Рішення від 08.08.2025 по справі 914/2987/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2025 Справа № 914/2987/24

за позовом: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Київ

до відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Київ

до відповідача-2: ОСОБА_2 , м. Донецьк

до відповідача-3: ОСОБА_3 , м. Донецьк

до відповідача-4: ОСОБА_4 , м. Київ

до відповідача-5: ОСОБА_5 , м. Суми

до відповідача-6: ОСОБА_6 , м Донецьк

до відповідача-7: ОСОБА_7 , м. Донецьк

до відповідача-8: ОСОБА_8 , м. Макіївка, Донецька обл.

до відповідача-9: ОСОБА_9 , м. Біла Церква, Київська обл.

до відповідача-10: ОСОБА_10 , м. Київ

до відповідача-11: ОСОБА_11 , м. Донецьк

до відповідача-12: ОСОБА_12 , м. Макіївка, Донецька обл.

до відповідача-13: ОСОБА_13 , м. Донецьк

до відповідача-14: ОСОБА_14 , м. Покровськ, Донецька обл.

до відповідача-15: ОСОБА_15 , м. Макіївка, Донецька обл.

про відшкодування шкоди

Суддя ОСОБА_16

за участі секретаря ОСОБА_17 .

Від учасників справи:

Від позивача: - ОСОБА_18 - представник;

Від відповідача-10: ОСОБА_19 (в режимі відеоконференції) - представник;

Від інших відповідачів: не з»явилися;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Київ до відповідача-1 ОСОБА_1 , м. Київ, відповідача-2 ОСОБА_2 , м. Донецьк, до відповідача-3 ОСОБА_3 , м. Донецьк, відповідача-4 ОСОБА_4 , м. Київ, відповідача-5: ОСОБА_5 , м. Суми, відповідача-6: ОСОБА_6 , м Донецьк, відповідача-7 ОСОБА_7 , м. Донецьк, відповідача-8: ОСОБА_8 , м. Макіївка, Донецька обл., відповідача-9: ОСОБА_9 , м. Біла Церква, Київська обл., відповідача-10 ОСОБА_10 , м. Київ, до відповідача-11 ОСОБА_11 , м. Донецьк, до відповідача-12 ОСОБА_12 , м. Макіївка, Донецька обл., до відповідача-13 ОСОБА_13 , м. Донецьк, до відповідача-14 ОСОБА_14 , м. Покровськ, Донецька обл., до відповідача-15 ОСОБА_15 , м. Макіївка, Донецька обл. про відшкодування шкоди.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.12.2024 року позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Київ до ОСОБА_1 , м. Київ, ОСОБА_2 , м. Донецьк, ОСОБА_3 , м. Донецьк, ОСОБА_4 , м. Київ, ОСОБА_5 , м. Суми, ОСОБА_6 , м Донецьк, ОСОБА_7 , м. Донецьк, ОСОБА_8 , м. Макіївка, Донецька обл., ОСОБА_9 , м. Біла Церква, Київська обл., ОСОБА_10 , м. Київ, ОСОБА_11 , м. Донецьк, ОСОБА_12 , м. Макіївка, Донецька обл., ОСОБА_13 , м. Донецьк, ОСОБА_14 , м. Покровськ, Донецька обл., ОСОБА_15 , м. Макіївка, Донецька обл. про відшкодування шкоди - залишено без руху. Встановлено позивачу строк у 10 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення таких недоліків, а саме: надати суду докази надсилання позовної заяви з додатками доданих до позовної заяви відповідачам - 4, 10 у справі з описом вкладення на належну юридичну адресу згідно інформації Єдиного державного демографічного реєстру; визначитися щодо відповідачів у справі, з метою належного їх повідомлення, місце реєстрації яких не значиться (відповідачі- 3, 7, 11); зобов'язано позивача, у випадку виправлення зазначених у цій ухвалі недоліків, подання додаткових доказів, невідкладно надіслати відповідні документи відповідачам. Докази такого надіслання надати суду.

30.12.2024 року через систему “Електронний суд» представником позивача подано заяву за вх.№31273/24 про усунення недоліків позовної заяви. Рух справи в ухвалах суду.

Ухвалою суду від 13.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 06.02.2025 року на 10:30 год. Рух справи в ухвалах суду.

Від відповідача-1, відповідача-4, відповідача-5 та відповідача-10 повернулися конверти із зазначенням причини повернення на довідках Укрпошти “за закінченням терміну зберігання». 19.02.2025 року від представника відповідача-10 через систему “Електронний суд» надійшла заява за вх.№4494/25 про вступ представника у справі, в якій представник просить залучити його у справу в якості представника ОСОБА_10 , надати доступ до електронної справи №914/2987/24 та відкласти підготовче засідання на іншу дату та час.

Ухвалою суду від 20.02.2025 року відкладено підготовче засідання на 06.03.2025 року на 14:00 год.

Ухвалою суду від 06.03.2025 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 27.03.2025 на 14:15 год., викликано до суду учасників справи (відповідачів) через оголошення на офіційному веб - сайті судової влади повідомлення про розгляд справ.

В судовому засіданні 30.07.2025 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення суду, яке оголосив 08.08.2025 року.

Аргументи учасників справи

Правова позиція позивача.

Просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 , що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", шкоду (збитки) у розмірі 117 390 437,86 гривень (сто сімнадцять мільйонів триста дев'яносто тисяч чотириста тридцять сім гривень 86 кой.), заподіяну внаслідок проведення кредитних операцій з кредитування ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », (кредитний договір КЛ-8/2014 від 07.02.2014); стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_9 (код2667518833), ОСОБА_10 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 , що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", шкоду (збитки) у розмірі 40 257 770,36 грн. внаслідок прийняття рішень за збитковими операціями з кредитування, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », договір КЛ-004/02/2015 від 04.02.2015; стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 , що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", шкоду (збитки) у розмірі 597 690,18 грн. (п'ятсот дев'яносто сім тисяч шістсот дев'яносто гривень 18 коп.), заподіяну кредиторам Публічного акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_3 " внаслідок прийняття рішень за збитковими операціями з здійснення інвестицій грошових коштів банку в цінні папери українських емітентів, а саме в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 , що діє в інтересах кредиторів Публічного акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", шкоду (збитки) 1 650 586,44 грн. (один мільйон шістсот п'ятдесят тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень 44 коп.), заподіяну кредиторам Публічного акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_3 " внаслідок прийняття рішень за збитковими операціями з здійснення інвестицій грошових коштів банку в цінні папери українських емітентів, а саме в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Правові підстави зазначені у позовній заяві.

Також вважає, що строк позовної давності не пропущено.

Правова позиція відповідача - представника

ОСОБА_21 задоволені позову просить відмовити. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_7 звертаючись із позовом не зазначає, які конкретні норми законодавства, що регулювало діяльність відповідачів під час виконання ними посадових обов'язків, є порушеними, натомість нормативне обґрунтування вимог ФГВФО зводиться до посилання на загальні норми цивільного права, якими передбачена відповідальність за заподіяння шкоди.

З метою обгрунтування безпідставності позовних вимог надає в порядку ст.108 ГПК України подає науковий висновок експерта у галузі права.

Відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 ОСОБА_6 про відшкодування шкоди. В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

При цьому зазначає, що відповідно до інформації наданої Позивачем та оприлюдненої на офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_7 , « 10» березня 2016 року виконавчою дирекцією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення № 034/16 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Рішенням виконавчої дирекції ІНФОРМАЦІЯ_7 № 1126 від 04.07.2016 затверджено акт формування ліквідаційної маси.

Таким чином, станом на 04.07.2016 ІНФОРМАЦІЯ_7 було відомо про те, що розмір вимог кредиторів перевищує розмір активів банку. Отже, перебіг строку позовної давності розпочався 05.07.2016 та відповідно закінчився 05.07.2019.

Обставини, встановлені судом.

На підставі постанови Правління ІНФОРМАЦІЯ_8 від 15 жовтня 2015 р. № 704/БТ «Про віднесення ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (далі - ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Фонд) прийнято рішення від 15 жовтня 2015 р. № 188 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Відповідно до постанови Правління НБУ від 03 грудня 2015 р. № 856 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 грудня 2015р. № 216, «Про початок процедури ліквідації ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та делегування повноважень ліквідатора банку».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 10.03.2016 № 034/16 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у загальній сумі 47 036 501,34 грн. з подальшим внесенням змін №№1-18, згідно з якими сума акцептованих вимог кредиторів становить 220 614 447,52 грн.

У відповідності зі Звітом уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », затвердженим рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 2314 від 12.09.2019 року, розмір незадоволених вимог кредиторів складає 219 659 983,07 грн.

14.11.2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 14151110031035980 про державну реєстрацію припинення ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим.

Відповідно до Статуту ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (в редакції 2013, 2014, 2015 років) органами управління банку є: загальні збори акціонерів, наглядова рада, правління.

Матеріали справи містять договори з головою спостережної (наглядової) ради ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 02.09.2013 року ОСОБА_22 та членами спостережної ради: від 10.11.2014 року ОСОБА_23 , від 10.11.2014 року ОСОБА_24 , від 10.11.2014 року ОСОБА_25 , від 01.07.2015 року ОСОБА_25 .

Належність осіб до керівників (пов'язаних осіб) банку підтверджуються протоколом № 2 позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 10.11.2014 року та № 02 чергових загальних зборів акціонерів ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 24.04.2015 року, протоколами спостережної ради ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », протоколом засідання Кредитного комітету, інформацією, щодо керівників наведеною ІНФОРМАЦІЯ_9 за посиланням, оприлюдненою у відповідності до вимог законодавства: електронні ресурси ІНФОРМАЦІЯ_8 . До таких осіб віднесено:

П.І.Б. пов'язаної особи БанкуСтатус пов'язаної особи Банку

1ОСОБА_1 Голова спостережної (наглядової) ради

2ОСОБА_2 Член спостережної (наглядової) ради

3ОСОБА_3 Член спостережної (наглядової) ради

4ОСОБА_4 Голова правління/Голова кредитного комітету

5ОСОБА_5 Заступник голови правління/член кредитного комітету

6ОСОБА_6 Заступник головного бухгалтера, член правління

7ОСОБА_7 Член правління

8ОСОБА_8 бухгалтера/ член правління/ член кредитного комітету

9ОСОБА_9 Член спостережної (наглядової) ради

10ОСОБА_10 Член спостережної (наглядової) ради

11ОСОБА_11 Член Кредитного комітету

12ОСОБА_12 Член Кредитного комітету

13ОСОБА_13 Член Кредитного комітету

14ОСОБА_14 Член Кредитного комітету

15ОСОБА_15 Член Кредитного комітету

Аналіз руху коштів позичальників, згідно відомостей довідки про інспектування ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », складеної за результатами позапланової перевірки Банку за період діяльності з 05.01.2015 до 04.09.2015, відповідно до розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_10 від 03.09.2015 № 21- 00002/62900, свідчить про непоодинокі випадки обслуговування кредитної заборгованості за рахунок надходжень від кредитних операцій, про пов'язаність посадових осіб Банку з позичальниками та надання переваг третім особам, використання наступної застави в забезпечення зобов'язань за кредитними зобов'язаннями.

Також в неведеній довідці НБУ зазначено: Банк з метою уникнення формування резервів під кредитні ризики та зменшення обсягу негативно класифікованих активів відображав на рахунках дебіторської заборгованості операції, які за своєю економічною суттю є кредитними - відступлення прав вимоги за кредитним операціями з відстроченням платежу на загальну суму 529 154,5 тис. грн.

З огляду на викладене, як підтверджено висновками НБУ, загальний фінансовий стан є незадовільний: якість активів є незадовільною, капіталу недостатньо для покриття кредитних ризиків, рівень платоспроможності є граничним.

Крім того, постановою Правління ІНФОРМАЦІЯ_8 на Голову Правління Банку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення ч. 1 ст. 166-5 КУпАП (порушення пов'язаними з банком особами або іншими особами, які відповідно до закону можуть бути об'єктом перевірки ІНФОРМАЦІЯ_8 , банківського законодавства, нормативно-правових актів ІНФОРМАЦІЯ_8 , крім порушень, зазначених у статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", у тому числі подання недостовірної (неповної) звітності, зокрема, щодо якості активів, проведення операцій із пов'язаними з банком особами, суті операцій, або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку).

Дана Постанова набрала законної сили та не була оскаржена, а адміністративна санкція була сплачена.

На підставі наданих позивачем доказів судом встановлено таке.

Щодо дій та рішень відповідачів стосовно проведення ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ризикових та збиткових кредитних операцій з групою пов'язаних між собою компаній - боржників Банку (надмірна концентрація кредитного ризику)

Що до кредитування ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », кредитний договір КЛ-8/2014 від 07.02.2014 Позичальник - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Сума, списана у збиток внаслідок відчуження заборгованості за кредитним договором 117 390 437,86 грн.

Щодо зв'язків позичальника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »: Засновники ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », за період 31.12.2008 по 25.06.2015: ОСОБА_26 , розмір внеску в статутний фонд: 1 400 грн, ОСОБА_1 , розмір внеску в статутний фонд: 11 200 грн. (власник істотної участі ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та голова спостережної (наглядової) ради ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), ОСОБА_27 , розмір внеску в статутний фонд: 1 400 грн.

ОСОБА_1 перебував у складі засновників ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з 2002 року, також перебував на посаді керівника Товариства за період 12.02.2002 - 03.12.2013 року.

Забезпечення за кредитним договором: застава майнових прав на грошові кошти за договором банківського вкладу ДЗ. 1-2014, належні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у сумі 97 500 000,00 грн. Депозит сформовано за рахунок кредитних коштів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », договір КЛ- 3.2014 від 10.01.2014 та також є забезпеченням за наведеним кредитним договором.

Договір поруки № П-19.2014 від 07.02.2014, укладений між Банком та ОСОБА_28 (директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 »).

Щодо фінансового стану позичальника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

За даними АСКА « ІНФОРМАЦІЯ_11 » наявна інформація щодо фінансової звітності позичальника за 2005-2010 роки та 2014 -2015 роки. За результатами аналізу наявної фінансової звітності встановлено.

За даними показників фінансової звітності за 2008-2010 роки Товариство господарської діяльності не здійснює, валюта балансу коливається в межах 2-3 тис. грн. Доходи відсутні, декларуються лише витрати на оплату праці з відповідними внесками на соціальні заходи у сумі 12-25 тис. грн.

Станом на 01.01.2014 року валюта балансу позичальника становить 0,2 тис. грн. станом на 31.12.2014 - 15 839 929,5 тис. грн.

Найбільші складові активів станом на 31.12.2014: Інші необоротні активи - 15 742 415 тис. грн. (99,9%). Інші оборотні активи - 97 500 тис. грн. (до складу яких включено суму депозиту, що виданий за рахунок кредитних коштів переданий в забезпечення за кредитним договором NoKJl-S.2014 від 07.02.2014 та№КЛ-3.2014 від 10.01.2014. Найбільші складові пасивів: Статутний капітал - 41 тис. грн., додатковий капітал - 15 742 390 тис. грн. ( 99,9%), непокритий збиток - (-212,8) тис. грн.

За результатами діяльності за 2014 рік доходи від основної діяльності відсутні, відображено інші доходи та інші витрати у сумі 10 377,1 тис. грн. (що дорівнює сумі нарахованих відсотків за депозитом та нарахованих відсотків за кредитом відповідно) та інші операційні витрати у сумі 27,5 тис. грн., збиток за результатами діяльності - 27,5 тис. грн.

Станом на 31.12.2015 валюта балансу - 15 840 984,5 тис грн. Найбільші складові активів: інші необоротні активи - 15 742 415 тис. грн. (99,9%). Інші оборотні активи - 97 500 тис. грн. {до складу яких включено суму депозиту, що виданий за рахунок кредитних коштів переданий в забезпечення за кредитним договором №КЛ-8.207Ґ від 07.02.2014 та№КЛ-3.2014 від 10.01.2014).

Рішення про надання кредиту прийнято спостережною (наглядовою) радою (протокол засідання спостережної (наглядової) ради № б/н від 07.02.2014), у складі: голови спостережної (наглядової) ради - ОСОБА_29 , членів спостережної (наглядової) ради ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та правлінням (протокол засідання правління № 03 від 07.02.2014) у складі: голова правління ОСОБА_4 , заступника голови правління, члена правління - ОСОБА_5 , заступника головного бухгалтера, члена правління - ОСОБА_6 , заступника голови правління з питань безпеки та фінансового моніторингу, члена правління - ОСОБА_7 , головного бухгалтера, члена правління - ОСОБА_8 .

