ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2025Справа № 910/5291/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення 59 697 401,37 грн.,
Сторони та їх представники у судове засідання не прибули.
28.04.2025 в системі «Електронний суд» представником Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» сформовано позовну заяву до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 про солідарне стягнення за зобов'язаннями ТОВ «МГК РЕЙЛ» на користь АТ «БАНК АЛЬЯНС» заборгованості за Договором №23-016/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 28 квітня 2023 року, що становить 59 697 401,37 грн., з яких: заборгованість за основним боргом кредиту - 57 000 000,00 грн та заборгованість за процентами - 2 697 401,37 грн. та 29.04.2025 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ОСОБА_1 (далі - відповідач 1) укладено договір поруки № 23-016/ЮК/П від 28.04.2023 року (далі - договір поруки 1), а також між позивачем та ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) укладено договір поруки № 23-016/ЮК/П1 від 04.06.2024 року (далі - договір поруки 2) відповідно до яких, зазначені особи виступили поручителями за зобов'язаннями ТОВ «МГК РЕЙЛ» за кредитним договором.
Позивач зазначає, що в порушення умов договорів поруки 1, 2 відповідачами взяті на себе зобов'язання як поручителями не виконано, заборгованість ТОВ «МГК РЕЙЛ» за кредитним договором не погашена, що стало підставою для звернення до суду з означеним позовом.
Ухвалою суду від 05.05.2025 залишено позовну заяву Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 7 (сім) днів з дня вручення ухвали.
12.05.2025 в системі «Електронний суд» представником Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» сформовано заяву про усунення недоліків позовної заяви, а також заяву про забезпечення позову.
Відповідно до заяви про забезпечення позову представник просить вжити заходи забезпечення позову:
- шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), вчиняти певні дії, а саме виїжджати за межі України, для чого тимчасово, до закінчення розгляду Господарським судом м. Києва справи №910/5291/25 обмежити її право на виїзд з України;
- шляхом заборони з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), вчиняти певні дії, а саме виїжджати за межі України, для чого тимчасово, до закінчення розгляду Господарським судом м. Києва справи №910/5291/25 обмежити його право на виїзд з України;
- шляхом накладення арешту в межах суми позову 59 697 401,37 грн., на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві власності;
- шляхом накладення арешту в межах суми позову 59 697 401,37 грн., на грошові кошти, що належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належать ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на праві власності.
Ухвалою суду від 14.05.2025 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 19.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 17.06.25 о 10:15 год.
23.05.2025 в системі «Електронний суд» представником Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» сформовано ідентичну за змістом заяву про забезпечення позову, яка сформована в системі «Електронний суд» представником Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» 12.05.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» про вжиття заходів забезпечення позову.
У судове засідання 17.06.2025 представник позивача прибув, представник відповідачів у судове засідання не прибули, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 17.06.2025, з урахуванням ухвали суду від 04.07.2025 про виправлення описки, закрито підготовче провадження у справі №910/5291/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.25 о 10:40 год.
17.07.2025 розгляд справи відкладено на 31.07.2025.
29.07.2025 представник відповідача-1 ОСОБА_1 подав до суду заяву про повернення до стадії підготовчого засідання у справі, яку обґрунтував тим, що про існування справи №910/5291/25 відповідач-1 дізнався після того, як підготовче засідання у справі вже було закрито та має намір вчинити інші дії (реалізувати свої процесуальні права), зокрема, подати свої заперечення проти позовної заяви банка.
30.07.2025 в системі «Електронний суд» представником Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» сформовано заперечення на клопотання (заяву), в яких останній зазначає, що саме по собі твердження відповідача про не отримання ухвал суду (при наявних доказах направлення) не є вагомою підставою без надання належних та переконливих доказів такого твердження (об'єктивних підстав неможливості отримання).
Розглянувши вказане клопотання, суд враховує, що однією зі стадій розгляду справи є підготовче провадження, завданням якого, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (стаття 177 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Відповідно до статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв'язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 12.08.2021 у справі №910/17567/19, від 09.11.2021 у справі №913/20/21.
Після закриття підготовчого провадження суд призначає справу до судового розгляду по суті (пункт 3 частини другої статті 185 ГПК України).
Відповідно до статті 194 ГПК України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Тобто, підготовче засідання та судове засідання мають різну мету, що обумовлено різними завданнями, які стоять перед підготовчим провадженням та розглядом по суті, формами проведення яких вони є.
Частиною 4 статті 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд в постанові від 10.12.2024 у справі №922/1428/16 підкреслив, що стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.
Верховний Суд у вказаній постанові також акцентував, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу - як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Такі висновки є сталими та викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, від 03.10.2019 у справі №902/271/18, від 07.03.2023 у справі №904/1252/22, від 30.08.2023 у справі №910/10477/22, а також в ухвалі від 22.06.2021 у справі №923/525/20.
Повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій є правом суду, водночас, суд має враховувати обставини конкретної справи, а підстави для повернення до стадії підготовчого провадження мають оцінюватись через призму чи можуть відповідні процесуальні дії реалізовані лише на стадії підготовчого провадження і чи є ці обставини вагомими.
Отже, для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття суд першої інстанції має встановити: (1) чи відповідні процесуальні дії можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження; (2) чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права на справедливий суд.
З мотивувальної частини клопотання вбачається, що представник відповідача просить про повернення до стадії підготовчого провадження у справі, оскільки відповідач-1 не отримував ухвали про відкриття провадження у справі, не був обізнаний про дату проведення підготовчого засідання, та має намір подати свої заперечення проти позову.
Згідно з матеріалами справи позовна заява та додані до неї документи, а також ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялися за місцем державної реєстрації відповідача-1, однак повернулися через відсутність адресата за вказаною адресою.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (постанова Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18).
Відтак направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю суду, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 800/547/17).
Крім того, суд зазначає, що при поданні представником відповідача-1 вказаного клопотання він не подав відзив на позовну заяву, не зазначає про поважність причин неподання відзиву у визначений судом строк та не просить суд його поновити.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 зроблено висновок, що відповідно до практики Верховного Суду, яка враховується судами на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2019 р. у справі № 916/2421/18 суд касаційної інстанції висловився щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. Стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя.
Ураховуючи викладене, судом із наведеного представником відповідача-1 обґрунтування не установлено існування вагомих підстав для вирішення питання повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття.
У судове засідання 31.07.2025 представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
В судовому засіданні 31.07.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
28.04.2023 між Акціонерним товариством «Банк Альянс» (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МГК РЕЙЛ» (позичальник) укладено договір №23-016/ЮК про відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого, з урахуванням неодноразових змін та доповнень, зокрема договору про внесення змін №9 від 19.11.2024, ліміт кредитної лінії склав 60 000 000,00 грн; кінцевий термін повернення заборгованості - 18.11.2025; ціль кредитування - поповнення обігових коштів; процентна ставка 0,20% річних.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору кінцевим терміном повернення заборгованості за цим договором є дата, зазначена в п. 1.1 цього договору, а також: 7-й календарний день з дня направлення кредитором позичальнику листа-повідомлення (вимоги) або інший строк, що вказаний у такому листі-повідомленні про дострокове погашення заборгованості, відповідно до умов цього договору; 7-й календарний день з дня направлення кредитором позичальнику листа-повідомлення про необхідність зміни процентної ставки (з урахуванням п. 1.4 договору).
За умовами п. 3.1 кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит однією сумою або окремими частинами (транш) га умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування. Кредит (транш) не може бути наданий в день, що згідно цього договору визначається як кінцевий термін повернення заборгованості. Кредит/ Транш за цим договором може бути наданий лише за умови відсутності ознак, передбачених п. 5.2.7 цього договору.
Згідно з п. 3.3 кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом: перерахування кредитних коштів (кредиту/ траншу) на поточний рахунок позичальника в межах встановленого п. 1.1 ліміту кредитування; оплати розрахункових документів позичальника.
Днем (моментом) надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, або день оплати розрахункових документів позичальника (п. 3.4 кредитного договору).
На виконання умов кредитного договору позивач надав позичальнику наступні транші: 16.08.2024 - 1 000 000,00 грн; 19.08.2024 - 1 500 000,00 грн; 23.08.2024 - 2 000 000,00 грн; 30.08.12024 - 1 000 000,00 грн; 03.09.2024 - 7 000 000,00 грн; 05.09.2024 - 3 000 000,00 грн; 09.09.2024 - 2 000 000,00 грн; 11.09.2024 - 4 000 000,00 грн; 12.09.2024 - 3 500 000,00 грн; 02.10.2024 - 2 405 000,00 грн; 04.10.2025 - 2 565 500,00 грн; 10.10.2024 - 2 500 000,00 грн; 02.12.2024 - 25 344 500,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку, наявними в матеріалах справи.
Загальна заборгованість за зазначеними траншами складає 57 000 000,00 грн.
