79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.07.2025 Справа № 914/452/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Г.У."
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд"
про витребування з чужого незаконного володіння у власність держави нерухомого майна
за участю представників:
від прокуратури Лупійчук Б. В.
від позивача Гудима В. О.
від відповідача не з'явився
від третьої особи Уракіна Л.-Г. І.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Заступником керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Г.У." за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" про витребування з чужого незаконного володіння у власність держави нерухомого майна. Зокрема прокурор у позовній заяві просить витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «У.Г.У.» у власність держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно - складську будівлю літ.Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916090646227, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Львівський район, Львівська область.
Ухвалою суду від 25.03.2025 заяву Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про забезпечення позову у справі №914/452/25 задоволено, накладено арешт на складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916090646227, що знаходиться за адресою: вулиця Київська, 24, село Малехів, Львівський район, Львівська область.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позові вимоги підтримали повністю, позов просили задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву відповідач не подав.
Представник третьої особи в судовому засіданні надав усні пояснення щодо предмета спору у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників прокуратури, позивача та третьої особи, суд встановив таке.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2015 у справі №914/723/15 за позовом Першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до відповідача-1 Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд», до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергокомплект» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.09.2003 №18 та застосування наслідків недійсності правочину у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Західного регіону України задоволено, рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2015 у справі №914/723/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015, якою прийнято нове рішення у справі №914/723/15, зокрема вирішено:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15.09.2003 №18, що укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Західвійськбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західенергокомплект» щодо відчуження нерухомого майна - будівлі складу площею 1188,3 кв.м по вул. Лесі Українки,45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Західенергокомплект» повернути нерухоме майно - будівлю складу площею 1188,3 кв.м по вул. Лесі Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП Міністерства оборони України «Західвійськбуд»;
- стягнути з ДП Міністерства оборони України «Західвійськбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергокомплект» 154440,00 грн вартості об'єкта нерухомості.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2015 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі №914/723/15 залишено без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Малехівської сільської ради від 19.09.2002 №4 «Про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ДП МОУ «Західвійськбуд» визнано право загальнодержавної власності на майно, яке є предметом оспорюваного договору від 15.09.2003 № 18, та належить ДП МОУ «Західвійськбуд» на праві повного господарського відання. У статуті ДП МОУ «Західвійськбуд» зазначено, що воно засноване на майні Збройних Сил України, його майно є державною власністю, закріплюється за ним на праві повного господарського відання і відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку, що встановлюється законодавством.
15.09.2003 між ДП МОУ «Західвійськбуд» та ТОВ «Західенергокомплект» укладено договір купівлі-продажу №18 нерухомого майна - будівлі складу площею 1188,3 кв. м по вул. Л. Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області, вартістю 154440 грн. На підставі акту прийому-передачі від 29.09.2003 відповідне нерухоме майно (будівля складу площею 1188,3 кв. м) передано покупцю ТОВ «Західенергокомплект».
10.10.2003 Львівським обласним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано ТОВ «Західенергокомплект» витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю складу площею 1188,3 кв.м по вул. Л. Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області, яке отримало реєстраційний номер 1385545.
Рішенням Малехівської сільської ради від 16.05.2012 № 2 надано дозвіл ТОВ «Західенергокомплект» на влаштування побутового приміщення розміром 5,70 x 17,55 м для робітників підприємства та службовців в середині будівлі площею 93,7 кв.м по вул. Київська 24 (колишня адреса Л. Українки 45/5) в с. Малехів Жовківського району Львівської області; дозволено ТОВ «Західенергокомплект» експлуатувати будівлю складу загальною площею 1209,5 кв.м, розташовану за новою адресою: вул. Київська 24 в с. Малехів Жовківського району Львівської області; зобов'язано Львівське обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» оформити та видати свідоцтво про право власності на складську будівлю «літ. Б-2» загальною площею 1209,5 кв.м по вул. Київській, 24 в с. Малехів за ТОВ «Західенергокомплект» та провести його державну реєстрацію згідно нової юридичної адреси.
08.06.2012 ТОВ «Західенергокомплект» на підставі рішення Малехівської сільської ради від 16.05.2012 отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно - будівлю складу площею 1209,5 кв.м по вул. Київській, 24 у с. Малехів Жовківського району Львівської області, яке отримало реєстраційний номер 3684405.
Необхідно зазначити, що підставою для задоволення зазначеного вище позову у справі №914/723/15 стала відсутність дозволу Міністерства оборони України на відчуження державного майна за договором купівлі-продажу №18 від 15.09.2003р.
Як зазначено у позовній заяві у даній справі №914/452/25, в подальшому, на стадії виконання судового рішення Міністерству оборони України стало відомо про зміну площі будівлі та її адреси.
Так, будівлю складу площею 1188,3 кв.м змінено на площу 1209,5 кв.м у зв'язку з проведеними переобмірами та уточненнями площі, про що зазначалось у довідці Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» від 26.07.2016 № 2335. Адресу вказаної складської будівлі вул. Лесі Українки, 45 у с. Малехів змінено на вул. Київську, 24 у с. Малехів на підставі рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 31.01.2006 № 525.
Обгрунтовуючи позов у даній справі, прокурор зазначив, що спірний об'єкт згідно із судовими рішеннями у справі №914/723/15 підлягав поверненню до державної власності, проте ТзОВ «Західенергокомплект» це рішення не виконало, а об'єкт не повернуло.
22.08.2016 рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації Львівської міської ради відмовлено Міністерству оборони України у державній реєстрації права державної власності на зазначений об'єкт нерухомого майна, оскільки запис щодо цього майна є погашеним у зв'язку із знищенням об'єкта. Натомість, за повідомленням державного реєстратора, за ТзОВ «Західенергокомплект» на праві приватної власності зареєстровано складську будівлю літ. Б-2 загальною площею 1209,5 кв.м (попередня площа 1188,3 кв.м), яка знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24 (колишня адреса - вул. Лесі Українки, 45).
Враховуючи вищевказане, 08.11.2016 перший заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТзОВ «Західенергокомплект», із врахуванням заяви про зміну предмета спору, про витребування з володіння та користування останнього нерухомого майна - складську будівлю літ. Б-2 загальною площею 1209,5 кв.м (попередня площа 1188,3 кв.м), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2017 у справі №914/2867/16, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2019, позов прокурора задоволено, витребувано з володіння та користування товариства з обмеженою відповідальністю «Західенергокомплект» нерухоме майно - складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1 209, 5 кв. м. (попередня площа 1 188, 3 кв. м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24 (колишня адреса - вул. Лесі Українки, 45).
Судом апеляційної інстанції призначалась судова будівельно-технічна експертиза у справі №914/2867/16, за результатами проведення якої надано висновок експерта від 27.08.2018 №3636 та згідно з яким встановлено, що знищення складської будівлі літ.Б-2, загальною площею 1188,5 кв. м за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45, не відбулося; об'єкт нерухомості - складська будівля літ Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24, є однією і тією ж будівлею за іншою попередньою адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Лесі Українки, 45, площею 1188,5 кв.м; загальна площа даної будівлі змінилася з 1188,3 кв.м на 1209,5 кв.м за рахунок переобмірів та уточнення площ.
12.06.2019 постановою Верховного Суду у справі № 914/2867/16 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а вказану справу передано на розгляд до суду першої інстанції. Верховний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на те, що невиконання відповідачем у справі, яка розглядається, судового рішення у справі № 914/723/15 щодо повернення спірного майна до державної власності, є підставою для його витребування у межах даної справи, не врахували наведені вище положення чинного законодавства, якими розмежовано зазначені способи захисту порушеного права власності, належним чином не встановили характер спірних правовідносин сторін з огляду на фактичні обставини, які склалися, не дали належної правової оцінки наявним у справі матеріалам щодо здійснення виконавчого провадження з виконання наказу у справі № 914/723/15 про зобов'язання ТОВ "Західенергокомплект" повернути спірне нерухоме майно до державної власності в особі МОУ та не з'ясували наслідків таких виконавчих дій, а отже, не встановили правову можливість застосування до реституційних зобов'язань, встановлених рішенням суду у справі № 914/723/15, яке має виконуватися у визначеному законом порядку, положень статей 387, 388 ЦК.
За результатами нового розгляду справи №914/2867/16 рішенням Господарського суду Львівської області від 29.10.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Під час нового розгляду справи №914/2867/16 суд першої інстанції встановив, що станом на час розгляду даної справи у виконавчій службі перебувало виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області про виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі №914/723/15 в частині зобов'язання ТОВ «Західенергокомплект» повернути нерухоме майно - будівлю складу площею 1188,3 кв.м по вул. Л. Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області до державної власності в особі Міністерства оборони України у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд».
Як встановлено судом у справі №914/2867/16, докази закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа без виконання, а також того, що державний виконавець не має можливості виконати наказ господарського суду Львівської області від 03.09.2015 № 914/723/15 через ту обставину, що змінилась площа об'єкта, який підлягав поверненню та через те, що відповідному об'єкту нерухомості було присвоєно нову адресу, відсутні.
Тобто враховуючи наведені обставини, беручи до уваги передбачені законом способи захисту порушеного права власності, характер спірних правовідносин, та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що застосування до спірних правовідносин положень статей 387, 388 ЦК України щодо витребування майна із чужого незаконного володіння є безпідставним, оскільки право позивача на спірне майно було захищено в судовому порядку (справа №914/723/15), і відповідне судове рішення перебуває на виконанні у виконавчій службі.
Таким чином, як зазначено у позовній заяві у даній справі №914/452/25, приналежність зазначеного нерухомого майна - будівлі складу площею 1188,3 кв. м (на даний час 1209,5 кв.м.) по вул. Л. Українки, 45 у с. Малехів Жовківського району Львівської області (на даний час Львівська область, Львівський район, с. Малехів, вул. Київська, 24) до державної власності в особі Міністерства оборони України та на праві господарського відання ДП МОУ «Західвійськбуд» встановлено судами різних інстанцій у справах №914/723/15 та №914/2867/16, що не підлягає повторному доказуванню.
Однак, як зазначив прокурор, нехтуючи судовими рішеннями у справах №914/723/15 та №914/2867/16, вказане спірне нерухоме майно відчужено з прилюдних торгів на користь іншої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «У.Г.У.».
11.08.2006 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу посвідчено іпотечний договір щодо спірної будівлі, укладений між публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «Західенергокомплект», який зареєстровано в реєстрі за №2860. Упродовж 2007-2012 років приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу посвідчено 8 додаткових договорів, укладених між зазначеними сторонами.
17.09.2019 між акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК», який є правонаступником ПАТ «УКРСОЦБАНК», та товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЦЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» укладено договір відступлення прав за іпотечним договором, який посвідчений 11.08.2006 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 2860.
17.09.2019 між ТОВ «ГАЛИЦЬКА ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» та фізичною особою-підприємцем Цупер Ганною Петрівною укладено договір відступлення прав за іпотечним договором, який посвідчений 11.08.2006 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №2860. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 у справі №910/13186/16 замінено стягувача ПАТ «УКРСОЦБАНК» його правонаступником ФОП Цупер Г.П.
10.12.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області прийнято постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника - ТОВ «Західенергокомплект» у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в розмірі 931669,93 грн.
У подальшому, у травні 2020 року ДП МОУ «Західвійськбуд» на сайті https://setam.net.ua/ виявлено розміщення лоту № 420876: складської будівлі літ. Б-2 загальною площею 1209,5 кв.м, реєстраційний номер 191609046227, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24, з визначеною датою проведення аукціону, який був припинений на підставі заяви ДП МОУ «Західвійськбуд» на адресу ДП «Сетам» з метою недопущення втрати державного нерухомого майна.
21.05.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яким зокрема, зобов'язано ДП «Сетам» зняти з реалізації нерухоме майно, а саме: предмет іпотеки, тобто нежитлове приміщення - складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м, реєстраційний номер 1916090646227, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24, лот № 420876.
04.06.2020 державним виконавцем Жовківського районного відділу державної виконавчої служби ЗМУ МЮ (м. Львів) під час виконання наказу № 914/723/15 від 03.09.2015 складено акт, за результатами якого боржник - ТОВ «Західенергокомплект» відмовився повертати складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м, реєстраційний номер 1916090646227, до держави в особі Міністерства оборони України та у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд», аргументуючи це іншою адресою та площею.
Водночас, 05.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/13186/16 проведено опис та накладено арешт на майно, приналежного ТОВ «Західенергокомплект», яким визначено об'єкт нерухомого майна - складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м, реєстраційний номер 1916090646227.
25.06.2020 рішенням учасника ТОВ «У.Г.У.» №01/25/06 створено ТОВ «У.Г.У.» за адресою: м. Львів, вул. Папоротна, 9, кв. 2, призначено директора та затверджено статут товариства зі статутним капіталом 300000,00 грн.
22.07.2020 на сайті ДП «Сетам» проведено аукціон: лот № 428328 та визначено переможця електронних торгів - ТОВ «У.Г.У.». Відповідно до протоколу від 22.07.2020 (дата формування протоколу 25.08.2020) № 492327 відбулися торги з реалізації арештованого майна, а саме: складської будівлі літ. Б-2 загальною площею 1209,5 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область, реєстраційний номер 1916090646227, кошти від реалізації майна надійшли на депозитний рахунок приватного виконавця.
08.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва констатовано факт реалізації спірного нерухомого майна на електронних торгах, постановлено зняти арешт, накладений постановою виконавця від 05.06.2020 та зняти інші арешти, крім арештів, накладених на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову з складської будівлі літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м, реєстраційний номер 1916090646227, що належала боржнику - ТОВ «Західенергокомплект».
08.10.2020 приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області Головач О.Р. видано свідоцтво (за реєстровим номером 1166) про право власності ТОВ «У.Г.У.» на майно, а саме: складської будівлі літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв. м, реєстраційний номер 1916090646227, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Київська, 24, про що того ж дня внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, як вказано у позовній заяві, державне майно, яке підлягало поверненню до держави в особі Міністерства оборони України та у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд», незаконно вибуло на користь іншого суб'єкта господарювання як реалізація з прилюдних торгів нерухомого майна, нібито приналежного ТОВ «Західенергокомплект».
Як зазначив прокурор, не зважаючи на неодноразові попередження ДП МОУ «Західвійськбуд» щодо приналежності об'єкта електронних торгів до державної форми власності, рішень, що підтверджують дані обставини, які набрали законної сили, створене незадовго до реалізації такого майна ТОВ «У.Г.У.» знехтувало наявністю таких судових рішень, придбавши це майно на повторному незаконному аукціоні.
Прокурор вважає, що вищевказане свідчить про недобросовісність поведінки відповідача, що зумовило набуття у його приватну власність майна, яке незаконно вибуло із державної власності, сприяючи ТОВ «Західенергокомплект» унеможливити повернення майна на виконання рішення суду.
Таким чином враховуючи наведене, прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області та просить витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «У.Г.У.» у власність держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно - складську будівлю літ.Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916090646227, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Львівський район, Львівська область.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді щодо визначення поняття "інтереси держави" висловлено позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів (пункт 4 мотивувальної частини).
Верховний Суд у справі №804/4585/18 (постанова від 05.11.2019) сформулював правову позицію, відповідно до якої "інтереси держави" є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом; надмірна формалізація поняття "інтереси держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17).
Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під "нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій", у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17).
Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.
На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема: повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 12/2385/18 від 26.05.2020 прийшла до висновку про те, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як вказав прокурор, майно Міністерства оборони України є державною власністю, а порушення інтересів держави полягає у відсутності можливості реалізації правомочностей власника державного майна.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону направлено до МОУ лист від 15.10.2024 № 15-859ВИХ-24 щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, в якому викладено факт порушення інтересів держави та запитано інформацію про вжитті заходи останнім, з метою захисту інтересів держави.
Як зазначено у позовній заяві, відповідь від оборонного відомства на адресу прокуратури не надходила, заходи представницького характеру шляхом пред'явлення позову до суду, спрямованого на поновлення порушених прав та інтересів, Міністерством оборони України не вживаються. Отже, враховуючи бездіяльність Міністерства оборони України щодо захисту інтересів держави, як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах, прокуратура звернулася до суду з метою захисту майнових інтересів держави, оскільки спірне нерухоме майно є власністю держави, а факт його відчуження на користь відповідача порушує майнові інтереси оборонного відомства, а також перешкоджає законному володінню та користуванню належним Міністерству оборони України майном.
21.01.2025 листом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону за вихідним №15-78ВИХ-25, до звернення до суду, повідомлено Міністерство оборони України щодо вжиття заходів реагування прокуратурою, а саме звернення до суду з позовною заявою в інтересах останнього.
При прийнятті рішення Господарський суд Львівської області виходить з наступного.
Згідно із частинами 1-3 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті).
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під час вирішення спору, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20.06.2024 року у справі №910/3320/23.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).
За положеннями частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 17.08.2023 у справі №925/1341/21.
Судовими рішеннями у справі № 914/723/15 установлено факт незаконного вибуття із власності держави спірного нерухомого майна, зобов'язано ТОВ «Західенергокомплект» повернути дане майно до держави в особі Міністерства оборони України та у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд».
У подальшому, зважаючи на різницю в адресі об'єкта нерухомості та його площі, які визначені у наказі Господарського суду Львівської області №914/723/15 (колишня адреса: вул. Л. Українки, 45, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область змінена на вул. Київську, 24 , с. Малехів, Жовківський (на даний час Львівський) район, Львівська область, у зв'язку з проведеними переобмірами та уточненнями площі складська будівля, яка становила 1188,3 кв. м змінена на площу 1209,5 кв. м), боржник (ТОВ «Західенергокомплект») відмовився від повернення державі спірного об'єкта нерухомого майна.
Проте, судовими рішеннями у справі №914/2867/16 установлено, що спірна складська будівля зі зміненими адресою та площею є тією ж, що підлягає поверненню відповідно до рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/723/15.
Судові рішення набрали законної сили, а відтак наведені обставини є преюдиційними та не потребують доказування в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України.
За змістом положень статей 317, 319 ЦК власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не має на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК, зокрема - чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.
Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України).
Слід зазначити, що станом на час проведення електронних торгів в Єдиному державному реєстрі судових рішень знаходились відомості про рішення судів, які набрали законної сили, у справах №914/723/15 та №914/2867/16, та свідчили про приналежність об'єкта нерухомості до державної форми власності. Більше того, станом на той час було відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення у справі № 914/723/15, яким вирішено зобов'язати ТОВ «Західенергокомплект» повернути складську будівлю до власності держави в особі Міністерства оборони України.
В силу наявності судових рішень, якими установлено приналежність спірного нерухомого майна до власності держави, його першочергового незаконного вибуття, а також наявності виконавчого провадження та обов'язку виконання судового рішення, яке набрало законної сили, набувач такого майна проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що це майно належить до майна Міністерства оборони України.
Отже, як вбачається із матеріалів справи, спірне нерухоме майно вибуло з державної власності незаконно та поза волею власника, оскільки державне підприємство, за яким майно було закріплено на праві господарського відання, не вправі було самостійно ним розпоряджатися, а у подальшому не повернуто до власності держави на виконання рішення суду та відчужено на електронних торгах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 та інших.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позов про витребування з чужого незаконного володіння у власність держави нерухомого майна є обґрунтований, підтверджений матеріалами справи, не спростований відповідачем, з огляду на що підлягає задоволенню.
Сплата прокуратурою судового збору підтверджується платіжною інструкцією від 20.12.2024 №1994 на суму 48795,60 грн.
Враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь прокуратури 48795,60 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов слід задовольнити.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «У.Г.У.» (80383, Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вулиця Київська, будинок 24, ідентифікаційний код 43681508) у власність держави в особі Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр.Повітряних сил, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) нерухоме майно - складську будівлю літ. Б-2, загальною площею 1209,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1916090646227, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "У.Г.У." (80383, Львівська область, Жовківський район, село Малехів, вулиця Київська, будинок 24, ідентифікаційний код 43681508) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, місто Львів, вулиця Клепарівська, будинок 20, ідентифікаційний код 38326057) 48795,60 грн витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 08.08.2025.
Суддя Петрашко М.М.