доступ працівників лісової охорони (п. 4.2.4 договору);
- закріпити межі лісової ділянки на місцевості межовими знаками, без встановлення суцільних загородей, заборів, шлагбаумів, тощо (п. 4.2.5 договору).
Пунктом 7.3 договору визначено, що підставами розірвання договору є зокрема порушення тимчасовим лісокористувачем використання цільового призначення лісової ділянки.
На підставі акту про прийняття-передачу лісової ділянки ДП “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» передало, а ТОВ “Укрземлебудтур» прийняло лісову ділянку із земель лісогосподарського призначення ДП “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» площею 8,0 га згідно договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 25.07.2008 № 12-08.
На виконання наказу № 94/28.6-2 від 15.08.2024 головним лісничим Бердником О.П. і помічником лісничого Печенізького лісництва № 3 Рудяком О.Ф., спільно з представниками ТОВ “Геоспектор» Чернишевим Нестором та ФОП Дворніковим В.С. було проведено перевірку лісової ділянки, яка перебуває у постійному користуванні філії “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» ДП “Ліси України», про що складено акт перевірки дотримання норм згідно договору довгострокового тимчасового користування ТОВ “Укрзембудтур» від 15.08.2024.
Так, було встановлено, що на підставі розпорядження Харківської обласної державної адміністрації та укладеного відповідно до нього договору лісова ділянка передана ДП “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» у довгострокове тимчасове користування ТОВ “Укрзембудтур» з метою використання корисних властивостей лісів, а саме: для рекреаційних цілей.
Лісова ділянка, що надана у користування, розташована на території Печенізького лісництва № 3 в кварталі 145 виділи 4, 5, 7, 10, 11, 12 загальною площею 8,0 га. Лісова ділянка надана у користування ТОВ “Укрзембудтур» згідно Договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 12-08 від 25.07.2008. Ділянка розташована у безпосередній близькості до Печенізького водосховища.
При фактичному обстеженні встановлено, що по периметру лісової ділянки встановлено залізобетонний паркан та фактично огороджено територію площею 8,2578 га.
В центрі цієї території знаходиться капітальний житловий будинок площею 0,0370 га, який має капітальний залізобетонний фундамент та кам'яну конструкцію стін. Біля цієї капітальної житлової будівлі, з південного боку, розташований капітальний басейн, який має залізобетонну чашу та стаціонарне інженерне обладнання водопідготовки, яке розташовується у зовнішніх приямках, навколо басейну виконаний майданчик з твердим покриттям, ймовірно по монолітній залізобетонній плиті, на якій з південно-західного боку будинку встановлена альтанка з дерев'яних конструкцій. Приблизно в 30м на захід від будинку розташований капітальний похідний погріб виконаний з кам'яних конструкцій. Зі східного боку від будинку розташований навіс для авто з дерев'яних конструкцій.
У північній частині огородженої території біля воріт знаходиться капітальний двоповерховий будинок охорони площею 0,0092 га, який має залізобетонний фундамент та кам'яну конструкцію стін.
На південь від вказаних земельних ділянок знаходиться дерев'яний житловий будинок № 1 площею 0,0131 га разом с терасою, збудовані на палях. Зі східної сторони будинку розташована штучна водойма № 1, яка має декоративно- рекреаційне призначення, чаша водойми виконана з монолітної залізобетонної конструкції, овальної форми у плані площею 0,0424 га. На відстані 5 метрів на південний схід розташована друга штучна водойма овальної форми у плані площею 0,0116 га. Ще 9 метрів на південний схід зроблений штучний водовідвід з цих водойм.
У південній частині огородженої території розташовані (якщо дивитись зі сходу на захід) житловий дерев'яний будинок № 2 площею 0,0125 га, який розташований на палях і двоповерховий житловий дерев'яний будинок № 3 площею 0,024 га, який вбудований у схил, має монолітні залізобетонні підпорні стіни, які одночасно є зовнішніми стінами першого поверху. Територія навколо будинку № 3 вимощена бетонною плиткою. Далі на захід у південній частині знаходиться ще один дерев'яний будинок для відпочинку № 4 площею 0,0018 га.
3 півдня ділянка примикає до водойми, вздовж водойми, по межі ділянки збудована підпорна стіна з бутового каменю, поверх якої зведена металева огорожа.
Також, біля східної сторони території знаходиться споруда зі стінами з плит європаркану площею 0,0118 га, а біля західної сторони огородженої території розташований спортивний майданчик для великого тенісу з штучним покриттям, що огороджений окремо, площею 0,0623 га. Територія майданчику вільна від дерев, спланована з ухилами згідно вимог до цього типу споруд, навколо неї зроблений ґрунтовий укіс. З заходу у огорожі території є додаткові ворота.
Результат проведених геодезичних робіт відображено в графічних матеріалах, складених ТОВ “Геоспектор» від 15.08.2024 № 18.
ДП “Ліси України» в особі філії “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» 11.10.2024 направило на адресу ТОВ “Укрзембудтур» припис, згідно якого з метою приведення у відповідність до умов договору зобов'язало ТОВ “Укрзембудтур» у строк до 11.11.2024 усунути порушення та привести земельну ділянку у відповідність до вимог договору.
Вказаний припис ТОВ “Укрзембудтур» отримано 13.10.2024, однак вимоги припису було проігноровано.
Будівництво та встановлення огорож, парканів (без погодження із постійним лісокористувачем) унеможливлює потрапляння постійних лісокористувачів (лісове господарство) на територію лісової ділянки, чим порушує їх права та обов'язки щодо охорони, захисту та використання лісових ресурсів, створює пожежно- небезпечну ситуацію.
Згідно з інформацією Філії “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» ДП “Ліси України», погодження щодо будівництва та встановлення огорож, парканів та тимчасових чи капітальних споруд постійним лісокористувачем не надавалось.
Прокурором у позові наголошено про те, що з боку ТОВ “Укрзембудтур» грубо порушено істотні умови Договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою № 12-08 від 25.07.2008, а саме п. п. 1.1, 1.3, 4.2.3, 4.2.4, 4.2.5, а також п. п. 2, 4, 5, 6, 7, 9, 10 Погодження про надання в довгострокове тимчасове користування за № 02- 02/44 від 19.01.2007, а також п. 3.2 розпорядження Харківської обласної державної адміністрації № 402 від 14.07.2008 “Про надання лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування лісами», у зв'язку з чим, прокурор просить суд в судовому порядку розірвати Договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №12-08 від 25.07.2008, укладений між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі Філії «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзембудтур» та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзембудтур" повернути лісову ділянку загальною площею 8,0 га, що розташована в кварталі 145, виділи № 4, 5, 7, 10, 11, 12 Печенізького лісництва Мартівської сільської ради, розпоряднику земельної ділянки - Харківській обласній військовій адміністрації та у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позову зазначив про те, що прокурор не довів наявність юридичних підстав для розірвання договору (ст. 651 ЦК України). Так, у відзиві відповідачем зазначено, що прокурор, стверджуючи про порушення відповідачем вимог ст. 20 ЛК України (в частині погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зведення тимчасових будівель і споруд, необхідних для ведення господарської діяльності), як підставу для розірвання договору визначив ст. 651 ЦК України (істотне порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом). Разом з тим, Договір не містить такої окремої підстави для розірвання договору, як порушення порядку зведення будівель, а натомість визначає підставу для розірвання договору наступним чином: “порушення тимчасовим лісокористувачем використання цільового призначення лісової ділянки» Таким чином, для доведення позивачем наявності підстав для розірвання Договору в порядку, визначеному ст. 651 ЦК України, необхідно встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Відповідач вважає, що є виключно припущеннями твердження прокурора про порушення інтересів Держави через: можливу зміну цільового призначення земельної ділянки; пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву і ґрунтів. Надані прокурором докази, на думку відповідача, не підтверджують завданої шкоди позивачу, її розміру, погіршення стану лісової ділянки, втрати нею властивостей, тощо. З долучених до позовної заяви фотоматеріалів неможливо встановити: дату фотозйомки; особу, яка здійснила фотозйомку; місця проведення фотозйомки (прив'язку до місцевості); процесуальну або іншу передбачену законом дію, в ході якої здійснена фотофіксація предметів, що зображені на фотографіях, вказані фотографії не підтверджують ту обставину, що саме на території спірної лісової ділянки розташовані вказані предмети, та завдання шкоди постійному лісокористувачеві. Вказані фотографії могли бути виконані будь-якою особою, в будь-якому місці, в будь-який час. Акт перевірки дотримання норм згідно договору довгострокового тимчасового користування ТОВ “Укрзембудтур» від 15.08.2024 року не є допустимим доказом зміни цільового призначення земельної ділянки або пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву і ґрунтів. На переконання відповідача, акт перевірки дотримання норм згідно договору довгострокового тимчасового користування ТОВ “Укрзембудтур» від 15.08.2024 складений не уповноваженими на те суб'єктами, коло яких визначене статтями 94-95 ЛК України, тому, не є допустимим доказом стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки або пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву і ґрунтів. Листи ТОВ “Геоспектр» № 18 від 15.08.2024 на №374/28.6-2-2024 від 15.08.2024 та ФОП “Дворніков Віктор Станіславович» від 02.09.2024 на №°374/28.6-2-2024 від 15.08.2024 також не можуть підтверджувати обставини стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки або пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву і ґрунтів. Відповідачем у відзиві вказано, що крім недопустимості листа ТОВ “Геоспектор» № 18 від 15.08.2024, як доказу на підтвердження обставини стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки або пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву і ґрунтів, - вказаний лист не тільки не містить прив'язки плану огородженої території до матеріалів лісовпорядкування, не дозволяє встановити, яке саме будівництво і де конкретно знаходиться в межах 56-ти поворотних точок, що не ідентифіковані на плані. Відповідачем також зазначено, що частина будівництва (якщо виходити з наданого позивачем вищезазначеного листа з додатками від ТОВ “Геоспектор»), знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами: 6324683500:03:006:0006; 6324683500:03:006:0007; 6324683500:03:006:0010; 6324683500:03:006:0009, що є приватною власністю. Також, відповідачем у відзиві зазначено про те, що як Погодження, так і Розпорядження, вичерпали свою юридичну дію за фактом укладення договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 12-08 від 25.07.2008 року, а відтак, з 25.07.2008 відносини сторін договору врегульовані виключно положеннями договору та нормами діючого законодавства. Відповідач не може нести обов'язки чи бути відповідальним за дотримання умов акту індивідуальної дії, який вичерпав свою дію, що свідчить про безпідставність тверджень прокурора щодо порушення з боку відповідача. Крім того, у відзиві відповідачем зазначено про те, що: прокурором до позовної заяви та в ході розгляду справи не надано доказів недотримання вимог щодо збереження лісового середовища з додержанням правил планування і санітарних вимог; прокурором до позовної заяви та в ході розгляду справи не надано доказів недотримання вказаних вимог, в матеріалах справи відсутні будь-які докази перешкоджання доступу працівників лісової охорони на лісову ділянку, яка є предметом договору, в матеріалах справи відсутні будь-які докази відсутності межових знаків. Як зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази, яку саме територію досліджував працівник ТОВ “Геоспектор», оскільки вказані документи не містять прив'язки до матеріалів лісокористування, та не містять доказів того, що досліджувана територія знаходиться в межах 8,0 га земель лісового фонду у кварталі №145 виділи №4,5,7,10,11,12 Печенізького лісництва території Мартівської сільської ради, які отримав у користування відповідач.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Статтею 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Згідно з частинами 5, 7 ст. 78 Лісового кодексу України право використання лісових ресурсів припиняється в разі використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища та в разі використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.
Крім того, ч. 2 ст. 22 Лісового кодексу України визначено, що підставою припинення права користування лісами, є, зокрема, використання лісових ресурсів способами, які завдають шкоду навколишньому природному середовищу, не забезпечують збереження оздоровчих, захисних та інших корисних властивостей лісів, негативно впливають на їх стан і відтворення та використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.
Зазначена норма також кореспондується з Правилами використання корисних властивостей лісів, які затверджено наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 502 від 14.08.2012.
Пунктом 5.6 та 6.4. Правил визначено, що при використанні корисних властивостей лісів не допускається пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділеної лісової ділянки та прилеглої до неї території. Спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).
Крім того, п. 7.3 Договору визначено, що підставою розірвання договору є порушення тимчасовим лісокористувачем використання цільового призначення лісової ділянки.
Відповідно до ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, в тому числі винні у розкорчовуванні лісових ділянок і використанні їх не за призначенням, у тому числі для спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд без належного дозволу, а також винні у невиконанні приписів державної лісової охорони та органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушено умови Договору, вимоги ст. ст. 20, 74 Лісового кодексу України та Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 за № 502, зокрема зведено без дозволу постійного землекористувача Філії “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» ДП “Ліси України» огорожі, паркани, споруди і будівлі на лісовій ділянці, що може призвести до зміни цільового призначення земельної ділянки в межах забудови та призвело до пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву і ґрунтів, що, в свою чергу, призводить до порушення інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації в Україні принципів регулювання земельних відносин та головне в неможливості проведення рекреаційних заходів з метою забезпечення масового та індивідуального відпочинку людей, що не дозволяє власнику лісу отримати очікуване в майбутньому після розірвання договору.
Правовідносини з використання земель лісогосподарського призначення регулюються нормами земельного та цивільного законодавства, Лісовим кодексом України.
Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства .
Статтею 57 Земельного кодексу України визначено, що порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до ст. 6 Лісового кодексу України до лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб .
Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання. При цьому громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України (ст. ст. 23, 65, 66 Лісового кодексу України).
Згідно із ст. 18 Лісового кодексу України, об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.
Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.
Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Статтею 20 Лісового кодексу України встановлено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської Діяльності.
Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані: виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; не порушувати прав інших лісокористувачів.
Водночас, відповідно до вимог ст. 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства. Законом можуть бути передбачені й інші права та обов'язки постійних лісокористувачів.
Згідно зі ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані: забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; раціонально використовувати лісові ділянки.
Відповідно до вимог ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до Лісового кодексу України.
Частиною 3 ст. 20 Лісового кодексу України передбачено, що Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості .
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього
Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст.ст. 598, 653 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема в разі розірвання договору; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У даному разі, підставою для розірвання Договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою № 12-08 від 25.07.2008 є самовільне будівництво на лісовій ділянці відповідачем ТОВ “Укрзембудтур» огорож та паркану, штучних водойм, спортивного майданчику та інших будівель та споруд без дозволу постійного землекористувача Філії “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» ДП “Ліси України», що передбачено п. п. 1.1, 1.3, 4.2.3, 4.2.4, 4.2.5 Договору, та призвело до пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву, ґрунтів та погіршення навколишнього природного середовища.
Крім того, підставою для розірвання договору також є невиконання зобов'язань іншою стороною - Філією “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» ДП “Ліси України» визначених п. 4.4.1 Договору.
Харківська обласна військова адміністрація як власник лісу та спірної земельної лісової ділянки розраховувала на те, що після припинення його дії вона як розпорядник земель зможе використовувати спірну лісову ділянку за цільовим призначенням.
Однак забудова спірної земельної ділянки призводить до занедбання та захаращення лісової ділянки, що може призвести до значних збитків державі, невиконання заходів щодо забезпечення охорони, захисту лісових насаджень, посилення корисних властивостей лісів, невиконання заходів щодо збереження об'єктів користуванні від пожеж та явищ, які можуть вплинути на екологічний стан лісової ділянки, не підтримані санітарного стану лісової ділянки тощо.
Згідно зі ст. 7 Лісового кодексу України від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Також право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 Лісового кодексу України).
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону (частини перша, друга статті 84 ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У зв'язку з внесенням Законом України № 1423-IX від 28.04.2021 змін до Земельного кодексу України, відповідно до п. п. “а» п. 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств).
Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
У ст. 31 Лісового кодексу України визначено повноваження обласних державних адміністрацій у сфері лісових відносин, зокрема останні забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення; обмежують або тимчасово припиняють діяльність підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства в порядку, передбаченому законодавством; забезпечують здійснення заходів з охорони і захисту лісів, створюють охоронні зони для збереження біорізноманіття у лісах, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до здійснення таких заходів населення, транспортні та інші технічні засоби та обладнання, забороняють відвідування лісів населенням і в'їзд до них транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки в порядку, передбаченому законодавством; вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.
Отже, за межами населених пунктів на території Чугуївського району Харківської області повноваження з розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення здійснюються Харківською обласною державною адміністрацією.
Відповідно до Указів Президента України №64/2022 від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України №68/2022 “Про утворення військових адміністрацій» для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку утворено Харківську обласну військову адміністрацію.
У зв'язку з утворенням військових адміністрацій обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.
Відповідно до п. 26 ч. 2 ст. 15 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.
Згідно із Указом Президента України від 29.10.2024 № 4024-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 10.11.2024 строком на 90 діб.
Таким чином, враховуючи набуття Харківською обласною державною адміністрацією статусу військової та продовження дії воєнного стану в Україні, уповноваженим органом у правовідносинах щодо розпорядження землями лісового фонду є Харківська обласна військова адміністрація Харківської області.
У постанові від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21 Верховний Суд зазначив, що питання про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою безпосередньо стосуються прав та інтересів обласної державної адміністрації.
Відповідно до п. 4.4.1 Договору постійний лісокористувач зобов'язаний: сприяти у належному використанні лісової ділянки тимчасовим лісокористувачем на умовах цього договору.
Натомість бездіяльність Філії “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» ДП “Ліси України» як сторони Договору з виконання обов'язків, визначених п. 4.4.1 Договору, призвела до забудови та повного огородження лісової ділянки.
При цьому, ліси та лісові ділянки є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання. Неналежний контроль за станом лісової ділянки, яка передана у тимчасове користування ТОВ “Укрзембудтур» та невиконання умов Договору постійним лісокористувачем, а також невжиття заходів протягом тривалого часу щодо розірвання дії договору довгострокового тимчасового користування лісами, призвело до того, що лісова ділянка як об'єкт цивільного права втратила свої естетичні та рекреаційні властивості.
Оскільки лісова ділянка тимчасовим користувачем була забудована та повністю огороджена парканом, не використовувалася за цільовим призначенням, не здійснювалися заходи щодо збереження оздоровчих та захисних властивостей лісів, вказане призвело до погіршення корисних властивостей лісів та, як наслідок, завдання значних збитків власнику лісу - Харківській обласній військовій адміністрації.
Суд визнав слушними доводи прокурора про те, що наявність таких негативних наслідків для власника лісу обґрунтовуються також тим, що дії відповідача призвели до забудови ділянки, можливості оформлення права власності на побудовані об'єкти, що, в свою чергу, створює передумови для набуття забудовниками права власності як на земельні ділянки, так і на лісові ділянки відповідно до статті 120 Земельного кодексу України.
Крім того, у зв'язку із забудовою ділянки внаслідок дій відповідачів, власника лісу та розпорядника земель - позбавлено можливості вільно використовувати її для лісогосподарських потреб.
Отже, враховуючи вищенаведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання Договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №12-08 від 25.07.2008, укладений між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі Філії «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзембудтур» обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому підлягають задоволенню.
Стосовно доводів відповідача про недоведеність прокурором наявності підстав для розірвання договору в порядку, визначеному ст. 651 ЦК України, суд зазначає про наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України, лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 ст. 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
За приписами ч. 1 ст. 16 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 18 Лісового кодексу України, об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути довгостроковим терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
При цьому, згідно з ч. 7 ст. 18 Лісового кодексу України, суб'єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: - власники лісів або уповноважені ними особи; - підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Положеннями ч. 1 ст. 20 Лісового кодексу України визначено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право: 1) здійснювати господарську діяльність у лісах з дотриманням умов договору; 2) за погодженням із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку зводити тимчасові будівлі і споруди, необхідні для ведення господарської діяльності; 3) отримувати продукцію і доходи від її реалізації.
Також, відповідно до ч. 2, 3 ст. 20 Лісового кодексу України, тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов'язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів. Законом та договором можуть бути передбачені й інші права та обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Також, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).
За приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, у даному разі йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Лісового кодексу України, право тимчасового користування лісами припиняється у випадках, передбачених статтею 78 цього Кодексу для припинення права використання лісових ресурсів.
Частиною 1 статті 78 Земельного кодексу України встановлено, що право використання лісових ресурсів припиняється в разі, зокрема, використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища.
Означена норма кореспондується із положеннями п. 5.6. Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 502 від 14.08.2012 (далі Правила), згідно з якими при використанні корисних властивостей лісів не допускається пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та ґрунтів, засмічення та забруднення виділеної лісової ділянки та прилеглої до неї території. Спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).
Пунктом 6.6. Правил передбачено, що тимчасові лісокористувачі повинні забезпечити належне використання лісових ділянок, виділених для використання корисних властивостей лісів.
Пунктом 7.3 Договору визначено, що підставами розірвання договору є зокрема порушення тимчасовим лісокористувачем використання цільового призначення лісової ділянки.
Водночас наявними у справі належними та допустимими доказами, а саме актом перевірки дотримання норм згідно договору довгострокового тимчасового користування ТОВ “Укрзембудтур» від 15.08.2024, який з боку відповідача у встановленому порядку не оскаржено, підтверджується порушення відповідачем визначених договором та нормами чинного законодавства умов використання лісової ділянки.