Підпунктом 6.1.12 пункту 6.1 кредитного договору передбачений обов'язок позичальника впродовж дії договору підтримувати на належному, розрахунковому рівні співвідношення наступних фінансових показників за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності:
6.1.12.1 співвідношення власного капіталу до валюти балансу - на рівні не нижче 5 %;
6.1.12.2 співвідношення короткострокових та довгострокових зобов'язань (ф. 1 (р. 1510 + р. 1515 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4) до операційного прибутку (збитку) до відрахування амортизації (ф. 2 (р. 2190 - р. 2195 + р. 2515 гр. 3)) на кінець останнього звітного періоду - не більше 3. Для квартальної фінансової звітності розрахунок показників здійснюється після їх приведення до річного виміру відповідно до вимог Постанови Правління НБУ № 351 від 30.06.2016;
6.1.13 за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності не мати одночасного співвідношення наступних фінансових показників: - короткострокових та довгострокових зобов'язань [ф. 1 (р. 1510 + р. 1515 + р. 1600 + р. 1610 - р. 1165 гр. 4] до чистого доходу від реалізованої продукції (зароблених страхових премій) [ф. 2 (р. 2000 + р. 2010 гр. 3)] на кінець останнього звітного періоду - більше 2,5 короткострокових та довгострокових зобов'язань (ф. 1 (р. 1510 + р. 1515 + р. 160С 1610 р. 1165 гр. 4) до операційного прибутку (збитку) до відрахування амортизації (ф. 2 (р. 2190 - р. 2195 + р. 2515 гр. 3)) - більше 5, або операційний прибуток (збиток) до відрахування амортизації операційний прибуток (збиток) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має від'ємне/нульове значення.
Позивач зазначав, що згідно даних Фінансової звітності малого підприємства ТОВ «МГК РЕЙЛ», а саме Балансу та Звіту про фінансові результати станом на 30.09.2024 року та 31.12.2024 року, було підтверджено не виконання умов, передбачених:
п. 6.1.12.1. - співвідношення власного капіталу до валюти балансу має від'ємне значення станом на 30.09.2024 року, та становить 0,02% станом на 31.12.2024 року, при нормативному значенні не нижче 5%;
п. 6.1.12.2. - співвідношення короткострокових та довгострокових зобов'язань до операційного прибутку (збитку) до відрахування амортизації станом на 30.09.2024 року становило 6,6 при нормативному значенні не більше 3.
Відповідно до підпункту 5.2.7 пункту 5.2 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за цим договором (в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення), у випадках, зокрема: порушення позичальником будь-яких умов цього договору та/або будь-яких інших зобов'язань за цим договором, зокрема, передбачених п.6.1. цього договору; погіршення фінансового стану позичальника, що визначається за методикою кредитора.
24.01.2025 банком направлено на адресу позичальника лист-вимогу вих. №21.1/446, яким банк повідомив позичальника про порушення умов кредитного договору в частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом, а саме про наявність простроченої заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 979 593,16 грн. та незабезпечення на належному рівні фінансового стану позичальника, що призвело до погіршення фінансового стану позичальника за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності та негативно відобразилося на можливості виконання кредитних зобов'язань позичальника. Вимагав достроково погасити заборгованість, яка утворилась станом на 24.01.2025 року, у розмірі 57 979 593,16 грн.
Позивач зазначав, що звернувшись до позичальника із вимогою про дострокове погашення кредитної заборгованості, він змінив строк виконання основного зобов'язання, тому на час звернення з даним позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі, проте позичальником взяті на се зобов'язання не виконано, заборгованість не погашена.
Станом на 25.02.2025 загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 59 697 401,37 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 57 0000 000,00 грн, заборгованість за процентами - 2 697 401,37 грн, в тому числі простроченими процентами - 1 947 812,32 грн.
В якості забезпечення виконання положень кредитного договору, було укладено між позивачем та ОСОБА_1 договір поруки № 23-016/ЮК/П від 28.04.2023 року (далі - договір поруки 1) та між позивачем та ОСОБА_2 договір поруки № 23-016/ЮК/П1 від 04.06.2024 року (далі- договір поруки 2), відповідно до яких зазначені особи виступили поручителями за зобов'язаннями ТОВ «МГК РЕЙЛ» за кредитним договором.
Відповідно до п. 4 договорів поруки 1, 2 за виконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.
