вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
07 серпня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/395/25
Господарський суд Закарпатської області у складі: судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши у загальному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Камертон», код ЄДРПОУ - 44732579, місцезнаходження - 90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 1, 3Б,
до відповідача: Приватного підприємства «Приватна фірма «Камертон», код ЄДРПОУ - 22174433, місцезнаходження - Закарпатська обл., місто Хуст, вулиця Хмельницького Б., будинок, 1, приміщення 3Б,
про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги та пені за порушення умов договору,
за участі представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Камертон» (далі - позивач) від імені та в інтересах якого діє адвокат Сочка Віталій Іванович (згідно ордеру серії АО №1152678 від 01.04.2025) 02.04.2025 через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 02.04.2025 про стягнення з Приватного підприємства «Приватна фірма «Камертон» (далі - відповідач) 334181,13 грн, з яких: 92934,11 грн - заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги без номера від 23.12.2023, 1000,00 грн - заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги без номера від 23.12.2023, 240000,00 грн - заборгованість за договором поворотної фінансової допомоги № 29-07-2024 від 29.07.2024 та 247,02 грн - пені у виді 3% річних, нарахованих за неповернення поворотної фінансової допомоги згідно умов договору.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2025.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 07.04.2025 позовну заяву ТОВ «Приватна фірма «Камертон» до ПП «Приватна фірма «Камертон» про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги та пені (зареєстровану за вх. №02.3.1-05/432/25 від 02.04.2025) - залишено без руху. Встановлено позивачу строк - 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 07.04.2025 від представника позивача ТОВ «Приватна фірма «Камертон» - адвоката Сочки В.І. 09.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява від 09.04.2025 про усунення недоліків позовної заяви (зареєстрована за вх. № 02.3.1-02/3375/25), до якої долучені докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 14.05.2025, сторонам встановлені строки на подачу заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 28.04.2025 задоволено заяву про забезпечення позову ТОВ «Приватна фірма «Камертон», подану представником - адвокатом Сочкою І.В. від 25.04.2025 (зареєстровану за вх. №02.3.1-02/3965/25).
Ухвалою суду від 14.05.2025 через неявку представника відповідача у судове засідання відкладено підготовче засідання на 12.06.2025.
23.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Марич І.Ю. надійшов відзив на позовну заяву від 23.05.2025 з клопотанням про визнання поважними причин неподання ПП «ПФ «Камертон» відзиву та доказів у встановлений законом строк та встановлення додаткового строку на подання відзиву та доказів (зареєстроване за вх.№02.3.1-02/5014/25).
Ухвалою суду від 27.05.2025 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Марич І.Ю. про поновлення строку для надання відзиву від 23.05.2025 та поновлено відповідачу строк на подання відзиву, долучено до матеріалів справи відзив представника ПП «Приватна фірма «Камертон» - адвоката Марич І.Ю. разом з доданими до нього документами.
02.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Сочки В.І. надійшла відповідь на відзив (зареєстрована за вх. №02.3.1-02/5272/25).
Ухвалою суду від 12.06.2025 продовжено з ініціативи суду строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, через неявку в судове засідання представників сторін відкладено підготовче засідання на 14.07.2025.
12.06.2025 (після проведеного підготовчого засідання) через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Приватна фірма «Камертон» - адвоката Сочки В.І. надійшло клопотання від 12.06.2025 про розгляд справи без участі позивача (зареєстроване за вх. № 02.3.1-02/5597/25), в якому він просить розгляд справи №907/395/25 у наступних судових засіданнях здійснювати без участі позивача та його представників, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
У підготовче засідання 14.07.2025 сторони не уповноважили своїх представників.
Ухвалою суду від 14.07.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2025 на 12:00 год.
Згідно відповіді №8731168 сформованої на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від 04.04.2025, встановлено, що позивач - ТОВ «Приватна фірма «Камертон» (код ЄДРПОУ - 44732579) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС та відповіді №8731204 сформованої на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від 04.04.2025, встановлено, що відповідач - ПП «Приватна фірма «Камертон» (код ЄДРПОУ - 22174433) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Враховуючи приписи ст. 6 і 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ухвали суду від 07.04.2025, 15.04.2025, 28.04.2025, 14.05.2025, 27.05.2025, 12.06.2025, 14.07.2025, 14.07.2025 в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи згідно з ч. 5 ст. 6 ГПК України були доставлені до Електронного кабінету позивача, його представника та відповідача і його представника 12.04.2025 о 12:25 год., 15.04.2025 о 18:24 год., 29.04.2025 о 16:49 год., 15.05.2025 о 20:04 год., 27.05.2025 о 21:04 год., 12.06.2025 о 18:46 год., 15.07.2025 о 00:56 год., 15.07.2025 о 10:35 год., про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Отже, сторони про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 07.08.2025 належним чином повідомлялися.
В судове засідання, призначене на 12 годину 07.08.2025, позивач та відповідач, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання не з'явились. Відповідач не подав суду до початку проведення судового засідання заяв та клопотань процесуального характеру з приводу причин своєї неявки.
Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Щодо неявки відповідача в судові засідання, то суд зазначає, що Приватне підприємство «Приватна фірма «Камертон», будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та розгляду справи по суті, не уповноважила свого представника в підготовчі засідання 14.05.2025, 12.06.2025, 14.07.2025, а також для участі в розгляді справи по суті 07.08.2025.
Застосовуючи при розгляді справи відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Відтак, враховуючи неодноразову неявку без поважних причин відповідача в судові засідання, про які відповідач повідомлений судом своєчасно та належним чином; враховуючи клопотання представника позивача від 12.06.2025 (зареєстроване за вх. №02.3.1-02/5597/25 від 12.06.2025) про розгляд справи без участі позивача та його представника; відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Згідно з ч. 4 і 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору за позицією позивача
У позовній заяві від 02.04.2025 позивач покликається на укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Камертон» та Приватним підприємством «Приватна фірма «Камертон» договорів про надання поворотної фінансової допомоги на безоплатній основі на загальну суму 333934,11 грн.
Зокрема, договором від 23.12.2023 №б/н було надано поворотну фінансову допомогу у розмірі 92934,11 грн; договором від 23.12.2023 №б/н було надано поворотну фінансову допомогу у розмірі 1000,00 грн; договором №29-07-2024 від 29.07.2024 було надано поворотну фінансову допомогу у розмірі 240000,00 грн та на підтвердження вказаних обставин надає платіжні інструкції.
Вказує, що згідно з пункту 1.1. договорів, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти на умовах та в порядку, що передбачено даним договором.
Відповідно до пунктів 4.1.-4.2. договорів, строк повернення коштів - до моменту пред'явлення вимоги про їх повернення; позичальник зобов'язаний повернути всю фактично отриману суму коштів або їх частину на протязі семи днів з дня отримання вимоги від позикодавця.
Позивач зазначає, що ним 13.03.2025 було направлено засобами поштового зв'язку вимоги з приводу повернення поворотної фінансової допомоги на безоплатній основі, а відповідачем вимоги було отримано 17.03.2025.
Відповідно до пунктів 6.1. та 6.2. договорів при простроченні повернення суми коштів (її частини) позичальник сплачує пеню в розмірі 3% річних від простроченої суми до моменту повернення. На прострочену суму коштів (її частину) нараховуються інфляційні витрати за весь строк прострочення.
Позивач стверджує, що станом на дату подання позову, жодної грошової суми (поворотної фінансової допомоги) не було повернуто, незважаючи на направлені позивачем вимоги щодо повернення коштів.
Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим через невиконання відповідачем зобов'язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги на безоплатній основі, позивач звернувся до суду з позовом, згідно з яким просить стягнути з Приватного підприємства «Приватна фірма «Камертон» на свою користь 334181,13 грн, з яких: 333934,11 грн - заборгованість за договорами поворотної фінансової допомоги та 247,02 грн - пені у виді 3% річних, нарахованих за неповернення поворотної фінансової допомоги.
Позиція відповідача
Відповідач на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву від 23.05.2025, за змістом якого вказує, що відбулась 02.04.2025 зміна керівництва ПП «ПФ «Камертон».
Зазначає, що згідно із випискою по банківському рахунку № НОМЕР_1 відповідача підтверджується перерахування ТОВ «ПФ «Камертон» 29.12.2023 ПП «ПФ «Камертон» за договорами поворотної фінансової допомоги 92934,11 грн і 1000,00 грн. Крім того, ТОВ «ПФ «Камертон» перерахувало 30.07.2024 згідно платіжної інструкції 240000,00 грн поворотної фінансової допомоги по договору №29-07-2024 від 29.07.2024.
Таким чином, на думку відповідача, поверненню по суті підлягають 333934,11 грн поворотної фінансової допомоги.
Водночас відповідач звертає увагу на те, що єдиним власником і кінцевим беніфіціаром та директором ТОВ «ПФ «Камертон» є ОСОБА_1 та на час подачі відзиву останній є колишнім директором ПП «ПФ «Камертон», тобто одночасно з жовтня 2022 року по квітень 2025 року ОСОБА_1 був директором в обох господарських товариствах.
Разом з тим, відповідач зазначає, що у наданій ним банківській виписці ПП «ПФ «Камертон» значиться про перерахунок 22.05.2024 підприємством на рахунки податкового органу 354655, 49 грн за зобов'язаннями та фінансовими санкціями за наслідками перевірки податкового органу за Актом перевірки від 26.03.2024 №37/07-16-07-01-16/22174433. Податковим органом виявлені порушення податкового законодавства за період діяльності директора ОСОБА_1 , тому останній разом з бухгалтером вирішили сплатити штрафні санкції за рахунок коштів ТОВ «ПФ «Камертон», що було підставою перерахунку ТОВ «ПФ «Камертон» коштів ПП «ПФ «Камертон» за договорами поворотної фінансової допомоги.
Відповідач стверджує, що на час перебування на посаді директора ПП «ПФ «Камертон» ОСОБА_1 було укладено договір оренди транспортних засобів і ці транспортні засоби активно експлуатуються позивачем - ТОВ «ПФ «Камертон».
На переконання відповідача, позивач повністю позбавив відповідача засобів (основних засобів, коштів на рахунках) та приводить до банкрутства ПП «ПФ «Камертон», співзасновником якого він є.
На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю через наведені у відзиві обставини та зловживання власником ТОВ «ПФ «Камертон» правом, недобросовісну конкуренцію, наявністю боргів позивача перед ПП «ПФ «Камертон».
Доводи, викладені сторонами в інших заявах по суті справи
Позивач у відповіді на відзив від 02.06.2025 спростовує аргументи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву. Вказує, що предметом позову є саме стягнення заборгованості у розмірі 333934,11 грн за означеними договорами поворотної фінансової допомоги.
Позивач покликається на положення пп. 14.1.257 Податкового кодексу України, згідно з якими поворотна фінансова допомога (ПФД) - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Позивач звертає увагу, що відповідно до пункту 1 договорів поворотної фінансової допомоги, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти на умовах та у порядку, що передбачено даним договором.
Згідно з пункту 2.2. договорів, поворотна фінансова допомога за цим договором надається позичальнику на безоплатній основі.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договорів, строк повернення коштів - до моменту пред'явлення вимоги про їх повернення. Позичальник зобов'язаний повернути всю фактично отриману суму коштів або їх частину на протязі семи днів з дня отримання вимоги позикодавця.
Позивач стверджує, що відповідні вимоги була надіслані позивачем відповідачу та були належним чином доставлені та вручені 17.03.2025.
Стосовно вручення кореспонденції, позивач звертає увагу на чисельну практику Верховного Суду, відповідно до якої «направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку апеляційного суду, а тому не може свідчити про неправомірність його дій».
Таким чином, на переконання позивача, він має усі підстави на повернення переданої ним суми у розмірі 333934,11 грн поворотної фінансової допомоги.
Позивач зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факт отримання та перерахування коштів. А як заперечення проти задоволення позову, відповідач наводить наступні обставини та факти: про сплату ПП «ПФ «Камертон» податкових зобов'язань та санкцій за наслідками перевірки податкового органу; про укладання договорів оренди ТЗ між сторонами; про недобросовісну конкуренцію (на думку відповідача); зазначає про претензії та збитки (на думку відповідача), спричинені колишнім директором ПП «ПФ «Камертон».
Позивач вважає всі описані вище обставини та фактично прямі обвинувачення безпідставними, такими що взагалі не стосуються справи та не входять до об'єкту (предмету) доказування, адже предметом розгляду господарської справи №907/395/25 є саме повернення (стягнення) заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги.
На підставі викладеного, позивач вважає, що наведені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача є такими, що не стосуються справи №907/395/25.
Враховуючи наведене, позивач просить позов ТОВ «ПФ «Камертон» до ПП «ПФ «Камертон» про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги задовольнити в повному обсязі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
23.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Камертон» (позикодавець) та Приватним підприємством «Приватна фірма «Камертон» (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги №б/н (далі - договір №б/н 1), за змістом пункту 1.1. якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти на умовах та у порядку, що передбачено даним договором.
Відповідно до пункту 2.1. договору №б/н 1, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України, гривні, в розмірі 92934,11 грн без ПДВ. Розмір фактично наданої поворотної фінансової допомоги підтверджується платіжним дорученням позикодавця.
23.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Камертон» (позикодавець) та Приватним підприємством «Приватна фірма «Камертон» (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги №б/н (далі - договір №б/н 2), за змістом пункту 1.1. якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти на умовах та у порядку, що передбачено даним договором.
Відповідно до пункту 2.1. договору №б/н 2, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України, гривні, в розмірі 1000,00 грн без ПДВ. Розмір фактично наданої поворотної фінансової допомоги підтверджується платіжним дорученням позикодавця.
29.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Камертон» (позикодавець) та Приватним підприємством «Приватна фірма «Камертон» (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги №29-07-2024 (далі - договір №29-07-2024), за змістом пункту 1.1. якого, позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти на умовах та у порядку, що передбачено даним договором.
Відповідно до пункту 2.1. договору №29-07-2024, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України, гривні, в розмірі 240000,00 грн без ПДВ. Розмір фактично наданої поворотної фінансової допомоги підтверджується платіжним дорученням позикодавця.
Положеннями пункту 2.2. договорів №б/н 1, №б/н 2, №29-07-2024 визначено, поворотна фінансова допомога за цим договором надається позичальнику на безоплатній основі.
Згідно з пунктом 3.1. договорів №б/н 1, №б/н 2, №29-07-2024, позикодавець зобов'язаний впродовж трьох календарних днів з моменту отримання усного звернення позичальника надати грошові кошти у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника. Позика може бути надана як на всю суму договору одноразово так і періодичними траншами у сумах згідно усних заявок позичальника.
Відповідно до пункту 4.1. договорів №б/н 1, №б/н 2, №29-07-2024, строк повернення коштів - до моменту пред'явлення вимоги про їх повернення.
Позичальник зобов'язаний повернути всю фактично отриману суму коштів або їх частину на протязі семи днів з дня отримання вимоги від позичальника (пункт 4.2. договорів №б/н 1, №б/н 2, №29-07-2024).
Згідно з пунктом 5.1. договорів №б/н 1, №б/н 2, №29-07-2024, сума коштів підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця.
Положеннями пункту 6.1. договорів №б/н 1, №б/н 2, №29-07-2024 визначено, що при простроченні повернення суми коштів (її частини) позичальник сплачує пеню в розмірі 3% річних від простроченої суми до моменту повернення.
Відповідно до пункту 7.1. договорів №б/н 1, №б/н 2, №29-07-2024, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами даного договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №468 від 29.12.2023 ТОВ «ПФ «Камертон» переказало на рахунок ПП «Приватна фірма «Камертон» 92934,11 грн, призначення платежу: поворотна фінансова допомога.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №477 від 29.12.2023 ТОВ «ПФ «Камертон» переказало на рахунок ПП «Приватна фірма «Камертон» 1000,00 грн, призначення платежу: поворотна фінансова допомога.
Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №7932213018 від 30.07.2024 ТОВ «ПФ «Камертон» переказало на рахунок ПП «Приватна фірма «Камертон» 240000,00 грн, призначення платежу: поворотна-фінансова допомога згідно договору №29-07-2024 від 29.07.2024 року.
13.03.2025 ТОВ «Приватна фірма «Камертон» направлено на адресу ПП «Приватна фірма «Камертон» вимогу про повернення протягом 7 днів з дня отримання вимоги поворотної фінансової допомоги у сумі 92934,11 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Приватна фірма «Камертон» за наведеними реквізитами.
Направлення позивачем на адресу відповідача вимоги від 13.03.2025 підтверджено долученими до позовної заяви копією фіскального чеку №8800507253330 від 13.03.2025, накладної №8800507253330 від 13.03.2025 та опису вкладення у цінний лист.
Відомостями трекінгу поштового відправлення №8800507253330 (з офіційного сайту оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта»), долученого до позовної заяви, встановлено отримання 17.03.2025 відповідачем вимоги від 13.03.2025.
13.03.2025 ТОВ «Приватна фірма «Камертон» направлено на адресу ПП «Приватна фірма «Камертон» вимогу про повернення протягом 7 днів з дня отримання вимоги поворотної фінансової допомоги у сумі 1000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Приватна фірма «Камертон» за наведеними реквізитами.
Направлення позивачем на адресу відповідача вимоги від 13.03.2025 підтверджено долученими до позовної заяви копією фіскального чеку №8800507253364 від 13.03.2025, накладної №8800507253364 від 13.03.2025 та опису вкладення у цінний лист.
Відомостями трекінгу поштового відправлення №8800507253364 (з офіційного сайту оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта»), долученого до позовної заяви, встановлено отримання 17.03.2025 відповідачем вимоги від 13.03.2025.
13.03.2025 ТОВ «Приватна фірма «Камертон» направлено на адресу ПП «Приватна фірма «Камертон» вимогу про повернення протягом 7 днів з дня отримання вимоги поворотної фінансової допомоги у сумі 240000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Приватна фірма «Камертон» за наведеними реквізитами.
Направлення позивачем на адресу відповідача вимоги від 13.03.2025 підтверджено долученими до позовної заяви копією фіскального чеку №8800507253348 від 13.03.2025, накладної №8800507253348 від 13.03.2025 та опису вкладення у цінний лист.
Відомостями трекінгу поштового відправлення №8800507253348 (з офіційного сайту оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта»), долученого до позовної заяви, встановлено отримання 17.03.2025 відповідачем вимоги від 13.03.2025.
Згідно тверджень позивача, відповідач не надав жодних відповідей на вимоги від 13.03.2025 та не перерахував на рахунок позивача суму поворотної фінансової допомоги у загальному розмірі 333934,11 грн.
Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом, згідно з яким просить стягнути з Приватного підприємства «Приватна фірма «Камертон» 334181,13 грн, з яких: 333934,11 грн - заборгованість за договорами поворотної фінансової допомоги та 247,02 грн - штрафні санкції за прострочення сплати заборгованості за період з 25.03.2025 по 02.04.2025.
Правове обґрунтування і оцінка суду
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 1, 2 ст. 180 ГК України).
Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Матеріалами справи підтверджується, що спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги за договорами поворотної фінансової допомоги №б/н 1 від 23.12.2023, №б/н 2 від 23.12.2023, №29-07-2024 від 29.07.2027.
Згідно із визначенням, наведеним в абзаці 8 підпункту 14.1.257 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
За своєю правовою природою зазначені договори поворотної фінансової допомоги №б/н 1 від 23.12.2023, №б/н 2 від 23.12.2023, №29-07-2024 від 29.07.2027 є договорами позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів, що передбачають передачу підприємству у користування на певний строк суми грошових коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плату за користування такими грошовими коштами.
В силу приписів ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем доведено факт виконання ним умов договорів поворотної фінансової допомоги №б/н 1 від 23.12.2023, №б/н 2 від 23.12.2023, №29-07-2024 від 29.07.2027, а саме, шляхом перерахування відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 333934,11 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що відповідач всупереч умов договорів поворотної фінансової допомоги №б/н 1 від 23.12.2023, №б/н 2 від 23.12.2023, №29-07-2024 від 29.07.2027 не повернув позивачу у 7-денний строк із дня отримання письмових вимог від 13.03.2025 (які були отримані - 17.03.2025) грошові кошти у загальному розмірі 333934,11 грн.
Отже, відповідач є таким, що з 25.03.2025 порушив зобов'язання по поверненню позивачу 333934,11 грн поворотної фінансової допомоги згідно договорів №б/н 1 від 23.12.2023, №б/н 2 від 23.12.2023, №29-07-2024 від 29.07.2027.
Доказів оплати зазначеної заборгованості матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Враховуючи умови договорів поворотної фінансової допомоги №б/н 1 від 23.12.2023, №б/н 2 від 23.12.2023, №29-07-2024 від 29.07.2027, зокрема положення пунктів 4.1., 4.2. щодо строку повернення поворотної фінансової допомоги, та положення ст. 1049 ЦК України, строк повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем відповідачу в загальному розмірі 333934,11 грн станом на день розгляду справи є таким, що настав.
Суд критично ставиться до доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву та долучених до нього додатків, а саме: сплати ПП «Приватна фірма «Камертон» на рахунку Державної податкової служби 354655,49 грн за зобов'язаннями та фінансовими санкціями за наслідками перевірки податкового органу, стосовно нікчемності договору №01/01-23 оренди транспортного засобу, укладеного між відповідачем та позивачем та наявності заборгованості ТОВ «Приватна фірма «Камертон» перед ПП «Приватна фірма «Камертон» за договором оренди транспортного засобу, та вважає їх такими, що не стосуються предмета спору за позовом ТОВ «Приватна фірма «Камертон» до ПП «Приватна фірма «Камертон» про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги та пені. Крім того, суд бере до уваги визнання відповідачем у відзиві отримання 333934,11 грн поворотної фінансової допомоги та зазначає, що наведені відповідачем у відзиві доводи про перерахування коштів згідно договорів поворотної фінансової допомоги для сплати ПП «ПФ «Камертон» санкцій за наслідками перевірки податкового органу, утримання позивачем транспортних засобів згідно укладених між сторонами договорами, про недобросовісну конкуренцію та спричинення позивачем збитків відповідачу через недобросовісну поведінку колишнім керівником не спростовують висновків суду про наявність підстав для повернення відповідачем з 17.03.2025 поворотної фінансової допомоги згідно договорів №б/н 1 від 23.12.2023, №б/н 2 від 23.12.2023, №29-07-2024 від 29.07.2027, враховуючи приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст.525 ЦК України, які встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Враховуючи наведені обставини та те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 333934,11 грн поворотної фінансової допомоги є законними, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання в частині своєчасного та повного повернення поворотної фінансової допомоги за договорами поворотної фінансової допомоги №б/н 1 від 23.12.2023, №б/н 2 від 23.12.2023, №29-07-2024 від 29.07.2027 в загальному розмірі 333934,11 грн, позивачем нараховано та заявлено до стягнення штрафні санкції у виді пені в сумі 247,02 грн, яка визначена сторонами у вигляді 3% річних.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частина 1 ст. 548 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
У постанові від 18.09.2024 у справі №924/1012/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що з врахуванням положень ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Стаття 231 ГК України регулює розмір штрафних санкцій, встановлених Законом щодо окремих видів зобов'язань. Тобто визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
З аналізу положень ст. 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Отже, ч. 4 ст. 231 ГК України наділяє сторін правом застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи № 916/804/17.
З урахуванням таких положень цивільного та господарського законодавства при укладенні договорів сторони узгодили умови відповідальності за їх невиконання та неналежне виконання, зазначивши у п. 6.1. договорів №б/н 1, №б/н 2, №29-07-2024, що при простроченні повернення суми коштів (її частини) позичальник сплачує пеню в розмірі 3% річних від простроченої суми.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Суд враховує, що договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 ЦК України).
При цьому, приписами ст. 509 ЦК України визначено, що в силу зобов'язання кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах, що виникли між сторонами.
Отже, оскільки сторони добровільно, на власний розсуд погодили умови договору, які передбачають відповідальність за їх невиконання, то з врахуванням приписів ст. ст. 525, 526 і 629 ЦК України щодо обов'язковості договору та недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання, у випадку порушення однією зі сторін умов договору настає відповідальність, яка передбачена договором, зокрема за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, сторони згідно умов пункту 6.1 договорів передбачили сплату пені у розмірі 3% річних від сум, з яких допущено прострочення виконання за кожен день такого прострочення.
У той же час, враховуючи приписи ст.ст.232, 232 ГК України, ст.6 ЦК України щодо свободи договору та права сторін визначити у договорі порядок нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, суд зазначає, що визначений сторонами розмір пені у виді 3% річних не повинен бути більшим, ніж максимальний розмір пені, передбачений законом за порушення грошового зобов'язання.
Щодо цього, суд враховує, що ст.ст. 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
А тому при визначенні розміру пені суд повинен перевірити, чи розмір пені у виді 3% річних за термін прострочення не перевищує розмір пені у виді подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, з урахуванням положень ст.ст. 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги у передбачений договором та ст. 530 ЦК України порядок і строк.
Отже, відповідач є таким, що з 25.03.2025 прострочив виконання грошового зобов'язання за договорами поворотної фінансової допомоги №б/н 1 від 23.12.2023, №б/н 2 від 23.12.2023, №29-07-2024 від 29.07.2027 в загальному розмірі 333934,11 грн, враховуючи отримання 17.03.2025 вимог від 13.03.2025.
Позивачем здійснено нарахування пені у виді 3% річних за період з 25.03.2025 по 02.04.2025 у розмірі 247,02 грн, що відповідає розрахунку 3% , здійсненого судом за означений період.
У той же час максимальний розмір пені від суми простроченого платежу 333934,11 грн у виді подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня, тобто з 25.03.2025 по 02.04.2025 становить 2552.54 грн.
Отже, оскільки розмір пені у виді 3% річних, який передбачений умовами п. 6.1. договорів №б/н 1, №б/н 2, №29-07-2024, від суми простроченого платежу 333934,11 грн, за період з 25.03.2025 по 02.04.2025 становить 247,02 грн і не перевищує суми коштів у розмірі 2552.54 грн, визначених у виді подвійної облікової ставки Національного банку України за означений період від простроченого платежу; оскільки наявні у справі докази підтверджують, що відповідач з 25.03.2025 прострочив виконання грошового зобов'язання у розмірі 333934,11 грн за договорами поворотної фінансової допомоги №б/н 1 від 23.12.2023, №б/н 2 від 23.12.2023, №29-07-2024 від 29.07.2027, а тому суд виснує, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 247,02 грн підлягають задоволенню.
Щодо обґрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст. ст. 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними і достовірними доказами.
Розподіл судових витрат
Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4010,84 грн на підставі платіжної інструкції №15054 від 01.04.2025 та судовий збір за заяву про забезпечення позову в розмірі 1211,20 грн на підставі платіжної інструкції №15088 від 25.04.2025, тобто у загальному розмірі 5222,04 грн.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «Приватна фірма «Камертон» (код ЄДРПОУ - 22174433, місцезнаходження - Закарпатська обл., Хустський район, місто Хуст, вулиця Хмельницького Б., будинок, 1, приміщення 3Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Камертон» (код ЄДРПОУ - 44732579, місцезнаходження - 90400, Закарпатська область, Хустський район, місто Хуст, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 1, 3Б) 334181,13 (триста тридцять чотири тисячі сто вісімдесят одну гривню 13 копійок), з яких: 333934,11 грн (триста тридцять три тисячі дев'ятсот тридцять чотири гривні 11 копійок) - заборгованість за договорами поворотної фінансової допомоги, 247,02 грн (двісті сорок сім гривень 02 копійки) - пеня, а також стягнути 5222,04 грн (п'ять тисяч двісті двадцять дві гривні 04 копійки) у повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом на підставі ухвали від 28.04.2025 у справі №907/395/25, зберігають свою дію протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи у відповідності до ч. 7 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено і підписано 07.08.2025.
Суддя С.В.Сисин