вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3469/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Мороз В.В.
та представників:
від прокуратури: Богомол О.М.;
від позивача-1: не з'явився;
від позивача-2: не з'явився;
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Центральної окружної прокуратури міста Дніпра (м. Дніпро) в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (м. Дніпро) та в особі Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації (м.Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкам Фінанс" (м. Запоріжжя)
про стягнення заборгованості за договором № 0657-СК-Д від 31.05.2024 у загальному розмірі 3 336 159 грн. 28 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.08.2025)
Центральна окружна прокуратура міста Дніпра звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - позивач-1) та в особі Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - позивач-2) з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкам Фінанс" (далі - відповідач) заборгованість за договором № 0657-СК-Д від 31.05.2024 у загальному розмірі 3 831 924 грн. 88 коп.
Ціна позову, на момент звернення з ним до суду, складалася з наступних сум:
- 2 478 828 грн. 00 коп. - основний борг;
- 323 331 грн. 28 коп. - пеня;
- 534 000 грн. 00 коп. - штраф на підставі пункту 5.12. договору;
- 495 765 грн. 60 коп. - штраф на підставі пункту 7.3. договору;
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- Департаментом цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації 15.05.2024 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями щодо закупівлі товару ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2024-05-15-011075-a). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 5 340 000 грн. 00 коп. з ПДВ. Участь у вказаній закупівлі приймав лише 1 учасник: ТОВ "Інкам Фінанс". За результатами проведених торгів 31.05.2024 між Департаментом цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації та "Інкам Фінанс" укладено договір № 0657-СК-Д щодо постачання дизельного палива у кількості 100 000 л. Загальна ціна укладеного договору становить 5 340 000 грн. 00 коп. з ПДВ, фінансування якого здійснено відповідно до Програми створення та використання матеріальних резервів для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на 2023-2027 роки за рахунок субвенцій, виділених з місцевих бюджетів (пункт 4.3. договору). Відповідно до платіжної інструкції № 8 від 05.06.2024 проведено оплату по договору про закупівлю UA-2024-05-15-011075-a в сумі 5 340 000 грн. 00 коп.; платник Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, отримувач ТОВ "Інкам Фінанс". В електронній системі закупівель оприлюднено звіт про виконання договору на суму 5 340 000 грн. 00 коп. Сторони підписали угоду на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", та на момент підписання погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань, відповідно до вимог частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі". За умовами укладеного договору № 0657-СК-Д від 31.05.2024 в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник в особі ТОВ "Інкам Фінанс" зобов'язався поставити, а замовник в особі Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, зобов'язався прийняти та оплатити товар: дизельне паливо (пункт 1.1. договору). Також пунктом 1.5. договору передбачено, що відпуск товару здійснюється за талонами постачальника, безпосередньо на автомобільних заправних станціях (далі - АЗС), що обслуговують талони постачальника, окремими партіями згідно з потребами замовника шляхом обміну талону на товар в кількості та асортименті, зазначених в талоні. Відпуск товару з АЗС здійснюється за талонами без обмеження обсягу відпуску товару у одиницю часу. Строк поставки товару з моменту підписання договору до 28.06.2024 (пункт 5.1. договору). Додаткові угоди між сторонами договору не укладались. Прокурор зазначає, що на виконання наведених умов договору постачальником передано Департаменту талони бренду "Авіас" в обумовленій кількості, про що зазначено у видатковій накладній, підписаній сторонами договору. В свою чергу, Департаментом на виконання пункту 4.1. договору проведено розрахунки шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунки постачальника після отримання талонів у повному обсязі на підставі видаткової накладної. Тобто, Департамент виконав свої зобов'язання по укладеному договору у повному обсязі. Проте, починаючи з грудня 2024 року та станом на даний час, на АЗС, викладених у переліках автозаправних станцій постачальника (додаток № 2 до договору), відмовлено у відвантаженні товару по талонам, переданим постачальником за договором. У процесі отримання Департаментом товару на АЗС, визначених договором та які знаходяться в Дніпропетровській області, виявилось, що надані постачальником талони бренду "Авіас" на паливно-мастильні матеріали не забезпечені товаром, що унеможливило заправку генераторних установок Департаменту та заправку аварійно-рятувальної та іншої техніки, задіяної на попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на території Дніпропетровської області, в тому числі воєнного характеру, про що свідчать Акти обстеження від 19.12.2024 та 24.12.2024, складені представниками Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації у складі комісії, затвердженої наказом департаменту цивільного захисту від 05.03.2024 №АГП-14/0/546-24. Враховуючи вказане, прокурор виснує, що у зв'язку з невиконанням ТОВ "Інкам Фінанс" своїх зобов'язань щодо відпустку паливно-мастильних матеріалів, на АЗС передбачених укладеними договорами, залишок нереалізованих талонів бренду "Авіас" на відпуск паливно-мастильних матеріалів, наданих по договору, у Департаменті станом на 01.12.2024 склав 46 420 літрів дизельного палива на суму 2 478 828 грн. 00 коп. з ПДВ;
- за прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 7.2. договору, прокурор нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 29.06.2024 по 28.12.2024 в сумі 323 331 грн. 28 коп. Крім того, на підставі пункту 5.12. договору прокурор нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від ціни договору, в сумі 534 000 грн. 00 коп. На підставі пункту 7.3. договору прокурор нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від суми невиконання зобов'язання за договором, в сумі 495 765 грн. 60 коп.
У позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: Дніпропетровська обласна державна адміністрація та Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснюють. Так, Центральна окружна прокуратура міста Дніпра 17.04.2025 звернулася з листами до Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації з приводу порушення інтересів держави, у зв'язку з неналежним виконанням договору № 0657-СК-Д від 31.05.2024. Відповідно до листів Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 1343/0/345-25 від 19.05.2025 та № 2568/0/526-25 від 09.06.2025, у зв'язку із відсутністю коштів (бюджетних асигнувань) на 2025 рік для сплати судового збору, уповноважені органи не звертались до суду з відповідною позовною заявою з метою усунення виявлених порушень та стягнення грошових коштів. Прокурор зазначає, що вказане свідчить про неналежне здійснення заходів щодо захисту власних інтересів та призводить до порушення інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель і, відповідно до положень статті 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред'явлення даного позову. З урахуванням наведеного, прокурор вказує, що ним дотримано приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" при зверненні до суду з даним позовом. Про виявлені порушення вимог законодавства прокурором заздалегідь проінформовано позивачів та надано достатньо часу для реагування на стверджувані порушення інтересів держави.
Крім того, щодо підсудності вказаного спору прокурор посилається на положення частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Відповідно до частини 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів. Прокурор зауважує, що з урахуванням того, що Департаментом цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації та ТОВ "Інкам Фінанс", укладаючи договір №0663-СК-Д від 05.06.2025, узгоджено місце його виконання за адресою: м. Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 3, позовна заява підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.
Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 01.07.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2025.
Від позивача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли письмові пояснення по справі (вх. суду № 31134/25 від 17.07.2025), в яких він зазначає, що підтримує позовні вимоги прокурора, з огляду на таке:
- відповідачем було передано позивачу-2 талони бренду "Авіас" на дизельне паливо у кількості 100 000 літрів на суму 5 340 000 грн. 00 коп. з ПДВ, про що зазначено у видатковій накладній № 0001/0001503 від 04.06.2024. Позивачем-2 на виконання пункту 4.1. договору було проведено розрахунки шляхом перерахування замовником коштів на рахунок постачальника протягом 30-ти банківських днів після отримання талонів у повному обсязі на підставі видаткової накладної № 0001/0001503 від 04.06.2024, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 05.06.2024. Тобто, Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації виконав свої зобов'язання по укладеному договору у повному обсязі. Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, користуючись своїм правом, передбаченим умовами договору, звертався до АЗС згідно з переліком автозаправних станцій постачальників, викладених у додатку № 2 до договору, з вимогою відвантаження товару по талонам, переданим постачальниками за договором. Проте, починаючи з грудня 2024 року та станом на даний час, на АЗС, викладених у переліках автозаправних станцій постачальника (додаток № 2 до договору), відмовлено у відвантаженні товару по талонам, переданим постачальником за договором, про що було складено у складі комісії Акт обстеження від 24.12.2024, в якому було зазначено, що в процесі отримання позивачем-2 товару на АЗС, визначеного договором, та який знаходиться в Дніпропетровській області, отримати його виявилось неможливим у зв'язку з тим, що АЗС бреду "Авіас" та його партнери не працювали або не приймали талони на пальне бренду "Авіас", закуплені замовником у зв'язку з відсутністю відповідних видів палива;
- позивач-2 зазначає, що Департаментом цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ТОВ "Інкам Фінанс" направлено лист за № 142/0/345-25 від 14.01.2025 щодо неналежного виконання зобов'язань за договором № 0657-СК-Д від 31.05.2024 та претензію № 547/0/345-25 від 20.02.2025 щодо повернення частини оплаченої суми за дизельне паливо у формі талонів та сплати суми неустойки, які отримані відповідачем. Однак станом на сьогодні жодної відповіді від відповідача не надходило на адресу Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації або на адресу Департаменту цивільного захисту облдержадміністрації. Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором № 0657-СК-Д від 31.05.2024, неотриманими залишилися паливні талони дизельного пального у кількості 46 420 літрів за ціною 53 грн. 40 коп. за літр на загальну суму 2 478 828 грн. 00 коп. з ПДВ. Враховуючи викладене, Департаментом цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації не отримано 46 420 літрів дизельного пального загальною вартістю 2 478 828 грн. 00 коп., у зв'язку із чим, у відповідача наявна перед позивачем-2 заборгованість на вказану суму.
У підготовче засідання 22.07.2025 з'явився прокурор, представники позивачів-1,2 та відповідача у вказане засідання не з'явились, при цьому позивачі-1,2 та відповідач були повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 01.07.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 01.07.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивачів-1,2 та відповідача - 02.07.2025 о 23:41 год. (а.с. 173-175).
Судом також встановлено, що з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 01.07.2025 вважається врученою відповідачу 03.07.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 175).
Так, ухвалою суду від 01.07.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену вище дату отримання відповідачем ухвали суду - 03.07.2025, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 18.07.2025 включно.
У той же час, суд звертав увагу на положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
З огляду на викладене, а також існування ймовірності направлення відзиву на позовну заяву засобами поштового зв'язку, враховуючи строки пересилання поштової кореспонденції, суд вважав за доцільне надати відповідачу час для подачі відзиву на позовну заяву та висловлення власної правової позиції у спорі.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 22.07.2025 підготовче засідання було відкладено на 30.07.2025.
Від позивача-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. суду № 32528/25 від 25.07.2025; вх. суду № 32545/25 від 25.07.2025), в яких він підтримує позовні вимоги у повному обсязі та зазначає таке:
- на виконання умов договору відповідачем було передано позивачу-2 талони бренду "Авіас" на дизельне паливо у кількості 100 000 літрів на суму 5 340 000 грн. 00 коп. з ПДВ, про що зазначено у видатковій накладній № 0001/0001503 від 04.06.2024. Позивачем-2, на виконання пункту 4.1. договору, було проведено розрахунки шляхом перерахування замовником коштів на рахунок постачальника протягом тридцяти банківських днів після отримання талонів у повному обсязі на підставі видаткової накладної № 0001/0001503 від 04.06.2024, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 05.06.2024. Тобто, Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації виконав свої зобов'язання по укладеному договору у повному обсязі. Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, користуючись своїм правом, передбаченим умовами договору, звертався до АЗС згідно з переліком автозаправних станцій постачальників, викладених у додатку № 2 до договору з вимогою відвантаження товару по талонам, переданим постачальниками за договором. Проте, починаючи з грудня 2024 року та станом на даний час на АЗС, викладених у переліках автозаправних станцій постачальника (додаток № 2 до договору), відмовлено у відвантаженні товару по талонам, переданим постачальником за договором, про що було складено у складі комісії Акт обстеження від 24.12.2024, в якому було зазначено, що у процесі отримання позивачем-2 товару на АЗС, визначених договором та які знаходяться в Дніпропетровській області, виявилось неможливим у зв'язку з тим, що АЗС бреду "Авіас" та його партнерів не працювали або не приймали талони на пальне бренду "Авіас", які були закуплені замовником, у зв'язку з відсутністю відповідних видів палива. У подальшому, Департаментом цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ТОВ "Інкам-Фінанс" направлено лист за № 142/0/345-25 від 14.01.2025 щодо неналежного виконання зобов'язань за договором №0657-СК-Д від 31.05.2024 та претензію № 547/0/345-25 від 20.02.2025 щодо повернення частини оплаченої суми за дизельне паливо у формі талонів та сплати суми неустойки, які отримані відповідачем. Однак, позивач-2 зауважує, що станом на сьогодні жодної відповіді від відповідача не надходило на адресу Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації або на адресу Департаменту цивільного захисту облдержадміністрації. Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором № 0657-СК-Д від 31.05.2024, неотриманими залишилися паливні талони дизельного пального у кількості 46 420 літрів за ціною 53 грн. 40 коп. за літр на загальну суму 2 478 828 грн. 00 коп. з ПДВ. Враховуючи викладене, Департаментом цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної (військової) адміністрації не отримано 46 420 літрів дизельного пального загальною вартістю 2 478 828 грн. 00 коп., у зв'язку із чим, у відповідача наявна перед позивачем-2 заборгованість на вказану суму;
- позивач-2 зауважує, що з урахуванням позиції Департаменту цивільного захисту дніпропетровської обласної державної адміністрації, яка викладена в листах № 1343/0/345-25 від 19.05.2025 та № 2568/0/526-25 від 09.06.2025, в яких він не заперечував щодо здійснення представництва інтересів держави в особі Департаменту цивільного захисту облдержадміністрації у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" Центральною окружною прокуратурою міста Дніпра, та враховуючи позовні вимоги прокуратури, на думку позивача-2, наявні підстави для задоволення позовних вимог;
- також позивач-2 просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача-2.
У підготовче засідання 30.07.2025 з'явився прокурор, представники позивачів-1,2 та відповідача у вказане засідання не з'явились, при цьому позивачі-1,2 та відповідач повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 22.07.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 22.07.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивачів-1,2 та відповідача - 22.07.2025 в різний час (а.с. 198-200).
Також судом враховано наявність клопотання позивача-2 про здійснення розгляду справи без участі його представника, яке було задоволено судом.
Крім того, судом було зауважено, що ухвалою суду від 01.07.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом дату отримання ухвали суду відповідачем (03.07.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 18.07.2025.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані майже два тижні, які господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду).
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 30.07.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вказане, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні 30.07.2025 прокурор зазначив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, які йому відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, у зв'язку з чим прокурор підтвердив доцільність закриття підготовчого провадження.
У підготовчому засіданні 30.07.2025 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 30.07.2025 підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2025.
Від прокуратури надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. суду №34290/25 від 06.08.2025), в якій він просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 0657-СК-Д від 31.05.2024 у загальному розмірі 3 336 159 грн. 28 коп., яка складається з наступних сум:
- 2 478 828 грн. 00 коп. - основний борг;
- 323 331 грн. 28 коп. - пеня;
- 534 000 грн. 00 коп. - штраф на підставі пункту 5.12. договору.
