ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2025Справа № 910/7133/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва (04053, Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 89) в інтересах держави в особі Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36) до Приватного підприємства «НИВА» (08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Кулішова, будинок 18-Б) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об'єктом екомережі земельною ділянкою водного фонду,
Представники учасників справи:
прокурор - Воробйов В.В.;
від позивача - Гомоляко О.В.;
від відповідача - Бачинська А.Ю., Левківський С.В.
05.06.2025 в системі «Електронний суд» керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради сформовано позовну заяву до Приватного підприємства "НИВА" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об'єктом екомережі земельною ділянкою водного фонду та 06.06.2025 зазначену заяву передано судді Демидову В.О. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київська міська рада не приймала рішень щодо надання дозволів та передачі будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 (лист Департаменту земельних ресурсів від 04.03.2025 за № 057-2837). Право власності на земельну ділянку у ПП «НИВА» відсутнє, а оголошене володіння майном здійснене шляхом державної реєстрації речового права підлягає скасуванню, оскільки обмежує права власника землі (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій ця нерухомість розташована.
Просив усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об'єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 95б у Шевченківському районі міста Києва, шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.07.2013, індексний номер 4654489, та здійснених на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації прав власності Приватного підприємства «НИВА» (код ЄРДРОУ 25407576) на об'єкт нерухомого майна - нежитлової будівлі площею 296,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 45023880000) за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б (номер запису про право власності: 1971052), з одночасним припиненням права власності Приватному підприємству «НИВА» на нього.
Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі -Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об'єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 95б у Шевченківському районі міста Києва, шляхом закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 296,8 кв.м., розташовану за адресою: м.Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна - 2519596680000, відомості про відкриття якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 18.04.2013 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., індексний номер рішення 1777541.
Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об'єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером: 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 95б у Шевченківському районі міста Києва, шляхом зобов'язання Приватне підприємство «НИВА» знести об'єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю загальною площею 296,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б.
Разом з позовом Шевченківською окружною прокуратурою міста Києва подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 06.06.2025 заяву Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову задоволено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 10.07.25 о 11:35 год.
У судове засідання 10.07.2025 прокурор прибув, представники від особи в інтересах якої звернувся прокурор не прибули, представник відповідача не прибув, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 10.07.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/7133/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.07.2025.
30.07.2025 в системі «Електронний суд» представник ПП «Нива» сформувала клопотання про поновлення строку на подання відзиву, відзив на позову заяву та клопотання про призначення комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи землеустрою.
У судове засідання 31.07.2025 з'явилися прокурор, представники позивача та відповідача, надали пояснення по справі.
У судовому засіданні 31.07.2025 суд на місці постановив відмовити представнику відповідача у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву та відмовити у прийнятті відзиву. Суд на місці постановив у клопотанні про призначенні експертизи відмовити.
Так, на обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання відзиву представник відповідача посилається на те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.06.2025 надійшла відповідачу в особистий кабінет в системі «Електронний суд» 10.06.2025, проте оскільки ПП «НИВА» не має в штаті юриста, він не був обізнаний про наявність справи, а договір з адвокатом про надання правової допомоги укладено лише 28.07.2025.
Згідно з частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч.1, 2 ст.114 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Подання особою клопотання про поновлення процесуального строку не кореспондується з автоматичним поновленням судом такого строку, оскільки клопотання про поновлення процесуального строку, у цьому випадку, для подання відзиву, повинно містити обґрунтування причин його пропуску, поважність яких визначається судом.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким він користується, виходячи із поважності причин пропуску строку.
Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими доказами.
Разом із тим, представником відповідача не наведено жодних об'єктивних обставин, які унеможливили вчасне подання відповідачем відзиву на позов.
Крім того, суд зазначає, що згідно ч.1 ст.181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.
Пунктами 4, 8, 10 ст.182 ГПК України, визначено, що саме у підготовчому засіданні суд, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, питання про призначення експертизи, заяви та клопотання учасників справи.
