Справа № 939/1479/25
Іменем України
08 серпня 2025 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач, через представника - адвоката Фещенка М.Л., звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 797 від 14 квітня 2025 року його ( ОСОБА_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 26 березня 2025 року встановлено, що він ( ОСОБА_1 ) не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначений час по повістці, яка була згенерована автоматично та доставлялася засобами національного поштового оператора Укрпошта; в довідці про причини повернення поштового відправлення зазначено, що поштове відправлення повернуто в зв'язку з відсутністю адресата за даною адресою. Також, було встановлено, що він (позивач) протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного або резервіста або в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, тобто до 16 липня 2024 року, чим порушив норми передбачені абз. 6, 7 частини третьої ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вважав, що вказана постанова є незаконною з наступних підстав. В травні 2023 року він отримав повістку та прибув на вказану в ній дату - 01 червня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де отримав тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 і відстрочку на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тобто, станом на 01 червня 2023 року ним (позивачем) було оновлено свої військово-облікові дані. Оскаржувана постанова відносно нього винесена без достатніх доказів того, що він будучи належним чином повідомленим про необхідність з'явитися невідомого числа до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки жодних повісток від відповідача він не отримував. Крім того, відсутні докази на підтвердження того, що його (позивача) було повідомлено про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП, за наслідками якого 14 квітня 2025 року з незрозумілих підстав було винесено оскаржувану постанову. З огляду на те, що жодних доказів на підтвердження того, що в його діях є ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого, ч. 3 ст. 2101 КУпАП, не надано, просив скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 797 від 14 квітня 2025 року та закрити провадження у справі. Крім того, просив поновити йому (позивачу) строк звернення до суду з даним позовом, оскільки копію оскаржуваної постанови він отримав 20 травня 2025 року.
За ухвалою судді від 02 червня 2025 року відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз'яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання; відповідач відзив на позов суду не направив.
Дослідивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Оскаржувана постанова винесена 14 квітня 2025 року, а позовна заява про її скасування подана представником позивача - адвокатом Фещенком М.Л. в системі «Електронний суд» 29 травня 2025 року.
Частиною шостою статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як стверджує позивач копію оскаржуваної він отримав 20 травня 2025 року.
Доказів на спростування зазначених доводів позивача суду не надано.
Враховуючи наведене, оскільки постанова № 797 від 14 квітня 2025 року не містить інформації про участь ОСОБА_1 у розгляді справи про адміністративне правопорушення, копію постанови він отримав лише 20 травня 2025 року, а даний позов було подано в системі «Електронний суд» 29 травня 2025 року, то суд вважає, що строк звернення до суду з вказаним позовом пропущений позивачем з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Судом встановлено, що 14 квітня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 797 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП (а.с. 15).
Відповідно до змісту вказаної постанови, 26 березня 2025 року було встановлено, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначений час по повістці, яка була згенерована автоматично та доставлялася засобами національного поштового оператора «Укрпошта». В довідці про причини повернення поштового відправлення зазначено, що поштове відправлення повернуто в зв'язку з відсутністю адресата за даною адресою. Також, було встановлено, що ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, тобто до 16 липня 2024 року.
За ч. 3 ст. 2101 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
За змістом абз. 6 і 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Аналогічні вимоги закріплені в пунктах 21 і 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року (далі - Порядок), згідно з яким за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Наведені норми права дають можливість дійти висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 2101 КУпАП, складає неявка військовозобов'язаного за викликом без поважних причин до територіального центру комплектування та соціальної підтримки в строк і місце, зазначені в повістці; не уточнення своїх облікових даних через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих і достовірних доказів, на підтвердження того, що військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади в установлені дату та час, а також у встановлений строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою, і протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 в порядку статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував виклик органу військового управління і не прибув у визначений час, а також не уточнив свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, суду не надано.
Як стверджував ОСОБА_1 він жодних повісток з вимогою з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував, як і не був належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП, за наслідками якого 14 квітня 2025 року було винесено оскаржувану постанову.
При цьому, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів на спростування тверджень позивача щодо неотримання повістки, як і доказів на підтвердження виклику останнього до ІНФОРМАЦІЯ_3 для участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП.
Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилався, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч. 6 ст. 77 КАС України).
Отже, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а.
Крім того, за змістом статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Водночас, оскаржувана постанова не містить зазначення точної дати та часу, коли ОСОБА_1 не прибув по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено те, що в ОСОБА_1 виник обов'язок з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 та що він ухилився від виконання цього обов'язку.
Також, відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце та час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, знає (проінформована) про час і місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи в розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Наслідком несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу та є підставою для визнання постанови в справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року в справі № 216/5226/16-а.
Проте, всупереч вказаним вимогам, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП, за наслідками якого було винесено оскаржувану постанову.
Також, слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 2101 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
За змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він до 16 липня 2024 року не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, а тому датою вчинення адміністративного правопорушення і датою його виявлення має бути 17 липня 2024 року.
Таким чином, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за інкриміноване ОСОБА_1 діяння закінчився 17 жовтня 2024 року, натомість оскаржувана постанова була винесена лише 14 квітня 2025 року, тобто поза строком накладення адміністративного стягнення.
З огляду на вказані обставини, суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв не в межах та не в спосіб визначений законом, що призвело до притягнення позивача до адміністративної відповідальності після закінчення строку накладення адміністративного стягнення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину й не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а, в якій колегія суддів Верховного Суду Касаційного адміністративного Суду вважає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до вимог статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, оскільки доводи позивача не спростовані будь якими доказами з боку відповідача для підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, жодних доказів того, що в діях ОСОБА_1 були ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП, також не надано, то суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, скасувати постанову № 797 від 14 квітня 2025 року та закрити провадження у справі.
Керуючись ст. 2, 5, 8, 9, 19, 72-77, 78, 241-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальностізадовольнити.
Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 797 від 14 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМ.Герасименко