ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.08.2025Справа № 910/6568/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД"
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про зобов'язання вчинити дії
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", в якому просить суд зобов'язати Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" внести зміни до особового рахунку ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" НОМЕР_1 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 58313,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що списання залізницею з особового рахунку ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 58313,28 грн, як збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування групової відправки, відбулось у зв'язку з договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених цим договором. Враховуючи, що у залізниці були відсутні підстави для нарахування збору за зберігання вантажів при надані послуги накопичення вагонів для відправлення їх груповою відправкою у розмірі 58313,28 грн, то останні підлягають поверненню ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" шляхом внесення змін до особового рахунку.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.05.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6568/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
12.06.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
16.06.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
19.06.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Позиція позивача.
06.03.2020 між ТОВ "Грейнсвард" (замовник) та АТ "Укрзалізниця" (перевізник) шляхом прийняття в цілому пропозиції був укладений договір № 43-41564379/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що підтверджується повідомленням відповідача про укладення договору, в якому відповідач повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача - 8104, платника - НОМЕР_1.
На виконання умов договору відповідно до накладної № 36391803 позивачем було передано до перевезення 20 вагонів у складі однієї групової відправки з додатком відомість вагонів ідентифікація відправки №36391803.
За час накопичення групової відправки № 36391803 станцією Микулинці-Струсів Львівської залізниці позивач нараховано:
- плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 8 417,45 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою № 04120441 та Переліком № 20221210;
- збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 58 313,28 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою № 14020061 та Переліком № 20230215;
- плату за користування вагонами у розмірі 435 991,20 грн з ПДВ, що підтверджується Відомостями №№ 04120018, 04120019, 04120020, Накопичувальною карткою № 14020061 та Переліками № 20221204 та № 20230215.
Звертаючись до суду позовом, позивач зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування збору за зберігання вантажів при надані послуги накопичення вагонів для відправлення їх груповою відправкою, а тому кошти у розмірі 58 313,28 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно).
У відповіді на відзив позивач зазначає, що залізницею не надано документів на підтвердження наявності затримки вагонів відмінної від накопичення групової відправки.
Верховний Суд у справах № 915/305/22, № 915/5/23 фактично дійшов висновку про те, що збір за зберігання не підлягає нарахуванню під час накопичення вагонів.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем позовної даності, то останній зазначив, що оскільки спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов договору, а відтак такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, і тому встановлені ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч.ч. 1-4 ст.315 ГК України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються, а застосовується загальний трьохрічний строк позовної давності, який товариством не пропущено.
Позиція відповідача
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на таке:
- представником ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" (Присяжненко І.І.) підписано без зауважень пам'ятки та акти загальної форми;
- тривалість затримки (простою) вагонів на станції відправлення Микулинці-Струсів під накопиченням в очікуванні оформлення групової відправки, за яку нараховано спірну суму, залежала безпосередньо від вантажовідправника ТОВ "Грейнсвард" та не була обумовлена виключно наявністю договірних відносин з накопичення вагонів на коліях Залізниці;
- збір за зберігання вантажів у вагонах №№95796538, 95796306, 95759320, 95683959, 95532032, 95450847, 95374658, 95352142, 95757282, 95527545, 95829164, 95672150, 95646931, 95696050, 95528113, 95679684, 95297461, 95799334 в сумі 58313,28грн, включений в накопичувальну картку №04120440 від 04.12.2022, яка підписана представником ТОВ позивача Присяжненко І.І. 07.12.2022 із запереченням наступного змісту: "На підставі ЦМ-13/693 від 05.05.2022р. заперечуємо стосовно сплати збору за зберігання вантажу по акту №1715 в розмірі 11449,70грн нарахованого під час дії комендантської години. Визнаємо збір за зберігання вантажу по акту №1715 в розмірі 22899,40грн ";
- добровільна оплата збору за зберігання в розмірі 58313,28грн свідчить про погодження позивачем з наданими послугами та нарахованими платежами за фактично виконану роботу, що не може трактуватися як безпідставно отримані кошти;
- позовна вимога про зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми, яка є фактично відновленням становища, яке існувало до порушення, не є належним способом захисту у спірних правовідносинах (кондикційних);
- на переконання відповідача, з урахуванням вимог ст. ст. 134, 136 Статуту залізниць України, ч.ч. 1-4 ст. 315 ГК України, строк позовної давності по заявленій позивачем вимозі сплив 15.05.2024, а позов подано 23.05.2025, тобто після закінчення строку позовної давності.
06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (замовник) та Акціонерним товариством "Укрзалізниця" (перевізник) шляхом прийняття в цілому пропозиції був укладений договір № 43-41564379/2020-001 про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (скорочено - Договір), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі також - послуг) і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Обов'язки позивача (замовника) визначені у пункті 2.1 договору, а саме, зокрема:
- сплачувати послуги відповідача та інші платежі, належні відповідачу за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг позивача (п. 2.1.4 договору);
- відшкодовувати відповідачу витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від відповідача, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; неподання до накладної документів, необхідних для використання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5 договору);
- у строки, встановлені розд. 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу позивача - підписувати та надавати відповідачу не пізніше двох робочих днів від дня такої його вимоги (п. 2.1.7 договору).
У п.2.3. договору перебачено, що відповідач (перевізник) зобов'язаний:
відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача; надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладення договору в порядку, визначеному в пункті 1.9 договору (підпункт 2.3.3 пункту 2.3 договору);
вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу і надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі; паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами, встановленими в додатку 1-1 до договору через станцію або через один з підрозділів Філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" Залізниці, що вказано у такому зверненні замовника; у разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 договору).
У розділі 4 договору передбачений порядок проведення розрахунків, а саме, зокрема:
- по мірі виконання перевезень та надання послуг, відповідачем відображається в особовому рахунку використання позивачем коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів відповідача за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені (п.4.4 договору);
- щодобово, упродовж періоду виконання договору, відповідач надає позивачу переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання договору за звітну добу (п.4.5 договору);
Пунктом 9.6 договору сторони погодили, що умови Договору мають пріоритет (вищу силу) над іншими правочинами укладеними між Сторонами. У випадку наявності суперечностей між Договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови, встановлені Договором.
Відповідно до п. 12.1 договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Залізницею в повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.
У випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору (пункт 14.1 договору).
Укладений між сторонами договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом містить також спеціальні умови, які передбачені додатком №1-4 до договору (Умови організації накопичення вагонів).
Відповідно до пунктів 1-10 додатку №1-4 на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
Для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
В межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.
На станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику.
Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.
Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом з організації перевезень і накопичення власного рухомого складу (при нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення); за затримку вагонів замовника - платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів; за затримку власних вагонів перевізника - платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та пункту 3.4. договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
Позивачу присвоєно коди: відправника/одержувача - 8104; платника НОМЕР_1 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
На виконання умов договору 03.12.2022 ТОВ "Грейнсвард" відвантажено, а залізницею прийнято до перевезення зі станції відправлення Микулинці-Струсів Львівської залізниці 20 вагонів у складі однієї групової відправки №36391803, що підтверджується відповідною залізничною накладною №36391803 та відомістю вагонів.
За час накопичення групової відправки № 36391803 станцією Микулинці-Струсів Львівської залізниці позивач нараховано:
- плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу у розмірі 8 417,45 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою № 04120441 та Переліком № 20221210;
- збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 58 313,28 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою № 14020061 та Переліком № 20230215;
- плату за користування вагонами у розмірі 435 991,20 грн з ПДВ, що підтверджується Відомостями №№ 04120018, 04120019, 04120020, Накопичувальною карткою № 14020061 та Переліками № 20221204 та № 20230215.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування збору за зберігання вантажів при надані послуги накопичення вагонів для відправлення їх груповою відправкою, а тому кошти у розмірі 58 313,28 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави.
З урахуванням вказаних обставин, позивач просить суд зобов'язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача № НОМЕР_1 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 58 313,28 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Стаття 908 Цивільного кодексу України встановлює, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт" Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.
Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п.3 Статуту).
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, складений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Як встановлено судом вище та не заперечується сторонами, позивачем передано, а відповідачем прийнято до перевезення однією груповою відправкою 20 вагонів за перевізним документом №36391803.
З Переліку № 20230215 від 15.02.2023 вбачається, що станцією Микулинці-Струсів Львівської залізниці на підставі Накопичувальної картки № 14020061 від 15.02.2023 нараховано, зокрема: за зберігання вантажів у вагонах у сумі 58313,28 грн з ПДВ.
Так, збір за зберігання вантажу нараховано відповідачем на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), яким передбачено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил №644, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Суд зазначає, що укладений між сторонами договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком №1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
Так, приписами Додатку 1-4 "Умови накопичення вагонів" встановлено, зокрема: на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (п. 1)
З урахуванням приписів додатку №1-4 до договору та положень самого договору, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування групового відправлення в 20 вагонів, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування групового відправлення, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
У свою чергу, зважаючи на умови додатку № 1-4 до договору (п. 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим додатком.
Так, відповідно до п. 9 додатку № 1-4, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1. додатку № 1-4).
Поряд з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2. додатку № 1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є "затримка з вини замовника".
З наведеного вбачається, що п.9 додатку № 1-4 розділяє такі поняття як "накопичення рухомого складу" та "затримку вагонів перевізника".
При цьому правовідносини з накопичення маршрутного поїзда/групової відправки мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 додатку № 1-4), що водночас є предметом окремої послуги.
Отже, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда/групової відправки у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку №1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
У постанові від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: "накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина ТОВ СП "НІБУЛОН". За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ "Українська залізниця", а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ "Українська залізниця" з метою формування маршрутного потягу".
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 по справі № 915/5/23.
З огляду на зазначені обставини суд вважає, що грошові кошти в сумі 58313,28 грн з ПДВ були безпідставно списані залізницею з особового рахунку позивача як збір за зберігання вантажу поза межами укладеного між сторонами договору, на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть, оскільки інших платежів послуга накопичення вагонів не передбачає.
Подібної правової позиції за аналогічних правовідносин щодо списання збору за зберігання вантажів у вагонах при наданні послуги накопичення вагонів для відправлення їх груповою відправкою дотримуєтеся Північній апеляційний господарський суд у постановах від 23.06.2025 у справі № 910/15441/24, від 23.06.2025 у справі № 910/15444/24.
Частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.
У той самий час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 183/5849/23).
З огляду на те, що списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів в сумі 58313,28 грн як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть, то такі кошти набуті без достатньої правової підстави.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.
Визначаючи предмет позову, як спосіб захисту права чи інтересу, важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за приписами якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
У той же час, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту слід зважати і на його ефективність. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За умовами пункту 7.4 договору, у випадку задоволення грошових вимог замовника, перевізник має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку замовника в якості попередньої оплати.
Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (перевізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.
З огляду на те, що відповідачем безпідставно списана сума грошових коштів з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами спору договору, суд дійшов висновку, що позовна вимога про відображення (відновлення, збільшення) на особовому рахунку НОМЕР_1 коштів у розмірі 58 313,28 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню, як така, що відновить порушене право позивача у даній справі.
Щодо посилання відповідача на те, що представники позивача підписували без зауважень пам'ятки та акти загальної форми та частково з зауваженнями накопичувальну картку, визнавали претензії, то суд зазначає, що оскільки залізниця неправомірно списала з рахунку позивача збір за зберігання вантажу відповідно до пункту 9 Правил при накопиченні вагонів з вантажем для формування групової відправки, то підписання позивачем пам'ятки, актів загальної форми, накопичувальної картки не може позбавити його права на судовий захист при наявності порушеного права.
Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, то суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 315 ГК України, до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Водночас, як встановлено судом вище, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов'язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
Отже, застосування норм ст.315 ГК України (позовів, що випливає з договору перевезення вантажу) та положень глави 83 ЦК України (набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави), зокрема ст.1212 ЦК України (збагачення за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином) одночасно не можливо.
Оскільки спірні грошові кошти фактично були списані не на виконання умов договору, а відтак, такий позов не може бути визнаний як такий, що випливає з перевезення, у зв'язку із чим встановлені ст.ст.134, 136 Статуту залізниць України, ч.ч.1-4 ст.315 ГК України спеціальні строки позовної давності до таких вимог не застосовуються. Натомість, позов поданий в порядку приписів ст.1212 ЦК України до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущений.
Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання відповідача на пропуск строків позовної давності оскільки на день звернення позивача до суду з даним позовом останнім строк позовної давності пропущено не було.
ВИСНОВКИ СУДУ.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" про зобов'язання Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" внести зміни до особового рахунку ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" НОМЕР_1 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 58313,28 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФЕДОРОВА, будинок 32 ЛІТЕРА А, 3-Й ПОВЕРХ, ідентифікаційний код 41564379) НОМЕР_1 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 58313,28 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФЕДОРОВА, будинок 32 ЛІТЕРА А, 3-Й ПОВЕРХ, ідентифікаційний код 41564379) 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 08.08.2025.
Суддя С.О. Турчин