У судове засідання 07.08.2025 з'явився прокурор, представники позивачів-1,2 та відповідача у вказане засідання не з'явились, при цьому позивачі-1,2 та відповідач повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 30.07.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 30.07.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивачів-1,2 та відповідача - 31.07.2025 в 10:42 (а.с. 219-221).
Також судом враховано наявність клопотання позивача-2 про здійснення розгляду справи без участі його представника, яке раніше було задоволено судом.
Жодних клопотань від позивача-1 та відповідача до суду не надходило.
Слід відзначити, що відповідно до частини 3 статті 201 Господарського процесуального кодексу України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Також судом враховується правова позиція Верховного Суду щодо того, що до моменту відкриття судового засіданні по розгляду справи по суті відкритим, вважається, що триває підготовче провадження.
Так, судом у засіданні 07.08.2025 було відзначено, що до моменту початку розгляду справи по суті, від прокуратури надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яку суд вважав за доцільне розглянути до моменту відкриття судового засідання з розгляду справи по суті, як таку, що подана у підготовчому провадженні.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.
Оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог подана прокурором з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв є її до розгляду.
Також суд не вважав за доцільне відкладати розгляд справи, з огляду на прийняття до розгляду заяви прокурора про зменшення розміру позовних вимог, оскільки з прийняттям вказаної заяви до розгляду з позовних вимог були виключені вимоги щодо стягнення штрафу на підставі пункту 7.3. договору в сумі 495 765 грн. 60 коп., а решта вимог залишилася без змін. Більше того, актуальні вимоги прокурора були доведені до відома відповідача, який не скористався своїм правом подачу відзиву на позовну заяву, також протягом всього строку розгляду справи судом відповідач не висловив заперечення щодо вимог прокурора.
У судовому засіданні 07.08.2025 прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, посилаючись на викладені у його заявах по суті справи обставини.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 07.08.2025 проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договором розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати у заявленій до стягнення сумі, наявність підстав для стягнення штрафних санкцій за допущене прострочення.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З викладеним корелюються й положення частин 3 та 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Щодо порушення інтересів держави, прокурор посилається на те, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, керівник прокуратури чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3 рп/99). Вказані міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 28.01.2021 у справі №380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18 та від 14.02.2023 у справі № 580/1374/22.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини 2 статті 129 Конституції України).
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 806/602/18, від 13.03.2019 у справі № 815/1139/18, від 15.10.2019 у справі № 810/3894/17, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а, від 05.11.2019 у справі №804/4585/18, від 03.12.2019 у справі № 810/3164/18 та від 01.06.2022 у справі №260/1815/21.
Прокурор у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Господарського процесуального кодексу України вимагає вказувати в позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Згідно зі статтею 4 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Україною 27.02.1991, держави-учасниці Конвенції вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав Держави-учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва.
Інтереси держави, за загальним правилом, охоплюють собою і суспільні (публічні) інтереси, оскільки основне покликання держави (стаття 3 Конституції України гарантує те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави) -це максимально забезпечувати інтереси всіх соціальних груп для досягнення в суспільстві справедливості як найвищого блага.
У зв'язку із викладеним, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2023 у справі № 206/1198/19 прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.
Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (пункт 13 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення кісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (пункти 4, 6, 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України).
Неефективне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у тому числі захищених.
У свою чергу, практика реалізації вищевказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.
Так, відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі Бюджетного кодексу України публічні закупівлю здійснюються за принципами добросовісної конкуренції, максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що Бюджетного кодексу України правильне застосування законодавства незаперечно становить Бюджетного кодексу України суспільний інтерес Бюджетного кодексу України.
Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, внаслідок чого він отримав бюджетні кошти за недопоставлений товар, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку.
У свою чергу, використання бюджетних коштів становить значний суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб, зокрема у даному випадку мешканців територіальної громади міста Дніпра, тоді як неефективне витрачання бюджетних коштів може порушувати економічні інтереси держави.
Порушенням інтересів держави є те, що ТОВ "Інкам-Фінанс" не здійснило передачу попередньо оплаченого товару, що призвело до безпідставного невиконання істотних умов договору, неправомірному утриманні бюджетних коштів та покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов'язань щодо відшукання додаткових бюджетних коштів, направлених на придбання непоставленого товару в інших постачальників.
Таким чином, звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення зазначених державних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, дисциплінуватиме постачальника до належного виконання покладених на нього обов'язків, а отже - і сприятиме укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресора.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес. Відтак, в силу положень статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язком прокурора є захист інтересів держави.
Щодо органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
У рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи зміст поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункт 2 резолютивної частини).
При цьому згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.
В умовах воєнного стану на виконання статті 4 указаного Закону відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" утворено Дніпропетровську обласну військову адміністрацію, до якої перейшли повноваження обласної державної адміністрації.
Статтею 5 частиною 1 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.
Згідно з положеннями статті 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені у Законі України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено, зокрема, їх максимальна економія та ефективність.
