Справа № 752/5225/25
Провадження № 2/752/4633/25
Іменем України
08 серпня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Конституційного Суду України до ОСОБА_1 , третя особа: Рахункова палата, про повернення безпідставно набутих коштів, -
У лютому 2025 року в системі «Електронний суд» Конституційний Суд України через свого представника ОСОБА_2 (а.с. 8, 9), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача відшкодування надлишково отриманої заробітної плати за період із квітня до серпня 2021 року в сумі 17 890,03 грн як неправомірно виплачених коштів
Позовні вимоги ограновано наступним.
Рахункова палата на засіданні 23 листопада 2023 року розглянула та затвердила Звіт про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України (далі - Звіт), за підсумками обговорення ухвалила рішення «Про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України» № 28-4 (далі - Рішення).
Додатково 18 грудня 2024 року Рахункова палата ухвалила рішення «Про розгляд Звіту про результати аналізу реалізації наданих Рахунковою палатою рекомендацій та оцінки їх впливу на систему змін у сфері судової влади та юстиції» № 57-5 (далі - Рішення № 57-5). За позицією Рахункової палати окремі видатки на оплату праці працівників Конституційного Суду України здійснено з порушенням законодавства України.
Так, згідно з підпунктом 4.2 пункту 4 Рішення: «у порушення вимог пункту 18 Положення про преміювання працівників Конституційного Суду України та Секретаріату Конституційного Суду України, затвердженого Розпорядженням Голови Конституційного Суду України від 24 травня 2016 року № 42/1/2016-ОД, здійснено преміювання працівників патронатної служби з квітня по серпень 2021 року в загальній сумі 53,3 тис. грн без належного оформлення подань судді, при якому утворена патронатна служба (на підставі проектів подань без підписів судді Конституційного Суду України)».
Подібним за змістом є підпункт 4.2 пункту 4 розділу «Узагальнюючі результати аудиту» Звіту. Зазначено, що проєкти розпоряджень про преміювання працівників за період з квітня до серпня 2021 року готувалися на підставі проєктів подань без підписів судді Тупицького О.М., за підписами наукового консультанта ОСОБА_3 з приміткою «з суддею О.М. Тупицьким погоджено».
За висновком Рахункової палати ОСОБА_1 було неправомірно виплачено 17 890,03 грн. У резолютивній частині Рішення № 28-4 Рахункова палата, зокрема, наголосила на потребі «вжити заходів для відшкодування безпідставно нарахованої та виплаченої премії працівникам патронатної служби» (абзац восьмий пункту 4), а також поінформувала Державне бюро розслідувань про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України (пункт 6).
Конституційний Суд України листом від 09 лютого 2024 року № 004-008-18/518 звертався до ОСОБА_1 з проханням добровільно повернути кошти, виплачені Конституційним Судом України як премії з квітня до серпня 2021 року в загальній сумі 17 890,03 грн без належного оформлення подань судді (на підставі проєктів подань без підписів судді Конституційного Суду України), проте відповіді не отримано.
Повідомляє, що ОСОБА_1 працювала у патронатній службі судді Конституційного Суду України з 27 червня 2014 року до 18 травня 2022 року, протягом квітня-серпня 2021 року без належного оформлення подань судді отримала премію у загальній сумі 17 890,03 грн, у добровільному порядку повернути кошти відмовилась.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 34, 35).
18 березня 2025 року в системі «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позов, де, заперечуючи проти позовної заяви, вказує наступне.
Конституційний Суд України у позовній заяві просить стягнути з відповідача, як колишнього працівника патронатної служби судді Конституційного Суду України, безпідставно набуті кошти, а саме, надлишково отриману заробітну плату за період із квітня до серпня 2021 року у сумі 17 890,03 грн, мотивуючи тим, що Рахункова палата проводила аудит ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України, за результатами якого 23 листопада 2023 року затвердила відповідний Звіт та ухвалила відповідне Рішення № 28-4.
