майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"28" липня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/179/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" (м.Житомир)
про стягнення 371095,20грн,
за участю представників сторін:
від позивача: -1: не з'явився;
від позивача-2: Шандра Д.М., довіреність №18/14-0714/1 від 14.07.2025;
від відповідача: не з'явився;
прокурор: Маліцька Ю.С., службове посвідчення №077514 від 19.04.2023 (в
режимі відеоконференції);
з перервою в судовому засіданні з 02.06.2025 до 28.07.2025, відповідно до ч.2 ст.216 ГПК України.
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь військової частини 371 095,20грн, з яких: 206 164,00грн пені та 164 931,20грн штрафу.
Ухвалою суду від 13.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.03.2025.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині здійснення своєчасної поставки товару у строки, визначені договором №883-СБС від 25.11.2024.
04.03.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що 19.12.2024 постачальник засобами доставки ТОВ "Нова пошта" здійснив відправлення товару замовнику згідно з експрес- накладної 59001284281504 за адресою, яка зазначена у п.2.2. договору, контактні дані представника, на чиє ім'я здійснено відправку, було повідомлено замовником постачальнику в телефонному режимі. На думку відповідача, фактично має місце відмова військової частини від отримання товару для потреб оборони, що негативно впливає на стан військових підрозділів та шкодить інтересам держави. Також зазначає, що відсутні підстави для нарахування штрафу на підставі п.6.1. договору та позивачем невірно визначено період нарахування пені , який мав би становити з 11.12.2024 по 25.12.2024, з огляду на те, що укладений між сторонами договір діяв до 25.12.2024 (а.с.76-80).
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 06.03.2025, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України зазначила, що умовами договору сторони обумовити кінцевого отримувача, місце постачання товару, порядок його постачання (транспортом постачальника), а також момент переходу права власності. Експрес-накладна 59001284281504, на яку посилається відповідач, не може вважатися належним доказом виконання відповідачем зобов'язання за договором, оскільки вона не є первинним документом, що підтверджує господарську операцію, не містить обов'язкових реквізитів, а саме: найменування товару, одиниць виміру товару (у натуральному або вартісному виразі), посади, прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Не надано і жодних документів, що підтверджують надання замовнику видаткових накладних, технічного паспорту на товару, як і не надано документів, які підтверджують повноваження приватної особи ОСОБА_1 на отримання товару від замовника (а.с.95-98).
06.03.2025 від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор повідомляє, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують фактичних обставин справи щодо не поставки останнім товару ВЧ НОМЕР_1 НГУ, згідно з умовами договору (а.с.103-105).
Ухвалою суду від 11.03.2025 відкладено підготовче засідання на 08.04.2025.
Ухвалою суду від 08.04.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 14.05.2025 (включно), відкладено підготовче засідання на 05.05.2025.
Ухвалою суду від 05.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/179/25 до судового розгляду по суті на 02.06.2025.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач зауважив, що ОСОБА_1 є уповноваженою особою від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та саме він отримав відповідний товар за експрес-накладною 59001284281504 24.12.2024. До того ж отримання товару було здійснено за адресою замовника, що зазначена в самому договорі, що додатково підтверджує факт постачання відповідного товару, згідно з умовами договору. Крім того, вказав, що Норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись тільки первинними документами, а й іншими доказами. Також наголошує, що у тому разі, якби мали місце дефекти у первинних документах, згідно з п.3.6. договору замовник має право повернути їх та відмовитись від прийняття товару. Прийняття товару свідчить про відсутність зауважень до первинних документів (а.с.137-140).
05.05.2025 від представника відповідача надійшла заява про виклик свідка - ОСОБА_1 з метою повного, всебічного, об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, оскільки допит свідка є єдиним способом впевнитися у виконанні взятих на себе зобов'язань постачальника перед замовником (а.с.165-166).
02.06.2025 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (а.с.176-179).
У судовому засіданні 02.06.2025 розпочато розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 02.06.2025 відмовлено в задоволенні заяви відповідача від 05.05.2025 про виклик свідка та оголошено перерву в судовому засіданні під час розгляду справи по суті до 28.07.2025 (а.с.172-173).
28.07.2025 надійшла заява відповідача про поновлення строку на подання доказів по справі та про проведення розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 28.07.2025 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
25.11.2024 між військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник/позивач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" (постачальник/відповідач) укладено договір №883-СБС, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити товар згідно із специфікацією (додаток №1 до договору) а замовник зобов'язався здійснити оплату за поставлений товар на умовах цього договору (п.1.1. договору).
Пунктом 1.4. договору передбачено, що закупівля товару здійснюється за кошти спеціального фонду бюджету по коду програмної класифікації видатків 1003020 "Забезпечення виконання завдань, функцій та підготовка кадрів Національної гвардії України" за КЕКВ 2260.
Згідно з п. 2.1 договору, товар постачається у заводській тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та зберігання.
Відповідно до п. 2.2 договору, кінцевим отримувачем товару є військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України. Місце поставки Товару: склад замовника за адресою: АДРЕСА_2 , військова частина.
Відвантаження товару замовнику здійснюється у кількостях і в терміни, які зазначені у договорі, транспортом постачальника та за його рахунок (п.2.3. договору).
У пункті 2.4. договору сторони погодили, що постачання товару має здійснюватись протягом 1 календарного дня з моменту подання письмової або телефонної заявки замовника, але у будь-якому випадку до 10.12.2024 року включно. Кількість товару для кожної поставки буде визначено у кожній заявці.
Відповідно до п.2.6 договору право власності на товар переходить до замовника з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.
Вивантаження та приймання товару за кількістю та якістю (за технічним паспортом) здійснюється уповноваженим представником замовника, в присутності представника постачальника (п.3.3 договору).
Згідно із п.3.5. договору, постачальник зобов'язується в день поставки товару надати 3 видаткових накладні та розрахунок собівартості замовнику.
Відповідно до п.4.2. договору загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, становить: 2 945 200грн без ПДВ.
Пунктом 6.1. договору визначено, що за порушення строків поставки стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Додатком №1 до договору є специфікація від 25.11.2024, в якій зазначені назва товару (графа 2), код УКТ ЗЕД (графа 3), одиниця виміру (графа 4), кількість (графа 5), ціна за одиницю товару без ПДП (грн.) (графа 6), сума без ПДВ (грн.) (графа 7) (а.с.27).
Специфікація підписана замовником та постачальником, а також скріплена їх печатками.
Додатком №2 до договору визначено комплектацію, тактико-технічні характеристики товару, та країну походження товару (а.с.27 на звороті).
У зв'язку з не поставкою постачальником товару у встановлений у договорі термін, замовник направив відповідачу на юридичну адресу відповідача (станом на 11.12.2024) претензію №1705/2771 від 08.10.2024, в якій просив здійснити поставку товару в обумовлені терміни та обсягах. Також у претензії вказано, що у разі порушення постачальником умов щодо порядку та строків постачання товару, якості поставленого товару, замовник має право в будь який час, як протягом строку дії договору так і протягом одного року після спливу строку дії договору, згідно з пунктами 6.10.-6.12. договору застосувати санкцію 28-29).
Відповіді на дану претензію відповідачем надано не було.
27.12.2024 військовою частиною НОМЕР_1 НГУ повторно направлено претензію №18/13-11253 від 27.12.2024 на адресу ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп", щодо сплати штрафних санкцій, за непоставку товару в обумовлені договором строки, яку залишено останнім без задоволення (а.с.34-37).
На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону листом №16/5вих-25 від 02.01.2025 поінформувала Головне управління Національної гвардії України та військову частину НОМЕР_1 НГУ про порушення вимог законодавства та про намір звернутися до суду з відповідною позовною заявою (а.с.30-32).
Згідно з листом № 18/14-33 від 08.01.2025, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не зверталась до суду з позовом до ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" про стягнення штрафних санкцій, та не заперечує з приводу пред'явлення позовної заяви Київською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону (а.с.33).
Відповідно до листа Головного управління Національної гвардії України №27/12/1-1276-2025 від 15.01.2025, останнє не заперечує стосовно вжиття Київською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону заходів щодо захисту інтересів держави, у тому числі шляхом пред'явлення позову в інтересах військової частини НОМЕР_1 НГУ (а.с.38).
Прокурор наголошує, що невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару для потреб оборони позивачу 2 негативно впливає на стан військових підрозділів, що безпосередньо є шкодою інтересам держави.
Необхідність захисту інтересів держави прокурор обґрунтовує потребою у ефективному використанні коштів держави, у тому числі стягнення грошових коштів через недотримання умов контракту.
З огляду на викладене, Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до суду з даним позовом.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст.204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, договір поставки є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що для вирішення питання щодо наявності у відповідача обов'язку зі оплати заявленої прокурором до стягнення суми штрафних санкцій за непоставку товару, передбаченого умовами договору №883-СБС від 25.11.2024, з урахуванням заперечень відповідача, першочерговим є встановлення факту наявності або відсутності поставки товару.
З метою доведення обставини поставки відповідач надає експрес-накладну №59001284281504 перевізника ТОВ "Нова Пошта" від 19.12.2024, що засвідчує факт відправлення товару, обумовленого умовами договору на адресу замовника (а.с.89-90).
Згідно з ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст.236 ГПК України враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Оцінюючи надані відповідачем у підтвердження обставини поставки товару докази, через призму стандарту "вірогідність доказів", суд вважає доведеною позивачем обставину не поставки відповідачу товару за договором на суму 2 945 200,00грн.
При цьому такий висновок суду ґрунтується, зокрема, на наступному.
Згідно зі ст.1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;
Частинами 1 та 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
У п.1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.
Отже, надання відповідачем послуг з поставки, в розумінні положень Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є господарською операцією.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції станом на момент виникнення між сторонами відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
До матеріалів справи не додано видаткових накладних, які б відповідали наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів або містили б недоліки.
Разом з цим, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що в разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами в справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.
У зв'язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2024 відповідачем (відправник) направлено "Новою поштою" товар (акумулятори), оголошеною вартістю 33 332,00грн, що підтверджується експрес-накладною Нової пошти №59001284281504. Одержувачем за вказаною накладною є фізична особа ОСОБА_1 .
09.01.2025 фізична особа ОСОБА_1 направив "Новою поштою" товар (акумулятори), оголошеною вартістю 5 000,00грн, що підтверджується експрес-накладною Нової пошти №59001298593438. Одержувачем за вказаною накладною є ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" (а.с.88).
Надана позивачем копії експрес-накладної "Нова Пошта" №59001284281504 від 19.12.2024 не може бути доказом поставки товару, оскільки не відповідає вимогам законодавства щодо оформлення товарно-транспортних документів, не містять інформації яка дає можливість ідентифікувати вантаж та співставити його з найменуванням товару, який є предметом публічної закупівлі. Відомості щодо найменування вантажу (акумулятори) та вартості поставки (33 332,00грн) у експрес-накладній не співпадають з відомостями про найменування товару, визначеного додатком №2 до договору №883-СБС від 25.04.2024 та вартістю товару, яка встановлена умовами договору та специфікацією (2 945 200,00грн).
Посилання відповідача на те, що отримувачем за експрес-накладною №59001284281504 фізична особа - ОСОБА_1 , який є офіцером групи планування застосування служби безпілотних систем, молодшим лейтенантом, що проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 НГУ та був уповноважений від імені позивача 2 на отримання товару суд вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повноважень Корягіна Д.В. на приймання товару за договором №883-СБС від 25.04.2024.
Крім того, експрес-накладні поштового оператора "Нова пошта" свідчать про факт перевезення та доставки товару, однак не є первинними документами для обліку операцій з товаром. Первинними документами, що фіксують продаж, є видаткові накладні, які містять інформацію про найменування, кількість, ціну та вартість товару, а також інші необхідні дані для обліку.
Умовами п.3.5. договору передбачено, що у разі поставки позивачу 2 товару, визначеного умовами договору №883-СБС від 25.04.2024, постачальник повинен був надати замовнику видаткові накладні у 3-х екземплярах та розрахунок собівартості, однак відповідач не надав таких документів. При цьому, у разі поставки товару військовій частині НОМЕР_1 НГУ відповідач не був позбавлений можливості підписати видаткові накладні в односторонньому порядку та направити їх для підписання замовнику.
Суд враховує, що відповідно до п.3.3. договору відвантаження та приймання товару за кількістю та якістю (за технічним паспортом) мало здійснюватися за участю уповноважених представників як замовника так постачальника.
Також матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів оплати позивачем 2 товару, отриманого на підставі експрес-накладної "Нова Пошта" №59001284281504 від 19.12.2024, або (у разі неоплати товару) звернення до замовника з відповідною вимогою здійснити відповідний розрахунок.
Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що належних доказів, які б свідчили про належне виконання постачальником зобов'язань за договором №883-СБС від 25.04.2024, останній, згідно з приписами ст.74,76-77 ГПК України, не надав, суд дійшов висновку, що має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.2 статті 216 ГК України).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача пені у розмірі 164 931,20грн за період з 11.12.2024 по 04.02.2025 та штрафу в сумі 206 164,00грн за прострочення поставки товару понад 30 днів.
Підпунктом 6.1. договору №883-СБС від 25.11.2024, сторони погодили, що за порушення строків поставки стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
За умовами п.2.4. договору строк поставки визначено до 10.12.2024 включно. Отже, з 11.12.2024 зобов'язання відповідача щодо поставки товару є простроченим.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не здійснив поставку товару загальною вартістю 2 945 200,00грн.
Здійснивши перерахунок пені за заявлений період прострочення з 11.12.2024 по 04.02.2025 на суму 2 945 200,00грн, судом встановлено, що обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення є розмір пені в сумі 161 986,00грн. Вимога в частині стягнення 2 945,20грн пені заявлена необґрунтовано та задоволенню не підлягає.
Аргументи відповідача стосовно того, що закінчення строку дії договору є припинення договірного зобов'язання, таким чином вимоги позивача про стягнення пені та штрафу після припинення дії договору заявлено безпідставно суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №910/2153/17 зазначив:
"39. Частиною 4 ст. 631 ЦК України передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
40. Главою 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов'язання, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку дії договору.
41. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони договору №286/1/16/36 домовились про поставку продукції до 25.12.2016, визначивши строк дії договору до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.
43. Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов'язань за договором, зокрема, в частині поставки продукції, тому помилковими висновки суду другої інстанції про відсутність підстав для нарахування замовником штрафних санкцій поза межами строку дії договору №286/1/16/36 за прострочення виконання зобов'язання з поставки продукції, яке мало місце під час дії цього договору."…
…. 48. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з постачання продукції за договором №286/1/16/36 належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.
49. Колегія суддів відхиляє посилання апеляційного господарського суду про безпідставно нараховані позивачем після закінчення строку дії договору №286/1/16/36, а саме за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 включно, оскільки, з урахуванням положень ст. 599 та ч. 4 ст. 631 ЦК України, суд першої інстанції правильно зазначив, що закінчення строку дії цього договору не є підставою припинення зобов'язань постачальника щодо поставки продукції у строк, що настав до 31.12.2016, так само як відповідач не може бути звільнений від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, застосованих кредитором за порушення, яке мало місце під час дії договору."
Таким чином, з урахуванням наведеного та правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування позивачем пені поза межами строку дії договору за невиконання зобов'язання з поставки товару, яке мало місце під час дії договору.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.86 ГПК України).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарський процесуальний кодекс України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу ретельно досліджені судом, проте є такими, що не спростовують наведених висновків суду.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та положення чинного законодавства у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення з відповідача 368 140,00грн, з яких: 161 986,00грн пені, 206 164,00грн 7% штрафу за порушення строків поставки товару понад 30 днів.
В інший частині позовних вимог щодо стягнення 2945,20грн пені суд відмовляє.
Щодо розподілу судових витрат.
За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання первісного позову покладаються на ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" (вул.Київська, 77, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 45203623) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
- 161 986,00грн пені;
- 206 164,00грн штрафу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" (вул.Київська, 77, м.Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 45203623) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (вул.Петра Болбочана, 8а, м.Київ, 01104, код ЄДРПОУ 38347014)
- 5 222,10грн судового збору.
4. В позові відмовити в частині стягнення 2 495,20грн пені.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 08.08.25
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1- у справу;
2-5 - сторонам через "Електронний суд".