номер провадження справи 6/99/25
08.08.2025 Справа № 908/1753/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/1753/25
за позовом: Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, буд. 10)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет №8)
про стягнення грошової суми.
Процесуальні дії по справі.
06.06.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №1908/08-07/25 (документ сформований в системі «Електронний суд» 06.06.2025) Одеського обласного центру зайнятості до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення суми 303136,44 грн, яка складається з: 267 322,50 грн - заборгованість, 9462,53 грн - інфляційні втрати, 2438,86 грн - 3% річних та 23912,55 грн - пеня.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 06.06.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1753/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 11.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1753/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/99/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1753/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.(ч. 7 ст. 6 ГПК України).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/1753/25 від 11.06.2025 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 11.06.2025 о 17 год. 42 хв., про що свідчать довідки про доставку електронних листів.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 11.07.2025 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 08.08.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором про закупівлю №1051 від 27.12.2024. Позивач доводить, що зобов'язання за вказаним правочином виконав та перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 292937,50 грн. Відповідач зобов'язання щодо повної поставки товару (бензин А-95) в загальній кількості 5375 літрів за договором про закупівлю №1051 від 27.12.2024 не виконав. На даний час непоставленим залишається товар загальною вартістю 267322,50 грн. Зазначена сума попередньої оплати позивачеві не повернута. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за вказаним договором позивач нарахував та заявив до стягнення пеню, 3% річних за період прострочення з 01.01.2025 по 21.04.2025, інфляційні втрати за період прострочення січень-березень 2025.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
27.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач у справі) та Одеським обласним центром зайнятості (покупець, позивач у справі) укладено договір про закупівлю №1051 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити Замовнику Бензин А-95 (Євро 5), картка, (ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта і дистиляти») (надалі - Товар), а Замовник зобов'язується прийняти товар від Постачальника та оплатити його вартість, у строки та порядку, що передбачені умовами даного Договору (п. 1.1 договору).
Найменування, кількість, ціна Товару, визначається згідно Специфікації, що є Додатком №1 до даного Договору та складає його невід'ємну частину (п. 1.2 договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що його ціна становить - 292 937,50 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 48822,92 грн.
Постачальник зобов'язаний передати Замовнику довірчі документи на Товар - скретч-картки (талони), протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання даного Договору, а Замовник зобов'язаний отримати Товар та підписати відповідну видаткову накладну (п. 4.1 договору).
Згідно п. 4.3 договору розрахунки за товар проводяться Замовником протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня отримання скретч-карток (талонів) та підписання відповідної видаткової накладної на товар, на підставі наданого Постачальником рахунку на оплату товару.
Талони є підставою для відпуску товару з АЗС Постачальником відповідно до вказаних у талоні кількості та найменування товару (п. 5.2 договору).
Пунктом 6.3. договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити відпуск товару по пред'явленим скретч-картках (талонах) на АЗС Постачальника.
У пункті 7.4 договору сторонами погоджено, що у разі незабезпечення відпуску товару по скетч-картам (талонах), Постачальник сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невідпущеного товару та забезпечує грошову компенсацію замовнику вартості непоставленого товару.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором, у тому числі до моменту повного здійснення розрахунків між сторонами відповідно до договору.
Додатком №1 до договору про закупівлю №1051 від 27.12.2024 є Специфікація, відповідно до якої відповідач повинен поставити/передати позивачу Бензин А-95 (Євро 5) у кількості 5375 літрів за ціною 54,50 грн за одиницю товару з ПДВ на загальну суму 292 937,50 грн, у тому числі ПДВ 48822,92 грн.
Додатком №2 до договору про закупівлю №1051 від 27.12.2024 є Перелік АЗС постачальника в Одеській області.
На виконання вказаного договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в сумі 292 937,50 грн, в тому числі ПДВ 48822,92 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9130 від 27.12.2024, копія якої містяться в матеріалах справи.
Постачальник передав покупцеві скретч-картки на 5375 літрів бензину А-95(Євро 5), що підтверджується видатковою накладною №0010/0003366 від 27.12.2024 на суму 292 937,50 грн.
Через відсутність палива на АЗС Авіас Позивач не використав скретч-картки на 4905 літрів на суму 267322,50 грн, копії яких наявні в матеріалах справи.
20.02.2025 у зв'язку з неможливістю для позивача отримати паливо за скретч-картками, отриманими від відповідача, позивачем була направлена претензія вих.№537/08.02-01-25/42-25 від 20.02.2025 з вимогою вирішити (врегулювати) питання щодо усунення порушень шляхом відпуску товару по пред'явленим скретч-картам (талонам) на АЗС постачальника. Вказана претензія отримана відповідачем 24.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Претензія залишена відповідачем без відповіді, оплачений позивачем товар йому не передано, грошові кошти не повернуті.
Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договору про закупівлю №1051 від 27.12.2024, який оплачений позивачем, становить 267 322,50 грн.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Доказів передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, внесеної позивачем, відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про закупівлю №1051 від 27.12.2024.
За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Учасники правочину в пункті 4.3 договору узгодили порядок розрахунків за товар, а саме шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом 15 робочих днів з дня отримання скетч-карток (талонів) та підписання відповідної видаткової накладної на товар. Тобто Замовник здійснює попередню оплату за отримання товару в майбутньому.
Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в загальному розмірі 292 937,50 грн.
Відповідач передав позивачу довірчі документи (скретч-картки) на придбання палива (бензину А-95 (Євро 5)), про що свідчить видаткова накладна №0010/0003366 від 27.12.2024, копія якої містяться в матеріалах справи.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюютьсяготівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжнихзасобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальнена АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про не поставку відповідачем товару за договором про закупівлю №1051 від 27.12.2024, який оплачений позивачем, на суму 267 322,50 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договором про закупівлю №1051 від 27.12.2024 умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Ураховуючи отримання відповідачем претензії щодо поставки товару на суму отриманої попередньої оплати 24.02.2025, відповідач мав виконати таке зобов'язання або повернути отримані грошові кошти відповідно до приписів частини 2 ст. 530 ЦК України протягом семи днів з дня отримання претензії - до 03.03.2025.
Однак, відповідач попередню оплату за неотриманий товар в загальній сумі 267 322,50 грн за договором про закупівлю №1051 від 27.12.2024 позивачеві не повернув.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної поставки товару (бензину марки А-95 (Євро 5)) на суму отриманої передоплати або повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 267 322,50 грн суду не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 267 322,50 грн внесеної відповідачеві попередньої оплати за договором про закупівлю №1051 від 27.12.2024, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 23912,55 грн та 3% річних у розмірі 2438,86 грн за період прострочення з 01.01.2025 по 21.04.2025, інфляційні втрати у розмірі 9462,53 грн за період прострочення січень - березень 2025 року.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
У пункті 7.4 договору сторонами погоджено, що у разі незабезпечення відпуску товару по скетч-картам (талонах), Постачальник сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невідпущеного товару та забезпечує грошову компенсацію замовнику вартості непоставленого товару.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки товару за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ст. 611, ч. 2 ст. 625 ЦК України та пункту 7.4 укладеного між сторонами договору.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, в т.ч., сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов'язання.
Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність.
Позивач нараховує відповідачеві пеню, 3% річних та інфляційні втрати за порушення ним строку виконання грошового зобов'язань (повернення попередньої оплати за непоставлений товар) з 01.01.2025.
У той же час, як встановлено судом, позивач 20.02.2025 направив на адресу відповідача претензію №537/08.02-01-25/42-25 з вимогою усунення порушень основного зобов'язання, зокрема, про грошову компенсацію вартості непоставленого товару.
Зазначена претензія отримана відповідачем 24.02.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (0601115210940).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на викладене відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти позивачеві у семиденний строк з дня отримання претензії - не пізніше 03.03.2025. Відтак, з 04.03.2025 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати позивачеві.
Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про правомірність застосування до порушника штрафних та компенсаційних санкцій починаючи з 04.03.2025.
Відповідно до розрахунків, здійснених судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», до стягнення з відповідача підлягає пеня за період прострочення з 04.03.2025 по 21.04.2025 у розмірі 11081,07 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 12831,48 грн суд відмовляє, оскільки такі вимоги заявлені безпідставно.
Сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за період прострочення з 04.03.2025 по 21.04.2025 складає 1076,61 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних в сумі 1362,25 грн суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.
Сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення з відповідача за період березень 2025 складає 4009,84 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 5452,69 грн суд відмовляє, оскільки вони заявлені також безпідставно.
Таким чином позов задовольняється судом частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3649,64 грн згідно платіжної інструкції №3699 від 15.05.2025 у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки ціна позову у даній справі складає 303136,44 грн, беручи до уваги звернення позивача до суду з позовом через систему Електронний суд в ЄСІКС, судовий збір за подання позову із застосуванням коефіцієнту 0,8, який мав сплатити позивач, становить 3637,64 грн. Сума зайво сплаченого позивачем судового збору складає 12,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума зайво сплаченого Одеським обласним центром зайнятості судового збору в розмірі 12,00 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України за наявності відповідного клопотання.
За результатами вирішення спору з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 3401,88 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 03491435) заборгованість у розмірі 267322,50 грн (двісті шістдесят сім тисяч триста двадцять дві гривень 50 коп.), 11081,07 грн (одинадцять тисяч вісімдесят одну гривню 07 коп.) пені, 1076,61 грн (одну тисячу сімдесят шість гривень 61 коп.) 3% річних, 4009,84 грн (чотири тисячі дев'ять гривень 84 коп.) інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 3401,88 грн (три тисячі чотириста одну гривню 88 коп.).
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 08.08.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько