79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
07.08.2025 Справа № 914/1352/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна транспортно-експедиційна компанія», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнол», м. Городок Львівського району Львівської області,
про: стягнення заборгованості у розмірі 693 559,15 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
За участю представників сторін:
позивача: Цимбала І.З. - представник
відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна транспортно-експедиційна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнол» про стягнення заборгованості у розмірі 693 559,15 грн
Ухвалою суду від 30.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 26.06.2025 суд закрив підготовче провадження у справі №914/1352/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.08.2025.
В судовому засіданні 07.08.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що на виконання укладеного Договору перевезення вантажів №28/11/2024/1 від 28.11.2024 ним було здійснено перевезення вантажу на загальну вартість 696 938,65 грн, однак відповідач свій обов'язок щодо оплати за виконані роботи з транспортування вантажів виконав частково в сумі 5019,37 грн Відтак просить суд про стягнення з відповідача 691 919,28 грн основного боргу за Договором перевезення вантажів та 1638,87 грн 3% річних.
У судове засідання представник відповідача не з'явився. Копія ухвали суду від 30.04.2025 було доставлена відповідачу в його електронний кабінет в системі Електронний суд про що сформовано Довідку про доставку електронного листа від 01.05.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, беручи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.
В судовому засіданні 07.08.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2024 року між «Західна транспортно-експедиційна компанія» (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестнол» (Замовник) було укладено Договір перевезення вантажів №28/11/2024/1.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу. Вимоги до транспорту для перевезення певного товару/вантажу можуть визначатись додатками, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 1.2., 2.1. Договору, пункт відправлення, пункт призначення, строки виконання, кількість вантажу, вартість перевезення вказуються у заявках Замовника. Перевізник зобов'язується здійснювати перевезення на підставі заявок Замовника. Заявка повинна містити' наступне: реквізити вантажовідправника і вантажоодержувача; маршрут; термін подачі транспортного засобу для -завантаження' терміни виконання замовлення (уточняється за 48 годин до приїзду на місце вивантаження,-враховуючи ситуацію на кордонах); маса/об'єм вантажу; вартість перевезення.
У п. 3.2.1. Договору визначено, що Замовник зобов'язаний надавати Перевізнику письмову заявку (по факсу, електронною поштою) на перевезення вантажів з визначеним маршрутом перевезення.
В рамках виконання своїх договірних зобов'язань, Замовник подавав Перевізнику, зокрема 13 заявок (замовлень) на перевезення вантажів.
У п. 3.1.1. Договору Сторони погодили, що до обов'язків Перевізника входить, зокрема, на підставі, письмової заявки про-перевезення вантажу, направленої Замовником факсимільним зв'язком (електронною поштою) здійснити перевезення та доставку вантажу з пункту відправлення в пункт призначення в термін вказаний в заявці.
Факт виконання Перевізником перевезень вантажу за відповідними заявками (замовленнями) підтверджується наступними міжнародними товарно-транспортними накладними (СMR);
- № 000333 від 27.01.2025 року (щодо замовлення № 1);
- № 108 від 27.01.2025 року (щодо замовлення № 2);
- № 788929 від 29.01.2025 року (щодо замовлення № 3);
- № 174 від 14.02.2025 року (щодо замовлення № 4);
- № 180 від 15.02.2025 року щодо замовлення №5);
- № 000336 від 27.02.2025 року (щодо замовлення № 6);
- № 243 від 03.03.2025 року (щодо замовлення № 7);
- № 244 від 03.03.2025 року (щодо замовлення № 8);
- № 263 від 09.03.2025 року (щодо замовлення № 9);
- № 270 від 11.03.2025 року (щодо замовлення № 10);
- № 000338 від 11.03.2025 року (щодо замовлення № 11);
- № 733857 від 12.03.2025 року (щодо замовлення № 12);
- № 285 від 13.03.2025 року (щодо замовлення № 13).
Згідно з п. 3.1.9. Договору, Перевізник зобов'язаний надавати Замовнику Акт виконаних робіт, рахунки, СMR, товарно-транспортні та податкові накладні та документи, що супроводжували поставку вантажу, не пізніше ніж за 5 календарних днів для внутрішніх, та до 14 календарних днів для експортних перевезень, здійснених на підставі кожної окремої заявки Замовника.
Для належного оформлення фактів надання Позивачем послуг на користь Відповідача між сторонами було вчинено та двосторонньо підписано, скріплено печатками наступні акти надання послуг: -
- № 171 від 31.01.2025 року на суму 53 688,29 грн;
- № 172 від 31.01.2025 року на суму 51 995,29 грн;
- № 155 від 02.02.2025 року на суму 53 594,17 грн;
- № 226 від 17.02.2025 року на суму 53 126,69 грн
- № 325 від 20.02.2025 року на суму 51 374,05 грн;
- № 326 від 02.03.2025 року на суму 53 344,89 грн;
- № 352 від 07.03.2025 року на суму 51 016,09 грн;
- № 372 від 07.03.2025 року на суму 54 400,49 грн;
- № 373 від 14.03.2025 року на суму 54 474,11трн;
- № 388 від 15.03.2025 року на суму 54 744,47 грн;
- № 427 від 15.03.2025 року на суму 54 722,09 грн;
- № 438 від 17.03.2025 року на суму 57 024;02 грн;
- № 439 від 20.03.2025 року на суму 53 434,00 грн.
Загальна вартість наданих за наведеними актами наданих послуг становить 696 938,65 грн.
У п. 4.1. - 4.3. Договору сторони погодили, що розрахунки між Перевізником і Замовником здійснюються у безготівковій формі, на підставі рахунка та акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника. Вартість перевезення вантажу визначається. у заявках, згідно попередньо узгоджених сторонами цін. Оплата здійснюється протягом 14 банківських днів в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день завантаження, але не раніше ніж від моменту отримання від Перевізника повного комплекту документів, а саме належним чином оформлених двох примірників оригіналів акту виконаних робіт, оригінальні примірники СMR та/або товарно-транспортних накладних на товар, що був доставлений, двох примірників оригінальних заявок, підписаних перевізником та двох примірників оригінальних договорів, якщо послуги з перевезення надавалися вперше.
Як стверджує позивач, в силу існування попередніх господарських операцій за цим же ж Договором, акт наданих послуг № 171 від 31.01.2025 року оплачений частково - на суму 5019, 37 грн (в силу попередніх оплат).
Однак, Відповідач не здійснив оплату товару у встановлений строк внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 691 919,28 грн
Враховуючи відсутність оплати заборгованості за виконані роботи із поставки вантажу позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із матеріально-правовою вимогою про стягнення заборгованості в розмірі 693 559,15 грн, яка включає в себе 691 919,28 грн - основний борг та 1638,87 грн - 3 % річних.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу , надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір с обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.ст. 525 і 526 ЦК України,- зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; при цьому, односторонні відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтею 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу' в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Між Позивачем і Відповідачем виникли правовідносини щодо надання послуг з організації перевезення відправлень, що регулюються також ст.ст. 908, 909, 916-935 ЦК України. 306-316 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
За умовами ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної платті не визначений, стягується розумна плата.
Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено наступне: за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних перевезенням вантажу; підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносамент тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту' його відправлення до пункту його призначення.
Статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено обов'язок сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування
Відповідно д о ст. 610 ЦК України,- порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання і порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч . і с т . 625 ЦК України, - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Факт надання послуг перевезення вантажу позивачем, підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів надання послуг які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача а також міжнародними товарино-транспортними накладними.
Підписання Відповідачем актів надання послуг без зауважень, підтверджує факт приймання належно наданих послуг за Договором та отримання Відповідачем належним чином оформлених первинних і інших документів, у відповідності до вимог Договору.
Підписавши акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), Відповідач погодився, що «сторони претензій одна до одної не мають», що слід розуміти, як відсутність претензій щодо усього обсягу виконаних Позивачем зобов'язань, в тому числі й щодо обсягу наданих документів.
Разом з цим, матеріали справи не містять доказів наявності зауважень з приводу обсягу та змісту наданих документів, за період прострочення грошового зобов'язання.
Разом із цим, всупереч двостороннім домовленостям та умовам Договору, надані Позивачем послуги оплачені Відповідачем лише частково в розмірі 5019,37 грн.
Отже, Позивачем здійснено надання відповідних послуг Відповідачеві, а Відповідачем прийнято такі послуги, що засвічується наявними в матеріалах справи доказами.
Беручи до уваги наведене, та те що строк виконання обов'язку сплати послуг за договором транспортно- експедиційних послуг є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, за таких підстав позовні вимоги про стягнення 691 919,28 грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, дійшов висновку, що такий здійснено арифметично правильно відтак вимога про стягнення 1638,87 грн 3% річних є обґрунтованою та підлягає до задоволення у повному обсязі.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
В матеріалах справи міститься:
Договір про надання правничої допомоги від 21 листопада 2023 року, Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 27 квітня 2025 року, Акт виконаних робіт №1 від 25.07.2025, платіжна інструкція №7116 від 23 липня 2025 року та ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС №1243912 від 22.11.2023 згідно яких вбачається, що всього ТзОВ «ЗТЕК» надано правничої допомоги на суму 30 000,00 грн.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у Постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у Постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Таким чином, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.
Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від ТзОВ «Вестнол» не надходило.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є правомірною, такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відтак, вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі - у розмірі 30 000,00 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 10 403,39 грн, в межах суми сплаченого судового збору.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестнол» (81500, Україна, Львівський р-н, Львівська обл., м. Городок, вул. Івасюка В., 2Г; код ЄДРПОУ 44706355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна транспортно-експедиційна компанія» (79067, м. Львів, вул. Бігова, 17; код ЄДРПОУ 44895976) 691 919,28 грн основного боргу, 1638,87 грн 3% річних, 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір у розмірі 10 403,39 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано 08.08.2025.
Суддя Березяк Н.Є.