Отже, за висновками суду, зазначені порушення є належним доказом використання спірної земельної ділянки відповідачем не за її цільовим призначенням, що має наслідком погіршення її стану, а також є істотним порушенням договору, що в силу вищевикладених приписів ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. ст. 22, 78 Лісового кодексу України, слугує підставою для розірвання договору в судовому порядку.
Стосовно аргументів відповідача про те, що акт перевірки дотримання норм згідно договору довгострокового тимчасового користування ТОВ “Укрзембудтур» від 15.08.2024 складено неуповноваженими особами, суд зазначає наступне.
Пунктом 4.3.1 укладеного між сторонами договору визначено право постійного лісокористувача (яким на момент виникнення спірних правовідносин виступало ДП “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство») на здійснення контролю за цільовим використанням лісової ділянки та виконання умов договору лісокористувачем та прийняття рішень щодо припинення виявлених порушень.
З наведеного, випливає, що ДП “Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» як постійний лісокористувач і сторона оспорюваного договору безпосередньо уповноважений на здійснення контролю за належним станом лісової ділянки, яка передана в користування відповідачу, і вказані повноваження були реалізовані шляхом проведення службового обстеження означеної ділянки та складання за його наслідками відповідного акту від 15.08.2024.
Враховуючи вищевикладене, акт перевірки дотримання норм згідно договору довгострокового тимчасового користування ТОВ “Укрзембудтур» від 15.08.2024 є належним та допустимим доказом у справі, який переконливо та неспростовно свідчить про наявність порушення відповідачем норм лісового та земельного законодавства, які стали підставою для звернення прокурором з даним позовом до суду в інтересах держави.
Доводи відповідача щодо неможливості встановлення огородженої території, яка була предметом дослідження спеціалістом ТОВ “Геоспектор», точок координат і де вони знаходяться судом відхиляються з огляду на те, що з листа ТОВ “Геоспектор» вих. № 18 від 15.08.2024 вбачається, що сертифікований інженер-геодезист Чернишев Н.О., який працює в ТОВ “Геоспектор» (діяльність у сфері геодезії) здійснив виїзд 15.08.2024 в район місцевості у лісі з південної сторони села Мартове на території Чугуївського району Харківської області, яка розташована на вказаній представником філії "Чугуєво-Бобчанське лісове господарство" огородженій території навколо земельних ділянок: для ведення індивідуального садівництва кадастровий номер 6324683500:03:006:0009, для ведення особистого селянського господарства кадастрові номери 6324683500:03:006:0010 та 6324683500:03:006:0007, для ведення індивідуального садівництва кадастровий номер 6324683500:03:006:0006 та лісокористування навколо цих земельних ділянок.
Геодезичні роботи були виконані GNSS приймачем South Galaxy G1 Plus (L1/L2) № SG11B3133369409EDD. Обробка результатів зйомки проведена у ліцензійному програмному забезпеченні для обробки геодезичних і землевпорядних робіт "Digitals" (Україна).
За результатами геодезичних вишукувань було визначено, що обстежена територія яка огороджена з усіх боків має загальну площу 8.2578 га. Більша частина цієї території зайнята сосновим лісом (подеревнева зйомка не проводилась).
Судом враховано, що GNSS представляє собою систему супутникової навігації, створену з метою позиціонування (визначення місця розташування в просторі - тобто координат) об'єктів. Сучасні технології GNSS дозволяють вирішувати геодезичні завдання різного рівня: від розвитку державної геодезичної мережі до інвентаризації земельних ділянок.
Програмне забезпечення для обробки геодезичних і землевпорядних робіт "Digitals" (Україна) здійснює автоматизацію геодезичних робіт від обробки польових вимірів до створення обмінних файлів, кадастрових планів і техдокументації. Дане програмне забезпечення дозволяє створювати векторні топографічні плани і карти в умовних знаках. Суміщає векторні карти і растрові зображення, такі як результати аерокосмічної зйомки, ортофотоплани, скановані карти і схеми.
Враховуючи використання інженером-геодезистом Чернишев Н.О. при здійсненні геодезичних робіт сучасних систем супутникової навігації, а також використання при цьому даних координат поворотних точок спірної земельної ділянки та об'єктів, які на ній розташовані, відображення отриманих даних на схемі та плані, відсутні підстави стверджувати, що така інформація не містить об'єктивних даних та не є доказом у справі.
При цьому, доказів на спростування, які б спростували інформацію, викладену у листі ТОВ “Геоспектор» вих. № 18 від 15.08.2024 та у додатках до листа відповідачем до матеріалів справи не надано.
Решта заперечень відповідача зводиться до незгоди з позовними вимогами, втім жодним чином не спростовують заявлених позовних вимог.
Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзембудтур" повернути лісову ділянку загальною площею 8,0 га, що розташована в кварталі 145, виділи № 4, 5, 7, 10, 11, 12 Печенізького лісництва Мартівської сільської ради, розпоряднику земельної ділянки - Харківській обласній військовій адміністрації та у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
З початку дії договору довгострокового тимчасового користування лісами та станом на момент подачі позовної заяви, ні тимчасовий лісокористувач, ні постійний лісокористувач не виконали своїх зобов'язань, визначених Договором, не вжили заходів щодо забезпечення охорони лісової ділянки, захисту та посилення корисних властивостей, не дотримались режиму використання землі, не вжили заходів з недопущення погіршення екологічного стану лісової ділянки та втрати її властивостей, що є порушенням умов укладеного договору.
Встановлені судом під час розгляду справи обставини щодо порушення ТОВ “Укрзембудтур» вимог вищевказаного законодавства України та умов Договору носять тривалий та системний характер охоплений єдиною метою - огородження від сторонніх осіб лісової ділянки та її забудови в особистих, не господарських цілях, та становлять суспільний інтерес, відтак право держави в особі Харківської обласної військової адміністрації підлягає відновленню шляхом розірвання договору оренди та повернення спірної лісової ділянки.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Водночас негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні та вимагає від відповідача припинити протиправні дії щодо свого майна, які не пов'язані із порушенням володіння. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.
Власник об'єкта речових прав - ділянки з обмеженим оборотом може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку, а у цьому випадку - шляхом розірвання правочину (абзац п'ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц пункт 99 постанови Великої Палати Верховного суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/15, постанова Верховного суду від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21).
Метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись, а саме спірною лісовою ділянкою.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Водночас, стаття 391 ЦК України визначає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Крім того, згідно зі статтею 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Вимогами ст. 636 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Враховуючи вищевикладене, у даному випадку прокурором вірно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом пред'явлення негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 Цивільного кодексу України з метою усунення перешкод, які відповідачем створено власнику лісу - Харківській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні лісовою ділянкою.
Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 442/1208/21 щодо обрання способу захисту у спірних правовідносинах, то ефективним (належним та правомірним) способом захисту є пред'явлення позову про розірвання договору в інтересах розпорядника спірною земельною ділянкою з тих підстав, що тимчасовий користувач, як сторона договору істотно порушила його умови.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзембудтур" повернути лісову ділянку загальною площею 8,0 га, що розташована в кварталі 145, виділи № 4, 5, 7, 10, 11, 12 Печенізького лісництва Мартівської сільської ради, розпоряднику земельної ділянки - Харківській обласній військовій адміністрації та у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» підлягають задоволенню.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Суд зазначає, що іншим доводам оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Отже, враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи та наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про повне задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою №12-08 від 25.07.2008, укладений між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі Філії «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» (вул. Чугуївська, 58, сел. Кочеток, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63513; код ЄДРПОУ 45135915) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзембудтур» (вул. Шишківська, буд. 35, м. Харків, 61070; код ЄДРПОУ 34630662).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзембудтур" (61070, м. Харків, вул. Шишківська, буд. 35; код ЄДРПОУ 34630662) повернути лісову ділянку загальною площею 8,0 га, що розташована в кварталі 145, виділи № 4, 5, 7, 10, 11, 12 Печенізького лісництва Мартівської сільської ради, розпоряднику земельної ділянки - Харківській обласній військовій адміністрації (вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ 23912956) та у постійне користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Чугуєво-Бабчанське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Чугуївська, 58, сел. Кочеток, Чугуївський р-н, Харківська обл., 63513; Код ЄДРПОУ 45135915).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзембудтур" (61070, м. Харків, вул. Шишківська, буд. 35; код ЄДРПОУ 34630662) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок ІІА178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету -0901010, отримувач - Харківська обласна прокуратура) - 4844,80 грн. судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "08" серпня 2025 р.
Суддя Є.М. Жиляєв