Разом з тим, Рахункова палата, проводячи аудит позивача, як суб'єкта використання бюджетних коштів, встановила певні порушення, здійснені саме позивачем та зазначила, що окремі видатки на оплату праці працівників Конституційного Суду України здійснено з порушенням законодавства України. Таким чином, про неправомірні (недобросовісні) дії саме відповідача у справі ані у вказаних Звіті та Рішеннях Рахункової палати, ані у самому позові не йдеться.
Звертає увагу, що у позові не зазначено, які саме права чи законні інтереси позивача були порушені саме відповідачкою. Посилаючись на положення ст.1215 Цивільного Кодексу (далі - ЦК) України, відповідачка вказує, що правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Відповідач вказує, що отримала від позивача спірні грошові кошти у вигляді заробітної плати, їх виплата проведена позивачем добровільно, без рахункової помилки та без недобросовісності з боку відповідача. Доказів протилежного позивачем не надано.
Зазначається, що листа від позивача з проханням добровільно повернути кошти в сумі 17 89,03 грн не отримувала, доказів про отримання відповідачем такого листа позивачем не надано. Просить у позові відмовити (а.с.39-48).
24 березня 2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому підтримуються доводи, наведені у позові. Зазначається, що у поясненнях ОСОБА_4 палати вказувалось, що преміювання працівників патронатної служби судді ОСОБА_5 з квітня по серпень 2021 року здійснювалось на підставі проєктів подань патронатної служби без підписів колишнього судді ОСОБА_5 , при якому була створена ця служба. ОСОБА_6 підтверджено факт порушення при виплаті щомісячної премії ОСОБА_1 (а.с.60-69).
27 березня 2025 року в системі «Електронний суд», відповідач ОСОБА_1 подала заперечення на відповідь на відзив, вказуючи, що ОСОБА_4 палата не зазначала суб'єкту перевірки, у який спосіб має бути вжито заходів для відшкодування безпідставно нарахованої та виплаченої премії працівникам патронатної служби (а.с.70-76).
21 березня 2025 року представник третьої особи Рахункової палати Невідомий В.І. подав суду пояснення, де вказує, що Рахункову палату у даній справі без належних підстав залучено як третю особу (а.с.52,53).
Окрім того, відповідно до ст. 98 Конституції України Рахункова палата здійснює контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету та їх використання. Відповідно до пункту 9 частини другої статті 25 Закону Рахункова палата на своїх засіданнях розглядає та вирішує питання затвердження звітів, прийняття рішень за результатами здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту).
Повідомляє, що відповідно до Плану роботи Рахункової палати на 2023 рік, затвердженого рішенням Рахункової палати від 29 грудня 2022 року № 29-1 (зі змінами), Рахункова палата здійснила Аудит ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України, за результатами якого складено Акт від 13 вересня 2023 року № 01-07-10/102 та Звіт про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України, який затверджений рішенням Рахункової палати від 23 листопада 2023 № 28-4 (далі - Рішення).
Зокрема, було встановлено відповідно до пункту 4.2. констатуючої частини Рішення (ст. 3), що у порушення вимог пункту 18 Положення про преміювання працівників Конституційного Суду України та Секретаріату Суду, затвердженого розпорядженням Голови Суду від 24 травня 2016 року № 42/1/2016-ОД, здійснено преміювання працівників патронатної служби з квітня по серпень 2021 року в загальній сумі 53,3 тис. грн без належного оформлення подань судді, при якому утворена патронатна служба (на підставі проєктів подань без підписів судді Суду). Відповідно до пункту 4 постановляючої частини Рішення (ст. 3) Рахункова палата вирішила Рішення та Звіт надіслати Конституційному Суду України і рекомендувати вжити заходів для відшкодування безпідставно нарахованих та виплачених сум винагороди судді та премії працівникам патронатної служби.
Вказується, що Розпорядженням Голови Суду від 26 жовтня 2021 року № 66/1/2021-ОД (із змінами), затверджено нове Положення про преміювання працівників Конституційного Суду України та Секретаріату Суду (Положення № 42 втратило чинність з 26.10.2021), y 19 пункті якого уточнено, що преміювання працівників патронатних служб здійснює Голова Суду на підставі оформленого за формою згідно з додатком 2 подання судді Суду в патронатній службі якого/якої працівники патронатної служби працюють.
У порушення пункту 18 Положення № 42, працівникам патронатної служби судді Тупицького О.М. здійснювалось преміювання (готувався проєкт відповідного розпорядження) з квітня по серпень 2021 року без належного оформлення подань судді, при якому була утворена патронатна служба. Проєкти розпоряджень про преміювання працівників за вказаний період готувалися на підставі проєктів подань без підписів судді Тупицького О.М., за підписами наукового консультанта ОСОБА_7 з приміткою «з суддею O.M. Тупицьким погоджено».
Загальна сума сплаченої щомісячної премії працівникам патронатної служби ОСОБА_5 без належного оформлення подань за відповідною формою згідно з розрахунковими відомостями з заробітної плати з квітня по серпень 2021 року ОСОБА_8 становила 17 890,03 грн. З огляду на зазначене, представник просить врахувати надані пояснення при постановленні судового рішення.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За матеріалами справи листом № 13/1817 від 11 грудня 2023 року Рахункова палата повідомила виконувача обов'язків Голови Конституційного Суду України про розгляд та затвердження Звіту про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України. Запропоновано у зв'язку з цим вжити заходи та проінформувати ОСОБА_4 палату у місячний строк з дня отримання рішення та звіту (а.с.15).
Як вбачається, Рахунковою палатою 12 вересня 2023 року листом № 07-33/134 направлено Конституційному Суду України акт за результатами здійснення аудиту на 301 аркуші (а.с.12).
Стороною позивача надано витяг з Акту від 13 вересня 2023 року № 01-07-10/102 за результатами здійснення аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України. Відповідно до вказаного акту Рахунковою палатою встановлено, що відповідно до пункту 18 Положення про преміювання працівників Конституційного Суду України та Секретаріату Суду, затвердженого розпорядженням Голови Суду від 24 травня 2016 року № 42/1/2016-ОД (зі змінами) (далі - Положення № 42), зазначено, що преміювання працівників патронатної служби здійснює Голова Суду за поданням уповноваженої Головою Суду особи патронатної служби, погодженим з посадовою особою, при якій утворена патронатна служба, відповідно до Положення.
Розпорядженням Голови Суду від 26 жовтня 2021 року № 66/1/2021-ОД (із змінами), затверджено нове Положення про преміювання працівників Конституційного Суду України та Секретаріату Суду (Положення № 42 втратило чинність з 26 жовтня 2021 року), y 19 пункті якого уточнено, що преміювання працівників патронатних служб здійснює Голова Суду на підставі оформленого за формою згідно з додатком 2 подання судді Суду в патронатній службі якого/якої працівники патронатної служби працюють.
Проєкти розпоряджень про преміювання працівників за вказаний період готувалися на підставі проєктів подань без підписів судді Тупицького О.М., за підписами наукового консультанта ОСОБА_7 з приміткою «з суддею O.M. Тупицьким погоджено».
Загальна сума сплаченої щомісячної премії працівникам патронатної служби ОСОБА_5 без належного оформлення подань за відповідною формою згідно з розрахунковими відомостями з заробітної плати з квітня по серпень 2021 року складає суму 53 302,97 грн, зокрема ОСОБА_8 - 17 890,03 грн (а.с.13,14).
Також позивачем надано витяг з Рішення Рахункової палати від 23 листопада 2023 року № 28-4 про розгляд Звіту про результати аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України, у п. 4.2. якого зазначено, що у порушення вимог пункту 18 Положення преміювання працівників Конституційного Суду України та Секретаріату Суду, затвердженого розпорядженням Голови Суду від 24 травня 2016 року № 42/1/2016-ОД, здійснено преміювання працівників патронатної служби з квітня по серпень 2021 року в сумі 53,3 тис. грн без належного оформлення подань судді, при якому утворена патронатна служба (на підставі проєктів подань без підпису судді Суду) (а.с. 15 зв.,16).