Даний актив було відчужено з електронних торгів в ході здійснення ліквідаційної процедури Банку, вартість відчуження склала 3 772,47 грн.

Щодо операції Банку з кредитування ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », кредитний договір KJI-004/02/2015 від 04.02.2015, видано кредитних коштів 119 239 900 грн.

Станом на 26.04.2019 заборгованість за кредитом становить 40 259 026,21 грн., сума, отримана від продажу- 1 255,85 грн. Сума, списана у збиток внаслідок відчуження заборгованості за кредитним договором 40 257 770,36 грн.

Забезпечення за кредитним договором.

Застава акцій простих іменних емітента ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » в кількості 11 842 106 шт., загальною ринковою вартістю 45 000 002,80 грн, номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн., ринкова - 3,80 (свідоцтво про реєстрацію випуску ЦП видане ДКЦПФР № 275/11 від 25.05.2011 код ЦП ISSN: НОМЕР_1 . Цінні папери належать на праві власності ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 ».

Наступна застава майнових прав на грошові кошти за договором банківського вкладу ДЗ-004/02/2015-01 від 10.01.2013, належні ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » у сумі 18 800 000,00 грн. (на підставі рішення кредитного комітету, з 25.09.2015, додатково).

Щодо операції Банку з інвестування в цінні папери - акції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Придбання акцій ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » відображено шляхом перерахування кошів Банком на рахунок № НОМЕР_2 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ». Всього за період 05.12.2014 - 30.06.2015 придбано акцій у загальній сумі 2 968 456,5 грн.

27.02.2019 відображено продаж акцій на відкритих торгах за ціною 237,48 грн., збиток від продажу становить 2 968 219,02 грн.

В обліку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відображено придбання акцій ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в торговий портфель Банку.

Всього станом на 15.10.2015 на рахунку № НОМЕР_3 відображено вартість придбання акцій ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у кількості 124 726 шт., балансовою вартістю 2 968 456,5 грн. (дані звіту ліквідатора), розрахункова вартість 1 акції становить 23,8 грн. за акцію, при номінальній вартості - 1 грн.

24.04.2015 року в обліку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відображено перенесення вартості акцій ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з портфелю на продаж до торгового портфелю (Дт рах. 37395010 Кт рах. 310590001, Дт рах. 30055001 Кт рах. 37395010). 24.04.2015 року відображено продаж акцій на відкритих торгах за ціною 237,48 грн., збиток від продажу становить 2 968 219,02 грн.

Рішенням виконавчої дирекції ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.07.2016 року за №1126 затверджено акт формування ліквідаційної маси ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » станом на 01.02.2016 року в сумі 1 364 765 942,48грн та в ринковій вартості в сумі 84 719 466,95грн.

Також 04 липня 2016 року затверджено Акт формування ліквідаційної маси ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Представник відповідача надав Висновок науково-правової експертизи №10555 з питання притягнення члена наглядової (спостережної) ради до солідарної відповідальності в порядку ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 07 травня 2025 року, складений доцентом, доктором філософії права (кандидат юридичних наук), доцентом кафедри цивільного та трудового права ІНФОРМАЦІЯ_17 , член Науково-консультативної Ради Верховного Суду ОСОБА_30 , яким зроблено такі висновки:

1. З огляду на правову природу та межі повноважень Наглядової (спостережної) ради ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », встановлені Статутом банку, дії її членів не можуть самі по собі бути джерелом завдання шкоди (збитків) Банку. Наглядова рада не здійснює оперативного управління, а виконує виключно функції стратегічного нагляду, надання згоди на укладення певних правочинів та контролю за діяльністю виконавчого органу. Реалізація господарських рішень, укладення та виконання договорів належить до компетенції Правління, яке й несе відповідальність за їх наслідки, як представника юридичної особи. Відтак, у межах передбачених Статутом повноважень, дії Наглядової ради не можуть спричинити шкоду Банку.

1. З урахуванням меж повноважень, визначених Статутом ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а також функціонального призначення Спостережної (наглядової) ради як колективного органу стратегічного контролю та нагляду, у її діях відсутній склад цивільного правопорушення - завдання шкоди Банку. Члени Спостережної ради не є суб'єктами, відповідальними за оперативне управління чи виконання господарських договорів, а тому не можуть нести відповідальність за наслідки рішень, що належать до компетенції виконавчого органу. Відсутність об'єктивної та суб'єктивної сторін (колективної вини) правопорушення, причинного зв'язку між діями Ради та можливими збитками, а також вини в її діях, унеможливлює кваліфікацію поведінки членів цього органу як делікту. Таким чином, у межах реалізації своїх повноважень, дії членів Спостережної ради ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не можуть розглядатися як такі, що містять склад цивільного правопорушення, спрямованого на завдання шкоди Банку.

Суд констатує, що відповідно до 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом та обов'язковим для суду.

Норми права та мотиви суду

Предметом доказування при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними та допустимими доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Вирішуючи спори про стягнення збитків, суди мають передусім з'ясовувати правові підстави покладення на винну особу майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (стаття 623 Цивільного кодексу України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає унаслідок завдання шкоди (глава 82 Цивільного кодексу України).

Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч.1,2 ст.1116 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як убачається зі змісту позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно шкоду, заподіяну ними банку посадовими особами, тобто йдеться про підстави та умови застосування відповідальності членів органів юридичної особи перед юридичною особою.

Зі змісту ч.2 ст. 1116 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Висновок щодо застосування частини другої статті 1166 ЦК України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постановах ІНФОРМАЦІЯ_18 від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18. Спростування вини (у тому числі з підстав вини самого позивача у заподіяній шкоді) є процесуальним обов'язком її заподіювача, тобто відповідача у спорі про відшкодування шкоди.

Відповідачі у межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов'язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також, у свою чергу, навести обставини й доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону України «Про банки і банківську діяльність», зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов'язку вживати своєчасні заходи для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

Так, виходячи із заявлених позивачем предмета та підстав позову, предметом доказування у цій справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є:

- персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання / призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов'язаної з Банком особи;

- факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення, на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

- факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);

- факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування / отримання коштів, передання / отримання майна чи майнових прав);

- факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов'язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);

- збитки Банку від конкретного правочину та їх причини;

- наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою;

- факт недостатності майна Банку.

Згідно із частиною першою статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції спірних правовідносин) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

У відповідності до частини п'ятої статті 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність»" визначено, що банк зобов'язаний з метою управління ризиками утворити постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет; комітет з питань управління активами та пасивами.

За змістом пункту 3 частини першої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент прийняття відповідачами рішення щодо придбання цінних паперів) для цілей цього Закону пов'язаними з банком особами є, зокрема: керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

Подібні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 та від 20.10.2022 у справі № 910/3782/21.

У п.6.20 постанови ВС від 05 лютого 2024 року справа №910/4149/21 зазначено: «У розумінні наведених норм законодавства, на момент прийняття рішення, оформленого протоколом засідання кредитного комітету АТ " ІНФОРМАЦІЯ_19 " №40-1/15 від 02.04.2015, відповідачі діяли як пов'язані з банком особи».

Отже, на осіб, які входять в склад кредитного комітету може бути покладена відповідальність за заподіяння Банку шкоди.

Щодо операції Банку з кредитування ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », кредитний договір KJI-004/02/2015 від 04.02.2015

За результатами діяльності за 2014 рік доходи від основної діяльності відсутні, відображено інші доходи та інші витрати у сумі 10 377,1 тис. грн. (що дорівнює сумі нарахованих відсотків за депозитом та нарахованих відсотків за кредитом відповідно) та інші операційні витрати у сумі 27,5 тис. грн., збиток за результатами діяльності - 27,5 тис. грн.

З наведеного можна дійти до висновку про відсутність господарської діяльності ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » протягом 2014 року.

Станом на 31.12.2015 валюта балансу - 15 840 984,5 тис грн. Найбільші складові активів:

Інші необоротні активи - 15 742 415 тис. грн. (99,9%). Інші оборотні активи - 97 500 тис. грн. {до складу яких включено суму депозиту, що виданий за рахунок кредитних коштів переданий в забезпечення за кредитним договором №КЛ-8.207Ґ від 07.02.2014 та№КЛ-3.2014 від 10.01.2014).

Рішення про надання кредиту прийнято спостережною (наглядовою) радою (протокол засідання спостережної (наглядової) ради № б/н від 07.02.2014), у складі: голови спостережної (наглядової) ради - ОСОБА_29 , членів спостережної (наглядової) ради ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та правлінням (протокол засідання правління № 03 від 07.02.2014) у складі: голова правління ОСОБА_4 , заступника голови правління, члена правління - ОСОБА_5 , заступника головного бухгалтера, члена правління - ОСОБА_6 , заступника голови правління з питань безпеки та фінансового моніторингу, члена правління - ОСОБА_7 , головного бухгалтера, члена правління - ОСОБА_8 .

Відтак операція з кредитування ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (договір КЛ-8/2014 від 07.02.2014) була завідомо збитковою, а тому наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Рішення про надання кредиту прийнято спостережною (наглядовою) радою (протокол засідання спостережної (наглядової) ради № б/н від 07.02.2014), у складі: голови спостережної (наглядової) ради - ОСОБА_29 , членів спостережної (наглядової) ради ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та правлінням (протокол засідання правління № 03 від 07.02.2014) у складі: голова правління ОСОБА_4 , заступника голови правління, члена правління - ОСОБА_5 , заступника головного бухгалтера, члена правління - ОСОБА_6 , заступника голови правління з питань безпеки та фінансового моніторингу, члена правління - ОСОБА_7 , головного бухгалтера, члена правління - ОСОБА_8 .

Таким чином, всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», посадові особи органів управління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ) здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » без належного забезпечення, що призвело до заподіяння Відповідачами шкоди Банку в розмірі 117 390 437,86 грн.

Щодо операції Банку з кредитування ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », кредитний договір KJI-004/02/2015 від 04.02.2015. Видано кредитних коштів 119 239 900 грн.

Станом на 26.04.2019 заборгованість за кредитом становить 40 259 026,21 грн., сума, отримана від продажу- 1 255,85 грн. Сума, списана у збиток внаслідок відчуження заборгованості за кредитним договором 40 257 770,36 грн.

Забезпечення за кредитним договором: застава акцій простих іменних Емітента ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » в кількості 11 842 106 шт., загальною ринковою вартістю 45 000 002,80 грн., номінальна вартість одного ЦП - 0,25 грн., ринкова - 3,80 (свідоцтво про реєстрацію випуску ЦП видане ДКЦПФР № 275/11 від 25.05.2011 код ЦП ISSN: НОМЕР_1 . Цінні папери належать на праві власності ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 ».

Наступна застава майнових прав на грошові кошти за договором банківського вкладу ДЗ-004/02/2015-01 від 10.01.2013, належні ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » у сумі 18 800 000,00 грн. (на підставі рішення кредитного комітету, з 25.09.2015, додатково).

Таким чином, надання кредиту позичальнику ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » є завідомо збитковою операцією, виходячи з наступного: позичальник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » є некредитоспроможним, у останнього відсутні власні джерела для погашення заборгованості за кредитним договором. Обсяг наданих кредитних коштів не відповідає обсягам діяльності позичальника; метою кредитування ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » є проведення розрахунків за цінні папери з іншими контрагентами з подальшим виведенням коштів за межі Банку (перерахування коштів на рахунки в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_20 ») та погашення зобов'язань за кредитами інших позичальників ( в.т.ч. оплата відсотків). Торгівля цінними паперами не відповідає основному виду діяльності ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (оптова торгівля паливом); вартість забезпечення у вигляді цінних паперів (акцій) ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » є завищеною, про що свідчать дані аналізу фінансового стану емітента та звіт про незалежну ретроспективну оцінку цінних паперів, отже, забезпечення не покриває ризик за кредитною операцію.

Забезпечення у вигляді майнових прав на депозит ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 » у сумі 18 800 000,00 грн. є забезпеченням другої черги, та покриває лише ризик за кредитним договором TOB « ІНФОРМАЦІЯ_21 ».

Рішення про надання кредиту ухвалено спостережною (наглядовою) радою (протокол засідання спостережної ради № б/н від 04.02.2015), у складі: голови спостережної (наглядової) ради ОСОБА_1 , членів спостережної (наглядової) ради ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Даний актив було відчужено з електронних торгів вартість відчуження склала лише 1 255,85 грн.

Таким чином, всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», посадові особи органів управління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ) здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » без належного забезпечення, що призвело до заподіяння Відповідачами шкоди Банку в розмірі 40 257 770,36 грн.

Щодо операції Банку з інвестування в цінні папери - акції ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Придбання акцій ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » відображено шляхом перерахування кошів Банком на рахунок № НОМЕР_2 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ». Всього за період 05.12.2014 - 30.06.2015 придбано акцій у загальній сумі 2 968 456,5 грн.

27.02.2019 відображено продаж акцій на відкритих торгах за ціною 237,48 грн., збиток від продажу становить 2 968 219,02 грн. В обліку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відображено придбання акцій ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » в торговий портфель Банку.

Таки чином, придбання акцій ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » відображено шляхом перерахування кошів Банком на рахунок № НОМЕР_2 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_15 » в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_16 ».

Всього станом на 15.10.2015 на рахунку № НОМЕР_3 відображено вартість придбання акцій ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » у кількості 124 726 шт., балансовою вартістю 2 968 456,5 грн. (дані звіту ліквідатора), розрахункова вартість 1 акції становить 23,8 грн. за акцію, при номінальній вартості - 1 грн.

24.04.2015 року в обліку ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відображено перенесення вартості акцій ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » з портфелю на продаж до торгового портфелю (Дт рах. 37395010 Кт рах. 310590001, Дт рах. 30055001 Кт рах. 37395010). 24.04.2015 року відображено продаж акцій на відкритих торгах за ціною 237,48 грн., збиток від продажу становить 2 968 219,02 грн.

Таким чином, всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», посадові особи органів управління ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », будучи керівниками банку: ОСОБА_31 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , внаслідок прийняття рішень за збитковими операціями з здійснення інвестицій грошових коштів банку в цінні папери українських емітентів, а саме в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » нанесено шкоду Банку та кредиторам Публічного акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", у розмірі 597 690,18 грн. Також ОСОБА_31 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 внаслідок прийняття рішень за збитковими операціями з здійснення інвестицій грошових коштів банку в цінні папери українських емітентів, а саме в ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » нанесено шкоду Банку та кредиторам Публічного акціонерного товариства " ІНФОРМАЦІЯ_3 ", в розмірі 1 650 586,44 грн.

Відповідно до частини другої статті 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та / або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Стаття 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачає, що при виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов'язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

У наведених положеннях законодавства закріплені обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов'язки).

У доктрині господарського та корпоративного права зазначається, що тлумачення фідуціарних обов'язків здійснюється через призму дублюючого контролю: 1) регулювання ex-ante - шляхом надання вказівок щодо дій посадових осіб у гнучко визначених фідуціарних обов'язках; 2) регулювання ex-post - дозволяє судам надавати справедливу оцінку щоразу, коли обов'язки потенційно не були виконані належним чином.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку суд також має встановити, чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов'язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували свої повноваження.

Згідно зі статтею 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Подібні висновки щодо застосування статті 92 ЦК України викладені, зокрема, у постановах ІНФОРМАЦІЯ_22 від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 (на які посилається скаржник), та від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18.

Верховний Суд звертає увагу, що при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 29.05.2024 у справі № 910/15260/18 зазначив таке: « 123. У цьому контексті заслуговує на увагу правило ділового рішення (business judgment rule), що сформувалося у доктрині та світовій судовій практиці. За загальним правилом суди не визначають відповідальність директорів за ухвалення ділових рішень, якщо такі рішення не є повністю нерозумними. Ця доктрина судового невтручання відома як "правило ділового рішення": якщо інше не доведено, то директори діяли на підставі достатньої інформації, добросовісно та в інтересах товариства.

Отже, відповідно до правила ділового рішення посадові особи не зобов'язані доводити ефективність прийнятих ділових рішень, а суди зазвичай не входять у питання оцінки їх ефективності. Таке правило пояснюється тим, що судді переважно не володіють достатньою компетенцією та досвідом для оцінки ефективності ухвалених ділових (інвестиційних, підприємницьких) рішень. Крім того, будь-яке бізнес-рішення є ризиковим (це - невід'ємна риса підприємницької діяльності), а також таким, яке ухвалюється в умовах володіння певним обсягом інформації станом на момент ухвалення рішення. При ухваленні рішень інформація про майбутні події є невідомою і може бути лише спрогнозована. Оцінка судом ефективності ділового рішення вже постфактум, за наявності значно більшого обсягу інформації про події, які відбулися після ухвалення рішення, не завжди забезпечує справедливий підхід. Під час судового розгляду, який відбувається, як правило, зі спливом значного періоду часу, навіть розумне ділове рішення може prima facie здатися нерозумним».

Водночас "правило ділового рішення" не захищає очевидно нерозумні, абсурдні рішення, яким немає пояснень, які належним чином не обґрунтовані. Ця позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №911/266/22.

Метою правила ділового рішення, з одного боку, є забезпечення належного управління в товариствах та, з іншого боку, збереження свободи прийняття рішень посадовими особами. Правило слугує засобом захисту від можливості надмірного та неналежного перегляду рішень посадових осіб (менеджменту) товариства.

Правило ділового рішення включене у новий підпринцип V.A.1 Принципів корпоративного управління (Principles of Corporate Governance) G20/OECD від 11.09.2023 Організації економічного співробітництва та розвитку з формулюванням: "Члени правління та керівництво мають бути захищені від судового розгляду, якщо рішення було прийняте добросовісно та з належною процедурною обачністю".

Якщо посадові особи товариства зіштовхуються з ризиком особистої відповідальності за поганий результат ухваленого ними ділового рішення, вони відмовляться від прийняття на себе таких ризиків взагалі, що в цілому негативно вплине на результати діяльності товариства, адже при цьому зменшиться кількість не лише поганих, але й хороших ризикових рішень.

Отже, правило ділового рішення вимагає, щоб посадові особи діяли: 1) на користь корпоративних інтересів; 2) добросовісно (bona fides) та незацікавлено; 3) з? належною обачністю та дбайливістю, приймаючи виважені, свідомі рішення. Правило ділового рішення захищає посадових осіб, які не мають матеріального, особистого інтересу у прийнятому рішенні (тобто за відсутності конфлікту інтересів).

Правило ділового рішення допускає перегляд ділових рішень судами, однак виключно в разі, якщо встановлені обставини доводять, що посадові особи порушили свої обов'язки, особливо якщо мала місце не лише недобросовісність, але й недбалість, порушення фідуціарних обов'язків, у тому числі й непоінформоване прийняття рішень.

Верховний Суд звертає увагу, що надання коштів у кредит є одним із видів банківських послуг (пункт 3 частини третьої статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), що здійснюється у межах звичайної банківської діяльності.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла у найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином.

Разом із тим спростування позивачем відповідної презумпції за одним із критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов'язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов'язаний довести, що він діяв у інтересах товариства.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21, про неврахування яких зазначає скаржник.

З предмету доказування у цій справі, з метою встановлення обставин стосовно того, на підставі яких документів ухвалювалося рішення відповідачами, чи відповідали / або не відповідали такі рішення відповідачів обґрунтованому рівню ризику та / або чи загрожували інтересам банку або кредиторів банку, суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі № 910/12955/20 міститься висновок про те, що встановлення судом обставин, які входять до предмету доказування, в частині прийняття відповідачами спірних рішень та укладання на підставі таких рішень угод/додаткових угод, що, в свою чергу, відповідало або не відповідало обґрунтованому рівню ризику та/або загрожувало інтересам банку або кредиторів банку, можливе не лише з дослідження кредитної документації (справ) боржників за такими договорами.

Як встановлено судом, позивач надав спірні кредитні договори, договори застави, укладені на забезпечення кредитних зобов'язань, договори купівлі-продажу цінних паперів, протоколи засідань кредитного комітету.

Надавши правову оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи, а саме: 1) договорам про надання кредитних коштів та договорам застави на предмет дотримання відповідачами основних принципів кредитування та ризикової діяльності; 2) рішенням членів кредитного комітету, правління та спостережної ради на предмет відповідності прийнятим рішенням відповідачів статтям 92, 1166 ЦК України щодо меж дотримання фідуціарних обов'язків; 3) доказам, що підтверджують негативний стан юридичних осіб - позичальників на момент ухвалення рішень про надання кредитних коштів (аналіз фінансового стану позичальників, документи фінансової звітності позичальників, матеріали перевірки уповноваженої особи; 4) доказам, що підтверджують негативний фінансовий стан емітентів цінних паперів, які були придбані Банком (аналіз фінансового стану емітентів, документи фінансової звітності емітентів цінних паперів, ступінь пов'язаності із Банком емітентів та продавців цінних паперів) суд доходить висновку, що в діях відповідачів має місце склад цивільного правопорушення, а відтак право позивача є порушеним.

Щодо застосування позовної давності у спірних правовідносинах.

Відповідач у відзиві на позов просить застосувати строк позовної давності і відмовити в позові. Зазначає, що судова практика щодо питання з якого моменту починається перебіг позовної давності у спорах за позовами ІНФОРМАЦІЯ_7 про стягнення шкоди в порядку частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є сталою. Верховний Суд неодноразово вказував, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли ІНФОРМАЦІЯ_7 стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.

Станом на момент внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » як юридичної особи (14.11.2019), передбаченої частиною сьомою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" спеціальної позовної давності не існувало, позаяк вказана норма набрала чинності тільки 05.08.2021.