За змістом статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.
Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.
Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація, серед іншого, складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання; подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право, серед іншого, звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника обласної військової адміністрації № 67/0/527-23 від 02.02.2023, департамент цивільного захисту облдержадміністрації є юридичною особою публічного права, забезпечує цивільний захист населення області в межах наданих повноважень здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.
Відповідно до пункту 1 Положення, Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації утворюється головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації, входить до складу облдержадміністрації та в межах Дніпропетровської області забезпечує виконання покладених на нього завдань.
Відповідно до пункту 9 Положення, директор Департаменту розпоряджається коштами у межах затвердженого головою облдержадміністрації кошторису Департаменту. Дніпропетровська обласна державна адміністрація є суб'єктом владних повноважень, який бере участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов'язаний забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів.
Таким чином, Дніпропетровська обласна державна адміністрація, будучи засновником Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, здійснює контроль за його фінансово-господарською діяльністю, зобов'язана контролювати питання ефективності використання бюджетних коштів при укладенні договорів про закупівлю та є уповноваженим органом, що наділений повноваженнями на виконання відповідних управлінських функцій у спірних правовідносинах.
Дніпропетровська обласна державна адміністрація, як місцевий орган державної виконавчої влади, та яка у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.
Відтак, у спірних правовідносинах Дніпропетровська обласна державна адміністрація, яка зобов'язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, так само Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації, як замовник за договором № 0663-СК-Д від 05.06.2024 та розпорядник бюджетних коштів, за рахунок якого здійснено оплату договору, є уповноваженими органами щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.
В обгрунтування нездійснення органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту, прокурор вказує на те, що другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень. При цьому "нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій" обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.
Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).
У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено висновок щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.
Так, прокуратурою було установлено, що Дніпропетровська обласна державна адміністрація та Департамент цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснюють.
Згідно з абзацами 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Центральна окружна прокуратура міста Дніпра 17.04.2025 звернулася з листами до Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації з приводу порушення інтересів держави, у зв'язку з неналежним виконанням договору № 0657-СК-Д від 31.05.2024.
Відповідно до листів Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації №1343/0/345-25 від 19.05.2025 та № 2568/0/526-25 від 09.06.2025, у зв'язку із відсутністю коштів (бюджетних асигнувань) на 2025 рік для сплати судового збору, уповноважені органи не звертались до суду з відповідною позовною заявою з метою усунення виявлених порушень та стягнення грошових коштів. Вказане свідчить про неналежне здійснення заходів щодо захисту власних інтересів та призводить до порушення інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель і, відповідно до положень статті 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред'явлення даного позову.
З урахуванням наведеного, прокурором дотримано приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" при зверненні до суду з даним позовом. Про виявлені порушення вимог законодавства прокурором заздалегідь проінформовано позивачів та надано достатньо часу для реагування на стверджувані порушення інтересів держави.
Відповідно до інформації, розміщеної на веб-порталі "Судова влада України", судовий спір за участю Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації з вимогами до відповідача відсутній, що свідчить про не здійснення захисту законних інтересів уповноваженими державними органами. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.02.2019 у справі № 905/803/18.
Факт не звернення до суду суб'єктів владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указані органи неналежно виконують свої повноваження. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.
Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта на захист порушених інтересів у даній справі - Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації.
Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах -Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації. При цьому прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення про наявність порушень інтересів держави уповноваженого органу.
Аналіз норм господарського процесуального законодавства України та Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що жодним законодавчим актом не передбачено отримання згоди суб'єкта владних повноважень на представництво прокурором інтересів держави в суді, як і не передбачено дотримання прокурором часового проміжку між повідомленням уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави органу про представництво інтересів держави та вжиттям прокурором заходів представницького характеру, шляхом звернення до суду з позовною заявою. Зокерма, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Норма статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не встановлення причин нездійснення уповноваженими органами своїх функцій щодо захисту інтересів держави. Більше того, встановлення будь-яких причин нездійснення уповноваженим органом своїх функцій не може обмежувати державу в праві на судовий захист. За таких обставин, є доведеними доводи прокурора про те, що уповноважений орган, неналежно виконував покладені на нього повноваження щодо захисту інтересів держави, а тому прокурор набув обов'язку звернутись до суду в інтересах держави з даним позовом.
Отже, органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах (Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та Департаментом цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації), допущено нездійснення необхідного захисту - не пред'явлено до суду позов про повернення коштів за неотриманий товар та стягнення штрафних санкцій з ТОВ "Інкам-Фінанс".
У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними. У зв'язку із викладеним, у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/19.
Отже, суд приходить до висновку, що прокурором належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, Департаментом цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації 15.05.2024 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями щодо закупівлі товару ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2024- 05-15-011075-a). Очікувана вартість предмета закупівлі становила 5 340 000 грн. 00 коп. з ПДВ. Участь у вказаній закупівлі приймав лише 1 учасник: ТОВ "Інкам-Фінанс".
За результатами проведених торгів 31.05.2024 між Департаментом цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - замовник, позивач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкам-Фінанс" (далі - постачальник, відповідач) був укладений договір № 0657-СК-Д (далі - договір, а.с.29-31), відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов'язується поставити, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар: Дизельне паливо (далі - товар).
У пунктах 10.1., 10.2. договору сторони визначили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків до повного його виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання пунктів 5.5.-5.9. та пунктів 5.11.-5.13. розділу 5 "Поставка товару" договору та від відповідальності за порушення умов договору, яке мало місце під час йог виконання.
Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з пунктами 1.2., 1.3. договору код товару: ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (09134200-9 Дизельне паливо). Кількість товару: дизельне паливо - 100 000 л.
З матеріалів справи вбачається, що невід'ємною частиною договору є додаток № 1 - Специфікація (а.с.31 на звороті), додаток № 2 - Перелік автозаправних станцій постачальника (а.с.32-33).
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору ціна договору становить 5 340 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 890 000 грн. 00 коп. Вартість одиниці товару - 53 грн. 40 коп./л з ПДВ. Ціна даного договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення оплати, зокрема:
- розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником коштів на рахунок постачальника протягом тридцяти банківських днів після отримання товару у повному обсязі на підставі видаткових накладних (пункт 4.1. договору);
- замовник має право на відстрочку платежу у разі відсутності бюджетного фінансування. У разі відсутності бюджетного фінансування (затримки в бюджетному фінансуванні), оплата здійснюється протягом 30-ти банківських днів після надходження коштів на рахунок замовника (пункт 4.2. договору).
У відповідності до вказаних умов договору, позивач-2 здійснив оплату товару на суму 5 340 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 8 (внутрішній номер 350251612) від 05.06.2024 на суму 5 340 000 грн. 00 коп. із призначенням платежу: "за дизельне паливо; нак.0001/0001503 від 04.06.2024, дог. № 0657-СК-Д від 31.05.2025, звUA-2024-05-15-011075-a, ПБП п9пп3, ПКМУ № 1178 від 12.10.2022, ПДВ - 890 000" (а.с. 97, на звороті).
Отже, позивач-2 свої зобов'язання щодо оплати товару виконав належним чином.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Умовами пункту 1.5. договору передбачено, що відпуск товару здійснюється за талонами постачальника, безпосередньо на автомобільних заправних станціях (далі - АЗС), що обслуговують талони постачальника, окремими партіями згідно з потребами замовника шляхом обміну талону на товар в кількості та асортименті, зазначених в талоні. Відпуск товару з АЗС здійснюється за талонами без обмеження обсягу відпуску товару у одиницю часу.
У розділі 5 договору сторонами були визначені умови щодо поставки товару, зокрема:
- строк поставки товару з моменту підписання договору до 28.06.2024 (пункт 5.1. договору);
- товар постачається партіями за заявками замовника у формі талонів (номіналом 10, 15, 20 л) у кількості відповідно до Специфікації до договору, шляхом доставки замовнику талонів на замовлену партію товару (пункт 5.2. договору);
- доставка талонів замовнику відбувається за адресою: 49091, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Слобожанський, будинок 3 (пункт 5.3. договору);
- передача талонів замовнику підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної на товар, яка обов'язково повинна містити номенклатуру (асортимент), кількість та ціну товару відповідно до переданих талонів, а також загальну суму до сплати (пункт 5.4. договору);
- відвантаження товару здійснюється на АЗС, що обслуговують талони постачальника, перелік яких наведено в додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору (пункт 5.5. договору);
- відвантаження товару на АЗС здійснюється цілодобово в робочі та у вихідні (святкові) дні по талонам постачальника, що є документом обов'язкової звітності і підставою для відвантаження товару (пункт 5.6. договору);
- постачання товару по талонам здійснюється на АЗС партіями, у асортименті та кількості зазначеній в талонах постачальника. Відвантаження товару замовнику здійснюється за умови пред'явлення талона оператору на АЗС. При цьому талон повинен бути в належному стані та не містити будь-яких печаток, штампів, інших позначень, крім тих, що нанесені постачальником (пункт 5.7. договору);
- термін дії талонів необмежений (пункт 5.8. договору);
- зобов'язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними після відвантаження замовнику всієї партії товару на АЗС (пункт 5.11. договору);
- за безпідставну відмову від відвантаження товару по талонах на АЗС частково або повністю, постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору (пункт 5.12. договору).
Пунктом 6.3. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний, зокрема, забезпечити передачу замовнику талонів та відпуск товару на АЗС в порядку та у строки, встановлені договором; постачальник зобов'язаний забезпечити відпуск товару на АЗС, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом ІІ договору. Забезпечити відпуск товару по талонам на АЗС цілодобово у робочі та вихідні (святкові) дні.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем-2 та відповідачем була підписана видаткова накладна № 0001/0001503 від 04.06.2024 на суму 5 340 000 грн. 00 коп. (а.с. 34).
До вказаної видаткової накладної сторонами була підписана Специфікація №001/0001503-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної № 0001/0001503 від 04.06.2024, в якій відображені такі відомості про товар:
1) дизпаливо 271094300 у кількості 40 000 літрів купюрами по 40 літрів;
2) дизпаливо 271094300 у кількості 60 000 літрів купюрами по 20 літрів. Загалом кількість дизпалива 100 000 літрів (а.с.34 на звороті - 36).
Як зазначено у позовній заяві, Департамент, користуючись своїм правом, передбаченим умовами договору, звертався до АЗС згідно з переліком автозаправних станцій постачальників, викладених у додатку № 2 до договору, з вимогою відвантаження товару по талонам, переданим постачальниками за договором. Проте, починаючи з грудня 2024 року та станом на даний час, на АЗС, наведених у переліках автозаправних станцій постачальника (додаток № 2 до договору), відмовлено у відвантаженні товару по талонам, переданим постачальником за договором. У процесі отримання Департаментом товару на АЗС, виявилось, що надані постачальником талони бренду "Авіас" на паливно-мастильні матеріали не забезпечені товаром, що унеможливило заправку генераторних установок Департаменту та заправку аварійно-рятувальної та іншої техніки, задіяної на попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на території Дніпропетровської області, в тому числі воєнного характеру, про що свідчать Акти обстеження від 19.12.2024 та 24.12.2024, складені представниками Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації у складі комісії, затвердженої наказом департаменту цивільного захисту від 05.03.2024 №АГП-14/0/546-24, а саме:
1) Акт обстеження від 19.12.2024 (а.с. 126) складений про те, що у період з 16 по 19 грудня 2024 року було проведено виїзний моніторинг (обстеження) роботи автозаправних станцій бренду "Aвіас" та його партнерів в місті Дніпро та Дніпропетровській області щодо відпуску пального за наявними талонами бренду "Авіас", придбаними департаментом за договорами купівлі продажу з: ТОВ "Дайнова" № 83/08-21 від 16.08.2021; ТОВ "Лівайн Торг" № 102/08-22 від 01.08.2022 та № 119/09-22 від 14.09.2022; ТОВ "Інкам-Фінанс" № 0663-СК-Д від 05.06.2024 та № 0657-СК-Д від 31.05.2024; ТОВ "Інтекс-Інвест" № 66-6 від 23.03.2023, № 67-6 від 27.03.2023, № 78-6 від 09.05.2023, № 79-6 від 09.05.2023, № 86-6 від 04.07.2023, № 87-6 від 06.07.2023, № 89-6 від 10.07.2023. Під час обстеження було відвідано АЗС бренду "Авіас" та його партнерів за списком, визначеним в акті. За результатом виїзного моніторингу комісія підтвердила, що у період з 16 по 19 грудня 2024 року АЗС бренду "Авіас" талони на пальне бренду "Aвіас" та його партнерів не приймали талони на пальне бренду "Авіас", закуплені Департаментом, у зв'язку з відсутністю відповідних видів палива. Даний факт свідчить про неможливість використання талонів бренду "Авіас" за призначенням;
2) Акт обстеження від 24.12.2024 (а.с. 128) складений про те, що у період з 20 по 24 грудня 2024 року було проведено виїзний моніторинг (обстеження) роботи автозаправних станцій бренду "Авіас" та його партнерів в місті Дніпро та Дніпропетровській області, щодо відпуску пального за наявними талонами бренду "Авіас", придбаними департаментом за договорами купівлі-продажу з: ТОВ "Дайнова" № 83/08-21 від 16.08.2021; ТОВ "Лівайн Торг" № 102/08-22 від 01.08.2022 та № 119/09-22 від 14.09.2022; ТОВ "Інкам Фінанс" № 0663-СК-Д від 05.06.2024 та № 0657-СК-Д від 31.05.2024; ТОВ "Інтекс Інвест" № 66-6 від 23.03.2023, № 67-6 від 27.03.2023, № 78-6 від 09.05.2023, № 79-6 від 09.05.2023, № 86-6 від 04.07.2023, № 87-6 від 06.07.2023, № 89-6 від 10.07.2023. Під час обстеження було відвідано наступні АЗС бренду "АВІАС" та його партнерів: " 20 " грудня 2024 року. Під час обстеження 20.12.2024 було відвідано АЗС бренду "Авіас" та його партнерів за списком, визначеним в акті. За результатами виїзного моніторингу комісія підтвердила, що у період з 20 по 24 грудня 2024 року АЗС бренду "Авіас" та його партнерів не працювали або не приймали талони на пальне бренду "Авіас", закуплені департаментом, у зв'язку з відсутністю відповідних видів палива. Даний факт свідчить про неможливість використання талонів бренду "Авіас" за призначенням.
У зв'язку з невиконанням ТОВ "Інкам-Фінанс" своїх зобов'язань щодо відпустку паливно-мастильних матеріалів, на АЗС, передбачених договором, залишок нереалізованих талонів бренду "Авіас" на відпуск паливно-мастильних матеріалів, наданих по договору, у Департаменті станом на 01.12.2024 склав 46 420 літрів дизельного палива на суму 2 478 828 грн. 00 коп. з ПДВ.
Департаментом цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ТОВ "Інкам-Фінанс" направлено лист за №142/0/345-25 від 14.01.2025 щодо неналежного виконання зобов'язань за договором № 0657-СК-Д від 31.05.2024 та претензію № 547/0/345-25 від 20.02.2025 щодо повернення частини оплаченої суми за дизельне паливо у формі талонів та сплати суми неустойки, які отримані відповідачем.
Як зазначив прокурор, вказані звернення були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Отже, прокурор посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №0657-СК-Д від 31.05.2024 в частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем-2 була здійснена попередня оплата (відмови відповідача у здійсненні заправки автомобілів позивача-2), внаслідок чого у позивача-2 виникло право вимагати повернення здійснення попередньої оплати в сумі 2 478 828 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 7.2. договору, прокурор нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 29.06.2024 по 28.12.2024 в сумі 323 331 грн. 28 коп. Крім того, на підставі пункту 5.12. договору прокурор нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від ціни договору, в сумі 534 000 грн. 00 коп. Вказане і є причиною виникнення спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що предметом договору був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу - дизпаливо та бензин.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила №1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до положень вказаної вище Інструкції відповідачем були передані позивачу-2 талони відповідних номіналів, що підтверджують право на отримання товару (а.с.37-86).
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, вище судом встановлено, що на виконання умов договору позивач-2 здійснив попередню оплату в сумі 5 340 000 грн. 00 коп. (а.с.97 на звороті).
Також судом встановлено, що відповідачем не було передано позивачу-2 товар за договором на суму здійсненої попередньої оплати у розмірі 2 478 828 грн. 00 коп.
В свою чергу, відповідач вказані доводи прокурора не спростував та не оспорив.
Також відповідач не надав доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем-2 попередньої оплати в розмірі 5 340 000 грн. 00 коп.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно із частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У даному випадку прокурор посилається на те, що товар на суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 2 478 828 грн. 00 коп. відповідачем поставлений не був, при цьому відповідач вказані обставини під час розгляду справи не оспорив та не спростував.
У той же час згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності з положеннями частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження поставки позивачу-2 товару, за який позивачем-2 була здійснена попередня оплата, на залишкову суму 2 478 828 грн. 00 коп. відповідач не надав, також відповідачем не надано доказів повернення суми вказаної попередньої оплати позивачу-2.
Отже, доводи прокурора та позивачів щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, відповідачем не спростовані.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги прокурора в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Враховуючи те, що позивач-2 здійснив попередню оплату товару, зокрема, на суму 2 478 828 грн. 00 коп., а відповідач не поставив позивачу-2 оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу-2 2 478 828 грн. 00 коп. попередньої оплати.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем-2 попередньої оплати в сумі 2 478 828 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, у пункті 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки або заміни неякісного товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної ставки Національного Банку України від вартості непоставленого або неякісного товару продукції відповідно за кожен день прострочення. Порушення строку поставки товару виникає у випадку пропущення строку поставки на один та більше календарний день від кінцевої дати поставки, визначеної умовами договору.
За прострочення виконання зобов'язання, на підставі пункту 7.2. договору, прокурор нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 29.06.2024 по 28.12.2024 в сумі 323 331 грн. 28 коп.
Слід відзначити, що, визначаючи період прострочення, необхідно врахувати, що в пункті 5.1. договору сторони погодили, що строк поставки товару з моменту підписання договору до 28.06.2024.
Крім того, відповідно до умов пункту 5.12. договоруза безпідставну відмову від відвантаження товару по талонах на АЗС частково або повністю, постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору.
Так, на підставі пункту 5.12. договору прокурор нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від ціни договору, в сумі 534 000 грн. 00 коп. відповідно до такого розрахунку: 5 340 000 грн. 50 коп. * 10% = 534 000 грн. 00 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунків пені та штрафу, зроблених прокурором (а.с. 9-10), та встановлено, що під час їх проведення прокурором було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично в межах вказаного періоду розрахунок пені проведено вірно, розрахунок штрафу також арифметично вірний.
Отже, розрахунки пені та штрафу, здійснені прокурором (а.с. 9-10), визнаються судом обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи вказане, вимоги прокурора в частині стягнення пені в сумі 323 331 грн. 28 коп. та штрафу в сумі 534 000 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті прокурором за позовні вимоги, з урахуванням їх подальшого зменшення, становить 40 033 грн. 91 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 40 033 грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд відзначає, що, у зв'язку з внесенням прокурором судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (5 949 грн. 19 коп.) підлягає поверненню прокуратурі з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Центральної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації та в особі Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкам Фінанс" про стягнення заборгованості за договором №0657-СК-Д від 31.05.2024 у загальному розмірі 3 336 159 грн. 28 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.08.2025) - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкам Фінанс" (вулиця Каховська, будинок 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096; ідентифікаційний код 40308189) на користь Департаменту цивільного захисту Дніпропетровської обласної державної адміністрації (проспект Слобожанський, будинок 3, м. Дніпро, 49081; ідентифікаційний код 40019939) - 2 478 828 грн. 00 коп. основного боргу, 323 331 грн. 28 коп. пені, 534 000 грн. 00 коп. штрафу та 40 033 грн. 91 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене та підписане 07.08.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко