79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
04.08.2025 Справа № 914/1527/25
За позовом: Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області, с. Добротвір.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", с. Сторожниця Закарпатської області.
про стягнення 30 656, 98 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники учасників справи:
від позивача: Чукаєва Ольга Володимирівна- представник;
від відповідача: не з'явився.
Добротвірська селищна рада Шептицького району Львівської області звернулась в Господарський суд Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" про стягнення заборгованості за договорами поставки від 16.04.2024 № 327 та від 22.07.2024 № 597.
Ухвалою суду від 23.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 16.06.2025.
Ухвалою суду від 16.06.2025 судове засідання відкладено на 04.08.2025.
У судове засідання, яке відбулося 04.08.2025, представник позивача з'явився, просив позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
У судове засідання, яке відбулося 04.08.2025, представник відповідача повторно не з'явився, хоча через систему Електронний суд був належно повідомлений про місце та час розгляду справи, вимоги суду не виконав.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 04.08.2025 справу розглянуто по суті, оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Добротвірська селищна рада Шептицького району Львівської області (надалі позивач, покупець) звернулася в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" (надалі відповідач, постачальник) про стягнення заборгованості за договорами поставки від 16.04.2024 № 327 та від 22.07.2024 № 597.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує що між сторонами було укладено договори поставки згідно з умовами яких постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари (нафтопродукти), а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
На виконання вищевказаних договорів, позивачем здійснено 100 % передоплату, що підтверджується платіжними інструкціями долученими до матеріалів справи. У свою чергу відповідач передав позивачу талони на отримання нафтопродуктів.
Частина талонів, переданих за вищевказаним видатковим накладним, на умовах договорів не була отоварена позивачем протягом строку їх дії та не було отримано палива на загальну суму 27 330, 00 грн, а саме 420 літрів бензину А-95; 100 літрів бензину А-92.
23.01.2025 позивач на поштову адресу відповідача надіслав претензію про повернення коштів, проте кошти за неотоварені талони позивачеві не повернуто.
Оскільки відповідач не виконав умови договорів щодо поставки у повному обсязі придбаного товару або не повернув кошти, відтак вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Крім стягнення основної суми неповернутих коштів за договорами поставки у розмірі 27 330, 00 грн, позивач також просить стягнути 3 % річних у розмірі 224, 63 грн, пені 2 274, 75 грн, 827, 60 грн інфляційних втрат.
Позиція відповідача.
Відповідач участі представника в судових засідання не забезпечив, відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 6 ст. 265 ГК України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Перелік істотних та обов'язкових умов договору поставки (купівлі-продажу) визначено у главі 54 ЦК України.
Як встановлено судом, між Добротвірською селищною радою Червоноградського району Львівської області, тепер - Добротвірська селищна рада Шептицького району Львівської області (надалі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» (надалі постачальником), було укладено договори поставки (надалі договори):
1) договір поставки від 16.04.2024 № 327 (надалі - договір 1);
2) договір поставки від 22.07.2024 № 597 (надалі - договір 2).
Положення договорів, які було укладено між сторонами, є аналогічними, окрім ціни за 1 л бензину - А-92 та А-95 та об'єму поставки.
Згідно з пунктом 1.1-1.2 договорів, постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування товару: ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти (ДК 021:2015:09132000-3 - Бензин), Бензин А-95 (Євро 5), бензин А-92.
Згідно з п.1.3. договору № 327 кількість товару: 3 205 літрів, згідно накладних на товар, а відповідно до договору № 597 кількість товару: 380 літрів, згідно з накладними на товар.
Пункт 1.4. договору № 327 - відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талонами) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442.
Пункт 2.1. договорів встановлює, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Пункт 3.1. договору № 327 - ціна 1 літра товару: згідно з накладними на товар (бензин А-95 - 52, 00 грн/л). Пункт 3.1. договору № 597 встановлює - ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар (бензин А-95 - 53, 90 грн), (бензин А-92 - 52, 62 грн)
Відповідно до пункту 4.1. договорів умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у накладній і дійсна протягом дня її виписки.
Пункт 4.4. договорів встановлює, що постачальник зобов'язується видати довірчі документи та видаткову накладну на товар представнику покупця, за умови надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису, номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника покупця та печаткою покупця та при наявності в нього паспорту.
Згідно з пунктом 5.1. договорів строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (талонів), але не менше 12 місяців.
Місце поставки (передачі) товарів: Львівська область, селище Добротвір (п. 5.2. договорів). Адреса АЗС: Львівська область, с. Гайок, вул. Гайківська, 61 (додаток 2 до договорів).
Судом встановлено, що між сторонами було погоджено всі істотні умови договорів поставки та на виконання умов договорів позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти, а відповідач у свою чергу передав позивачу талони на придбаний товар, а саме на бензин А95, бензин А92.
Зокрема, на виконання умов договорів позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 131 160, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 17.04.2024 № 301, від 07.05.2024 № 374, від 24.07.2024 № 616, від 08.08.2024 № 660, від 27.08.2024 № 699, від 09.09.2024 № 748, від 22.07.2024 № 614.
У свою чергу відповідачем були відпущені скретч-картки (довірчі документи), що не містять строку їх дії, а отже, є підстави вважати їх безстроковими.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абз. 2 п. 3 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Проте, як встановлено судом, відповідач, починаючи з 15.01.2025 припинив виконання зобов'язань по цих договорах, оскільки АЗС постачальника унеможливило відпуск палива позивачеві по скретч-картках, які є підставою для відвантаження палива з АЗС постачальника, у зв'язку з фактичним припиненням роботи автозаправної станції ANP за адресою, що обумовлена сторонами, - вул. Гайківська, 61, с. Гайок, Львівський район, Львівська область. Дане підтверджується актами від 15.01.2025, 17.01.2025 та 12.03.2025.
Зважаючи на це, з 15.01.2025 на момент подання позовної заяви позивач не може отоварити:
1) у межах договору № 327 отримані 20 скретч-карток на бензин А-95, в кількості 300 літрів, вартістю 15 600,0 грн.
2) у межах договору № 597 отримані 10 скретч-карток на бензин А-92, в кількості 100 літрів, вартістю 5 262, 00 грн та 9 скретч-карток на бензин А-95, в кількості 120 літрів, вартістю 6 468, 00 грн.
У силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
Пункт 5.4. договорів встановлює, що талони є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні.
Відповідно до п 5.5. договорів умови постачання товару - самовивезення. покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Згідно з пунктом 6.3. договорів постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України).
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Відтак, судом встановлено, що позивачем було направлено листом від 23.01.2025 №102/04-04-1/25 вимогу про виконання вищезазначених договорів поставки пального - або забезпечити позивачу отримання придбаного, але не відпущеного по скретч-картках, пального, або повернути суму коштів на рахунок позивача, в термін до 03.02.2025, проте відповідач відповіді не надав.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем на рахунок позивача коштів у сумі вартості не отриманого товару за договорами поставки від 16.04.2024 № 327 та 22.07.2024 № 597. Таким чином, вартість оплаченого та неотриманого товару за договорами у розмірі 27 330, 00 грн підтверджена матеріалами справи.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу - 27 330, 00 грн вартості неотриманого товару за договорами поставки від 16.04.2024 № 327 та 22.07.2024 № 597.
Щодо нарахованих позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір передбачено також ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Пунктом 7.2. договорів сторони узгодили відповідальність сторін, та встановили що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цими договорами, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 224, 63 грн, інфляційні втрати в розмірі 827, 60 грн та пеню в розмірі 2 274, 75 грн.
Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені вважає розрахунок правильним, відтак до стягнення з відповідача підлягає 3 % річних в розмірі 224, 63 грн, інфляційні втрати в розмірі 827, 60 грн та пеню в розмірі 2 274, 75 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із викладеного вище, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, що підлягають до задоволення повністю.
Витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» (89421, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Молодіжна, 9 код ЄДРПОУ 44858321) на користь Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області (80411, Львівська область, Шептицький район, селище Добротвір, вул. Івана Франка, буд. 20, код ЄДРПОУ 04374128) суму в розмірі 33 079, 38 грн, з яких:
- 27 330, 00 грн основного боргу,
- 2 274,75 грн пені;
- 224, 63 грн 3 % річних;
- 827, 60 грн інфляціи?них втрат;
- 2 422, 40 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст складено та підписано 08 серпня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.