Справа № 694/1898/25
провадження № 2/694/891/25
06.08.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Кравченко Т.М.,
з участю секретаря судових засідань Федорової І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 13500,00 грн., відсотки за користування позикою у розмірі 15000,00 грн., пеню у розмірі 42660,00 грн. та понесені позивачем судові витрати.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.07.2024 року він надав в борг ОСОБА_2 30 000 грн., що на момент їх передачі відповідачу були еквівалентні 720 доларів США. Згідно з пунктом 3.1. Договору позики, строк надання позики становить шість місяців з моменту фактичної передачі грошових коштів. Датою повернення грошових коштів визначено 16.01.2025 року. Одночасно пунктом 1.1. Договору позики передбачено, що позичальник зобов'язаний сплачувати відсотки у розмірі 10% щомісячно від суми позики, до моменту повного розрахунку за договором позики. Також п. 4.6. Договору позики передбачено, що проценти (сума процентів не змінюється та не залежить від розміру поверненого тіла позики) оплачуються до моменту повного розрахунку за договором позики. Договором також передбачена відповідальність за порушення умов договору, а саме в п. 5.2. Договору вказано, що у випадку порушення строків (терміну), що перевищує п'ять календарних днів, повернення позики та (або) процентів за позикою, позичальник зобов'язується сплачувати позикодавцю пеню у розмірі 2 (два) % від простроченої суми за кожен день прострочення. В порушення умов договору відповідач з 16.12.2024 року перестала здійснювати виплату позики та відсотків за її користування. Станом на 24.06.2025 року зобов'язання є не виконаним. Позивач неодноразово намагався вирішити спір мирним шляхом та 20.05.2025 року направив на адресу відповідача вимогу, однак відповіді не отримав. Вказане свідчить про односторонню відмову відповідача від виконання своїх зобов'язань, що є неприпустимим.
Ухвалою суду від 16.07.2025 року відкрите провадження у справі та призначений судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась. Звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги в частині заборгованості за тілом позики та відсотками визнає в повному обсязі, однак не визнає вимоги щодо заборгованості за пенею.
В зв'язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд вважає за можливе проводити розгляд справи відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 16.07.2024 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач надав у позику відповідачу 30000,00 грн., а відповідач зобов'язалася повернути позику разом із процентами із розрахунку 10 процентів у місяць у визначений договором строк.
Згідно з пунктом 3.1. Договору строк надання позики становить шість місяців з моменту фактичної передачі грошових коштів. Датою повернення грошових коштів є 16.01.2025 року.
Пунктом 3.3. Договору позики передбачено, що строк договору збігається із строком позики, вказаним у п. 3.1. У випадку порушення умов договору - трок договору починається датою підписання договору та закінчується в момент повного виконання умов договору.
Відповідно до п. 4.6. Договору позики проценти оплачуються щомісячно до 16 числа відповідного поточного місяця за попередній місяць згідно Додатку № 1 до цього договору. Проценти (сума процентів не змінюється та не залежить від розміру поверненого тіла позики) оплачуються до моменту повного розрахунку за договором позики.
Договором також передбачена відповідальність за порушення умов договору, а саме у пункті 5.2. Договору вказано, що у випадку порушення строків (терміну), що перевищує п'ять календарних днів, повернення позики та (або) процентів за позикою, Позичальник зобов'язується сплачувати Позикодавцю пеню у розмірі 2 (два) % від простроченої суми за кожен день прострочення (а.с. 8).
З копії розписки від 16.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 720 доларів США, що еквівалентно 30000,00 грн. відповідно до договору позики б/н від 16.07.2024 року (а.с.10).
Таким чином, позивач ОСОБА_1 належним чином виконав умови вищевказаного договору та надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в обумовленому розмірі.
Позивачем 20.05.2025 року було направлено відповідачу претензію з вимогою невідкладно, але не пізніше 10 днів від дати одержання, сплатити заборгованість у розмірі 15000,00 грн. відсотків за користування позикою, 13500,00 грн. позики (а.с.11).
Відповідно до розрахунку заборгованості, зробленого позивачем, сума заборгованості становить: залишок несплаченої суми позики становить - 13500,00 грн., розмір пені становить - 42600,00 грн., розмір відсотків становить - 15000,00 грн.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з
урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Отже розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дату отримання коштів.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. Так виснував Верховний Суд у постановах від 16 червня 2022 року у справі № 344/17277/20 (провадження № 61-12109св21), від 7 грудня 2022 року у справі № 565/12/19 (провадження № 61-4470св22) та від 19 грудня 2022 року у справі №754/10390/16 (провадження № 61-9032св22), від 20 березня 2023 року у справі №724/569/20.
Верховний Суд у справі №712/2941/19 від 16.02.2022 року зазначив, що використані в тексті розписки словесні обороти «позичила кошти» та «зобов'язуюсь повернути дану суму» вказують на те, що правовідносини, які склалися між сторонами щодо передачі грошових коштів, є позикою, а сама розписка є доказом не лише факту укладення договору позики, а й передачі грошової суми позичальнику.
Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, договір позики від 16.07.2024 року, розписку від 16.07.2024 року та надавши їм належну оцінку, суд встановив, що укладений сторонами письмовий договір позики від 16.07.2024 року підтверджує не лише факт укладення такого договору, а й факт передачі позикодавцем позичальнику грошової суми в розмірі 720 доларів США, що еквівалентно 30000,00 грн. із зобов'язанням повернення цієї суми коштів разом з процентами в розмірі 10% за кожен місяць користування до 16.01.2025 року.
ОСОБА_2 свої зобов'язання за вказаним договором не виконала, грошові кошти у визначений розпискою строк повернула лише частково.
В заяві, поданій до суду 06.08.2025 року, відповідач визнала факт укладення нею договору позики з відповідачем та наявність у неї заборгованості за тілом кредиту та процентами. Позовні вимоги в цій частині відповідач визнає повністю, таке визнання не
суперечить вимогам закону та приймається судом.
Крім того, факт наявності у позивача спірної розписки відповідача від 16.07.2024 року про отримання грошей також свідчить про невиконання ОСОБА_2 , як боржником, зобов'язання за договором позики.
Згідно з ч.1 ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Оскільки позивач надав до суду докази існування договору позики між ним та відповідачем ОСОБА_2 , а відповідач визнала факт укладення договору та наявність у неї заборгованості, суд вважає, що позов в частині стягнення тіла кредиту та несплачених процентів за користування позикою належить задовольнити.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути заборгованість за несплаченим тілом кредиту в розмірі 13500,00 грн. та процентами в сумі 15000,00 грн.
Щодо вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 42660,00 грн. то відповідно, до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Проте, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відтак, позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок пені в розмірі 42660,00 грн.
Отже, з урахуванням наведених норм матеріального права та розрахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача необхідно стягнути заборгованість за тілом позики у розмірі 13500,00 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 15000, 00 грн., а в задоволенні вимоги про стягнення неустойки слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволений частково, то суд стягує з відповідача понесені ним судові витрати в справі, а саме судовий збір в розмірі 484,48 грн.(40% від суми сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн.).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 60, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 274-279, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 16.07.2024 року в сумі 28500 (двадцять вісім тисяч п'ятсот) грн., з яких 13500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн. тіло позики та 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. проценти за користування позикою.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Т.М. Кравченко