Згідно з ч.1 ст. 185 ГПК України, у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
Проаналізувавши зазначені норми законодавства, суд зазначає, що клопотання учасників справи про призначення експертизи в суді першої інстанції може бути заявлене лише на стадії підготовчого провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Суд відзначає, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя та завданням господарського судочинства.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з Господарським процесуальним кодексом України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи приписи статті 182 Господарського процесуального кодексу України право на подання клопотання про проведення експертизи може бути реалізовано відповідачем виключно у період підготовчого провадження у справі, оскільки в підготовчих засіданнях якого суд першої інстанції вирішує заяви та клопотання учасників справи, зокрема вирішує питання про призначення експертизи.
Процесуальний строк для подання клопотання про призначення експертизи, передбачений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи та спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").
З огляду на вказане вище у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем без поважних причин пропущено строк на подання клопотання про призначення судової експертизи.
При цьому, клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення з клопотанням про проведення експертизи не заявлялось.
В судовому засіданні 31.07.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території Шевченківського району міста Києва розташована земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003, яка сформована в рамках реалізації Міської цільової програми використання та охорони земель міста Києва. Підставою для формування ділянки є технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, розроблена КП «Київський інститут земельних відносин». Загальна площа земельної ділянки становить 0,0887 га.
Категорія земель землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення код 12.11: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.
Разом з цим, відповідно до відомостей зазначених у листі Департаменту земельних ресурсів (КМДА) від 18.04.2025 № 057-5145, встановлено, що Департаментом опрацьовано технічну Документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та території кадастрового кварталу 88:151 обмеженого вулицею Борщагівською, проспектом Повітрофлотським та залізничними коліями у Шевченківському районі міста Києва (далі Технічна документація із землеустрою), яка була затверджена рішенням Київської міської ради від 30.05.2024 № 587/8553 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель», відповідно до Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 № 3135/3176.
Прокурор зазначає, що на час розгляду Департаментом Технічної документації із землеустрою у її складу було сформовано 18 ділянок, разом з цим, земельна ділянка з кадастровим 8000000000:88:151:0003 не була включена до матеріалів вищезазначеної документації із землеустрою та на затвердження до Київської міської ради не передавалась.
Відповідно до інформації з пояснювальної записки Технічної документації із землеустрою «Земельна ділянка обліковий код 88:151:0016 площею 0,0887 га не підлягає інвентаризації, оскільки на ній розташовані будівлі та споруди, по яких проходить прибрежна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах. Розміщеня будівель і споруд в прибрежних захисних смугах вздовж річок, навколо водойм та на островах не допускається». Згідно із зведеним інвентиризаційним планом земельна ділянка обліковий кож 88:151:0016 позначена як територія із невідповідністю містобудівної документації.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 розташована за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 95б, ділянка має обмеження у використанні, зокрема: санітарні зони, відстані, розриви, зона особливого режиму забудови; охоронна зона навколо (уздовж) об'єкта зв'язку; охоронна зона навколо (уздовж) енергетичної системи; охоронна зона навколо інженерних комунікацій; водоохоронна зона; прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах.
Відповідно до Генерального плану міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, за функціональним призначенням земельна ділянка (обліковий код 88:151:0016) за адресою: місто Київ, Шевченківський район, вулиця Борщагівська, 95б відноситься частково до територій вулиці і доріг, частково до територій зелених насаджень загального користування (існуючи).
Власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 (далі - спірна ділянка) є територіальна громада столиці в особі Київської міської ради в силу норм ст. 83 Земельного кодексу України.
За інформацією Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.03.2025 № 057-2837 міською радою, у тому числі рішення про передачу вказаної земельної ділянки у власність чи користування будь-яким юридичним або фізичним особам не приймались.
