79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
04.08.2025 Справа № 914/1143/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Українська Компанія", м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарт СМ", с. Ставчани Львівська область,
про стягнення 928 840, 91 грн.
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Амбіцької І.О.
Представники учасників справи: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Велика Українська Компанія" звернулось в Господарський суд Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарт СМ" про стягнення заборгованості за договором поставки від 11.01.2024 № 110124/01П у розмірі 928 840, 91 грн.
Ухвалою від 11.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 12.05.2025.
Ухвалою суду від 12.05.2025 підготовче судове засідання відкладено на 02.06.2025.
Підготовче судове засідання, яке було призначене на 02.06.2025, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді П.Т. Манюка у короткотерміновій відпустці, відтак ухвалою суду від 05.06.2025 підготовче судове засідання призначено на 12.06.2025.
Ухвалою суду від 12.06.2025 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 04.08.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив суд провести розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, у поданому відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, суд вбачає наявність підстав для розгляду справи по суті та прийняття рішення, при цьому, згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Велика Українська Компанія" (надалі позивач, постачальник) звернулось в Господарський суд Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарт СМ" (надалі відповідач, покупець) про стягнення заборгованості за договором поставки від 11.01.2024 № 110124/01П у розмірі 928 840, 91 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 11.01.2024 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 110124/01П (надалі договір).
На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 744 900, 12 грн. Проте, відповідачем було здійснено лише часткову оплату отриманого товару на загальну суму 816 059, 21 грн.
Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку щодо здійснення оплати у повному обсязі, то у нього виникла заборгованість у розмірі 928 840, 91 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення 928 840, 91 грн основного боргу.
Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 50 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
Позиція відповідача.
Відповідач участі представника в судових засіданнях не забезпечив, у відзиві на позовну заяву заперечив існування заборгованості, оскільки така сума між сторонами узгоджена не була, також поданий позивачем до позовної заяви акт звірки не містить підпису відповідача та не відображає вартість товарних залишків.
Щодо витрат на правову допомогу, зазначив, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню, тому що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не є пропорційним до складності справи, так як за своєю категорією вона не є складною.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, проаназізувавши пояснення представників учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи із таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з вимогами статті 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, 11.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Велика Українська Компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» було укладено договір поставки № 110124/01П.
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товар, далі «товар», на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору, найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, вказується в додатку № 1 «специфікація», який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 1.3. договору, вартість договору складається з вартості товарів, придбаних покупцем за даним договором.
Згідно з п. 3.12 договору, право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару і підписання сторонами товаросупровідних документів. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем товарно-транспортної та видаткової накладної.
Пунктом 6.5. договору встановлено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 35 календарних днів з дня поставки товару.
На виконання зобов'язань за договором, Товариством з обмеженою відповідальністю «Велика Українська Компанія» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Трансмарт СМ» товар, згідно з видатковими накладними, копії яких долучено до матеріал позовної заяви:
- від 17.01.2024 № 12 на суму 82 073, 60 грн;
- від 25.01.2024 № 18 на суму 29 234, 80 грн
- від 01.02.2024 № 22 на суму 67 565, 40 грн;
- від 08.02.2024 № 29 на суму 34 801, 60 грн;
- від 15.02.2024 № 34 на суму 40 109, 46 грн;
- від 22.02.2024 № 39 на суму 39 085, 00 грн;
- від 29.02.2024 № 49 на суму 34 060, 60 грн;
- від 07.03.2024 № 55 на суму 18 301, 60 грн;
- від 14.03.2024 № 61 на суму 30 517, 00 грн;
- від 21.03.2024 № 70 на суму 26 424, 00 грн;
- від 28.03.2024 № 77 на суму 41 866, 00 грн;
- від 04.04.2024 № 86 на суму 30 880, 20 грн;
- від 11.04.2024 № 90 на суму 40 847, 00 грн;
- від 18.04.2024 № 96 на суму 13 712, 80 грн;
- від 25.04.2024 № 102 на суму 36 585, 80 грн;
- від 02.05.2024 № 107 на суму 24 896, 80 грн;
- від 09.05.2024 № 112 на суму 32 341, 40 грн;
- від 16.05.2024 № 118 на суму 33 630, 80 грн;
- від 23.05.2024 № 122 на суму 33 158, 20 грн;
- від 30.05.2024 № 129 на суму 31 613, 80 грн;
- від 06.06.2024 № 138 на суму 33 179, 40 грн;
- від 13.06.2024 № 147 на суму 37 157, 60 грн;
- від 20.06.2024 № 155 на суму 45 324, 40 грн;
- від 27.06.2024 № 164 на суму 56 815, 60 грн
- від 04.07.2024 № 170 на суму 92 784, 00 грн;
- від 11.07.2024 № 174 на суму 48 129, 80 грн;
- від 18.07.2024 № 179 на суму 66 363, 80 грн;
- від 25.07.2024 № 187 на суму 21 293, 20 грн;
- від 01.08.2024 № 197 на суму 15 437, 80 грн
- від 08.08.2024 № 202 на суму 34 236, 40 грн;
- від 15.08.2024 № 210 на суму 29 723, 60 грн
- від 22.08.2024 № 218 на суму 55 518, 20 грн;
- від 29.08.2024 № 227 на суму 23 684, 80 грн;
- від 05.09.2024 № 237на суму 36 956, 20 грн;
- від 12.09.2024 № 246 на суму 25 757, 26 грн;
- від 19.09.2024 № 255 на суму 50 027, 40 грн
- від 26.09.2024 № 262 на суму 39 458, 80 грн
- від 03.10.2024 № 272 на суму 22 544, 20 грн;
- від 10.10.2024 № 281 на суму 12 432, 80 грн
- від 17.10.2024 № 291 на суму 20 002, 60 грн;
- від 24.10.2024 № 299 на суму 56 050, 20 грн;
- від 31.10.2024 № 304 на суму 33 400, 80 грн
- від 07.11.2024 № 311 на суму 35 708, 00 грн;
- від 14.11.2024 № 319 на суму 32 907, 00 грн
- від 21.11.2024 № 330 на суму 25 034, 20 грн;
- від 28.11.2024 № 338 на суму 24 581, 20 грн
- від 05.12.2024 № 347 на суму 20 468,80 грн;
- від 12.12.2024 № 358 на суму 28 216, 20 грн.
Отже, судом встановлено, що постачальником було поставлено товар на загальну суму 1 744 900, 12 грн.
Поставлений товар відповідач оплатив частково у сумі 816 059, 21 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями, які було долучено до матеріалів справи:
- від 08.03.2024 № 241 на суму 20 000, 00 грн;
- від 13.03.2024 № 265 на суму 53 000, 00 грн;
- від 21.03.2024 № 422 на суму 30 000, 00 грн;
- від 27.03.2024 № 288 на суму 40 000, 00 грн;
- від 24.04.2024 № 492 на суму 30 000,00 грн;
- від 16.05.2024 № 168 на суму 50 000, 00 грн;
- від 30.05.2024 № 700 на суму 40 000, 00 грн;
- від 06.06.2024 № 294 на суму 24 896, 80 грн;
- від 26.06.2024 № 732 на суму 30 000, 00 грн;
- від 04.07.2024 № 805 на суму 31 614,00 грн;
- від 18.07.2024 № 380 на суму 37 157, 60 грн;
- від 01.08.2024 № 476 на суму 56 815, 60 грн;
- від 08.08.2024 № 855 на суму 34 236, 00 грн;
- від 15.08.2024 № 1068 на суму 35 900, 00 грн;
- від 23.08.2024 № 1113 на суму 50 000, 00 грн;
- від 30.08.2024 № 544 на суму 21 293, 20 грн;
- від 05.09.2024 № 442 на суму 15 437, 80 грн;
- від 13.09.2024 № 1240 на суму 34 236, 40 грн;
- від 19.09.2024 № 1126 на суму 29 723, 60 грн;
- від 30.10.2024 № 1556 на суму 39 458,80 грн;
- від 06.11.2024 № 1622 на суму 22 544, 20 грн,
та угодами про двосторонній залік зустрічних однорідних вимог за договором поставки № 110124/01П від 11.01.2024 року:
- від 23.02.2024 року на суму 5 565, 42 грн;
- від 15.03.2024 року на суму 13 281, 31 грн;
- від 17.04.2024 року на суму 5 855, 43 грн;
- від 16.05.2024 року на суму 6 101, 29 грн;
- від 13.06.2024 року на суму 7 782, 05 грн;
- від 17.07.2024 року на суму 8 623, 85 грн;
- від 20.07.2024 року на суму 11 428, 54 грн;
- від 16.09.2024 року на суму 7 930, 04 грн;
- від 15.10.2024 року на суму 7 609, 98 грн;
- від 13.11.2024 року на суму 7 221, 53 грн;
- від 12.12.2024 року на суму 5 911,52 грн;
- від 14.01.2024 року на суму 2 434, 25 грн.
Суд звертає увагу, що здійснення часткової оплати за отриманий товар додатково підтверджує факт відсутності претензій з боку відповідача щодо обсягів та якості поставленого товару.
Щодо не підписаних відповідачем видаткових накладних від 15.02.2024 № 34, від 05.09.2024 № 237, від 05.12.2024 № 347, суд зазначає наступне.
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.
Відповідно до п. 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з положеннями п. 201.10 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Суд зазначає, що факт поставки партій товару, зазначеного у видаткових накладних від 15.02.2024 № 34, від 05.09.2024 № 237, від 05.12.2024 № 347, підтверджується податковими накладними від 15.02.2024 № 13, від 05.09.2024 № 5, від 15.02.2024 року № 13 та квитанціями про реєстрацію податкових накладних, копії яких додані до позовної заяви.
Окрім цього, суд звертає увагу, що позивачем долучено до позовної заяви акт звірки взаємних розрахунків за період: грудень 2024 року, скріплений електронними цифровими підписами сторін. Відповідно до даного акту звірки станом на 31.12.2024 року заборгованість відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велика Українська Компанія» становить 931 275, 16 грн.
Доводи відповідача про необхідність врахування товарних залишків постачальника у покупця жодними доказами, які б свідчили про їх наявність та вартість, не підтверджені, відтак не можуть бути прийняті судом.
Покупець в порушення умов договору поставки не виконав взяті на себе зобов'язання щодо здійснення оплати у повному обсязі. На момент розгляду справи у суді також не надав доказів сплати заборгованості.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки судом встановлено факт виконання позивачем прийнятих на себе договірних зобов'язань належним чином та у встановлений строк, у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем повної вартості поставленого позивачем товару, відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 928 840, 91 грн вартості поставленого товару, який не оплачений відповідачем, документально підтверджені, обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивачем заявлено про стягнення з відповідача судові витрати, які позивач поніс у зв'язку з розглядом вказаної справи. До вказаної позовної заяви позивачем долучено орієнтований розрахунок судових витрат серед яких витрати на правову допомогу в розмірі 50 000, 00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як зазначено у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу при його зверненні до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості, представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 10.03.2025 № 100325 та платіжну інструкцію від 04.04.2025 № 781 на суму у розмірі 15 000, 00 грн про оплату авансового платежу.
В силу приписів ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зважаючи на заперечення представника відповідача та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником позивача документів, а також їх значення для спору, час витрачений представником на виконання робіт, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача щодо неспівмірності нарахованих позивачем сум.
Враховуючи вищевказане з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а в задоволенні решти вимог заяви позивача слід відмовити.
Витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмарт СМ" (81118, Львівська обл., Львівський район, с. Ставчани, вул. Шевченка, буд. 9А, код ЄДРПОУ 43023513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Українська Компанія" (79070, Львівська обл., м. Львів, пр. Червоної Калини, буд. 47, кв. 123, код ЄДРПОУ 44979191) суму в розмірі 964 987, 00 грн, з яких:
- 928 840, 91 грн заборгованості,
- 11 146, 09 грн судового збору;
- 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 08 серпня 2025 року.
Суддя Манюк П.Т.