Справа № 694/830/25
провадження № 2-а/694/34/25
29.07.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області
у складі: головуючого судді Смовж О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Поліщук Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №173 від 01.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
20 березня 2025 року до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 01.03.2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до оскаржуваної постанови позивач 20.02.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби по повістці № 291 від 20.02.2025, чим порушив підпункт 2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, а саме: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (повістках), для проходження медичного огляду. ОСОБА_1 під час складання протоколу від пояснення та підписання протоколу відмовився. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пп.3 п. 10 ч. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме: «… зобов'язання проходити медичний огляд…». 01.03.2025 винесено оскаржувану постанову № 173.
Позивач зазначає, що є військовозобов'язаним, мобілізований з початку повномасштабного вторгнення, брав участь в бойових діях та отримав статус УБД, звільнився з лав ЗСУ за сімейними обставинами (наявність матері з інвалідністю ІІ групи). Перебуває на військовому обліку згідно електронного реєстру « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєчасно оновив свої військово-облікові дані, порушень військового обліку не допускав, необхідності проведення ВЛК відносно нього не існує на даний час. Під час явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 20.02.2025 для розгляду справи, позивачу вручено постанову № 146 від 18.02.2025, яку він вважає такою, що винесена з порушенням норм права та права на захист. Зауважує, що склалася конфліктна ситуація, викликалися працівники поліції, подана того ж дня заява про надання відстрочки від призову проігнорована, натомість вручено рішення-повідомлення про відмову в оформленні відстрочки від 13.02.2025. Надалі працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 намагалися направити позивача на ВЛК. Близько 16.30 год він залишив приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 та до 15.03.2025 жодних повідомлень від ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував. 15.03.2025 отримав лист від ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому містилася оскаржувана постанова № 173. При цьому, протоколу відносно позивача не складалося, пропозицій бути присутнім чи надати пояснення, не надходило.
Посилаючись на такі та інші обставини, позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та просить її скасувати.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 31 березня 2025 року адміністративний позов прийнято до провадження, визначено розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб, витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 оригінали матеріалів про адміністративне правопорушення, на підставі яких винесена постанова № 173 від 01.03.2025 та протокол № 173 відносно ОСОБА_1
04.04.2025 до суду надійшли оригінали матеріалів справи № 173 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 19 травня 2025 року витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_2 записи з відеофіксацією нагрудними камерами ZVE-2496, ZVE-2507, на яких працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від ознайомлення з протоколом № 173 про адміністративне правопорушення від 20.02.2025 та повістки для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби по повістці №291 від 20.02.2025, як зазначено в оскаржуваній постанові №173 від 01.03.2025.
27.05.2025 до суду надійшла заява з додатковими поясненнями позивача ОСОБА_1
19.06.2025 до суду із ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло повідомлення про те, що надати відео з портативних відео реєстраторів 20.02.2025 є технічно неможливим та клопотання про виклик свідків для підтвердження вказаних подій того дня.
29.07.2025 до суду надійшли пояснення працівників поліції Звенигородського РВП ГУ НП в Черкаській області старшого лейтенанта ОСОБА_2 та старшого сержанта ОСОБА_3 , які пояснили, що у зв'язку з виконанням службових обов'язків та перебуванні на чергуванні не можуть з'явитися до суду та вбачають за можливе надати письмові пояснення. Однак, враховуючи, що подія за даним фактом відбувалася близько півроку назад, обставин події не пам'ятають.
Учасники справи до суду не з'явилися, позивач направив заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань не подавав.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, наявні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Оцінюючи обставини, встановлені у даній справі, суд виходить із змісту статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".
Відповідно до частини першої цієї ж статті передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Положеннями ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, 01.03.2025 відносно ОСОБА_1 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_4 винесено постанову № 173, відповідно до якої ОСОБА_1 20.02.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби по повістці № 291 від 20.02.2025, чим порушив підпункт 2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, а саме: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (повістках), для проходження медичного огляду.
ОСОБА_1 під час складання протоколу від пояснень та підписання протоколу відмовився.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пп.3 п. 10 ч. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме: «… зобов'язання проходити медичний огляд…».
У матеріалах справи № 173, яка надана ІНФОРМАЦІЯ_5 , міститься повістка № 291, адресована позивачу ОСОБА_1 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 20.02.2025 о 18.00 год для уточнення своїх персональних даних та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Корінець розписки до повістки № 291 містить запис: «… одержав 20.02.2025, однак не містить особистого підпису громадянина». Фіскальний чек АТ «Укрпошта» щодо підтвердження направлення повістки в матеріалах справи відсутній.
20.02.2025 працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 складено акт відмови від отримання повістки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв'язку з покиданням приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 без будь-яких пояснень. Текст повістки про явку на 18.00 год 20.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 було доведено гр. ОСОБА_1 о 16.05 год 20.02.2025.
Також у матеріалах справи № 173, яка надана ІНФОРМАЦІЯ_5 міститься протокол № 173 про адміністративне правопорушення від 20.02.2025, в якому значиться, що ОСОБА_1 20.02.2025 о 16.00 год в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовився від отримання повістки № 291 від 20.02.2025 на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, чим не виконав вимогу пп. 1, п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Надалі, 20.02.2025 ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, відбудеться о 09.00 год 01.03.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , кабінет № 74. Підпис особи, що притягується до адміністративної відповідальності відсутній. Від пояснень та підписання протоколу відмовився у присутності свідків.
Оскаржуваною постановою № 173 від 01.03.2025 ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 17 000,00 грн за відмову від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби по повістці № 291 від 20.02.2025.
Надані відповідачем матеріали справи № 173 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , містять повістку за № 291 від 20.02.2025 року про необхідність явки ОСОБА_1 20.02.2025 о 18.00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх персональних даних та проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Однак не містить посилань та переліку даних, для уточнення яких викликався повісткою позивач. А оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто за відмову від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби по повістці № 291 від 20.02.2025.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем своєї реєстрації та зобов'язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом. Однак, за наявності офіційної інформації в реєстрах Оберіг щодо перебування позивача на обліку, у посадових осіб не має правових підстав викликати позивача саме для уточнення даних.
Окрім того, суд звертає увагу на встановлені обставини порушення відповідачем порядку та процедури винесення постанови №173, як такої, що видана без посилання на протокол № 173 про адміністративне правопорушення, що дає суду обґрунтовані сумніви у його наявності станом на момент складення оскаржуваної постанови.
Також, несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Також суд зазначає, що на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000,00 грн, оскільки він відмовився від проходження медичного огляду - військово-лікарської комісії.
Суд зауважує, що питання організації медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (надалі - Порядок № 560, тут і надалі в редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (надалі - Положення, тут і надалі в редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, це Положення встановлювало, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Контроль за направленням та проходженням військовозобов'язаними медичного огляду ВЛК покладається на керівника відповідного ТЦК та СП.
ВЛК при ТЦК та СП заводить на кожного військовозобов'язаного картку обстеження та медичного огляду (додаток 13) у паперовій формі за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності. Картка обстеження та медичного огляду скріплюється печаткою закладу охорони здоров'я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди (пункт 3.1 глави 3 розділу II в редакції наказів Міністерства оборони № 490 від 18.08.2023, № 686 від 14.10.2024, № 4 від 03.01.2025, № 153 від 27.02.2025).
Водночас, пункт 74-1 Порядку № 560 визначав, що для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпису день його формування.
Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов'язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Цей пункт також встановлював, що під час вручення направлення військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відповідно до частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У спірних правовідносинах обставини направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду підтверджується направленням, що сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру з накладенням кваліфікованого електронного підпису у день його формування. Таке направлення обов'язково реєструється в журналі. Одночасно під час вручення направлення військовозобов'язаним роз'яснюють їх права та обов'язки, а також відповідальність за ухилення від проходження ВЛК. Це гарантує, що вони будуть обізнані про наслідки своїх дій. Направлення обов'язково видається під особистий підпис військовозобов'язаному, що підтверджує факт його отримання та інформування про процедуру.
Такий Порядок спрямований на забезпечення прозорості та правової визначеності процесу мобілізації, що сприяє дотриманню прав військовозобов'язаних і виключає можливість зловживань з боку органів державної влади.
Суд наголошує на тому, що дії військовозобов'язаного можуть бути кваліфіковані як ухилення (відмова) від проходження ВЛК лише у разі дотримання процедури вручення направлення на ВЛК.
При цьому, формування направлення за допомогою Єдиного державного реєстру з накладенням кваліфікованого електронного підпису та реєстрація направлення у відповідному журналі є необхідною процесуальною дією, що має виконуватись до вручення направлення.
Не здійснення ТЦК таких дій обумовлює законність відмови отримувати направлення на ВЛК для проходження медичного огляду, яке не оформлено належним чином, і як наслідок виключає адміністративну відповідальність військовозобов'язаного за відмову від проходження ВЛК.
Суд звертає увагу на те, що закон та порядок не встановлює, що військовозобов'язаний пройти ВЛК у той же день, коли виписано відповідне направлення.
Відповідно до Положення, що було чинне на момент спірних правовідносин, строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів. За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів (підпункт 2.8.5 пункту 2.8 глави 2 розділу I Положення).
В ухвалі про відкриття провадження у справі суд зобов'язував відповідача надати всі наявні докази, що підтверджують позицію відповідача.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, і не надав всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач не довів обставин, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення.
Виходячи з таких обставин, а також наявних у справі доказів, суд дійшов переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відсутня.
Водночас ІНФОРМАЦІЯ_5 дійшов передчасного висновку про наявність усіх ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Так, статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.
Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, суд у сукупності встановленого та викладеного дійшов висновку, що у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення (відсутній умисел на вчинення правопорушення), за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, а окрім того допущені процедурні порушення порядку оформлення та розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим адміністративне стягнення накладено на позивача необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
У даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_5 не вжив заходів для повного з'ясування обставин справи та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону,тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі, на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 19, 77, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №173 від 01.03.2025 у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 №173 від 01 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення №173 відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом безспірного списання коштів з ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складено 07.08.2025.
Суддя О.Ю. Смовж