Поряд з цим, у 2011 році питання щодо відведення у користування цієї ділянки комерційній структурі було предметом розгляду Київської міської ради. Так, Київрадою за наслідками розгляду клопотання ТОВ «ЮНІФОРМ ББК» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної ділянки 15.12.2011 прийнято рішення № 921/7157 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮНІФОРМ ББК» щодо відведення земельної ділянки на вул. Борщагівська, 95б у Шевченківському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування автомийки, автосалону». Підставою для відмови слугувало те, що земельна ділянка розташована в прибережній захисній смузі річки Либідь.
Також, відповідно до відомостей, зазначених в технічній документації щодо інвентаризації земель на території кадастрового кварталу 88:151 обмеженого вулицею Борщагівською, проспектом Повітрофлотським та залізничними коліями у Шевченківському районі міста Києва, розробленою КП «Київський інститут земельних відносин» на замовлення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у 2020 році, встановлено, що під час обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості) в її межах розташований об'єкт дорожнього сервісу: автомийний комплекс та шиномонтаж.
Наявність на земельній ділянці нерухомого майна також підтверджується оглядом місцевості від 25.04.2025, проведеним в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023102100000057 від 13.04.2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.367 Кримінального кодексу України, про що складено відповідний протокол. Так, в ході огляду установлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:003 розташований об'єкт дорожнього сервісу: автомийний комплекс та шиномонтаж, позаду будівлі протікає річка Либідь, русло якої закріплено бетоном, та знаходиться між підпірними стінками. Фактична відстань від каналу річки Либідь до будівлі, яка розташована зі сторони Індустріального шляхопроводу складає 3 метри, зі сторони Повітрофлотського шляхопроводу складає 5 метрів 10 см, від каналу до середини будівлі складає 4 метри 90 см.
Присутність нерухомого майна на земельній ділянці також засвідчується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Згідно з цими даними, станом на 18.04.2013 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 зареєстрований обєкт нерухомого майна загальною площею 296,8 кв.м, який на даний момент належить на праві власності ПП «Нива», реєстраційний номер обєкта нерухомого майна - 45023880000.
Щодо виникнення права власності на об'єкт нерухомості, який розташований на спірній земельній ділянці, прокурор зазначає, що Господарським судом Харківської області 13.11.2008 у справі № 29/494-08 винесено ухвалу про визнання рішення третейського суду. Зазначеною ухвалою, у тому числі, суд зобов'язав Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» зареєструвати на праві власності нежитлову будівлю загальною площею 296,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 95б за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІФОМ ББК» .
Обставини набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІФОМ ББК» на нежитлову будівлю загальною площею 296,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 95б встановлено постійно діючим Третейським судом при товарній біржі «Санвест» по третейській справі № 54/ПТС-08 від 08.09.2008.
Ухвалюючи рішення щодо визнання права власності на будівлю, суд керувався положеннями статті 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правові наслідки самочинного будівництва.
Таким чином, ТОВ «ЮНІФОМ ББК» здійснено самовільне будівництво споруди на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Поряд з цим, з метою виконання рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2008 у справі № 29/494-08, Комунальним підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна» 31.12.2008 видано реєстраційне посвідчення № 025675 та внесено запис в реєстрову книгу № 185п-200 за зареєстрованим № 9369-П, яке посвідчує, що нежитлова будівля загальною площею 296,8 кв.м розташована за адресою м. Київ, вул. Борщагівська, 95б зареєстрована за ТОВ «ЮНІФОРМ ББК».
ТОВ «ЮНІФОРМ ББК» 18.04.2013 зареєструвало за собою (номер запису про право власності 715331) право власності на нежитлову будівлю загальною площею 296,8 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 95б (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 45023880000).
У подальшому між ТОВ «ЮНІФОРМ ББК» (продавець) та ТОВ «СТОУНГРАД» (покупець) 18.04.2013 укладено договір купівлі-продажу вказаного майна за № 1411.
