8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення позовної заяви
"08" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 920/1007/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши матеріали
позовної заяви Комунального підприємства "Теплогарант", м.Конотоп
до Фізичної особи - підприємця Фабріс Людмили Василівни, смт.Хорошеве (адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення 1010215,30 грн
10.07.2025 року позивач - Комунальне підприємство «Теплогарант» (адреса: 41615, Сумська обл., Конотопський р-н, м. Конотоп, вул. Садова, 39-А; код ЄДРПОУ 32325215) звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Фабріс Людмили Василівни (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості в розмірі 1010215,30 грн за послуги з постачання теплової енергії, яка виникла за період з жовтня 2023 року по березень 2025 року включно.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.07.2025 року матеріали позовної заяви №б/н від 10.07.2025 (вх.№3920 від 10.07.2025) за позовом Комунального підприємства «Теплогарант» до Фізичної особи-підприємця Фабрис Лариси Василівни про стягнення 1010215,30 грн - направлено за підсудністю до Господарського суду Харківської області.
04.08.2025 року справа №920/1007/25 надійшла до Господарського суду Харківської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, від 04.08.2025 для розгляду справи№920/1007/25 призначено суддю Аріт К.В.
У відповідності до чч.6, 7 ст.31 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно з ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч.1 ст.4 ГПК України).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач Комунальне підприємство «Теплогарант» просить стягнути Фізичної особи - підприємця Фабріс Людмили Василівни заборгованість в розмірі 1010215,30 грн за послуги з постачання теплової енергії, яка виникла за період з жовтня 2023 року по березень 2025 року включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Комунальне підприємство «Теплогарант» є виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії в м. Конотоп та забезпечує тепловою енергією в тому числі і багатоквартирний будинок № 86 по вул. Генерала Тхора в м. Конотоп.
На першому поверсі вказаного багатоквартирного будинку знаходиться нежитлове приміщення - ціле вбудоване приміщення магазину загальною площею 783,6 кв.м. (далі - Об'єкт), власником якого було Товариство з обмеженою відповідальністю “Офісбуд» (код ЄДРПОУ 33594090).
Однак, в рамках виконавчого провадження № 70230246 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявским А.М. накладено арешт на Об'єкт та організовано проведення аукціону з його реалізації.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 420509683 від 01.04.2025 року актуальним власником Об'єкту значиться Фабрис Лариса Василівна на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) № 226 від 26.04.2023 року.
Таким чином, за твердженнями позивача, з моменту переходу права власності- з 26 квітня 2023 року умови публічного Договору набули чинності для Фізичної особи-підприємця Фабрис Лариси Василівни, як власника Об'єкту.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
Параграфом 1 глави 2 ГПК України урегульовано предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Отже до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19.03.2019 у справі №904/2526/18 (провадження № 12-272гс18), у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №520/946919, від 08.06.2022 у справі №501/528/18.
Статтею 19 ЦПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. Частиною 1 вказаної статті передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст.20 ГПК України, якою визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Згідно з чч.1,2 ст.3 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
За змістом ч.3 ст.3 ГК України діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст.3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб'єктів. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Висновки суду узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного суду, викладеному у постанові від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20.
Відповідно до ст.55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Неодмінними ознаками господарської діяльності є сфера суспільного виробництва з метою задоволення не власних потреб виробника, а інших осіб, поєднання приватного інтересу, наприклад, в одержанні прибутку та публічних інтересів суспільства в особі широкого кола споживачів (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №922/2972/17).
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справ №916/1261/18 та №916/385/19 дійшла висновку про те, що спір, що виникає з приводу майна, яке належить фізичній особі на праві приватної власності, але використовується нею в підприємницькій діяльності, є господарським.
З матеріалів справи вбачається, що нежитлове приміщення - ціле вбудоване приміщення магазину загальною площею 783,6 кв.м. належить на праві власності Фабрис Ларисі Василівні на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) № 226 від 26.04.2023 року.
З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що 04.08.2022 року Фізичною особою-підприємцем Фабрис Людмила Василівна припинена підприємницька діяльність як фізичної особи-підприємця, на підставі власного рішення, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Надалі, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 29.03.2024 року проведено державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Фабрис Людмила Василівна, про що свідчить запис №2004710000000084606.
Таким чином, як встановлено судом, в період з 04.08.2022 року по 29.03.2024 року підприємницька діяльність Фізичної особи-підприємця Фабрис Людмили Василівни була припинена.
Позивач просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Фабрис Людмили Василівни заборгованість в розмірі 1010215,30 грн за послуги з постачання теплової енергії, яка виникла за період з жовтня 2023 року по березень 2025 року включно.
Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно з ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «ФОП» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи.
Таким чином, цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
В залежності від правового статусу фізичної особи та ФОП залежить вирішення питання про юрисдикційність спору, а саме: який статус у спірних правовідносинах має відповідач.
Тобто, для встановлення факту користування відповідачем нежитловим приміщенням, яке належить йому на праві власності з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності ним як ФОП, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 686/19389/17.
Судом встановлено, що нежитлове приміщення - ціле вбудоване приміщення магазину загальною площею 783,6 кв.м. належить на праві власності Фабрис Ларисі Василівні з 26.04.2023 року.
Проте, як вже зазначалось судом, в період з 04.08.2022 року по 29.03.2024 року підприємницька діяльність Фізичної особи-підприємця Фабрис Людмили Василівни була припинена, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №2004710060004003595.
Та лише 29.03.2024 року було внесено запис про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Фабрис Людмили Василівни, про що свідчить запис №2004710000000084606.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази веденння підприємницької діяльності відповідача в період з 04.08.2022 року по 29.03.2024 року, стягнення заборгованості за цей період не належить до юрисдикції господарського суду та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В той час, після проведення державної реєстрації Фабрис Людмили Василівни, як ФОП, стягнення заборгованості за цей період належить до юрисдикції господарського суду, оскільки є факт користування відповідачем нежитловим приміщенням, яке належить йому на праві власності з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 ГПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Підсумовуючи наведене вище, враховуючи суб'єктний склад, характер спірних правовідносин у справі №920/1007/25, суд дійшов висновку, що Комунальним підприємством "Теплогарант" порушено правила об'єднання позовних вимог при зверненні до суду із відповідним позовом, оскільки за одним позовом об'єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
З огляду на зазначене, вказана позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Відповідно до ч.8 ст.174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
При цьому, суд бере до уваги те, що позовна заява позивачем сформована та подана до суду з використанням системи "Електронний суд".
Система "Електронний суд" забезпечує обмін процесуальними документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, органами та установами системи правосуддя, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу.
Водночас, функціонал системи "Електронний суд" передбачає механізм автоматичного оповіщення користувачів про надходження до Електронного кабінету процесуальних документів, зміни стану розгляду судової справи чи про надходження інших документів у справі, шляхом надсилання відповідного повідомлення на вказану користувачем адресу електронної пошти.
Отже, оскільки позивачем позовну заяву було подано з використанням системи "Електронний суд", підстави для повернення позовної заяви засобами поштового зв'язку у суду відсутні.
Керуючись статтями 31, 173, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,
Повернути позовну заяву Комунальному підприємству "Теплогарант".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку статей 254-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 08.08.2025
Суддя Аріт К.В.
Примітка: Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ст.174 ГПК України).