вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.08.2025м. ДніпроСправа № 904/2935/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ВОРК", 50065, м.Кривий Ріг, вул.Соборності, буд.32, код ЄДРПОУ 35006184
до Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", 50066, м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977
про стягнення заборгованості за договором поставки
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ВОРК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою через систему "Електронний суд" до Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості за договором № 144-1600-01 від 14.02.2022 (для придбання технологічного устаткування без урахування з.д. перевезення) у розмірі 120 384,00грн, 3 % річних у розмірі 6 123,09грн, штрафних санкцій за пунктом 7.2. розділу 7 договору у розмірі 29 863,25грн, інфляційних втрат у розмірі 21 917,41грн та судового збору у розмірі 2 139,45грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 справу № 904/2935/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою суду від 04.06.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ВОРК" залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: надати докази сплати судового збору у розмірі 282,95грн.
До суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 10.06.2025, якою додані докази доплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
15.07.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. в якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Водночас представник позивача зазначає, що якщо суд прийде до висновку, що заявлена пеня, 3 % річних та інфляційні втрати підлягають стягненню, максимально зменшити суму пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90 %.
21.07.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій не погоджується із твердженнями відповідача та просить суд відмовити у задоволенні заяви про зменшення розміру неустойки.
29.07.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких не погоджується із нарахованою сумою штрафних санкцій та просить суд максимально зменшити суму пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90 %, у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
14.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ВОРК" (далі - позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір № 144-1600-01 (для придбання технологічного устаткування без урахування з.д. перевезення) (а.с.10-16).
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених цим договором.
Кількість, номенклатура обладнання вказуються у Специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 2.1. договору).
Постачальник зобов'язується поставити обладнання на умовах поставки, зазначені у специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції від 2020 року (пункт 3.2. договору).
Строки поставки обладнання вказуються у специфікаціях (пункт 3.3. договору).
Загальна сума договору визначається як сумарна вартість обладнання, поставка якого здійснюється згідно доданих до нього специфікацій (пункт 4.3. договору).
Оплата за поставлений товар проводиться протягом строку, зазначеного в специфікації, який починається з моменту поставки обладнання та надання документів, зазначених у пункті 6.3. договору (пункт 5.2. договору).
У випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період (пункт 7.2. договору).
Договір діє до 04.02.2024 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторону від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) по даному договору (пункт 10.5. договору).
19.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ВОРК" та Приватним акціонерним товариством "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 144-1600-01 від 14.02.2022 про таке:
1. Станом на дату підписання цієї угоди сума заборгованості покупця перед постачальником за договором становить 140 448,00грн, а саме:
- за поставку на суму 140 448,00грн, рахунок № 68 від 03.05.2022.
2. Сторони дійшли згоди про те, що строк виконання зобов'язань за договором по оплаті заборгованості вказаної у пункті 1 даної угоди, які не виконані станом на дату укладення цієї угоди, змінюється та зазначені зобов'язання підлягають виконанню у період з червня 2023 по грудень 2023 року щомісячно рівними частинами, за наступним графіком:
до 30.06.2023 - 20 064,00грн,
до 31.07.2023 - 20 064,00грн,
до 31.08.2023 - 20 064,00грн,
до 30.09.2023 - 20 064,00грн,
до 31.10.2023 - 20 064,00грн,
до 30.11.2023 - 20 064,00грн,
до 31.12.2023 - 20 064,00грн.
2.1. На період зупинення технологічного циклу виробництва покупця, що підтверджується відповідним наказом покупця, виконання зобов'язань покупця по оплаті заборгованості, зазначеної у пункті 1 даної угоди, у встановленому у пункті 2 графіку порядку, зупиняється. Будь-які штрафні санкції та/або компенсації упродовж такого періоду постачальником не нараховується та не стягується з покупця.
2.2. Після поновлення технологічного циклу покупця, про що покупцем видано відповідний наказ, встановлений пунктом 2 угоди строк (графік) виконання зобов'язань по оплаті заборгованості, які не виконані станом на дату поновлення технологічного циклу покупця, подовжується на період зупинення технологічного циклу виробництва покупця та підлягає виконанню щомісячно рівними частинами.
2.3. Покупець інформує постачальника про видання наказів, зазначених у пунктах 2.1., 2.2. цієї угоди, протягом 5 робочих днів від дати їх видання за допомогою засобів зв'язку, вказаних у пункті 1.3. даної угоди (пункт 2.3. договору).
3. Погашення визначених в п.п. 1, 2 цієї угоди сум буде здійснюватися у гривнях, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, який зазначено у договорі.
4. Після виконання умов п.п.2, 3 цієї угоди, зобов'язання покупця за договором припиняються у повному обсязі та сторони свідчать про відсутність будь-яких майнових претензій одна до одної з приводу укладеного договору та усіх сум заборгованості, які виникли на дату підписання цієї Угоди.
5. У випадку виконання покупцем в повному обсязі зобов'язань, встановлених п.п.2, 3 угоди, після підписання цієї угоди, жодна відповідальність за будь-які порушення обумовлені умовами договору з боку постачальника до покупця застосовуватися не буде.
5.1. З моменту укладання цієї угоди припиняються наступні зобов'язання покупця, які виникли внаслідок порушення покупцем своїх зобов'язань за договором:
- по сплаті передбачених договором сум неустойки та пені;
- по сплаті передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України сум річних та інфляційних втрат;
- по сплаті сум збитків (в тому числі і тих витрат постачальника в складі збитків, яких на дату укладання цієї угоди постачальником не понесено, але які можуть бути понесені постачальником внаслідок порушення покупцем своїх зобов'язань за договором, яке мало місце до моменту укладення угоди), зокрема (але не виключно) припиняються зобов'язання з відшкодування/сплати понесених та тих, що будуть понесені постачальником витрат на правову допомогу, сплату судового збору та інших витрат, пов'язаних з підготовкою до участі та участю постачальника у судовому процесі із стягнення заборгованості за договором.
6. Сторони дійшли згоди про можливість зміни строку виконання зобов'язань та коригування сум оплат за цієї угодою у наступних випадках:
- у разі виникнення зустрічної заборгованості постачальника перед покупцем, допускається часткове не виконання зобов'язань покупця, зазначених у п.1 даної угоди, на суму наявної зустрічної заборгованості постачальника, та покупець має право на свій розсуд виконати зазначені грошові зобов'язання після виконання постачальником своїх зобов'язань з оплати заборгованості перед покупцем;
- у разі повної або часткової передачі постачальником за попередньою письмовою згодою покупця права вимоги щодо заборгованості покупця за цією угодою, сума грошових зобов'язань покупця, зазначених у п.1 даної угоди, змінюється з урахуванням суми такої передачі;
- у разі порушення постачальником установлених чинним законодавством та цим договором вимог до форми, порядку заповнення, надання та/або реєстрації податкової накладної чи розрахунку коригування до податкової накладної або первинних документів, пов'язаних із виконанням договору. Покупець має право на свій розсуд виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав або настане, у повному обсязі або в сумі, що відповідає розміру податкових зобов'язань, з яких допущено порушення, після усунення постачальником відповідного порушення.
У зазначених випадках покупець не вважаться таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань, та будь які штрафні санкції та/або компенсації постачальником не нараховуються та не стягуються з покупця.
7. Постачальник, підтверджує та гарантує, що:
- на момент укладення цієї Угоди, кінцевими бенефіціарними власниками, а також членами, учасниками (акціонерами) юридичної особи не є Російська Федерація (далі - «РФ»), Республіка Білорусь (далі - «РБ»), громадянин РФ/РБ або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства РФ/РБ;
- у разі зміни кінцевого бенефіціарного власника або члена, учасника (акціонера) юридичної особи контрагент зобов'язується попередньо повідомити про такі зміни, але не пізніше дня здійснення таких змін;
- обладнання та/або ресурси, що постачаються за Договором, не вироблялися на території РФ або РБ, та/або юридичними особами, створеними та зареєстрованими відповідно до законодавства РФ та/або РБ / не будуть надалі поставлятися (переміщатися) на територію РФ та/або РБ та/або на адресу юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства РФ та/або РБ;
- з моменту зміни кінцевого бенефіціарного власника або члена, учасника (акціонера) юридичної особи на фізичну або юридичну особу з РФ/РБ. Покупець має право на одностороннє розірвання Договору;
- у разі неповідомлення про зміни у порядку, передбаченому вище, постачальник зобов'язується сплатити ти користь покупця штраф у розмірі 50% від загальної вартості договору за кожен випадок, а також відшкодувати всі збитки.
8. Сторони підтверджують, що вищевикладені умови цієї угоди, відповідають їх дійсному волевиявленню і породжують настання бажаних сторонами наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам.
Угода підписана сторонами добровільно, без примусу.
9. Сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї угоди, ні в процесі виконання її умов не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.
10. Ця угода набирає чинності з дати її підписання сторонами. Керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України, сторони домовилися, що умови цієї угоди застосовуються до правовідносин, які виникли до моменту підписання цієї угоди, а саме з 03.05.2022р.
11. Уповноважені представники сторін, підтверджують, що вони уповноважені та мають право на підписання цієї угоди, усвідомлюють значення своїх дій та їх наслідки.
12. Ця угода складена українською мовою у двох примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін, що після їх підписання та скріплення печатками сторін мають однакову юридичну силу (а.с.15-16).
До договору поставки сторонами підписано специфікацію № 1 від 14.02.2022 на загальну суму 140 448, 00грн. Пунктом 4 даної специфікації встановлено строк поставки товару: травень 2022. Згідно пункту 5 специфікації строк оплати поставленого обладнання: 30 календарних днів з моменту поставки обладнання. Датою поставки є дата отримання обладнання покупцем, з відміткою у видатковій накладній (пункт 8 специфікації) (а.с.17).
03.05.2022 ТОВ "Стіл Ворк" виставило відповідачу рахунок на оплату № 68 на суму 140 448,00грн (а.с.18).
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ВОРК" поставило, а Приватне акціонерне товариство "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" прийняло товар на загальну суму 140 448.00грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною (а.с.20).
Листами від 13.06.2023 № 517, від 16.08.2023 № 718 та від 14.05.2025 № 589 ТОВ "Стіл Ворк" звернулося до ПАТ "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", якими просила погасити заборгованість (а.с.22-28).
30.06.2023 відповідачем сплачено частково заборгованість у розмірі 20 064,00грн (а.с.29).
Договір, додаткова угода № 1 до договору № 144-1600-01 від 14.02.2022 та специфікація № 1 від 14.02.2022 підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до нього.
Предметом позову є стягнення заборгованості за договором № 144-1600-01 від 14.02.2022 (для придбання технологічного устаткування без урахування з.д. перевезення) у розмірі 120 384,00грн, 3 % річних у розмірі 6 123,09грн, штрафних санкцій за пунктом 7.2. розділу 7 договору у розмірі 29 863,25грн, інфляційних втрат у розмірі 21 917,41грн.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору № 144-1600-01 від 14.02.2022 (для придбання технологічного устаткування без урахування з.д. перевезення), строк дії договору, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявленої до стягнення основної заборгованості, 3 % річних, штрафних санкцій та інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Нормами частини першої статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно із частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 ГК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 175 ГК України).
Матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіл Ворк" поставлено товар Приватному акціонерному товариству "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на загальну суму 140 448,00грн.
Відповідач 30.06.2023 частково сплатив заборгованість за товар у розмірі 20 064,00грн, що підтверджується карткою рахунку позивача № 361 за січень 2022 по квітень 2022 та не заперечується відповідачем.
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором № 144-1600-01 від 14.02.2022 (для придбання технологічного устаткування без урахування з.д. перевезення) складає 120 384,00грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.
Щодо нарахування 3 % річних у розмірі 6 123,09грн за період з 01.07.2023 по 27.05.2025, штрафних санкцій (пені) за пунктом 7.2. розділу 7 договору у розмірі 29 863,25грн за період з 01.07.2023 по 27.05.2025 та інфляційних втрат у розмірі 21 917,41грн за період з липня 2023 по травень 2025.
Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особливості регулювання грошових зобов'язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Як зазначено в частині першій статті 230 та частині шостій статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 343 ГК України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).
Відповідно до пункту 7.2. договору у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати обладнання, покупець сплачує пеню у розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період.
Умовами специфікації № 1 від 14.02.2022 сторони визначили строк поставки товару на загальну суму 140 448,00грн. Пунктом 4 даної специфікації встановлено строк поставки товару: травень 2022. Згідно пункту 5 специфікації строк оплати поставленого обладнання: 30 календарних днів з моменту поставки обладнання. Датою поставки є дата отримання обладнання покупцем, з відміткою у видатковій накладній (пункт 8 специфікації).
Другим пунктом додаткової угоди № 1 від 19.06.2023 сторони дійшли згоди про те, що строк виконання зобов'язань за договором по оплаті заборгованості вказаної у пункті 1 даної угоди, які не виконані станом на дату укладення цієї угоди, змінюється та зазначені зобов'язання підлягають виконанню у період з червня 2023 по грудень 2023 року щомісячно рівними частинами.
Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 19.06.2023 відповідачем 30.06.2023 було сплачено частину заборгованості у розмірі 20 064,00грн, кінцевою датою якої було 30.06.2023.
Другий платіж за графіком, який визначений у додатковій угоді № 1 від 19.06.2023, відповідач повинен був здійснити до 31.07.2023, отже прострочення платежу з 01.08.2023.
Відповідачем надано до суду контррозрахунок.
Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що він є неправильним. Отже правильним нарахуванням пені в період з 01.08.2023 по 27.05.2025 становить 28 386,55грн, 3 % річних за період з 01.08.2025 по 27.05.2025 - 5 822,96грн та інфляційні втрати за період з серпня 2023 по квітень 2025 - 21 675,89грн.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 28 386,55грн, 3 % річних у розмірі 5 822,96грн та інфляційні втрати у розмірі 21 675,89грн.
Щодо зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90 %.
Розмір 3 % річних передбачений законодавством (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України), отже, в цьому випадку, вирішуючи питання про зменшення заявленого до стягнення розміру 3 % річних, суд має виходити з конкретних обставин у розглядуваній справі, які мають юридичне значення, а також наявності виключних (надзвичайних) обставин, які вплинули на несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 виснувала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що проценти річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).
Зменшення розміру неустойки залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за своїм внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність / відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення і його конкретний розмір.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі статті 551 ГПК України, статті 233 ГК України та відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність / відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих обставин, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення такої дії. Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі № 909/321/24.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є різними, оскільки щоразу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка подає відповідне клопотання (постанови Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 908/145/23, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21, від 21.02.2024 у справі № 922/3438/23).
Суд звертає увагу на те, що розмір заявлених до стягнення процентів річних відповідає розміру встановленому законом (3 %), інфляційних втрат та пені, відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказала, що обставини, які є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
Відповідачем у заяві про зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90 % не наведено жодної причини неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за договором та не надано жодних доказів.
З огляду на усталену та послідовну судову практику застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про зменшення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 120 384,00грн, 3 % річних у розмірі 5 822,96грн,, пені у розмірі 28 386,55грн та інфляційних втрат у розмірі 21 675,89грн.
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (178 287,75грн), то позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40грн, про що свідчать платіжні інструкції в національній валюті № 7141 від 28.05.2025 на суму 2 139,45грн та № 7261 від 05.06.2025 на суму 282,95грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 394,98грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ВОРК" до Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", 50066, м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00190977 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ВОРК", 50065, м.Кривий Ріг, вул.Соборності, буд.32, код ЄДРПОУ 35006184 заборгованість у розмірі 120 384,00грн (сто двадцять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 00 копійок), 3 % річних у розмірі 5 822,96грн (п'ять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 96 копійок), пеню у розмірі 28 386,55грн (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят шість гривень 55 копійок), інфляційні втрати у розмірі 21 675,89грн (двадцять одна тисяча шістсот сімдесят п'ять гривень 89 копійок) та судовий збір у розмірі 2 394,98грн (дві тисячі триста дев'яносто чотири гривні 98 копійок).
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 08.08.2025
Суддя О.В. Перова