Товариством «СТОУНГРАД» 18.04.2013 зареєстровано за собою право власності на вказаний об'єкт (номер запису про право власності/довірчої власності: 715513).
Між ТОВ «СТОУНГРАД» (продавець) та ТОВ «ЮНІФОРМ ББК» (покупець) 26.04.2013 укладено договір купівлі-продажу майна за № 1577.
ТОВ «ЮНІФОРМ ББК» 26.04.2013 зареєстровано за собою право власності на вказаний об'єкт (номер запису про право власності/довірчої власності: 821549).
У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна № 3021, укладеного 31.07.2013 між ТОВ «ЮНІФОРМ ББК» та Приватним підприємством «НИВА», в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.07.2013 зареєстровано за ПП «НИВА» право власності на об'єкт нерухомості, за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 95б, та який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 (номер запису про право власності/ довірчої власності: 1971052).
Також згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права прав власності на нерухоме майно 24.11.2021 додано земельну ділянку місця розташування указаного вище майна - кадастровий номер землі 8000000000:88:151:003.
При цьому, Київська міська рада не приймала рішень щодо надання дозволів та передачі будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 (лист Департаменту земельних ресурсів від 04.03.2025 за № 057-2837).
Водночас, з листа Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) від 25.02.2025 за №955/03/18-25 встановлено, що в розпорядженні ДІАМ документів щодо об'єкта будівництва за адресою: вул. Борщагівська, 95б у місті Києві на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 не виявлено.
У листі від 28.02.2025 №073-666 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва зазначив, що не видавав та не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/ будівельних робіт та не приймав в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за цією адресою.
Листом від 03.03.2025 за №055-3407 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомив, що в реєстрі адрес у м. Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у м. Києві, затвердженим Київською міською радою від 22.05.2013 №377/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві», відсутні відомості про документ щодо присвоєння або зміни адреси об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003, зокрема адреси: вул. Борщагівська, 95б в Шевченківському районі м. Києва.
Крім того зазначає, що відповідно до Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04.02.2009 №11 «Про передачу на баланс та закріплення за КП «Плесо» водних об'єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва», річка Либідь передана на баланс комунального підприємства «Плесо», що підтверджує її статус як водного об'єкта.
Згідно з листом Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра від 18.04.2025 за № 01-12/929 Українським державним головним проектно-вишукувальним і науково-дослідним інститутом «Укрводпроект» у 1993 році розроблено паспорт водного об'єкту на річку Либідь.
Водночас спірна земельна ділянка розташована в межах прибрежної захисної смуги вздовж річки Либідь, на яку розповсюджується особливий порядок використання та надання у користування.
За таких обставин вважає, що право власності на земельну ділянку у ПП «НИВА» відсутнє, а оголошене володіння майном здійснене шляхом державної реєстрації речового права підлягає скасуванню, оскільки обмежує права власника землі (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій ця нерухомість розташована. Також підлягають поновленню й права власника землі щодо користування земельною ділянкою шляхом зобов'язання ПП «Нива» знести самочинно збудоване майно.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Києва обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства «НИВА» про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об'єктом екомережі земельною ділянкою водного фонду.
Так, Шевченківською окружною прокуратурою міста Києва до Київської міської ради скеровувався лист від 08.05.2025 про встановлені порушення вимог законодавства, проте Київська міська рада не вжила дієвих заходів щодо відновлення порушених прав територіальної громади.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Шевченківською окружною прокуратурою міста Києва листом від 15.05.2025 за №41-4298ВИХ-25 повідомлено Київську міську раду про звернення до суду з вказаним позовом.
Київська міська рада відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.
За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
За системним тлумаченням Конституції України, ЗК України та норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що територіальні громади, які реалізують право власності через органи, місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землю, яка перебуває у комунальній власності.
