06.08.2025 Справа № 914/886/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Рима Т. Я. за участю секретаря судових засідань Титли О. І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - Міністерство або Позивач),
до відповідача:Львівської міської ради (надалі - Львівська МР або Відповідач),
третя особа 1:Львівська обласна державна адміністрація (надалі - Львівська ОДА або Третя особа-1),
третя особа 2:Державне підприємство Міністерства оборони України «Західвійськбуд» (надалі - ДП МОУ «Західвійськбуд» або Третя особа-2),
третя особа 3:Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова (надалі - КЕВ м. Львова або Третя особа-3),
третя особа 4:Товариство з обмеженою відповідальністю «У.Г.У.» (надалі - ТОВ «У.Г.У.» або Третя особа-4),
про:витребування земельної ділянки.
В судовому засіданні взяли участь представники:
прокурор: Лупійчук Богдана Володимирівна,
позивача:Гудима Вячеслав Орестович,
відповідача:Поліщук Ольга Степанівна,
третьої особи 1:не з'явився,
третьої особи 2:не з'явився,
третьої особи 3: не з'явився,
третьої особи 4:не з'явився.
I. ПРОЦЕДУРИ
1. Прокурор в інтересах держави в особі Міністерства звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Відповідача про витребування земельної ділянки.
2. Ухвалою від 26.03.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
2.1. На стороні Позивача - Львівську ОДА, ДП МОУ «Західвійськбуд» та КЕВ м. Львова.
2.2. На стороні Відповідача - ТОВ «У.Г.У.».
3. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.03.2025 у своїх електронних кабінетах 27.03.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (том 1, а. с. 48-54).
4. Підготовче засідання, призначене на 30.04.2025, не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у Львівській області та повідомленням про замінування будівлі суду. Ухвалою від 30.04.2025 суд призначив підготовче засідання на 15.05.2025.
5. Ухвалою від 15.05.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, встановив Львівській МР строк для подання заперечення на відповідь на відзив та відклав підготовче засідання на 04.06.2025.
6. Ухвалою від 04.06.2025 суд відклав підготовче засідання на 19.06.2025.
7. Ухвалою від 19.06.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі 914/452/25, оскільки матеріали цієї справи дозволяють установити обставини, які входять до предмету доказування.
8. Суд створив усі можливості учасникам справи для висловлення своїх доводів і заперечень, повідомлення усіх відомих їм обставин та подання усіх можливих доказів, вирішив усі подані клопотання, а також виконав решту завдань підготовчого провадження. Зазначене стало підставою для того, що суд ухвалою від 19.06.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.07.2025.
9. Ухвалою від 30.07.2025 суд відклав розгляд справи на 06.08.2025.
10. В судовому засіданні 06.08.2025 суд ухвалив рішення у справі, проголосивши його вступну та резолютивну частини.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція прокурора
11. Земельна ділянка площею 0,4878 га з кадастровим номером 4622785700:03:000:0010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Земельна ділянка площею 0,4878 га), є частиною земельної ділянки загальною площею 3,8491 га, переданої 03.06.1997 у постійне користування військовій частині НОМЕР_1 , правонаступником якої є ДП МОУ «Західвійськбуд». Отже, ця земельна ділянка належить до земель оборони.
12. Чинні судові рішення у справах (№ 914/2733/13, № 914/2895/15, 914/2421/18, № 914/207/18, № 914/640/18, № 914/641/18 та № 444/727/18) підтвердили державну власність на Земельну ділянку площею 0,4878 га та об'єкт нерухомості, що на ній знаходиться. Всупереч цьому Малехівська сільська рада (надалі - Малехівська СР) незаконно прийняла її в комунальну власність та надала в оренду ТОВ «У.Г.У.».
13. Міністерство не передавало (не надавало згоди) спірну земельну ділянку у користування чи власність ані Відповідачу, ані іншим особам, разом з об'єктом нерухомості. Відсутні будь-які документи, що підтверджували б наявність на цій ділянці майна у приватній чи комунальній власності, згоду держави на її передачу іншим особам або припинення права постійного користування.
14. Таким чином, Малехівська СР (правонаступником якої є Львівська МР) без законних підстав розпорядилася земельною ділянкою, яка входить до складу земель оборони.
15. Предметом позову є витребування з чужого незаконного володіння Львівської МР на користь держави в особі Міністерства земельної ділянки площею 0,4878 га з кадастровим номером 4622785700:03:000:0010, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2237704746227, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Львівський район, Львівська область.
16. Підставою позову є порушення права власності держави на Земельну ділянку площею 0,4878 га внаслідок її незаконної передачі у комунальну власність. Правова підстава позову - статті 387 та 388 Цивільного кодексу України.
17. Прокурор зазначив у позові, що зазнав 13' 976,30 грн витрат на оплату судового збору.
Позиція позивача
18. Позивач підтримав заявлені Прокурором вимоги. Доводи Позивача аналогічні аргументам Прокурора.
Заперечення відповідача
19. Оскільки земельна ділянка є комунальною, Прокурор не обґрунтував наявність порушення інтересів держави, не довів бездіяльність компетентного органу та не вказав конкретних прав держави, які були порушені.
20. Львівська МР не є власником спірної земельної ділянки. Право власності на таку зареєстроване за Малехівською СР, а фактичним користувачем є ТОВ «У.Г.У.». Прокурор безпідставно ототожнив правонаступника з власником, ігноруючи те, що право власності або користування виникає лише після державної реєстрації згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України.
21. Позовні вимоги ґрунтуються на посиланні на державний акт 1997 року щодо права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 3,8491 га. Однак спірна ділянка площею 0,4878 га має окремий кадастровий номер і є самостійним об'єктом цивільних прав. Прокурор не надав доказів державної реєстрації права постійного користування саме на цю земельну ділянку, що відповідно до статей 125 і 126 Земельного кодексу України є обов'язковою умовою для набуття і захисту права.
22. Позовні вимоги, що стосуються витребування лише частини сформованої земельної ділянки, не забезпечують ефективного захисту права Позивача, оскільки не відновлюють його в повному обсязі.
23. Спірна земельна ділянка правомірно була передана в оренду ТОВ «У.Г.У.» у зв'язку з набуттям ним права власності на розташовану на ділянці будівлю. Наразі триває судовий розгляд справи про витребування цього нерухомого майна у власність держави. Отже, вимоги про витребування земельної ділянки без урахування результатів цієї справи є передчасними.
Пояснення Львівської ОДА
24. Третя особа-1 не надала пояснень щодо позовної заяви.
Пояснення ДП МОУ "Західвійськбуд"
25. Третя особа-2 підтримала позовні вимоги. ЇЇ аргументи аналогічні аргументам Прокурора.
Пояснення КЕВ м. Львова
26. Третя особа-1 не надала пояснень щодо позовної заяви.
Пояснення ТОВ "У.Г.У."
27. Третя особа на стороні Відповідача не надала пояснень щодо позову.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
28. Суть спору полягає у визначенні правової долі Земельної ділянки площею 0,4878 га. Прокурор указує на незаконність реєстрації права комунальної власності на спірну ділянку Малехівською СР, оскільки ділянка не була позбавлена статусу земель оборони у передбаченому законом порядку.
29. Зважаючи на обставини справи та аргументи учасників справи, для правильного її вирішення суду необхідно встановити:
29.1. Підстави представництва прокурором інтересів держави.
29.2. Правонаступництво Відповідача.
29.3. Правовий режим Земельної ділянки площею 3,8491 га.
29.4. Правомірність реєстрації та розпорядження Земельною ділянкою площею 0,4878 га як комунальною власністю.
29.5. Належність обраного способу захисту.
Підстави представництва прокурором інтересів держави
30. Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у 2 випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
31. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
32. Прокурор зазначив, що порушення інтересів держави в цьому випадку полягає в неправомірному вибутті земельної ділянки оборони із власності держави.
33. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» міністерства є суб'єктами управління об'єктами державної власності.
34. Згідно з підпунктами 105, 107 пункту 4 Положення про Міністерство оброни України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (надалі Положення № 671), Міністерство здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об'єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони; веде облік об'єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони.
35. Спірна земельна ділянка, за твердженням Прокурора, перебуває у постійному користуванні ДП МОУ «Західвійськбуд», яке належить до сфери управління Міністерства. Тому саме Міністерство як суб'єкт управління державним майном є уповноваженою особою у спірних правовідносинах.
36. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (див. пункт 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
37. Невжиття компетентним органом жодних заходів упродовж розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності…), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (див. пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
38. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
39. Прокурор у цій справі звертався до Міністерства листом 15.10.2024 №15-859вих-24 (том 2, а. с. 1-3), в якому повідомив про виявлені порушення інтересів держави та просив надати інформацію про вжитті заходи з метою захисту інтересів держави.
40. У листі від 24.02.2025 № 220/74/вихЗПІ/22 (том 2, а. с. 4-5) Міністерство надало інформацію стосовно спірної земельної ділянки, однак про вжиття будь-яких представницьких заходів не зазначило.
41. Прокурор листом № 15-303вих-25 від 14.03.2025 (том 2, а. с. 6) повідомив Міністерство про звернення в його інтересах до суду з цим позовом.
42. Отже, знаючи про порушення інтересів держави та володіючи обсягом повноважень для належного захисту інтересів держави, Міністерство не вжило необхідних та достатніх заходів реагування. Тому в цьому випадку існують достатні підстави стверджувати про бездіяльність Міністерства щодо захисту інтересів держави.
43. Прокурор подав позов до суду 21.03.2025.
44. Оскільки Прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", суд установив наявність підстав для представництва ним інтересів держави в суді. Це спростовує заперечення Відповідача, що викладені у пункті 19 цього рішення.
Правонаступництво Відповідача
45. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 718-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області" (надалі - Розпорядження № 718-р) Рясне-Малехівську СР включено до складу Львівської ОТГ з адміністративним центром у місті Львові.
46. Ухвалою Львівської МР від 29.12.2020 № 6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади», керуючись, серед іншого, Розпорядженням № 718-р, визнано Львівську МР правонаступником всього майна, прав та обов'язків Малехівської територіальної громади.
47. Ухвалою Львівської МР від 29.12.2020 № 7 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради», враховуючи Розпорядження № 718-р та інші нормативно-правові акти, Малехівську СР припинено шляхом приєднання до Львівської МР.
48. У пункті 1 ухвали від 04.11.2021 № 1575 «Про прийняття у комунальну власність та реєстрацію за Львівською міською радою права комунальної власності на об'єкти нерухомого майна територіальної громади Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, що увійшла до складу Львівської міської територіальної громади» (том 2, а. с. 111-117) Львівська МР ухвалила, зокрема, зареєструвати Львівській міській територіальній громаді в особі Львівської міської ради право комунальної власності на об'єкти нерухомого майна територіальної громади Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, що увійшла до складу Львівської міської територіальної громади, згідно з додатком.
49. Отже, Львівська МР є правонаступником Малехівської СР.
50. У Переліку об'єктів нерухомого майна територіальної громади Малехівської СР, що увійшла до складу Львівської міської територіальної громади (додаток до ухвали Львівської МР від 04.11.2021 № 1575) (том 2, а. с. 113-117), зазначено Земельну ділянку площею 0,4878 га, яка була прийнята у комунальну власність Львівською МР.
51. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність державної реєстрації речового права не свідчить про відсутність самого права. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 зазначено, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
52. Тому саме по собі непроведення Львівською МР державної реєстрації Земельної ділянки площею 0,4878 га не свідчить про відсутність речового права на неї.
53. Цим спростовуються аргументи Відповідача, що викладені у пункті 20 цього рішення.
Правовий режим Земельної ділянки площею 3,8491 га
54. Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких виділяються землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
55. Згідно з частиною 1 статті 77 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Аналогічне визначення земель оборони міститься в статті 1 Закону України «Про використання земель оборони».
56. Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління...
57. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності (частина 2 статті 77 Земельного кодексу України).
58. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
59. Відповідно до Державного акта серії ІІ-ЛВ № 002741 від 03.06.1997 (надалі - Державний акт) (том 1, а. с. 48-50) Військовій частині НОМЕР_1 була передана земельна ділянка площею 3,8491 га у постійне користування для будівництва та експлуатації наявних будівель і споруд. Державний акт виданий на підставі рішення Малехівської сільської ради народних депутатів Жовківського району від 27.12.1996 № 289 та зареєстрований у Книзі записів державних актів за № 150.
60. План зовнішніх меж землекористування, який є додатком до Державного акта, охоплює дві земельні ділянки загальною площею 3,8491 га: перша ділянка площею 2,3806 га та друга ділянку площею 1,4686 га.
61. Дійсність Державного акту оскаржувалась в судовому порядку. Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2019 у справі № 914/2421/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 (том 1, а. с. 126-131), у задоволенні позову відмовлено.
62. Згідно з наказом Міністра оборони України від 29.01.1998 № 27 «Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України» (том 1, а. с. 53-55) було припинено діяльність військової частини НОМЕР_1 (66 управління начальника робіт Львівського територіального інженерно-будівельного управління (м. Львів). Відповідно до додатка № 1 до цього наказу (том 1, а. с. 57-81) усе майно, що перебувало на її балансі, передано до ДП МОУ «Західвійськбуд», яке є правонаступником майнових прав і обов'язків вказаної військової частини.
63. Наказом Міністра оборони України № 84 від 19.03.1999 (том 1, а. с. 82-84) було внесено зміни та доповнення до статуту ДП МОУ «Західвійськбуд», пунктом 3.1 якого визначено, що ДП МОУ «Західвійськбуд» є правонаступником Львівського територіального інженерно-будівельного управління.
64. Таким чином, з огляду на правонаступництво ДП МОУ «Західвійськбуд» щодо майнових прав і обов'язків ВЧ НОМЕР_1 , земельна ділянка площею 3,8491 га перебуває у постійному користуванні Третьої особи-2 та належить до земель оборони.
65. Земельній ділянці площею 3,8491 га не присвоєно кадастровий номер, ділянку не зареєстровано як окремо визначене нерухоме майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
66. Суд не погоджується з аргументами Відповідача, що вказані у пункті 21 цього рішення, з огляду на таке.
67. До набрання чинності Земельним кодексом України земельні відносини регулювались Земельним кодексом УРСР 1990 року, який передбачав безстрокове або тимчасове користування землею (стаття 15).
68. На сьогодні згідно з чинною редакцією статті 126 Земельного кодексу України оформлення права власності або користування земельною ділянкою здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
69. Однак відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, на які право власності або користування виникло до 2004 року, вважаються сформованими навіть у разі відсутності кадастрового номера.
70. Згідно з пунктом 10 статті 281 Прикінцевих та перехідних положень цього закону документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
71. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов'язків щодо такої ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц, від 23.06.2020 у справі №179/1043/16-ц).
Приналежність Земельної ділянки площею 0,4878 га до земель оборони
72. КЕВ м. Львова у листі № 575/3/5833 від 22.10.2024 (том 1, а. с. 47) повідомив, що Земельна ділянка площею 0,4878 га входить у межі земельної ділянки площею 2,3806 га, відведеної ВЧ НОМЕР_1 відповідно до Державного акту.
73. Для підтвердження цієї обставини Прокурор також надав скриншоти з публічної кадастрової карти (том 3, а. с. 32-36).
74. Ще одним свідченням того, що Земельна ділянка площею 0,4878 га є частиною Земельної ділянки площею 3,8491 га, є обставини та докази, що виникли в межах правовідносин, пов'язаних з набуттям у власність ТОВ «Західенергокомплект» будівлі складу площею 1' 188,3 мІ, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу № 18 від 15.09.2003, укладеним з ДП МОУ «Західвійськбуд» (том 2, а. с. 245-247).
75. У зв'язку з необхідністю оформлення прав на земельну ділянку під цим об'єктом ТОВ «Західенергокомплект» 14.01.2004 зверталося до ТОВ «Алвер» із заявою (том 2, а. с. 203) про виготовлення технічної документації на землю.
76. В матеріалах виготовленої у 2004 році технічної документації (том 2, а. с. 196-250, том 3, а. с. 1-31 ) містяться:
76.1. Висновок державної землевпорядної експертизи від 01.09.2004 (том 3, а. с. 16-17), з якого вбачається, що технічна документація розроблялася щодо Земельної ділянки площею 0,4878 га.
76.2. Характеристика (том 2, а. с. 225), у пункті 11 якої вказано Державний акт як документ, що посвідчує право користування Земельної ділянки площею 0,4878 га.
77. У сукупності наведені документи підтверджують, що Земельна ділянка площею 0,4878 га, на якій розташована будівля складу площею 1' 188,3 мІ, є частиною земельної ділянки, що належить ДП МОУ «Західвійськбуд» на підставі Державного акта (Земельної ділянки 3,8491 га).
78. У контексті встановлення належності Земельної ділянки площею 0,4878 га до земель оборони потрібно враховувати подальший розвиток правовідносин, пов'язаних із оформленням прав на цю ділянку, а також судовим переглядом правомірності набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на ній.
79. Рішенням № 6 від 02.05.2004 (том 1, а. с. 88) Малехівська СР затвердила матеріали технічного звіту на Земельну ділянку площею 0,4878 га та вирішила надати її ТОВ «Західенергокомплект» в довгострокову оренду.
80. Розпорядженням № 484 від 19.05.2006 (том 1, а. с. 89) Голова Жовківської районної адміністрації затвердив технічну документацію з інвентаризації Земельної ділянки площею 0,4878 га та передав її в оренду ТОВ «Західенергокомплект» для обслуговування будівлі складу на території Малехівської СР.
81. Договір оренди між Жовківської районною державною адміністрацією та ТОВ «Західенергокомплект» укладено 13.11.2006 (том 1, а. с. 90-95).
82. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2015 у справі № 914/723/15 (том 1, а. с. 108-119) визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.09.2003 року № 18, укладений між ДП МОУ «Західвійськбуд» та ТОВ «Західенергокомплект» щодо відчуження будівлі складу площею 1' 188,3 м2 та зобов'язано ТОВ «Західенергокомплект» повернути будівлю до державної власності в особі Міністерства у господарське відання ДП МОУ «Західвійськбуд».
83. Мотивуючи судове рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що відчуження державного майна (будівлі складу площею 1' 188,3 мІ) здійснено без обов'язкового погодження з уповноваженим органом управління майном - Міністерством, а також без дозволу Фонду державного майна України, що прямо передбачалося чинним на той час Положенням «Про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю», затвердженим наказом ФДМУ №?1477 від 30.07.1999.
84. Постановою від 24.11.2015 Вищий господарський суд України постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.
85. У подальшому, в зв'язку із зміною площі будівлі складу з 1' 188,3 мІ до 1' 209, 5 мІ, Прокурор повторно звертався до суду із вимогами про витребування цієї будівлі. За результатами нового розгляду справи рішенням від 29.10.2019 у справі № 914/2867/16 (том 1, а. с. 171-185) у задоволені позову було відмовлено, оскільки право на спірне майно було захищено у справі № 914/723/15.
86. Розташування на Земельній ділянці площею 0,4878 будівлі, яку за рішенням суду повернуто у державну власність, додатково підтверджує, що спірна ділянка належить до земель оборони. Відповідач цієї обставини не спростовував.
Правомірність реєстрації та розпорядження Земельною ділянкою площею 0,4878 га як комунальною власністю
87. Нормативне регулювання питань розпорядження землями чітко розмежовує повноваження органів місцевого самоврядування та органів державної влади.
88. Органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження щодо управління та розпорядження землями, які належать до комунальної власності територіальних громад. Відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення питань регулювання земельних відносин згідно із законом. Згідно з пунктами «а» та «в» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у сфері земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
89. Разом з тим, земельні ділянки, що належать до земель оборони, не є об'єктами комунальної власності та мають окремий правовий режим. Це прямо встановлено абзацом 3 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України, згідно з яким земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".
90. Відповідно до положень, наведених у Законах України «Про оборону України» та «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Міністерство є уповноваженим державою органом управління військовим майном.
91. Частиною 1 статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» передбачено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.
92. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України (частина 2 статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).
93. Додатково питання передачі земель оборони місцевим органам влади врегульовано Положенням про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483.
94. Відповідно до пунктів 44, 45, 48 цього положення за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Перелік земель, які пропонуються до передачі місцевим органам влади, Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України погоджує з заступниками Міністра оборони України - командувачами видів Збройних Сил України, начальниками управлінь центрального апарату Міністерства оборони України, командуючими військами військових округів, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території яких знаходиться земельна ділянка, і подає на затвердження Міністру оборони України.
95. Ураховуючи правовий режим земель оборонного значення, істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, закріпленими за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі їх у власність або користування третім особам є отримання згоди на це Міністерства оборони України (аналогічний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, постановах Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 924/894/21, від 14.06.2023 у справі № 924/521/21, від 19.02.2025 у справі № 145/564/23).
96. Оскільки Земельна ділянка площею 0,4878 га належить до земель оборони, розпорядження нею потребує згоди уповноваженого органу. В матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка була вилучена в установленому законом порядку за згодою уповноваженої особи із земель оборони та передана Малехівській СР.
97. Попри це, Малехівська СР 20.10.2020 здійснила державну реєстрацію Земельної ділянки площею 0,4878 га у Державному земельному кадастрі (том 1, а. с. 151-158), а 20.11.2020 прийняла Рішення № 9 (том 1, а. с. 97) про державну реєстрацію права комунальної власності на неї та передачу цієї ділянки в оренду ТОВ «У.Г.У».
98. На Земельну ділянку площею 0,4878 га 20.10.2020 відкрито Поземельну книгу (том 1, а. с. 159-170).
99. Малехівська СР та ТОВ «У.Г.У» уклали договір оренди спірної земельної ділянки 20.11.2020 (том 1, а. с. 98-101). Цього ж дня підписали акт приймання передачі згідно з цим договором (том 1, а. с. 102). Відповідно до пункту 3 договору на земельній ділянці розміщений об'єкт нерухомого майна - складська будівля літ. Б-2, загальною площею 1' 209,5 м2, що перебуває у приватній власності ТОВ «У.Г.У.»...
100. Право комунальної власності на Земельну ділянку площею 0,4878 га Малехівська СР зареєструвала 26.11.2020 (том 1, а. с. 236-237) на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 16.06.2013.
101. Проте зазначена в Реєстрі речових прав на нерухоме майно підстава реєстрації права комунальної власності не є підставою для припинення права держави на спірну земельну ділянку.
102. Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: (1) на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; (2) які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
103. Пунктом 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень цього закону встановлено, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, які належать до земель оборони.
104. Таким чином, законодавець чітко виокремив землі оборони як категорію, на яку не поширюється загальний порядок переходу земель у комунальну власність.
105. З огляду на це зазначена у Реєстрі речових прав підстава для реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку не є належною.
106. Важливим є й те, що Відповідач був обізнаний про те, що Земельна ділянка площею 3,8491 га, частиною якої є спірна земельна ділянка, входить до складу земель оборони. Це підтверджується низкою судових рішень, що набрали законної сили, у справах, де відповідачем виступала Малехівська СР. Зокрема, відповідні висновки містяться в постановах:
106.1. Львівського апеляційного господарського суду: від 11.12.2014 у справі № 914/2733/13, від 10.05.2016 у справі № 914/2895/15 (том 1, а. с. 120-125).
106.2. Західного апеляційного господарського суду: від 30.09.2019 у справі № 914/2421/18 (том 1, а. с. 126-131), від 21.07.2020 у справі № 914/207/18 (том 1, а. с. 198), від 13.10.2020 у справі № 914/640/18 (том 1, а. с. 199-206), від 24.06.2021 у справі № 914/641/18 (том 1, а. с. 207-217).
106.3. Верховного Суду: від 04.11.2022 у справі № 444/727/18 (том 1, а. с. 118-223).
107. Крім того, на час проведення державної реєстрації права комунальної власності Земельної ділянки площею 0,4878 га на неї було накладено обтяження (арешт), застосоване ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.08.2016 у справі № 461/5238/16-к (том 1, а. с. 224-225).
108. Таким чином, дії Малехівської СР щодо реєстрації права комунальної власності на Земельну ділянку площею 0,4878 га були вчинені з порушенням вимог чинного законодавства, без належних повноважень і за відсутності визначених законом підстав.
109. З огляду на це, позовні вимоги є обґрунтованими.
110. Суд вважає безпідставними доводи Відповідача про неможливість вирішення питання правового статусу земельної ділянки площею 0,4878 га до завершення розгляду справи №?914/452/25 про витребування майна, що розташоване на ній (див. пункт 23 цього рішення).
111. Витребування земельної ділянки з незаконного володіння є самостійним способом захисту права державної власності та не залежить від правової долі майна, розміщеного на цій ділянці. Наявність об'єкта нерухомості у приватній власності не перешкоджає поверненню землі, що належить державі. Водночас особа, якій належить відповідне майно, має право звернутися до уповноваженого державного органу з питання оформлення права користування земельною ділянкою в порядку, встановленому законодавством.
Належність обраного способу захисту
112. За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
113. За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, у захисті права власника земельної ділянки є необхідність розрізнення цих двох позовів залежно від стану володіння власника земельною ділянкою:
113.1. Негаторний позов використовується тоді, коли власник земельної ділянки не позбавлений фактичного володіння, але йому перешкоджають у реалізації права користування чи управління своєю ділянкою. Тобто, власник залишається власником і має контроль над ділянкою, але зазнає втручання, яке порушує його можливість ефективно користуватися своїм правом власності. Метою негаторного позову є усунення цих перешкод, але не відновлення володіння.
113.2. Віндикаційний позов спрямований на захист у випадку, коли власник втратив фактичне володіння своєю земельною ділянкою. Цей позов подається для того, щоб повернути ділянку з незаконного володіння іншої особи, яка неправомірно нею користується або тримає її у власності. Важливим є те, що віндикаційний позов може бути застосований незалежно від того, чи особа, яка володіє майном, є добросовісним чи недобросовісним набувачем.
114. Прокурор у цій справі звернувся з віндикаційним позовом про витребування на користь держави в особі Міністерства Земельної ділянки площею 0,4878 га із незаконного володіння Львівської МР (правонаступника Малехівської СР).
115. У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
116. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
117. Такі вимоги є неефективними способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить позивачу права володіння його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, зокрема, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив [постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99, 100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38,39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 23 листопада 2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 148-151, 153, 154, 167, 168)).
118. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що вибраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовують, якщо сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах одна з одною, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту (аналогічні висновки викладені у пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
119. Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушено тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц).
120. Підсумовуючи викладене вище, потрібно наголосити, що коли право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146).
121. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
122. Належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України) (аналогічний висновок викладено в п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
123. Предметом цього спору не є визначення долі оренди спірної земельної ділянки, тому безпідставними є заперечення Відповідача в цій частині.
124. Оскільки спірна земельна ділянка могла бути передана у комунальну власність лише за умови надання згоди Міністерства, закон не виключає принципової можливості виникнення на неї права комунальної власності. Це свідчить про те, що держава могла відчужити цю ділянкою у законний спосіб, а тому порушення її прав у даній ситуації не є таким, що апріорі не допускає зміни власника, як це має місце при застосуванні негаторного способу захисту. Оскільки така згода не була надана, а земельна ділянка незаконно перейшла у володіння Львівської МР, Прокурор правомірно звернувся з віндикаційним позовом.
IV. Судові витрати
Розподіл витрат на оплату судового збору
125. Витрати на оплату судового збору покладаються на Відповідача на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Витребувати з незаконного володіння Львівської міської ради (адреса: 79008, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) на користь держави в особі Міністерства оборони України (адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) земельну ділянку площею 0,4878 га з кадастровим номером 4622785700:03:000:0010, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2237704746227, що знаходиться за адресою: вул. Київська, 24, с. Малехів, Львівський район, Львівська область.
3. Стягнути з Львівської міської ради (адреса: 79008, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (адреса: 79007, Львівська область, місто Львів, вулиця Клепарівська, будинок 20; ідентифікаційний код 38326057) 13' 976 (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн 30 коп відшкодування витрат на оплату судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в порядку та строки, які визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу подають безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2025.
Суддя Рим Т.Я.