Позивач заперечив сплив строку позовної давності. Зазначив, що «Фактично, деліктні правовідносини, які існували між Банком та відповідачами продовжують існувати станом день розгляду справи та їх обсяг не змінився. Як існував, так і продовжує існувати обов'язок пов'язаних осіб нести відповідальність за завдану шкоду (збитки) Банку та його кредиторам, чиї вимоги залишились не задоволеними за недостатністю майна Банку». Отже, існують триваючі правовідносини. А тому строк позовної давності не пропущений. Позовна давність продовжується через поширення на території України коронавірусу COVID-19.

Щодо строку позовної давності суд зазначає таке.

В силу приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно із частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Слід зауважити, що поширення на ті чи інші відносини спеціальної, а не загальної позовної давності має бути у кожному конкретному випадку обумовлене законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 у справі № 916/1489/22, у контексті спірних правовідносин фактично перед судом постало питання, яка норма (редакція) статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" підлягають застосуванню, а саме на час виникнення спірних правовідносин чи на час звернення з даним позовом до суду.

Так, вказані статті за своєю правовою природою містять як норми матеріального, так і норми процесуального права (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 та від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20).

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Порядок дій позивача, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов'язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою.

Відповідно до правовідносин, у яких бере участь Фонд (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов'язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов'язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду), мають застосовуватись редакції статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 58 Закону «Про банки та банківську діяльність», що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.

У свою чергу, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та Закону «Про банки та банківську діяльність» у частинах, які визначають порядок здійснення процедурних питань, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на день звернення з відповідним позовом.

Так, норми статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі.

Приписами статті 58 Конституції України унормовано, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цими законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп/1997).

Відтак при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення пов'язаними з банком особами дій, що спричинили банку збитки.

У прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказано, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону (п.2). Положення цього Закону щодо виявлення рішень, дій, бездіяльності, якими завдано шкоди (збитків) банку та/або його кредиторам (колишнім кредиторам), осіб, які брали участь у прийнятті таких рішень, вчиненні дій або бездіяльності та/або отримали від них майнову вигоду, а також встановлення розміру заподіяної банку та/або його кредиторам шкоди (збитків) застосовуються до неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст.77 Закону "Про банки і банківську діяльність", процедура ліквідації якого була розпочата до набрання чинності цим Законом (п.3).

Разом з цим, відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

Кошти, стягнуті з пов'язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку.

У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.

Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов'язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

З наведеної норми вбачається, що Фонд або уповноважена особа має право на звернення до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди (збитків), та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку. При цьому кошти, стягнуті з таких осіб, включаються до ліквідаційної маси банку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 було вирішено виключну правову проблему щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Велика Палата вказала, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тобто, Верховний Суд чітко визначив, з якого моменту в даному випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів. Аналогічні висновки містяться також у постановах ІНФОРМАЦІЯ_18 від 07.10.2021 у справі № 910/12803/18, від 08.02.2022 у справі №910/15260/18

Так, відповідно до інформації наданої позивачем та оприлюдненої на офіційному сайті ІНФОРМАЦІЯ_7 , 10 березня 2016 року виконавчою дирекцією ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення № 034/16 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Рішенням виконавчої дирекції ІНФОРМАЦІЯ_7 № 1126 від 04.07.2016 затверджено акт формування ліквідаційної маси.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що станови станом на 04.07.2016 ІНФОРМАЦІЯ_7 було відомо про те, що розмір вимог кредиторів перевищує розмір активів банку.

Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочався 05.07.2016 та відповідно закінчився 05.07.2019.

Позивач звернувся до суду 03.12.2024 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Аргументованих правових підстав поважності пропуску строку позовної давності не навів, відстоював позицію, що строк позовної давності не пропущений, оскільки існують триваючі правовідносини в деліктних зобов'язаннях. Наголошує про продовження строків позовної давності через поширення на території України коронавірусу COVID-19. Однак постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на всій території України з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року установлено карантин. Дія карантину неодноразово продовжувалась. Таким чином, на час закінчення строку звернення до суду, карантин в України не було запроваджено.

Отже, положення частини сьомої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції на день звернення Фонду з даним позовом (згідно з яких Фонд має право звертатися з такими позовами до судів належної юрисдикції (в тому числі іноземних судів) протягом процедури ліквідації банку та протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність)) не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, адже зміни до вказаного закону були прийняті 30.06.2021 (вказана норма набула чинності лише 05.08.2021), тобто через 2 роки після спливу позовної давності щодо стягнення майнових збитків з відповідача у цій справі (за законодавством, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Згідно з висновками ІНФОРМАЦІЯ_23 щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, Корпоративна палата вважає, що позовна давність у спірних правовідносинах сплила 17.02.2018, тобто правовідносини у справі виникли і закінчилися до набрання чинності частини сьомої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції від 30.06.2021 (дата набрання чинності 05.08.2021), а отже, така норма не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими внесені зміни до ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" стосовно права Фонду звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації (абз.3 ч.1 ст.52 Закону) та права Фонду звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди (збитків) протягом трьох років після внесення запису про припинення банку як юридичної особи (спеціальна позовна давність) (ч.7 ст.52 Закону) відносини, які відносяться до предмету цивільно-правового регулювання та виникли до набрання чинності ч.7 ст.52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не регулюють, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи, а також крім випадків, передбачених Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

При дослідженні застосування строку позовної давності судом використано постанову ВС від 04 червня 2024 року у справі №916/3724/21.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу). Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про відмову у задоволені позову.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - ІНФОРМАЦІЯ_24 а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua

Повний текст рішення складено 08.08.2025 року.

Суддя ОСОБА_16