Відповідно до п. 2 договорів поруки 1, 2 порукою забезпечуються зобов'язання позичальника, що випливають з кредитного договору, а саме повернути отримані на умовах відновлювальної кредитної лінії кредитні кошти в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, у строки, передбачені кредитним договором, в т.ч. з урахуванням випадків дострокового погашення, передбачені кредитним договором; щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, як це передбачено кредитним договором; сплатити будь-які комісії, передбачені кредитним договором; використати грошові кошти (кредит) на цілі, передбачені кредитним договором; у разі порушення умов кредитного договору сплатити неустойку, штраф, пеню у строки, розміри та у випадках, передбачених кредитним договором; відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у банка у зв'язку з укладенням та виконанням кредитного договору, та які передбачені умовами кредитного договору; виконати інші зобов'язання позичальника, які випливають з кредитного договору.
За умовами п. 5 договорів поруки 1, 2 поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.
У випадку невиконання позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого кредитним договором, банк направляє поручителю відповідну вимогу із зазначенням невиконаного зобов'язання шляхом направлення листа (вимоги) за допомогою програмного комплексу «Клієнт - Банк» (або іншого програмного комплексу, до якого поручитель підключений банком) та/ або рекомендованою чи кур'єрською поштою на адресу поручителя, що зазначена в реквізитах цього договору або шляхом особистого вручення поручителю з відміткою про отримання (п. 7 договорів поруки 1, 2).
Поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання (в т.ч. дострокове погашення заборгованості), як солідарний боржник, протягом 5 календарних днів з дати отримання поручителем вимоги банка.
Датою отримання поручителем вимоги банка, направленою рекомендованою чи кур'єрською поштою, є дата її особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв'язку одержувача на повідомленні про вручення такої поштової кореспонденції.
У разі повернення вимоги (листа) на адресу банка з іншими поштовими відмітками (в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова адресата від одержання та інше), датою отримання поручителем вимоги банка є дата відправлення такого повідомлення.
Всі вимоги/ листи/ повідомлення за цим договором також будуть вважатися направленими/ зробленими належним чином у разі, якщо вони передаються в електронному вигляді засобами системи «Клієнт - Банк» (або іншого програмного комплексу, до якого поручитель підключений банком) з використання електронних підписів у порядку, визначеному законодавством та договором, укладеним з поручителем, який передбачає обслуговування поручителя банком в тому числі за допомогою відповідного програмного комплексу (п. 8 договорів поруки 1, 2).
24.01.2025 банк звернувся до поручителів з листами-вимогами №211/448 та №211/449, якими повідомив їх про порушення позичальником умов кредитного договору в частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом та не забезпечення на належному фінансовому стану товариства, що призвело до погіршення фінансового стану позичальника за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності та негативно відобразилось на можливості виконання кредитних зобов'язань позичальника за іншими договорами. Вимагав достроково погасити заборгованість, яка утворилась станом на 24.01.2025 року, у розмірі 57 979 593,16 грн.
Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Зважаючи на вищевикладене банк звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з поручителів, як з солідарних боржників за зобов'язаннями ТОВ «МГК РЕЙЛ», на свою користь заборгованість за договором №23-016/ЮК від 28.04.2023 у розмірі 59 697 401,37 грн, з яких заборгованість за кредитом - 57 000 000,00 грн, заборгованість за процентами - 2 697 401,37 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Правовідносини сторін врегульовані кредитним договором та договором поруки.
Приписами статей 626 та 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить стаття 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За приписами статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.
За статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
На виконання умов кредитного договору позивач надав позичальнику наступні транші: 16.08.2024 - 1 000 000,00 грн; 19.08.2024 - 1 500 000,00 грн; 23.08.2024 - 2 000 000,00 грн; 30.08.12024 - 1 000 000,00 грн; 03.09.2024 - 7 000 000,00 грн; 05.09.2024 - 3 000 000,00 грн; 09.09.2024 - 2 000 000,00 грн; 11.09.2024 - 4 000 000,00 грн; 12.09.2024 - 3 500 000,00 грн; 02.10.2024 - 2 405 000,00 грн; 04.10.2025 - 2 565 500,00 грн; 10.10.2024 - 2 500 000,00 грн; 02.12.2024 - 25 344 500,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку, наявними в матеріалах справи.
Загальна заборгованість за зазначеними траншами складає 57 000 000,00 грн.
Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
З огляду на це виписки по особовому рахунку (картковому рахунку) можуть бути належним доказом заборгованості щодо тіла кредиту за кредитним договором.
Подібний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2021 у справі № 712/4821/16-ц.
Відповідно до підпункту 5.2.7 пункту 5.2 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за цим договором (в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення), у випадках, зокрема: порушення позичальником будь-яких умов цього договору та/або будь-яких інших зобов'язань за цим договором, зокрема, передбачених п.6.1. цього договору; погіршення фінансового стану позичальника, що визначається за методикою кредитора.
24.01.2025 банком направлено на адресу позичальника лист-вимогу вих. №21.1/446, яким банк повідомив позичальника про порушення умов кредитного договору в частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом, а саме про наявність простроченої заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 979 593,16 грн. та незабезпечення на належному рівні фінансового стану позичальника, що призвело до погіршення фінансового стану позичальника за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності та негативно відобразилося на можливості виконання кредитних зобов'язань позичальника. Вимагав достроково погасити заборгованість, яка утворилась станом на 24.01.2025 року, у розмірі 57 979 593,16 грн.
Також 24.01.2025 банк звернувся до поручителів з листами-вимогами №211/448 та №211/449, якими повідомив їх про порушення позичальником умов кредитного договору в частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом та не забезпечення на належному фінансовому стану товариства, що призвело до погіршення фінансового стану позичальника за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності та негативно відобразилось на можливості виконання кредитних зобов'язань позичальника за іншими договорами. Вимагав достроково погасити заборгованість, яка утворилась станом на 24.01.2025 року, у розмірі 57 979 593,16 грн.
Відповідачами не спростовується факт отримання вищевказаних коштів позичальником ТОВ «МГК РЕЙЛ» та наявність заборгованості з їх повернення.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що позичальник взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасного повернення кредитних коштів та забезпечення на належному фінансовому стану товариства належним чином не виконав.
Згідно із наданими позивачем розрахунками заборгованість за кредитом становить: 59 697 401,37 грн, з яких заборгованість за кредитом - 57 000 000,00 грн, заборгованість за процентами - 2 697 401,37 грн.
На час вирішення спору в цій справі, сторонами не надано доказів належного виконання відповідачами умов договору та погашення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами.
Стосовно строків погашення тілу кредиту та періоду нарахування процентів судом враховане таке.
Позивач достроково звернувся до позичальника та поручителів з вимогою про повернення кредиту до дати настання зобов'язання з повернення кредиту за кредитним договором, з огляду на наявність простроченої заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 979 593,16 грн. та незабезпечення на належному рівні фінансового стану позичальника, що призвело до погіршення фінансового стану позичальника за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності та негативно відобразилося на можливості виконання кредитних зобов'язань позичальника.
За умовами кредитного договору, з урахуванням змін та доповнень, зокрема договору про внесення змін №9 від 19.11.2024, кінцевий термін повернення заборгованості - 18.11.2025.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору кінцевим терміном повернення заборгованості за цим договором є дата, зазначена в п. 1.1 цього договору, а також: 7-й календарний день з дня направлення кредитором позичальнику листа-повідомлення (вимоги) або інший строк, що вказаний у такому листі-повідомленні про дострокове погашення заборгованості, відповідно до умов цього договору; 7-й календарний день з дня направлення кредитором позичальнику листа-повідомлення про необхідність зміни процентної ставки (з урахуванням п. 1.4 договору).
Листи -вимоги були надіслані на адреси позичальника та поручителів 24.01.2025.
Відповідно до підпункту 5.2.7 пункту 5.2 кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості позичальника за цим договором (в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення), у випадках, зокрема: порушення позичальником будь-яких умов цього договору та/або будь-яких інших зобов'язань за цим договором, зокрема, передбачених п.6.1. цього договору; погіршення фінансового стану позичальника, що визначається за методикою кредитора.
Позичальник відповідно до пункту 6.1.1. кредитного договору зобов'язується достроково здійснити повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів заборгованості за цим договором.
Отже, сторони договору визнали однією з підстав для зміни строку виконання основного зобов'язання порушення позичальником будь-яких умов цього договору та/або будь-яких інших зобов'язань за цим договором, зокрема, передбачених п.6.1. цього договору; погіршення фінансового стану позичальника, що визначається за методикою кредитора.
Таким чином, з огляду на наявність простроченої заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 979 593,16 грн. та незабезпечення на належному рівні фінансового стану позичальника, що призвело до погіршення фінансового стану позичальника за результатами квартальної та/або річної фінансової звітності та негативно відобразилося на можливості виконання кредитних зобов'язань позичальника, банк мав право на підставі умов кредитного договору вимагати дострокового повернення кредиту.
З урахуванням вищевикладених умов кредитного договору, банк достроково розірвав договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії з 01.02.2025.
Позивачем здійснений розрахунок заявлених до стягнення процентів за кредитним договором до 25.02.2025 року.
Щодо нарахування процентів на тіло кредиту після закінчення строку договору судом враховане таке.
За частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором між кредитором та позичальником не визначено іншого порядку нарахування процентів, то за період до прострочення виконання зобов'язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
Однак, у спірних правовідносинах сторін пунктом 3.8. кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються з моменту видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту за цим договором. У разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення (пункт 3.9. кредитного договору).
Відтак, договором між кредитором та позичальником визначений порядок нарахування процентів, як у період належного користування кредитними коштами, так і у період неправомірного користування позичальником коштами банку після розірвання договору.
Таким чином, банк вправі нараховувати проценти за користування кредитом після закінчення строку кредитування, оскільки така умова в договорі була заздалегідь узгоджена між сторонами.
Щодо порядку нарахування процентів, судом враховано, що відповідно до пункту 3.8. кредитного договору нарахування процентів за договором здійснюється щомісячно на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному в пункті 1.1. цього договору.
У пункті 3.9. кредитного договору вказано, що у разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення.
Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 1-го по 10-те число місяця, наступного за звітним, в день, що є кінцевим терміном повернення заборгованості та/або у день остаточного повернення кредитних коштів, на рахунок зазначений в пункті 1.1. кредитного договору.
Якщо дата сплати процентів за користування кредитом згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені в перший банківський день після вихідного або святкового дня.
У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів, вважається простроченою.
В разі наявності простроченої заборгованості за кредитом, проценти, які будуть нараховуватися за такою заборгованістю будуть вважатися простроченими в день їх нарахування і віднесені на відповідні рахунки простроченої заборгованості.
Проценти, нараховані за останній період користування кредитом, сплачуються одночасно з погашенням кредиту (п. 3.10 кредитного договору).
Черговість погашення заборгованості вказана в пункті 3.12 кредитного договору.
За результатом перевірки судом наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку, з урахуванням вищевикладених умов договору та положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про правильність нарахування банком процентів у заявленій до стягнення сумі 2 697 401,37 грн.
Відповідно до п. 4 договорів поруки № 23-016/ЮК/П від 28.04.2023 року та № 23-016/ЮК/П1 від 04.06.2024 року за виконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.
Відповідно до п. 2 договорів поруки 1, 2 порукою забезпечуються зобов'язання позичальника, що випливають з кредитного договору, а саме повернути отримані на умовах відновлювальної кредитної лінії кредитні кошти в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором, у строки, передбачені кредитним договором, в т.ч. з урахуванням випадків дострокового погашення, передбачені кредитним договором; щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, як це передбачено кредитним договором; сплатити будь-які комісії, передбачені кредитним договором; використати грошові кошти (кредит) на цілі, передбачені кредитним договором; у разі порушення умов кредитного договору сплатити неустойку, штраф, пеню у строки, розміри та у випадках, передбачених кредитним договором; відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у банка у зв'язку з укладенням та виконанням кредитного договору, та які передбачені умовами кредитного договору; виконати інші зобов'язання позичальника, які випливають з кредитного договору.
За умовами п. 5 договорів поруки 1, 2 поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.
Відповідачі своїм процесуальним правом на подання письмових відзивів на позов не скористалися, проти позову не заперечували, контррозрахунку заявленої до стягнення заборгованості не надали.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у сумі 59 697 401,37 грн., з яких: заборгованість за основним боргом кредиту - 57 000 000,00 грн та заборгованість за процентами - 2 697 401,37 грн., підлягають задоволенню.
Згідно із статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, що понесені позивачем у розмірі 895 461,01 грн, враховуючи задоволення позову в повному обсязі, підлягають покладенню у рівних частинах на відповідачів по 447 730,51 грн на кожного.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як солідарного боржника за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ", та з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), як солідарного боржника за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "МГК РЕЙЛ", на користь Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360506) заборгованість за кредитом у розмірі 57 000 000 (п'ятдесят сім мільйонів) грн 00 коп. та заборгованість за процентами у розмірі 2 697 401 (два мільйона шістсот дев'яносто сім тисяч чотириста одну) грн 37 коп.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360506) 447 730 (чотириста сорок сім тисяч сімсот тридцять) грн 51 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «БАНК АЛЬЯНС» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360506) 447 730 (чотириста сорок сім тисяч сімсот тридцять) грн 51 коп. витрат зі сплати судового збору.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 08.08.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