Отже, звертаючись до суду із позовною заявою, позивач повідомляє, що при проведенні аудиту ефективності використання бюджетних коштів, виділених на забезпечення діяльності Конституційного Суду України, Рахунковою палатою було виявлено порушення у здійсненні видатків на оплату праці працівників Конституційного Суду України. Зокрема, у порушення вимог пункту 18 Положення про преміювання працівників Конституційного Суду України та Секретаріату Суду, затвердженого розпорядженням Голови Суду від 24 травня 2016 року № 42/1/2016-ОД, здійснено з квітня по серпень 2021 року преміювання ОСОБА_1 як працівника патронатної служби, яка перебувала у трудових відносинах із відповідачем з 27 червня 2014 року до 18 травня 2022 року, в сумі 17 890,03 грн без належного оформлення подань судді.
Суду не було надано примірника Положення про преміювання працівників Конституційного Суду України та Секретаріату Суду, затвердженого розпорядженням Голови Суду від 24 травня 2016 року № 42/1/2016-ОД, а також доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем. Однак сторони у ході судового розгляду визнавали обставину, що ОСОБА_1 працювала у патронатній службі Конституційного Суду України, тому на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню, адже суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Листом від 09 лютого 2024 року № 004-008-18/518 керівник Секретаріату Конституційного Суду України звернувся до ОСОБА_1 з проханням добровільно повернути кошти, виплачені Конституційним Судом України як премії з квітня до серпня 2021 року в загальній сумі 7 890,03 грн (а.с. 11). Однак стороною позивача не надані докази отримання листа відповідачем, про отримання якого також у відзиві заперечувала ОСОБА_1 .
Аналізуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, і надані докази, суд доходить таких висновків.
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Трудові відносини в Україні врегульовані статтею 1 КЗпП України.
Статтею 21 КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров'я.
Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61- 33727сво18).
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України)це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venirecontrafactumproprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максим «ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці». В основі доктрини venirecontrafactumproprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Положеннями статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Подібні висновки щодо застосування ст. 1215 ЦК України викладені постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року справа №517/186/17, від 28 березня 2018 року, справа №173/166/17, від 03 травня 2018 року справа №473/2859/17.
Виходячи із системного аналізу ст. 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
Вказаний правовий висновок зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15.
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Тобто, відсутність розрахункової помилки та добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування наявності розрахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.
Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно до п.п.14.1.48 ПК України заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У п. 24 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснюється, що до рахункових помилок відносяться неправильності в розрахунках, нарахування зарплати за той самий період двічі і т. д. Не відносяться до рахункових помилок не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону або інших нормативно-правових актів та ін.
Виходячи із вищевикладених норм, за загальним правилом безпідставно набуте майно підлягає поверненню потерпілому. Законодавець передбачає винятки. Не підлягають поверненню в якості безпідставно набутого майна: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутністю рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Такий виняток із загального правила встановлено для відносин, в зв'язку з якими утворюється джерело постійного існування даної особи. Така заборона діє при умові добросовісності громадянина-набувача. Якщо буде доведено недобросовісність громадянина-набувача або наявність рахункової помилки, вказані грошові суми підлягають поверненню. Обов'язок доведення недобросовісності громадянина-набувача, який отримав вказані суми, або наявність рахункової помилки, покладений на потерпілого, який вимагає повернення сплачених грошових сум.
Оскільки позивачем не доведено наявність рахункової помилки, то в такому випадку працівник має тільки добровільно повернути надмірно виплачені кошти по власній заяві.
Сам факт отримання відповідачем премії як працівнику патронатної служби не може свідчити про недобросовісність дій особи, оскільки є реалізацією нею конституційного права, передбаченого статтею 43 Конституції України, на своєчасне одержання винагороди за працю.
Отже, недобросовісних дій з боку відповідача судом не встановлено.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Виходячи з вищевикладеного, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Конституційного Суду України до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів слід відмовити.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов Конституційного Суду України до ОСОБА_1 , третя особа: Рахункова палата, про повернення безпідставно набутих коштів - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Конституційний Суду України, адреса: 01033, місто Київ, вул. Жилянська, буд.14, код ЄДРПОУ 00013534;
Відповідач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Третя особа - Рахункова палата, адреса: м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00013540.
Повний текст судового рішення складено 08 серпня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк