вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" липня 2025 р. м. Київ
Справа № 911/1288/25
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Руссова В.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обережною відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ВУД АЛЬЯНС» про стягнення 964 755,59грн, за участі представників від:
позивача - Кєєр О.С. (ордер АН №1665626 від 09.04.2025);
відповідача - не з'явилися
Товариство з обережною відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» (далі - позивач, ТОВ «Енерго Ресурс» Рі Груп») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ВУД АЛЬЯНС» (далі - відповідач, ТОВ «Гуд Вуд Альянс») про стягнення 964 755,59грн, з яких: 838 387,84грн - основний борг; 19 294,41грн - 28% річних за період з 11.03.2025 по 09.04.2025; 21 361,66грн - пеня за період з 11.03.2025 по 09.04.2025; 85 711,68грн - штраф.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається, на не виконання відповідачем зобов'язань за договором від 10.09.2024 №10/09/2024/4-ЕЕ про постачання електричної енергії споживачу в частині оплати поставленої електричної енергії у лютому 2025 року у визначений договором строк (а.с.1-10).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2025 судом відкрито провадження у справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.05.2025 о 14:00, визнано явку сторін обов'язковою, а також встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов (а.с.97-99).
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 29.04.2025 о 20:14, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.101).
Відповідач у справі - ТОВ «Гуд Вуд Альянс», в порушення вимог ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що підтверджується відповіддю від 19.05.2025 №11095688 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС (а.с.102).
Як визначено ч.11 ст.242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала суду, що вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є судовим рішенням.
Копія ухвали від 29.04.2025 направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601148001638, яке повернуто з довідкою від 29.05.2025 відділення поштового зв'язку, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.109-113). При цьому, адреса, за якою направлено відповідне поштове відправлення, відповідає адресі відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як станом на 14.04.2025 (а.с.72), так і станом на 03.06.2025 (а.с.117); іншої адреси відповідач суду не повідомив.
В силу п.п.2, 5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Поряд з цим, абз.2 ч.6 ст.242 ГПК України установлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою: позивачу - наступного робочого дня - 30.04.2025; відповідачу - 29.05.2025 (день складання довідки відділенням поштового зв'язку).
19.05.2025 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу підготовчого засідання, якою з підстав, зазначених в ухвалі від 09.06.2025 (а.с.168-170), підготовче засідання відкладено на 09.06.2025 о 16:45 (а.с.104-105).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.05.2025 відповідача повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 09.06.2025 о 16:45 (а.с.107).
Копія відповідної ухвали направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601149144521, яке повернуто 04.06.2025 з довідкою відділення поштового зв'язку, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.158-160).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2025 судом: відкладено підготовче засідання на 25.06.2025 о 17:00, визнано явку сторін обов'язковою.
Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 10.06.2025 о 13:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.172).
Відповідачу копію вказаної ухвали направлена рекомендованим поштовим відправлення №0601157884550, яке вручено 01.07.2025, що підтверджується повідомленням про вручення такого відправлення.
25.06.2025 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу підготовчого засідання, якими: зобов'язано позивача надати оригінали письмових доказів, які долучені до позовної заяви у копіях - договору з додатками та актів для огляду; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2025 о 16:30 (а.с.177-179).
Оригінали письмових доказів, наданих позивачем у копіях, витребувані судом з власної ініціативи на підставі ч.6 ст.91 ГПК України, що визначає право суду витребувати оригінали доказів, наданих учасником у засвідчених копіях.
Підготовче провадження закрито у відповідності з п.3 ч.1 ст.185 ГПК України, у зв'язку із виконанням завдань підготовчого провадження.
З метою повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті, йому направлено копію ухвали від 25.06.2025 рекомендованим поштовим відправлення №0601163526216, яке вручено 01.07.2025, що підтверджується повідомленням про вручення такого відправлення (а.с.184).
Відповідач правом подати відзив на позов у встановлений судом строк не скористався, заяв про продовження встановленого судом строку не подавав.
Як установлено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
У судовому засіданні 16.07.2025 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити; представник відповідача не з'явився і про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце засідання суду повідомлений шляхом вручення засобами поштового зв'язку копії ухвали від 25.06.2025 (а.с.184).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 02.06.2021 № 897 ТОВ «Енерго Ресурс» Рі Груп» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
Відповідно до заяви-приєднання від 10.09.2024 (далі - заява-приєднання, а.с.23-24) на умовах, запропонованих ТОВ «Енерго Ресурс» Рі Груп» у комерційній пропозиції (далі - комерційна пропозиція, а.с.25-26) 10.09.2024 між ТОВ «Енерго Ресурс» Рі Груп» (далі - постачальник) та ТОВ «Гуд Вуд Альянс» (далі - споживач) укладено договір №10/09/2024/4-ЕЕ про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір; а.с.13-22).
В силу п.1.1 договору постачальник продає активну електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Пунктами 1.2, 1.4 договору передбачено, що: відносини сторін, що є предметом договору, регулюються договором, Законом України «Про ринок електричної енергії», ПРРЕЕ, Кодексом системи розподілу, Кодексом системи передачі, Кодексом системи комерційного обліку; договір не направлений на будь-яке обмеження прав і законних інтересів кожної із сторін вести самостійну господарську і комерційну діяльність; постачальник продає електричну енергію на межі балансової належності електричних мереж споживача на підставі показників розрахункових приладів обліку електричної енергії.
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком №1 до договору (п.2.1 договору).
Як визначено п.2.3 договору, постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Підпунктом 4.1.1 п.4.1 договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до договору.
Строки оплати вартості використаної (купованої) електричної енергії визначаються згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до договору (пп.4.2.3 п.4.2 договору). Кінцевий розрахунок між сторонами здійснюється на підставі акту приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період у строки, визначені в обраній споживачем комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до договору (пп.4.2.8 п.4.2 договору).
Відповідно до пп.4.3.1 п.4.3 договору: обсяг електричної енергії, що має бути поставлений споживачу на кожен розрахунковий період в межах строку дії даного договору, здійснюється за письмовим замовленням споживача, поданим відповідно до п.5.2.1 цього договору; у разі відсутності письмового замовлення обсяг постачання на розрахунковий період визначається постачальником самостійно, у такому випадку відповідальність за небаланс несе споживач.
Згідно пп.5.2.3 п.5.2 договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору та додатків до нього.
На постачальника покладений обов'язок, зокрема, визначений пп.6.2.1 п.6.2 договору, забезпечувати належну якість надання послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору.
За порушення споживачем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків), споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та двадцяти восьми-відсотків річних за весь час прострочення, - пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів додатково штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми простроченого платежу; сплата пені та штрафу не звільняє споживача від обов'язку сплатити прострочену заборгованість постачальнику (п.8.5 договору).
Крім того, п.п.8.8-8.9 договору визначено, що за дострокове розірвання договору з ініціативи споживача, останній сплачує постачальнику штраф у розмірі, зазначеному в додатку №2 до договору; за будь-яке порушення договору споживачем, в тому числі неналежне повідомлення про розірвання договору, останній сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від вартості електричної енергії, спожитої споживачем за останній календарний місяць.
Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору, та набирає чинності з моменту підписання його сторонами та погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком №1 до цього договору, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення (п.12.1 договору).
Заявою-приєднанням передбачено: постачання електричної енергії на об'єкт відповідача за адресою: с. Комарівка, вул. Миру, буд.25 (ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z7104949744184); початок постачання - 11.09.2024.
Відповідно до комерційної пропозиції визначено, що:
оплата заявлених обсягів споживання електричної енергії має бути здійснена споживачем у наступному порядку: 100% фактично спожитого обсягу - до 10 числа місяця, що слідує за місяцем постачання; якщо оплата припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений споживачем в останній робочий день, що передує даті такого платежу;
договір набирає чинності з дати підписання його сторонами; договір діє протягом 1 календарного року з моменту підписання сторонами; у випадку неповідомлення жодної із сторін про припинення дії договору за 1 календарний місяць до закінчення дії договору, договір автоматично пролонгується на той же самий строк та на тих же умовах.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позивач надав акт від 28.02.2025 №346 здачі-приймання електричної енергії за лютий 2025 року, який підписаний сторонами, у обсязі 100,85МВт/год на суму 838 387,84грн (а.с.28).
Для оплати спожитої електричної енергії, як стверджує позивач, ним виставлено відповідачу рахунок на оплату від 28.02.2025 №586 на суму 838 387,84грн (а.с.27).
Відповідно до акту від 31.03.2025 №729 здачі-приймання електричної енергії за березень 2025 року, який підписаний сторонами, відповідачем спожито електричної енергії у обсязі 4,597МВт/год на суму 37 458,18грн (а.с.29). При цьому, як повідомив представник позивача в судовому засіданні, у даній справі вимоги щодо стягнення боргу за спожиту електричну енергію у березні 2025 року у даній справі не заявлені, а відповідний акт наданий на підтвердження правильного нарахування штрафу, який передбачено п.8.9 договору.
Відповідно до претензії від 09.04.2025 б/н позивач вимагав від відповідача сплатити борг за передану електричну енергію у розмірі 838 387,84грн (а.с.30-31).
На підтвердження направлення вказаної претензії відповідачу надано: поштову накладну №0505287770558; опис вкладення до відправлення, прийнятого за такою накладною та фіскальний чек від 09.04.2025 щодо оплати послуг пересилання відправлення (а.с.32).
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач стверджує про наявність у відповідача боргу у розмірі 838 387,84грн за електричну енергію, спожиту у лютому 2025 року.
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити вартість спожитої електричної енергії та застосування відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Заявлені позивачем вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, як установлено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання, зважаючи на наступне.
Як визначено ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу; особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.276 ГК України: розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору; договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
В силу ч.1 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до ч.2 вказаної статті, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником; постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
До одного із обов'язків споживача, що унормовано п.1 ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії», належить обов'язок сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії які затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - Правила №312), послуги з розподілу або передачі електричної енергії оплачуються відповідно до умов договору споживача з електропостачальником або споживачем, або електропостачальником на зазначений у відповідних договорах поточний рахунок оператора системи.
Пунктом 4.7 Правил №312 передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку (пп.3). Аналогічний порядок розрахунків за спожиту електричну енергію визначений сторонами в комерційній пропозиції.
За змістом п.4.8 Правил №312 форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Отже, відповідач мав здійснювати розрахунки за поставлену йому електричну енергію у лютому 2025 року в строк, визначений комерційною пропозицією - до 10 числа місця, що слідує за місяцем постачання, тобто - до 10.03.2025.
Доказів здійснення розрахунків за поставлену у лютому 2025 році електричну енергію, борг за яку становить 838 387,84грн, на момент розгляду справи не надано.
Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач допустив порушення зобов'язань, не здійснивши розрахунок за поставлену електричну енергію у лютому 2025 року.
За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача 838 387,84грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Крім того позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 19 294,41грн - 28% річних за період з 11.03.2025 по 09.04.2025.
В силу ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір процентів, запропонований позивачем у п.8.5 договору, який є договором приєднання, прийнятий відповідачем шляхом подання заяви-приєднання до договору, та становить 28%. Доказів визнання відповідного договору недійсним або його оспорення в частині встановлення розміру процентів не надано.
Оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії, що є грошовим, вимоги позивача щодо сплати відповідачем процентів у розмірі 28% річних є мотивованими.
Враховуючи, що розрахунок процентів є таким, що здійснено позивачем вірно, з урахуванням розміру боргу, періоду прострочення, встановленого договором розміру процентів, вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у повному обсязі, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19 294,41грн - 28% річних за період з 11.03.2025 по 09.04.2025.
Окрім того, позивач, звертаючись з позовом, просив зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування процентів у розмірі 28% річних на суму боргу до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Так, відповідно до ч.10 ст.238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Судом враховано, що наявність судового рішення про стягнення боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє такого зобов'язання боржника, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права здійснювати нарахування процентів, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, за весь час прострочення.
Згідно ч.ч.11, 12 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження»: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, процентів у розмірі 28% річних до моменту повної оплати боргу у розмірі 838 387, 84грн за такою формулою:
Сума 28% річних = С*28:КДР*Д:100,
де: С - сума основного боргу, КДР - кількість днів у році, Д - кількість днів прострочення,
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, проценти у розмірі 28% річних нараховуються на залишок боргу за вказаною формулою.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 21 361,66грн - пені, яка нарахована з 11.03.2025 по 09.04.2025 та 85 711,68грн штрафу.
Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
В силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.ч.2,3 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як визначено ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв'язку з несвоєчасним виконання грошового зобов'язання, встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Розмір пені, встановлений п.8.5 договору, не перевищує максимального розміру пені відповідно до вищевказаних положень законодавства.
Однак, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався на підставі відповідних Указів.
НКРЕКП постановою від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (далі - постанова №332) надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування такими учасниками ринку електричної енергії.
Так, відповідно до пп.14 п.1 постанови №332 визначено: зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. При цьому, повноваження НКРЕКП визначені Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон №1540-VIII), п.1 ч.2 ст.17 якого установлено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання. Аналогічного змісту норма закріплена в Законі України «Про ринок електричної енергії», відповідно до п.4 ч.4 ст.6 якого, Регулятор має право приймати рішення, що є обов'язковими до виконання учасниками ринку.
Як визначено п.1 ч.1 ст.2 Закону №1540-VIII, регулятор, яким є НКРЕКП, здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, розподілу малими системами розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії, агрегації; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності тощо.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №1540-VIII, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Пунктом 3 ч.4 ст.14 Закону №1540-VIII визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно ч.5 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.
Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, у т.ч. шляхом прийняття нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції та є обов'язковими до виконання.
Вказаною постановою №332 регулятор надав настанову щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених відповідними договорами, для всіх учасників ринку електричної енергії. у т.ч. як при застосуванні до позивача штрафних санкцій оператором системи передачі, так і при застосуванні позивачем як електропостачальником штрафних санкцій до споживача, який, в силу п.96 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії», також є учасником ринку електричної енергії, чим досягається баланс інтересів всіх учасників ринку електричної енергії у період воєнного стану для запобігання негативним наслідкам у сфері енергетики.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 зазначено, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам ЦК України та ГК України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
Отже, нарахування 21 361,66грн пені та 85 711,68грн штрафу у період воєнного стану здійснено позивачем неправомірно, тому суд відмовляє у задоволенні відповідних вимог позивача.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 14 471,33грн, понесені позивачем, а також по оплаті заяв про забезпечення позову судовим збором підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, - пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 12 865,23грн - в рахунок відшкодування частини витрат по оплату позову судовим збором - пропорційно розміру задоволених позовних вимог /(838387,84+19 294,41)*1,5:100/; 1 345,96грн - в рахунок відшкодування частини судового збору, сплаченого із заяв про забезпечення позову.
При цьому, визначаючи розмір витрат по оплаті заяв про забезпечення позову, що мають бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача, суд виходив з того, що заява про забезпечення позову, яка надійшла до суду 05.06.2025 (а.с.118 -123), подана позивачем через систему «Електронний суд», тому мала бути оплачена судовим збором відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» - з коефіцієнтом 0,8, що не враховано позивачем, який сплатив судовий збір у розмірі, передбаченому пп.5 п.2 ч.2 ст.4 такого Закону, без урахування вказаного коефіцієнту, - 1514грн (а.с.124). Однак, при покладенні на відповідача витрат по оплаті відповідної заяви судовим збором, суд виходить з того, що така заява мала бути оплачена судовим збором у розмірі 1211,50грн (1*3028*0,5*0,8). При цьому, частина судового збору, яка перерахована позивачем понад встановлений розмір, може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідно до п.1 ч.1 ст.7 згаданого Закону, тому у цій частині відповідні витрати не можуть покладатись на відповідача.
Отже, витрати по оплаті заяв про забезпечення позову суд відшкодовує з урахуванням розміру судового збору, що мав бути сплачений позивачем з урахуванням чинного законодавства, відмови у частині вимог таких заяв, а також частковому задоволенні заявлених вимог, що передбачає відшкодування таких витрат пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ВУД АЛЬЯНС» (ідентифікаційний код 44233552; 08020, Київська обл., Бучанський р-н., с. Комарівка, вул. Миру, буд. 25) на користь Товариства з обережною відповідальністю «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» (ідентифікаційний код 44238503; 08131, Київська обл., Бучанський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Лесі Українки, буд. 26, кв. 117) 838 387,84грн - основного боргу, 19 294,41грн - 28% річних, а також 12 865,23грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором та 1 345,96грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату заяв про вжиття заходів забезпечення позову судовим збором.
Нараховувати 28% річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за такою формулою:
Сума 28% річних = С*28:КДР*Д:100, де:
С - сума основного боргу, КДР - кількість днів у році, Д - кількість днів прострочення.
3. Відмовити у задоволені позову в частині стягнення 21 361,66грн пені та 85 711,68грн штрафу.
4.Повідомити, що докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивач має надати у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.08.2025.
Суддя А.Р. Ейвазова