Відповідно до статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Києва, суд дійшов висновку про те, що Київська міська рада є представницьким органом територіальної громади міста Києва (в силу ст. 83 ЗК України є володільцем спірної земельної ділянки), уповноваженою діяти від імені територіальної громади та в її інтересах, у тому числі щодо захисту, охорони, збереження та раціонального використання земель комунальної власності
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Отже, єдиною підставою для набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельного кодексу України.
Суд встановив, що Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, не приймала рішень щодо надання дозволів та передачі будь-яким фізичним чи юридичним особам у власність чи користування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003.
Правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
Самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у вказаній нормі ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції від 01.01.2008) дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в т.ч. на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне відповідальність згідно з законодавством.
У статті 24 вказаного Закону передбачено, що для забудови земельної ділянки необхідно мати правовстановлюючі документи на землю та затверджену проектну документацію.
Разом з тим, з листа Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) від 25.02.2025 за №955/03/18-25 встановлено, що в розпорядженні ДІАМ документів щодо об'єкта будівництва за адресою: вул. Борщагівська, 95б у місті Києві на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 не виявлено.
У листі від 28.02.2025 №073-666 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва зазначив, що не видавав та не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/ будівельних робіт та не приймав в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за цією адресою.
Листом від 03.03.2025 за №055-3407 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомив, що в реєстрі адрес у м. Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у м. Києві, затвердженим Київською міською радою від 22.05.2013 №377/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві», відсутні відомості про документ щодо присвоєння або зміни адреси об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003, зокрема адреси: вул. Борщагівська, 95б в Шевченківському районі м. Києва.
Статтею 22 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції від 01.01.2008) визначено, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
З огляду на зазначене, будівництво на спірній земельній ділянці проведено за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, тобто в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України та ст. 29 Закону України «Про планування та забудову території» є самочинним будівництвом.
З огляду на викладене самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
Розміщення будь-якою особою споруди на земельній ділянці комунальної форми власності за відсутності документів, які підтверджують право користування такою земельною ділянкою, не можна визнати законним (див. постанову Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 918/633/16).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 914/2847/23.
В постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2225цс16 міститься висновок про те, що стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Статус об'єкта самочинного будівництва виключає перехід до його нового власника права користування земельною ділянкою під таким об'єктом за правилами статті 120 ЗК України, позаяк в силу вимог частини 2 статті 376 ЦК України навіть попередній користувач земельної ділянки, будучи водночас забудовником і відчужувачем об'єкта самочинного будівництва на користь відповідачів, не міг набути та не набув права власності на такий об'єкт.
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об'єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року в справі № 916/1174/22 зазначено про те, що не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.
Рішення третейського суду не могло та не може бути підставою виникнення у будь-якої особи права власності на нерухоме майно, тим більше на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді.
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності немає.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №910/7987/22.
Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20, пункти 64, 71, 74), реєстрація права власності на будівлю, здійснена на підставі рішення третейського суду, є неправомірною; рішення суду, третейського суду не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі, незалежно від того, чи було таке рішення згодом оскаржене і скасоване; наявність рішення третейського суду само по собі не свідчить про добросовісне набуття спірного майна.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із приписами статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Верховний Суд у постанові від 19.04.2023 року № 904/7803/21 дійшов наступних висновків: «Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), колегія дійшла висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об'єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об'єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб'єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об'єкт».
Частиною 4 статті 376 ЦК України передбачено, що в разі якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно зі статтею 212 ЦК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Згідно постанови від 13 березня 2024 року у справі № 915/1439/21 Верховний Суд виснував, що належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Крім того, статус об'єкта самочинного будівництва виключає перехід до його нового власника права користування земельною ділянкою під таким об'єктом за правилами статті 120 ЗК України, позаяк в силу вимог частини 2 статті 376 ЦК України навіть попередній користувач земельної ділянки, будучи водночас забудовником і відчужувачем об'єкта самочинного будівництва на користь відповідачів, не міг набути та не набув права власності на такий об'єкт.
Обов'язковому (безальтернативному) знесенню об'єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об'єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об'єкта будівництва (див. постанови Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не може вважатися добросовісною особою, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема про набуття земельної ділянки окремо від об'єкта нерухомості, який на ній розміщений, чи про набуття такого об'єкта окремо від земельної ділянки, якщо таке набуття не допускається в силу закону (п. 61 постанови від 22.06.2021 №200/606/108 та п. 179 постанови від 23.11.2021 №359/3373/16-ц.)
В силу вимог ч. 1 ст. 3 ЗК України в спірних земельних правовідносинах у співвідношенні із загальним законом (ч. 4 ст. 376 ЦК України) спеціальним законом є ЗК України, імперативна норма ч. 2 ст. 212 якого підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, пов'язаних із встановленням суб'єктного складу осіб, зобов'язаних повернути власнику землі самовільно зайняті земельні ділянки, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, а в іншій частині, не врегульованій ЗК України, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема ст. 376 цього Кодексу.
Оскільки спірний об'єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом, а відповідачем не набуте право власності на таке майно та з огляду на відсутність прийнятого рішення Київською міською радою щодо передачі земельної ділянки під це майно у власність чи користування, то задоволення позовних вимог щодо зобов'язання його знести узгоджується із наведеними положеннями Земельного кодексу України та приписами частини четвертої статті 376 ЦК України.
Крім того, суд зазначає, що за змістом статей 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм.
Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина 1 статті 60 Земельного кодексу України, частина 1 статті 88 Водного кодексу України).
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється (частина 2 статті 60 Земельного кодексу України, частина 2 статті 88 Водного кодексу України, абзац 2 пункту 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 № 173 (далі - Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів).
Відповідно до положень статей 61, 62 Земельного кодексу України, 89, 90 Водного кодексу України, абзацу 2 пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додатку 13 до цих правил прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть надаватись в оренду виключно для цілей, визначених у Земельному кодексі України та Водному кодексі України.
Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, підприємствам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина 4 статті 59 Земельного кодексу України, частина 3 статті 85 Водного кодексу України).
За змістом положень статті 61 Земельного кодексу України, статті 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об'єктів фізичної культури і спорту, які не є об'єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
За таких підстав, позовна вимога щодо знесення об'єкти самочинного будівництва підлягає задоволенню в повному обсязі.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
А отже решта доводів та доказів наданих сторонами спору на обґрунтування своїх вимог і заперечень судом відхиляються, як такі, що не мають значення для правильного вирішення спору.
Приписами частини 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об'єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 956 у Шевченківському районі міста Києва, шляхом скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.07.2013, індексний номер 4654489, та здійснених на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно державної реєстрації прав власності Приватного підприємства «НИВА» (код ЄРДРОУ 25407576) на об'єкт нерухомого майна - нежитлової будівлі площею 296,8 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 45023880000) за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 956 (номер запису про право власності: 1971052), з одночасним припиненням права власності Приватному підприємству «НИВА» на нього.
3. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі -Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об'єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 956 у Шевченківському районі міста Києва, шляхом закриття в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно розділу та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 296,8 кв.м., розташовану за адресою: м.Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 956, з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна - 2519596680000, відомості про відкриття якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 18.04.2013 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., індексний номер рішення 1777541.
4. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні об'єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду площею 0,0887 га з кадастровим номером: 8000000000:88:151:0003 по вулиці Борщагівській, 956 у Шевченківському районі міста Києва, шляхом зобов'язання Приватне підприємство «НИВА» знести об'єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю загальною площею 296,8 кв.м, що розташована за адресою: м. Київ, Шевченківський район, вул. Борщагівська, 956.
5. Стягнути з Приватного підприємства «НИВА» (08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Кулішова, будинок 18-Б, код ЄДРПОУ 25407576) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вул. Предславинська, будинок 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) судовий збір у розмірі 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.
6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